У Греко-Католицькій Церкві (УГКЦ) поклони і коліноприклоніння мають свій духовний і літургійний зміст. Це не просто зовнішні жести, а вираження покаяння, смирення і молитви.
«Стояння — це молитовна постава християнина, яка виражає духовну увагу й готовність виконати Божу волю: «Премудрість, прості [станьмо прямо]». Наше «стояння» перед Господом є знаком нашої участі у Воскресінні. За словами Тертуліана, «у неділю не можна постити, ані молитися на колінах. Цей звичай зберігаємо також від дня Пасхи аж до Зішестя Святого Духа»434. Також і 20 правило І Нікейського собору приписує: «Оскільки дехто творить коліноприклонні молитви в День Господній, а також у дні П’ятдесятниці, то для того, щоби в усіх єпархіях усі дотримувалися одного, завгодно святому соборові, щоб усі приносили молитви Богові стоячи». »
Катехизм Української Греко-Католицької Церкви “Христос – наша Пасха”, п.627
«Поклін, або метанія (грецькою метанойя — переміна мислення), є виявом покаянної постави та знаком почитання. Припадаючи до землі, сповідуємо власну гріховність, а підносячись — визволення від гріха силою хреста Господнього, знаком якого знаменуємо себе. Поклін є великим (доземним) і малим (поясним). Великі поклони чинимо переважно під час Великого посту, а малі — під час знаменування хрестом перед іконами, мощами та іншими святими речами. »
Катехизм Української Греко-Католицької Церкви “Христос – наша Пасха”, п.629
Коли можна бити поклони (метанії)
Поклони поділяються на:
- малі поклони (поясні)
- великі поклони (доземні)
В УГКЦ поклони дозволені і навіть рекомендовані:
- під час Великого посту
- на покаянних богослужіннях
- на Хресній Дорозі
- під час молитви Єфрема Сиріна
- у приватній молитві
- у будні дні літургійного року (особливо покаянного характеру)
Доземні поклони найчастіше роблять у покаянний час, як знак смирення перед Богом.
Коли не прийнято бити поклони
За східною традицією, у дні радості поклони обмежуються:
- у неділю
- у період від Пасхи до Зіслання Святого Духа
- у великі празники Господні та Богородичні
- під час Божественної Літургії у неділю і свята (замість доземних поклонів роблять поясний поклін)
Це пов’язано з тим, що неділя — день Воскресіння, день духовної радості, а не покаянного смирення.
Коли можна ставати на коліна в церкві
УГКЦ стояння є основною молитовною поставою, бо воно символізує воскресіння і гідність дітей Божих.
«Коліноприклонення — це вираження покутної постави каяника перед Богом: «Слід знати, що коліноприклонення — символ поклоніння Богові і нашого смирення — потрібне, коли хтось приступає сповідувати Богові власні гріхи і прогрішення, прохаючи в Нього зцілення і відпущення». Коліноприклонення є також знаком заступничої молитви: щороку в день П’ятдесятниці вірні всією спільнотою моляться за себе й за цілий світ у «коліноприклонних молитвах».»
Катехизм Української Греко-Католицької Церкви “Христос – наша Пасха”, п.630
Коліноприклоніння допускається:
- під час приватної молитви
- на адорації (якщо є)
- під час покаянних молитов
- на Хресній Дорозі
- у Великий піст (поза неділями)
- на Літургії Ранішеосвячених Дарів
Також вірні можуть ставати на коліна під час особливої особистої молитви, якщо це не суперечить характеру богослужіння.
Коли за канонами не стають на коліна
Згідно зі східною традицією і канонами:
- у неділю не клякають
- від Пасхи до П’ятидесятниці не клякають
- у святкові дні Господні
- під час Божественної Літургії у неділю (звичай — стояти)
Це має коріння ще у 20-му каноні Першого Вселенського Собору, який підкреслює молитву стоячи в недільні дні.
Практичне правило для парафіянина:
- Будні і піст — можливі поклони і коліноприклоніння
- Неділі і великі свята — стоїмо (без колін і доземних поклонів)
- Під час Літургії — головна постава стояння
- Поклін робимо з благоговінням, а не механічно
Головне пам’ятати: Бог дивиться не на кількість поклонів, а на покору серця і живу молитву.