На 42-му році життя прийшло розуміння того, що:
– хандра приходить регулярно,
– і це нормально…
– а рятувати мене від хандри повинен… ніхто не повинен. Тільки я! Девіз “спасение утопающих – дело рук самих утопающих” – в повній мірі!!!
– питання про зміст життя мене особисто “накривають”, коли я виснажена. Як правило, фізично.
Тому напишу, в першу чергу – для себе, деякі міркування з цього приводу. Отже, хандра і депресивні стани є частиною нашого життя (особливо в покоління Х… погугліть, про це є досить інформації). Тому, від них не втекти. І це не хвороба, яку можна вилікувати. І вони не означають психічних порушень. Як правило… по крайній мірі в мене 🙂
І з цих станів мене ніхто не врятує. Хоча дуже хочеться… Хочеться всіх (а конкретніше – мужа) звинуватити: “довели мене! А тепер – робіть щось!” Таке собі “праведное негодование” (перепрошую за русизми)!!!
Або ж впасти в стан жертви – бідної, нещасної, хворої. “Я ж для вас так старалася. Пожалійте тепер мене…”
І хочеться “на ручки”. Щоб хтось авторитетний сказав: “Розслабся! Не переживай! Відпочинь!”
Але як психолог психологу скажу: на ручки Тебе може взяти лише… ти сам/сама! Або психотерапевт час від часу. Але пост не про потрібність психотерапії. А про те, як вилазити з депресивної ями. Тому, в першу чергу – не очікувати порятунку від когось! Ніхто Тобі нічого не винен! Ну і Ти нікому нічого! Тому береш себе на ручки сам/сама. Як? От кілька моїх рекомендацій (знову ж таки – в першу чергу для себе):
1. Не доводити себе до фізичного виснаження. Всіх справ не переробиш… а відсутність сил в першу чергу означає яму. В мене – психологічну. Тому – повноцінний (по можливості 🙂 ) сон і здорове харчування – наше все!!! І це насправді – половина вирішення проблеми. Бо, маючи купу сил, складно депресувати 🙂 .
2. В моїй буденній рутині з малими дітьми – дні мало чим відрізняються один від одного. Щодня – одне і те ж. А це мало хто може витримати (тому мами і “втікають” з декретної “відпустки” чим швидше).
Тому, потрібно шукати позитив. Так! Саме – потрібно шукати! А не чекати, поки він сам звалиться на Тебе (чи хтось інший Тобі його дасть, але про це в п. 1).
Для мене позитивом є щось смачненьке з’їсти (і якщо обмежитись лише цим позитивом, то прийдуть інші проблеми, які теж так незле спричиняють депресивні стани). Тому шукаємо ще щось. І це є:
– Прогулянки (і з дітьми, і на самоті)
– Цікаві книжки (то й що, читаю один абзац кілька разів, щоб зрозуміти… а не постійно чути, що роблять поруч діти)
– Хороші фільми (перегляд одного в мене теж перетворюється часом на серіал довжиною в кілька днів). Але це те, на що можна переключитись думками… коли іншого позитиву знайти складно 🙁
– Фізичні вправи. Так, власне тіло теж вимагає догляду. І з віком вимагає все настійливіше. Тому, щоб не хворіти і добре себе почувати – регулярні фізичні тренування.
– Спілкування. З іншими. Дорослими. Цікавими для себе. Від яких можна чогось навчитися/набратися. Або просто приємно відпочити 🙂 . І це дуже важливо, бо в часі хандри ми схильні замикатися в собі… очікуючи що хтось прийде і врятує (п. 1)
– Усвідомлення. Моменту, в якому живемо. Його неповторності! Діти ростуть дуже швидко. І ми так само швидко… старіємо. Це факт. Тому – нічого відкладати щасливе майбутнє 🙂 . Насолоджуємося тим, що маємо (навіть, якщо це закакана дупця… перепрошую, але така моя реальність. Бо це момент обіймів з дитям, пригортання і цьомкання. Адже старших я вже не мию після туалету. І саме такої нагоди обіймів вже немає ).
3. Улюблена справа. Робота. Що приносить задоволення (так по-сковородинськи сродна праця). Або ж хоббі. Для власної самоактуалізації. Не має значення “рівень” : бізнес чи тортики з вишивкою. Має значення час для себе. І заспокоєння власного Его. Що я можу не лише дупці мити 🙂 . Але і для дітей. Бо вони бачать, що мама щось робить, докладає зусилля і… отримує кайф. Значить є Кайф в цьому світі!
4. Зміна картинки. Найкращий відпочинок – це зміна діяльності. Тому, для себе я вирішила, що хоча б раз у місяць маю поїхати кудись на два-три дні. Добре, що так багато цікавого відбувається у світі, навіть найближчому. Тому це шанс для мене не лише переключитись, але й навчитись чогось, поспілкуватися з цікавими людьми і просто відпочити
Ці всі пункти особисто для мене не є просто рекомендацією. Це є “must do”! Інакше – яма!!! В якій я лежу амебою… і роздумую, в чому сенс життя…
А може життя не має сенсу… а має лише смак?