Захист життя українців – першочергове завдання

Петро Гусак, к.ф.н.,
Український Католицький Університет
ЛОГО Товариство «Рух за життя»

Захист життя українців – першочергове завдання
Доповідь на Круглому столі «За щасливе майбутнє України», СХПУ, Київ, 23.12.2015 р.Б.

Попри усі безпосередні чи далекосяжні політичні цілі, які тепер постають перед Україною, маємо головне завдання: забезпечити гідне життя в Україні – своє і прийдешніх поколінь. Попри усю політику, ми хочемо, щоб наші діти й діти наших дітей жили на цій землі та щоб їм були забезпечені основні й невідчужувані права людини: право на свободу і на особисту недоторканність, на сім’ю, майно, свободу переконань та їхнє вільне виявлення, на правовий захист і презумпцію невинності, на працю, їжу, одяг, житло, медичний догляд тощо (див.: Загальна декларація прав людини, 10.12.1948 р. – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_015). Однак, щоби вони могли жити на цій землі і втішатися згаданими правами, вони мусять спершу бути зачаті і народжені.
Я згадаю зовсім недавню історію. Під час Помаранчевої революції ми – тоді ще активісти неформального Руху усіх людей доброї волі «За життя» – роздали на Майдані та в наметовому містечку, яке непохитно очікувало інавгурації президента Віктора Ющенка, кілька тисяч листівок, які з одного боку містили Молитву за збереження життя ще не народжених дітей, а з іншого – Звернення до людей доброї волі (див.: https://dc.lviv.ua/zhuttya_v_podruzhzhi/zaxist-zitya/3973-zvernennya-do-ush-lyudey-dobroyi-vol.html). У Зверненні були такі слова: «Дорогий українцю! Невже віриш, що знайдеться лідер, який зможе навести порядок у державі, доки в абортаріях безкарно вбивають українське майбутнє – майбутніх вчителів, лікарів, президентів, науковців, священиків… ?» Звернення було пророчим – ні тоді, у 2004-му, ні аж досі такого лідера не виявилося. (Приклади наочні: Віктор Ющенко виявився глухим до наших звернень щодо законодавчого захисту ще не народжених українців від моменту їхнього зачаття. Відповідно, він закінчив свою каденцію так, як закінчив. Віктор Янукович теж залишився глухим. Петро Порошенко – наскільки я зараз можу це констатувати – йде їхніми слідами).
Ті листівки актуальні й тепер: Лише той житиме на землі, хто виконує першу Заповідь, яка зустрічається в Біблії: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю» (Бут 1, 28). Хто її не виконує, зникає з лиця землі (пор.: Пс 1, 4-6). Прикладів цьому вже і в наш час предостатньо: це і серби в Косово (http://sergiy-prudko.org.ua/marina-stankovich-evropa-yak-kosovo/), і японці, які стали «нацією сивих голів», і ті ж німці (http://family-institute.org.ua/nashi-vidannja/na-shljaxu-do-novoji-ghendernoji-ljudini-jak-nimecka-derzhava-vixovuje-ditej.html)…
Окрім того, самогеноцид – знищення ще не народжених українців – стягує на нас Боже прокляття. «“Де Авель, брат твій?” … “Що ти вчинив? Ось голос крови брата твого кличе до мене з землі. Тепер же проклятий ти від землі, що відкрила свої уста, щоб прийняти кров брата твого з твоєї руки. Коли оброблятимеш землю, вона вже більше не дасть тобі свого врожаю. Втікачем і волоцюгою будеш на землі”.» (Бут 4, 9-12). [1] Жодна перемога над зовнішнім агресором, жодна боротьба з корупцією і жодні внутрішні реформи нічого не дадуть, доки не припиниться геноцид українців в лонах матерів, доки життя кожного українця і кожної українки не буде захищене від моменту його зачаття. [2] І тільки тоді матимемо Боже благословення, здолаємо кризу, проженемо кримінальне середовище і зовнішніх ворогів та наведемо порядок в Україні. Тільки тоді матимемо гідну владу. І тільки тоді сповняться слова Тараса Шевченка: «І на оновленій землі врага не буде супостата, а буде син і буде мати, і будуть люде на землі!».

ПРИМІТКИ

[1] Пригадую, як я десь рік після Помаранчевої революції дивився телепередачу: маленький хлопчина бігає по Хрещатику, за ним ідуть щасливі батьки, а диктор коментує: цей хлопчина – дитя революції; батьки покохали одне одного під час революції і він зачався ось тут, в наметах, які тоді стояли на Хрещатику… Я порадів за життя хлопчини. А ще через п’ять років, 16 лютого 2010 року, після Круглого столу, що ним тодішній перший заступник міністра охорони здоров’я Василь Лазоришинець спускав на гальмах ініційовану Патріархом Любомиром Гузаром та Міністром охорони здоров’я Василем Князевичем «Робочу групу по протидії абортам в Україні», ми з хорватським лікарем Антуном Лісецом сиділи в київській кав’ярні й розмовляли зі знайомим гінекологом, який в минулому зробив багато абортів, а тепер перебуває на шляху покаяння. Цей гінеколог сказав нам, що з наметового містечка, яке так непохитно очікувало інавгурації президента Віктора Ющенка, бігали до них у клініку робити аборти зачатих у наметах дітей… Патріоти… Я ще раз порадів за життя хлопчини, який став героєм телесюжету. Йому пощастило – йому дозволили народитися. А багатьом його братам і сестрам? Й ми хочемо після цього щасливої й незалежної України? Хочемо вийти з кризи й налагодити нормальне життя? Хочемо Божого благословення для неї?

[2] На даний час Християнські Церкви, релігійні та громадські організації України збирають підписи під відповідною Вимогою щодо захисту життя і збереження сім’ї. Висуваючи таку Вимогу, добиваємось внесення в Конституції України у статтю 27 (їй відповідає стаття 23 нового проєкту Конституції) негайної поправки: «Кожна людина має невід’ємне право на життя від моменту зачаття і до природної смерті». Ця поправка як норма Конституції, що має пряму дію, повинна бути без зволікань та без жодного винятку застосована на практиці, а все інше регулююче законодавство повинно бути приведене у згідність з цією нормою Конституції.Текст Вимоги є тут: https://dc.lviv.ua/zhuttya_v_podruzhzhi/zaxist-zitya/3972-vimoga.html