Мама – я приймаю твій подарунок!

Є така психотерапія – дитині, у якої є психосоматичні проблеми (астма, ангіни, ін.), садять на стілець, а навколо нього висаджують ВСІХ рідних (чим більше, тим краще!)
Дитині вручають грушу-яблуко-банан. Всіх рідних просять ПРОСИТИ цей предмет. Одночасно. Мама – я ж тебе народила, люблю і т.д. Папа – я ж твій тато… Бабуся – брати і ін…
Здорова дитина починає плакати, бо розуміє, що не зможе роздати яблуко=себе – всім, він ВИНЕН до кінця життя і борг НЕМОЖЛИВО ВІДПЛАТИТИ!
У дитини зі складнощами трапляється, наприклад, напад кашлю …
Мета? Усвідомлення і зміна поведінки рідними і дитиною – ти МОЖЕШ залишити яблуко собі, вони тобі ЖИТТЯ – подарували! Любов – даром! НІ ЗА ЩО.
Психотерапевтичний спосіб виплутатися з екзистенціальних боргів (мами-тата, Батьківщини, країні, Да Вінчі, Пастеру, і всім-всім-всім) – це прийняти всі дари – в ПОДАРУНОК!
Мама – приймаю життя!
Батьківщина – приймаю, що для мене зроблено багатьма ДО МЕНЕ!
Флемінг – приймаю пеніцилін та інше …

Зворотний бік – краще б мене не було – від неможливості розплатитися і зниження самоцінності.
Моя клієнтка розповідала мені, як в дитинстві, на чергове ТИ ЖЕ МЕНІ ВИННА!ЗНАЄШ, СКІЛЬКИ я для тебе зробила!, сказала: «Краще б ти мене не народжувала! Я тебе – не просила!» Мати вдарила її по обличчю, і вона, плачучи, від приреченості і неможливості змінити щось попленталась за матір’ю в гості … Їй було років 11-12. Тобто і розплатитися ти не можеш і відмовитися – не виходить.
Екзистенціальні борги лежать важким Неусвідомлюваним гнітом
на здатності заробляти (все одно всім винен – немає мого),
на відносинах (краще економити на любові – а то потім не повернути мені боргів)
на дітях (він мені винен …)
на Батьківщині – ну її, з її боргами …
на собі … я не гідний – такий-сякий …

Зважитеся прийняти в дар СЕБЕ, своє життя, свої досягнення і труднощі. Скажіть життю – Спасибі! Дякую! Я – приймаю! Після цього можлива ЛЮБОВ, а не угода, вина і гіркота від неможливості рівноцінно розплатитися …
– Народити свою маму Ви можете?
– Подарувати Геній Да Вінчі?
– Може вакцина від СНІДу, раку і пр?
Такі-то справи, панове …
Спасибі всім, хто мені дарував.
І вам досить сказати мені і кожному – спасибі! Щиро. З паузою – на задуматися.
І прийняти в ДАР, що маєте, чим ви є.

Залишилися тільки питання – як виховати Людину (і себе також), щоб віддаючи, не прив’язувати шнурочком – а ти мені? Неусвідомлюваним шнурочком, невидимим шнуром, канатом…
Як не перебільшувати своє значення в житті інших людей і навпаки?
І пам’ятайте: