Забобони і вагітність

Забобони і вагітністьЯ стану мамою… І свідомість цього приносить мені не просто якусь емоційну радість, а глибоке відчуття щастя в поєднанні із турботою про малечу. Я бачу по собі, що цінності змінюються не тільки тоді, коли народжуєш, а вже й тоді, коли ти знаєш, що в тебе під серцем б’ється Життя.
Кажуть психологи та лікарі, що жінка під час вагітності не повинна нервувати, але ж кажуть і те, що вона у цьому стані надто вразлива і під впливом гормонів нерви «тут як тут». Отже, я тут хочу написати про свої «гормони», коли і де вони дають про себе знати.

Я страшенно дратуюся, коли кудись приходжу, а мені розповідають купу забобонів щодо виношування дитини. Мовляв, не можна так стояти, бо щось там може статися. І на кожне «не можна» є тисячі варіантів.

Також кажуть, що «не можна» в’язати. Хоча лікарі всюди говорять зовсім інше, а ще й те, що це заспокоює нервову систему і дає можливість жінці розслабитись.

«Не можна» обстригати волосся, бо, мовляв, «обстригаєш язик дитині», що нормальною мовою означає – «вона почне говорити пізно». Я ж, як логопед знаю, що розвиток мовлення прямопропорційний розвитку мислення, тобто потрібно просто займатись із дитиною, щоб вона добре розмовляла. Моя мама під час двох вагітностей коротко стриглася і двоє дітей почали розмовляти до року.

Більше за різні забобонні повчання мене дратує тип жіночок, які хочуть за всяку ціну доторкнутись до животика. Дізнавшись про вагітність іншої, вони лізуть в її інтимну зону, мовляв, енергетика в животику позитивна. Я навчилась прямо говорити: «Я не люблю, коли до мого живота торкаються чужі». Якщо не розуміють відразу, доводиться повторювати. Одна знайома зрозуміла мене аж з четвертого разу. Ну і скажіть, як би ви на таке реагували?

І найбільше болить те, що я перебуваю в оточенні християн-католиків, які знають стільки різноманітних забобонів і так міцно на них зациклюються. Саме вони мали б мені сказати, що молитимуться за щасливе народження та розвиток малечі. Адже це благословенний час, коли жінка переповнена радості та очікування Дива.

Юлія Вєлічко


Джерело:CREDO