Святкування статевого єднання подружжя

Статевий акт можна порівняти з танцем. Кожна пара відкриває себе, бачить свої реакції, біологічні і психологічні схильності одне одного. Одні пари почуваються чудово, танцюючи англійський вальс, інші люблять рок-н-рол, ще інші – вогняну самбу. Так само і в подружньому ложі кожна пара має свій особистий танець, єдиний у своєму роді, лише на перший погляд подібний на інші. Неповторність – це характерна риса кожного подружжя. Тільки цей конкретний чоловік і ця жінка закохані одне в одного. Лише в коханій особі помічається виняткова краса, яка для інших може бути непомітною. Такий індивідуальний підхід потрібний і в сексуальній сфері. Важливо, щоб особам, які кохають одне одного, було добре разом, щоб вони почувалися щасливими, коханими. Коли люди хочуть перебувати в найінтимнішому зв’язку, то вони не можуть намагатися когось наслідувати, чи з кимось себе порівнювати. Про це слід особливо пам’ятати у світі, який засобами масової інформації накидає взірці, які мають мало спільного з дійсністю людського життя. Намагання впроваджувати їх у своє особисте життя може закінчитися розчаруванням. Тому так важливо, щоб у подружжі чоловік і жінка, передусім, слухали одне одного (власні прагнення і потреби, реакції своїх тіл), спільно шукали такі форми виражання своєї любові, які б саме їм допомагали поглиблювати подружній зв’язок: були б для них найвідповіднішими, зручними, відкривали якнайбільше багатство сексуальних досвідчень, були б у повноті пристосовані до очікувань обох сторін[1].
Без розмов про сексуальне життя важко собі уявити щасливе подружжя. Тому так важливо, щоб чоловік і дружина знайомили одне одного з тим, що люблять і чого не люблять під час сексуального співжиття.
У розмовах на інтимні теми часто заважає хибне переконання про чоловічість і жіночість, яке передбачає, що чоловік завжди повинен бачити, що саме завдає жінці найбільшу приємність, а жінка повинна чекати, поки чоловік додумається, що для неї найприємніше. Пошуки статевого акту, який найвищою мірою задовольнятиме обидві сторони, треба сприймати як обов’язковий шлях здобування спільного досвіду в любовному мистецтві. Помилки і невдачі не можна обтяжувати моральною відповідальністю.

[1] Пор. T. Tyrrell, Udręki zakochania, Kielce 2000, с. 54-55.

джерело : http://shansnazustrich.net/

{PAGEBREAK}
Початок подружнього акту
У щоденному житті ми зазвичай дуже поспішаємо, у нас немає часу, чимало справ ми вирішуємо «на бігу». Якщо ми зголодніли, то швидко купуємо хотдог, гамбургер чи пиріжок і поспішаємо далі. Однак під час весілля, святкування іменин чи дня народження ми навіть не уявляємо собі, що можна замовити подібну їжу. Урочисті моменти ми святкуємо за вишуканими стравами. Така трапеза стає святкуванням, визначною подією, нагодою зустрітися з близькими, часом бесід і розмов. На таких подіях ніхто не поспішає. Ідучи на них, ми призначаємо принаймні кілька годин, щоб побути з родиною чи друзями.
Так само в любові. В якусь мить потрібно затриматися, дати собі час побути одне з одним, зосередитися на побудові взаємин з коханою людиною. Це особливо стосується сексуального життя. Дуже часто подружжя не має часу святкувати свою любов, не піклуються, щоб зробити цей час дійсно винятковим. Життя не раз змушує поспішати, особливо, коли є маленькі діти; однак не дивлячись на втому і брак часу, необхідно інколи подумати про справжнє святкування Таїнства Подружжя, целебрування трапези любові. Тоді варто подбати про настрій, відповідну білизну, масла для тіла, парфуми… Тоді подружній акт може стати справжнім целебруванням Таїнства Подружжя[1].
Початок святкування подружньої зустрічі охоплює знаки ніжності, поцілунки, масаж, сексуальні ласки. Вони мають вплив на почуттєву гармонію і усвідомлення еротичної єдності[2]. Безпосередня мета такої поведінки не в тому, щоб довести до швидкого збудження, а щоб створити атмосферу близькості, довіри, емоційного тепла, яка сприяла б подоланню сорому, страху і невпевненості, зміцненню почуття любові[3]. Поцілунки тіла коханої особи означають пошану, честь, адорацію та єднання, вони є знаком миру[4]. «Голублення є целебруванням тіла коханої особи»[5] – воно освоює, заспокоює, зближує, вабить. Воно виражає ніжність, яка об’являє іншій людині намір поєднання, що випливає з самого серця. Ласки – провісники миру, які ніжно торкаються тіла коханої особи[6]. Надто короткий час пестощів «не створить усвідомлення подружньої спільноти»[7].
У чоловіка еякуляція супроводжується «автоматичною» приємністю. Тому він природно прагне якнайчастішого співжиття. У жінки труд здійснення сексуальних зносин і ризик, повязаний з можливістю завагітніти, в багатьох випадках не винагороджується природою «автоматичним» і сильним почуттям приємності. Часто вона погоджується на сексуальні зносини більше з любові до чоловіка, ніж з власної потреби. Тому так важливо, щоб чоловік під час зносин намагався винагородити дружину за її відданість, труд і ризик. Чоловік повинен особливо старатись, щоб під час статевого акту жінка переживала таку сексуальну близькість і почуттєву приємність, яка б її задовольняла. У багатьох випадках це може настати лише тоді, коли статевому акту товаришуватимуть додаткові дії чоловіка, починаючи від створення безпечного, ніжного та приязного клімату сексуального єднання, через пещення її улюблених ерогенних зон, і закінчуючи стимуляцією клітора. Це важливі елементи мистецтва кохання (ars amandi) християнських чоловіків.

о. Ксаверій КНОТЦ (Ksawery KNOTZ) OFMCap

[1] Словник Польської Мови дає таке визначення слова целебрувати: а) робити щось урочисто, з особливою посвятою, поводитися особливо поважно; б) особливо урочисто відправляти молебень, обряд. Słownik Języka Polskiego, т. 1, Warszawa 1998, с. 221.
[2] Пор. Z. Lew-Starowicz, Patologia kulturowa seksu, в: Erotyka w aspekcie zdrowia psychicznego, M. Grzywak-Kaczyńska (red.), Warszawa 1973, с. 148-149.
[3] Пор. K. Meissner, B. Suszka, Nas dwoje i…, Poznań 1999, с. 76-77.
[4] Пор. X. Lacroix, Le corps de l’esprit, Paris 1999, с. 64.
[5] Там само, с. 61.
[6] Пор. E. Fuchs, Désir et tandresse, Paris 1999, с. 233.
[7] Там само, с. 149.

джерело : http://shansnazustrich.net/

{PAGEBREAK}
Приготування до єднання, тобто прелюдія
Тривалість прелюдії (вступної гри) може бути різною, в залежності від того, чи хочуть чоловік і дружина з’єднатися як зазвичай, чи роблять це після періоду утримання. Існує також таке поняття, як «любовна несподіванка».
Іноді пристрасть з’являється в одного з партнерів несподівано, після чого передається іншому, і в результаті обоє бажають якнайшвидшого зближення.
У такому випадку прелюдія може значно скоротитися.
Проте зазвичай вона повинна тривати довше. Якщо подружжя планує ввечері мати інтимну близькість, не зашкодить розпочати приготування вже зранку. Таке приготування важливе для обох з подружжя, а особливо для дружини. Чоловіча любов повинна для неї бути як теплий плащ, який огортає й оберігає.
Якщо в любові чоловіка дружина віднаходить почуття безпеки, то завжди буде готова дати йому себе і вповні брати участь в любовному акті. Натомість якщо вранці чоловік непривітний і не ніжний до дружини, то це означає, що теплий плащ був подірявлений. Не дивно, що ввечері дружина неохоче відгукується на пропозицію чоловіка мати інтимну близькість.
Проте дружина повинна намагатися зрозуміти чоловіка і вслухатися в його потреби. Бо чоловіче «его» («я») дуже делікатне. Розумна дружина не докорятиме, не насміхатиметься і не звинувачуватиме чоловіка, особливо якщо це стосується сфери, пов’язаної з сексом. Замість цього вона постарається помітити й оцінити його турботу про неї.
Щоб приготуватись до статевого акту, як чоловік, так і дружина повинні знати прагнення і потреби протилежної сторони. Якщо одна зі сторін боїться, страждає через невирішений конфлікт, почувається зраненою або невпевненою в своїх силах, то уникатиме пожиття і матиме труднощі у пережитті радості, яку несе любовний акт. Секрет полягає в тому, щоб почати розмовляти одне з одним і ділитись з іншою стороною тим, що нас болить. Мовчання зашкодить обом. (…)
Багато жінок неслушно вважають, що ініціативність у цій сфері повинна походити тільки і виключно від чоловіка. Ніжне заохочення з боку дружини може підсилити пристрасність чоловіка і збудити його вдячність. Проте якщо «запрошення до любові» не зустрінеться з прихильним прийняттям, краще зачекати, ніж намагатися змусити її чи його до миттєвої згоди.
Любовний акт неможливий без обопільної згоди. Про це свідчить хоча б розташування піхви. У жінок, наприклад, на відміну від деяких тварин, вона розміщена не ззаду, а між ногами, які є найсильнішою частиною людського тіла. Таким чином проникнення статевого члена в піхву можливе лише у випадку, коли жінка з власної волі розведе ноги. Щоб пожиття вдалося, дуже важливо впевнитись, що жінка згодна. Якщо ні, то чоловік повинен намагатися завоювати прихильність дружини, поки та охоче не прийме його пропозицію. Замість того, щоб натискати і змушувати, чоловік повинен радше посилити залицяння та вираження симпатії.
Особа, яка відчуває пристрасть, по-лицарськи та елегантно запрошує до інтимної близькості другу особу. Потім обоє узгоджують місце і час, що підтверджують сповненим очікування поцілунком.
З цього моменту подружня пара намагається творити навколо себе атмосферу любові. Метою кожного з них повинно бути отримання коханою особою теплих почуттів. Чоловік і дружина зможуть це осягнути, виконуючи разом різні справи: спільна прогулянка, слухання музики, танець, взаємна допомога одне одному, обмін поглядами, зауваженнями. Люди, які кохають одне одного, можуть виражати свої почуття за допомогою ніжних слів, спільної гри, роботи або читання чогось, що відповідає зацікавленням обох. Спільні екскурсії на природу і рух на свіжому повітрі додають їм життєвих сил. Деякі пари люблять робити одне одному несподіванки у вигляді дрібних подарунків або інших доказів своїх почуттів. У будь-кому випадку важливо пробудити в партнерові почуття радості.
Не варто також легковажити роль особистої гігієни під час статевого акту. (…) Деякі пари взяли за звичку перед пожиттям приймати душ або ванну. Неприємний запах може знівечити пристрасність, подібно, як запах деяких парфумів може її пробудити. Тому добре було б також пристосуватися до вподобань коханої особи. Крім того, слід звернути увагу на неприємний подих. Жінки вразливі на запах цибулі, алкоголю, тютюну або чогось несвіжого. Варто поставити собі запитання, чи в глибині душі ми готові прийняти партнера і повністю віддати йому себе?
Місце, де подружжя єднається в любовному акті, повинно давати їм обом почуття безпеки. Це стосується передусім дружини, оскільки це її можуть легко розпорошити тонкі стіни, погано закриті двері, завузьке чи скрипляче ліжко, жарке чи надто холодне приміщення. Само собою розуміється, що діти не повинні спати в спальні батьків, бо це буде приводом утруднень, особливо для дружини.
Надходить саме той момент. Чи все готове? Чи ми подбали про все, щоб ніщо не зіпсувало атмосферу? Ніщо не повинно зіпсувати нам цю чудову хвилину приємності. Час на прелюдію.
Чоловік прагне завоювати дружину, натомість найбільше її прагнення – піддатись чоловікові і дозволити йому заволодіти нею. Тепер усе залежить від його вміння. Від того, чи опанував він делікатне мистецтво завоювання серця приятельки життя і сприяння тому, щоб її пристрасність зростала і розквітала. Єдиним завданням дружини в цей час є розслабитись і черпати задоволення від пестощів чоловіка.
Найчастіша помилка – це скорочування прелюдії. Півгодини – це обов’язковий мінімум. Чим довший етап приготування, тим більша вдячність дружини. Навіть години не буде для неї забагато.
Часто вважають, що вступна гра ніколи не буває задовгою. Вона може бути хіба що надто короткою.
Тут я хотів би повторити, що немає правил або порад, які б стосувалися кожної пари. Єднання в статевому акті є виразом ніжних почуттів і пестощів, які повинні бути спонтанними. (…)
Деякі жінки дуже люблять, щоб чоловіки їх роздягали. У такому випадку чоловік повинен робити це спокійно та ніжно, знімаючи з дружини один елемент гардеробу за іншим. Залежно від вподобань закоханих, дружина може бути роздягнена зовсім або частково. Деякі пари воліють, щоб дружина була одягнена в тоненьку білизну або м’яку, ніжну на дотик, нічну сорочку.
Якщо йдеться про чоловіка, то він може роздягнутись сам, або його може роздягнути дружина, якщо вона любить це робити. Деякі жінки воліють, щоб чоловік був цілком голий. Інші бажають, щоб аж до моменту єднання він був у білизні. Усе залежить від вподобань дружини.
Важливо, щоб після роздягання інтимність подружжя не була порушена аж до моменту розслаблення. В іншому випадку виникне проблемна ситуація.
Перед повним єднанням в любовному акті, пара обдаровує одне одного пестощами, які поступово підсилюють сексуальне збудження. У цей час збудження повинно розрядитись й утихомиритись в сповненому любові з’єднанні.
Щоб допомогти коханій особі осягнути вершину сексуального збудження, треба пізнати її ерогенні зони, тобто частини тіла, які найбільш вразливі на еротичні відчуття. «Знати» свою дружину або чоловіка – це знати її чи його ерогенні зони.
Якщо тіло здорове, то практично кожна його частинка може реагувати на еротичну стимуляцію внаслідок практики, а також дії певних психологічних чинників.
Узагальнюючи, ерогенні зони знаходяться поблизу статевих органів та отворів, через які людський організм поєднується з навколишнім світом. Це губи, вуста та язик, вушна раковина та ділянка за вухом, крім того, пахвові заглиблення, внутрішня сторона стегон та ділянка поблизу статевих органів.
Ерогенні зони жінки – це передусім соски та ділянка навколо них на грудях, клітор, великі та малі статеві губи, які захищають вхід до піхви, а також м’язи останньої… (…) Чоловік та дружина пригортаються одне до одного, обдаровуючи одне одного пестощами та поцілунками. Всі ці жести мають одну мету – настільки збудити закоханих, щоб вони змогли в повноті та з легкістю поєднатися.
Де вершина сексуального збудження? Член чоловіка повністю твердий. Груди жінки набряклі, соски в стані ерекції. Клітор, розміщений в верхній частині ділянки піхви, збільшується. Внаслідок збільшення кровопостачання та ніжних пестощів чоловіка температура в піхві зростає і та стає вологою, готовою до прийняття пеніса. Дихання жінки пришвидшується, і вона прагне розпочати акт. Якщо чоловік відчуває, що от-от настане еяколяція, пара повинна зачекати кілька хвиль, поки не перейде до наступного етапу. (…)
Настає вирішальна фаза, тобто сам любовний акт. Щоб він відбувся, повинна бути виконана одна умова: середина піхви мусить бути волога. Ми вже пояснили, що внаслідок подразнення клітора малі залози всередині піхви виділяють рідину, яка зволожує піхву і таким чином полегшує проникнення пеніса. Якщо цього немає, статевий акт буде болючим для дружини і може бути неприємним для чоловіка. Якщо піхва не зволожена, в ній можуть утворитися маленькі ранки.

I. Trobisch, J. Banyolak, Moja żona nie jest zainteresowana seksem, Częstochowa 2006, с. 20-28.

джерело: http://shansnazustrich.net/

{PAGEBREAK}
Пошук задоволення під час подружнього акту
Сексуальне задоволення природно товаришує зустрічі чоловіка і дружини, які кохають одне одного. Бог повною мірою приймає це людське почуття; Він дозволяє тішитися ним у подружньому акті. «Волею самого Творця було (…), щоб подружня пара у спільному, повному фізичному відданні себе одне одному відчували тілесне і духовне задоволення і щастя. Отож, коли чоловік і дружина шукають і отримують таке задоволення, то тим самим не роблять нічого поганого, використовують тільки те, що уділив їм Творець»[1]. Межею спільних пошуків і отримання задоволення є використання природних властивостей людського тіла – те, що я своїм тілом можу запропонувати коханій людині і те, що вона своїм тілом може запропонувати мені. Такого типу пошуки, поки залишатимуться виразом взаємної любові і поваги, ніколи не суперечитимуть особистісному сприйняттю одне одного.
Проблема з’являється тоді, коли подружжя починає використовувати різного типу стимулятори: кільця, для продовження ерекції; вагінальні кульки; хімічні засоби, що посилюють збудження тощо. Такі знаряддя і засоби мають на меті штучно викликати та посилити задоволення, ніби до кінця «вичавити» його зі своїх тіл. Коли подружжя ступить на таку дорогу, то почнуть скочуватись похилою площиною. Залишаючись весь час незадоволеними, будуть небезпечно інструменталізувати і з легковажністю ставитися до подружнього акту ціною послаблення справжньої, глибокої єдності. Турбота про задоволення перестане бути даром однієї особи іншій, а ставатиме виключно технікою збудження одне одного. Справжня єдність твориться тоді, коли одна особа обдаровує іншу, але в межах, визначених природою, людською біологією.

Мануальна та оральна стимуляція
Якщо подружня пара приступає до пестощів з наміром звершення повного статевого акту (з еяколяцією в піхві жінки), то будь-яка, спрямована на збудження, поведінка (вид пестощів, сексуальних позицій), дозволяється і є згідною з Божим задумом. Під час статевих зносин пара може виявляти любов одне одному будь-яким способом, навіть найвишуканішими пестощами. Подружжя може використовувати ручну (мануальну) та оральну стимуляцію.
Не існує релігійного обґрунтування введенню точних вказівок щодо того, які жести і пестощі дозволені, а яких не повинно бути під час статевого пожиття. Є поведінка, яка чудово підходить одному подружжю, а іншим ні. Так само, як деякі люблять італійську кухню, а інші – китайську. У цьому випадку передусім варто брати до уваги відчуття окремих подружніх пар, їхнє почуття єдності та взаєморозуміння. Спроби визначення меж, до яких можна доходити в експресії виражання любові, арбітральне виключення деяких способів пережиття задоволення ні в чому не допомагають подружжю, є непотрібною психічною перешкодою, впроваджують в сексуальні зносини сумніви, страх та моральний неспокій, а в деяких випадках – навіть сексуальну фригідність.
Католицька етика не має на меті строго регулювати сексуальне життя подружжя – динамічну і різноманітну реальність. Підкреслюючи турботу про повний статевий акт, Церква допомагає подружжю усвідомити, що тільки повне єднання в тілі дає можливість зростання в єдності сердець і душ. Напрямок чітко визначено. Подружжя має важливу вказівку – піклуватись, як тільки вміють, про якнайчастіше повне статеве пожиття, і з таким наміром (не завжди може вдатись) вдаватися до сильно збуджуючих пестощів.
Магістеріум (Учительське служіння) Церкви не висловлюється щодо таких конкретних питань, як межі пестощів під час вступної гри. Висловлювання, в яких був задіяний авторитет папи, лише посередньо торкаються цього питання, наприклад, коли він говорить про дозвіл шукати приємності на міці волі Творця, але не уточнюючи, яким чином подружжя може реалізувати це прагнення. У ситуаціях, коли немає зобов’язуючого висловлювання Магістеріуму, моральні висновки значною мірою залежать від особистої вразливості, знань, естетичних відчуттів, способу виховання.
Вчення Церкви не настільки широко відоме, і тому дуже часто католицькі подружжя задумуються, чи оральний секс (лат. oralis від os, oris (n) – вуста) під час вступної гри морально допустимий. Сумніви часто пов’язані з тим, що цей вид пестощів пропагується багатьма порнографічними веб-сайтами, які шукають способи привабити клієнта. У такому контексті вони постають як різновид розбещеного, позбавленого любові сексу, від якого подружжя тримається на відстані. Усе ж таки атмосфера порнографічного сайту не є атмосферою подружньої любові. Ці дві реальності не слід плутати і змішувати на основі простої асоціації. Стимуляція зовнішніх статевих органів губами чи язиком, як частина вступної гри, є морально прийнятною і не можна в таких діях шукати гріха. Вчення Церкви було б суперечливим, якби твердило, що певні частини тіла коханої особи, такі як губи, руки, груди, стегна, сідниці, можна гладити і цілувати, а інші, наприклад, статеві органи, не можна цілувати, пестити, торкатися. Нібито вони належать до іншої категорії, і не можна їх любити так само й отримувати від таких пестощів задоволення.
Як це виглядає на практиці? Є подружні пари, які не хочуть вдаватися до таких пестощів, а є й такі, що дуже їх люблять. Чоловіки відчувають дуже велике задоволення, коли жінки збуджують їх орально. Вони високо цінують завзятість дружини. Чоловіки не відчувають опору також і перед збудженням таким чином жінок, нерідко навіть цього прагнуть. Набагато різноманітніші реакції можна зустріти у жінок. Є жінки, які дуже не люблять так збуджувати чоловіків. Деякі відчувають відразу, інші почуваються приниженими. Утім, багато жінок охоче погоджується на такі пестощі з боку чоловіка, і самі дуже їх люблять. Певна група жінок тільки в ході таких пестощів в змозі так збудитися, щоб з бажанням відкритись на статеве пожиття. Деякі чоловіки та жінки відкривають, що такі форми ласк допомагають їм збільшити частоту статевих зносин в неплідній фазі і починають до них вдаватися, коли після періоду утримання вони вже сексуально задоволені і вміють довше вести вступну гру.
Однак, варто зазначити, що такі пестощі статевих органів – одні з найінтимніших способів близькості. У такому випадку дуже важливо брати до уваги відчуття обох сторін і взаємну згоду на їх прийняття. Глибока інтимність та специфічність цих пестощів вимагає подружнього діалогу. Подружжя повинно знати, як вони почуваються в такі хвилини. Чим більш інтимніші пестощі використовує подружжя, тим більше вони потребують ніжності, відчування моменту, вразливості.

о. Ксаверій КНОТЦ (Ksawery KNOTZ) OFMCap

[1] Пій XII, Промова «Моральні питання подружнього життя» (29.10.1951), AAS 43(1951), с. 835-854; пор. Катехизм Католицької Церкви, 2362.

джерело: http://shansnazustrich.net/

{PAGEBREAK}
Кульмінація подружнього акту
Під час пестощів чоловік та жінка підсилюють взаємне відчуття задоволення. З цією метою вони повинні пізнавати ерогенні зони одне одного, пещення яких викликає найбільше задоволення «аж поки обоє – по черзі чи одночасно – доходять до хвилюючого моменту, коли поринають одне в одному, коли сплітаються їхні тіла. (…) Вони відкривають, що були покликані з глибини самотності, щоб дозволити наповнити себе іншою особою і стати одним цілим. (…) Відкривають, що їхнє тілесне існування було іншою особою, про яку кожен з них дбає, запрошене на зустріч»[1].
Споживацька культура представляє оргазм як кульмінацію статевого акту. Сприймаючи сексуальний акт тільки через призму задоволення, така культура вважає оргазм найважливішим моментом статевого пожиття. Цей погляд хибний. Найважливіший і кульмінаційний момент – це момент проникнення у піхву жінки. Це момент єднання, момент, коли дві особи стають одним «тілом» не тільки в сенсі максимальної фізичної близькості, а й психічного та духовного єднання. Важливо, щоб чоловік та жінка усвідомлювали важливість цього моменту і прагнули якнайдовше тривати у взаємній єдності. Момент проникнення статевого члена чоловіка до піхви жінки породжує відчуття буття разом, радість зустрічі; має найбільше значення оновлення та поглиблення подружніх уз, подружньої єдності. Таїнство Подружжя допомагає відкрити, що є найважливішим. Мета сексуального пожиття – не саме задоволення, а щось набагато триваліше – творення єдності, пережиття єднання в інтимній зустрічі осіб, які кохають одне одного.
У тілі жінки чоловік знаходить неначе дім – занурюється в тепле і затишне місце. Жінка, приймаючи чоловіка, притуляючи його так, як тільки вона це може зробити, почувається наповненою. Чоловік відчуває в своїх раменах жіночість, а жінка – чоловічність[2]. Саме так твориться єдність.
Надмірна зосередженість на фізіологічному аспекті статевого пожиття призводить до того, що мінімізуються його найважливіші елементи. Осягнення оргазму не є стандартом оцінки якості міжособистісного спілкування. Оргазм – це пережиття, яке супроводжує зустріч, доповнює її, вкорінює в плоті, «надає виразності глибшому та більш цілісному пережиттю, яким є єднання сердець»[3].
Таке мислення особливо важливе для жінок, оскільки пережиття оргазму у них залежить від багатьох чинників: віку (багато молодих дружин не обґрунтовано переймається через його відсутність, не знаючи, що жінка досягає сексуальної зрілості пізніше, ніж чоловік), актуального стану здоров’я, проблем на роботі чи вдома, відносин з чоловіком, чистоти сумління… Велике значення має позитивний, сприятливий погляд на сексуальність, тіло, жіночність… Не слід забувати, що є жінки, які під час статевого акту не відчувають особливого задоволення, але все одно почуваються щасливими і черпають з інтимності багато радості, почуття безпеки, любові.
Чоловік, знову ж таки, повинен пам’ятати, що основним критерієм підтвердження його чоловічності є не тільки вміння довести жінку до оргазму, а передусім показати їй любов, уміння творити глибокі духовні та психічні взаємини, тобто якомога повніше єднатися з нею. Коли чоловік адоруватиме свою дружину, піклуватиметься про неї, тоді уможливить її сексуальний розвиток.
Зосередження передусім на зустрічі з іншою особою часто дозволяє вирішити багато проблем; це сексуально розвиває жінку та одухотворює чоловіка. Зосередження уваги на осягненні оргазму та оцінка на основі його інтенсивності якості статевих зносин позбавляє жінку і чоловіка відкритості на духовне та психічне пережиття зустрічі з коханою особою. Парадоксально позбавляє їх того, чого вони фізично і емоційно прагнуть найбільше: віддання себе одне одному. «Це віддання дає їй трепет зворушення, і це власне є „джерелом екстазу”. (…) Інтимність, зустріч іншої особи, наростаюча та збуджуюча близькість, яка невідомо куди веде, самоствердження власного «я» і віддання його у володіння іншій особі – все це увічнює в пам’яті сексуальне пережиття»[4].

о. Ксаверій КНОТЦ (Ksawery KNOTZ) OFMCap

[1] T. Tyrrell, Udręki zakochania, Kielce 2000, с. 55.
[2] J. Eldredge, Dzikie serce: tęsknoty męskiej duszy, пол. пер. J. Grzegorczyk, Poznań 2003, с. 183.
[3] Пор. R. Bardelli, Il significato dell’amore, Torino 1994, с. 129.
[4] Пор. R. May, Miłość i wola, Poznań 1998, с. 41.

джерело: http://shansnazustrich.net/