З понеділка почати жити по-новому не вийде.

З понеділка почати жити по-новому не вийде.Що ж робити молодій мамі з синдромом вигоряння?
Перш за все, необхідно пам’ятати, що емоційне вигоряння формується поступово.
І „виповзати” з нього теж треба поступово, не вийде нове життя почати з понеділка.

Потрібно зібрати усі сили і розставити пріоритети. Зрозуміти, що якщо ви дійшли до такого життя, то пора скидати баласт.

Починаємо думати, чого можна не робити найближчим часом, від чого відмовитися. Наприклад, у найближчі кілька місяців перестаємо економити на продуктах і купуємо напівфабрикати або їмо в кафе. Також припиняємо будувати кар’єрні плани і працюємо менше, ніж зазвичай. У кожного – свій варіант. А ще думаємо, хто нам може допомогти. Це може бути професійна допомога (наприклад, няня) або родичі, друзі – якщо у вас критична ситуація. Треба перестати звинувачувати одне одного і самих себе й усвідомити, що вам треба підтримувати одне одного і разом виходити з цієї ситуації. Тобто збільшувати час для відпочинку, радості і спокою. Не сваріть себе за зриви, за те, що не все виходить. Треба намітити собі вектор і неухильно йти у цьому напрямку.

Інше важливе питання – що робити, якщо дитина дратує? Як боротися із власними зривами? І ключовим тут є слово „боротися”. Поки боремося, зі стану емоційного вигоряння вийти не можемо.
Час від часу діти дратують, і це нормально. Але якщо вас дратує сусід, який сверлить стіну на світанку у вихідний день, ви ж не будете говорити собі: «Як тобі не соромно дратуватися?». Ви можете комусь поскаржитися, пожаліти себе. У ситуації з сусідом ви – постраждалий. Якщо вас дратує дитина і її капризи – теж немає нічого страшного в тому, щоб себе пожаліти. Пожаліти – не означає, що ви можете моментально отримати бажане. Сказати собі: «Ану припини дратуватися!» означає примусити себе «проковтнути» власні почуття та емоції, заморозити їх. Але ваші невисловлені емоції будуть жити своїм життям, отруюючи ваші дні та безсонні ночі, викликаючи хвороби тіла. Тому перед тим, як заборонити собі емоцію чи переживання, бо „хороші дівчатка” так не роблять, подумайте, до яких наслідків це призведе.

Другий ресурс, який можна використовувати, – звернення по допомогу до близьких. Іноді, коли вас дратує дитина, добре, щоб хтось вас обійняв і сказав: „Тобі зараз важко, але я поруч”. Роздратування як прояв емоційного вигоряння – це не те питання, яке треба вирішувати зусиллям волі. Дайте собі право на відновлення. І навпаки, якщо роздратування стане меншим, ви будете задоволені собою, дитина почне менше вередувати та капризувати, стане спокійнішою. Ми з дітьми – сполучені посудини, наш стан відразу передається їм.

Наталія Гаєвська
Психолог,
психотерапевт по напрямку “сімейна системна психотерапія” та “когнітивно-поведінкова терапія” (CBT),
кандидат психологічних наук,
дійсний член Онтарійської Спілки Психологів (Ontario Psychological Association)