Статеве подружнє життя – це особлива мова любові за посередництвом людських тіл…
Роздуми богослова про подружнє інтимне життя
Вам, мабуть, відомо, що у Бога є особливий задум про призначення людської статевості?! Цей чудовий Божий задум тісно пов’язаний з подружжям. Пошанування цього задуму відкриває шлях до осягнення справжнього людського щастя та подружньої любові.
Подружжя – це «глибока спільність життя й подружньої любові, яку встановив Творець, наділивши її власними законами, яка твориться через подружній союз (шлюб), тобто невідкличною особистою згодою» (Душпастирська конституція про Церкву в сучасному світі Guadium et Spes, 1965 р., п.48).
«Шлюб і подружня любов за своїм характером скеровані до народження і виховання дітей. Діти справді є найціннішим даром шлюбу і приносять своїм батькам найбільше благо». Подружжя через дітонародження беруть «особливу співучасть у Божому ділі творіння», виконуючи Божу заповідь «Будьте плідні і множтеся (Бут.1:28)» (Guadium et Spes, п. 50).
У чому ж полягає цей задум? Бог Творець наділив людей здатністю виражати взаємну любов і народжувати дітей завдяки особливій природі людської статевості. Таїнство зачаття і народження дитини повинно відбуватись, згідно цього задуму, у середовищі подружньої пари. Так, кожна дитина має право народитись з любові батьків у повній сім’ї.
Згідно Божого задуму, статеве подружнє життя – це особлива мова любові за посередництвом людських тіл, яка виражає глибоке спілкування двох осіб, виявляє обмін плідністю обох подругів, дарує шанс зачати і народити дитину.
Бог наділив подружжя різними благами: любов’ю, статевим життям, плідністю, дітьми. Однак людина може зловживати цими благами, зокрема використовувати статеве життя не за призначенням, а з егоїстичною метою отримання насолоди, штучно виключаючи можливість народження дитини з допомогою контрацепції. Це виразне зловживання Божими дарами і заперечення Божого задуму.
Подружжя, в ідеалі, народжується з любові й живе взаємною любов’ю, яка виражається у різних рівнях спілкування. Інтимне статеве життя як один із способів міжособового спілкування, виражає любов як дарування усього себе коханій людині, включно з плідністю, можливістю зачати разом нову людину. Так, у статевому акті кожен з подругів з допомогою власного тіла каже: «Я кохаю тебе, я дарую себе цілком тобі й приймаю тебе як дар». Це логіка подружньої любові, яка шанує людську гідність іншої особи, а тому не буде використовувати іншу людину як засіб осягнення власної вигоди (наприклад, задоволення, оргазму).
Уміння любити один одного подружньою любов’ю передбачає набуття певних чеснот і навиків, а саме: самоконтролю, самовладання, чистоти, щедрості, терпеливості, врівноваженості, уміння жити в гармонії з власною людською природою. Це також навики відповідального ставлення до батьківства і материнства.
Батьки, керуючись власним сумлінням, правдою і християнським вченням, мають обов’язок приймати відповідальні рішення про народження дітей або відтермінування у часі можливості зачати наступну дитину. Використання контрацепції з метою запобігання зачаттю дитини – це безвідповідальне, егоїстичне рішення, яке принижує людську гідність обох подругів і ще не зачатої дитини. Це відвертий бунт проти Божого задуму щодо подружжя і самого християнського таїнства шлюбу, яке передбачає співпрацю з Богом у виконанні Божої волі.
Так, контрацепція завдає сімейному життю значної шкоди: нищить людську плідність, втручається у нормальний процес функціонування статевої системи людини, спотворює комунікацію між подругами, руйнує подружню любов, обтяжує душу важкою моральною провиною гріха, який руйнує подружню чистоту і саму здатність любити, а насаджує егоїстичне ставлення до себе і свого подруга.
Використання контрацепції руйнує Божий задум стосовно інтимного життя, оскільки розділяє два аспекти статевого життя: обмін даром любові та даром плідності, які націлені на можливість зачаття нового життя. Це безвідповідальна поведінка, бо людина перекладає власну відповідальність за свої дії на використання штучного контрацептивного засобу, який, по-перше, не дає 100% гарантії надійності, по-друге, деформує мислення людини на користь споживацького ставлення до іншої особи, по-третє, шкодить здоров’ю, по-четверте, обтяжує сумління важким гріхом.
Часом, можемо почути наступний контраргумент на користь контрацепції, що у Святому Письмі нічого не сказно про заборону використання протизаплідних засобів. А чи так є насправді?
Святе Письмо виразно каже про Божу заповідь подружжю «бути плідними, множитися й наповнювати землю» (Бут. 1:28). Слово Боже каже про те, що діти – це особливий Божий дар і благословення подругам: «Спадок Господній – діти; плід лона – нагорода» (Псалом 127:3).
Автори новозавітніх біблійних текстів у кількох місцях вживають грецькі слова «pharmakos» і «pharmakeia» (Галатам 5:19-26, Одк.9:21 і 21:8), які традиційно перекладають на українську мову як «чарівництво» і «чарівник». Якщо копнути глибше до етимологічного походження цих слів, то ці вони описують певні дії зі змішування речовин або ліків, а навіть певні магічні ритуали, щоб завдати шкоду людській плідності або спричинити аборт. Автори Святого Письма у згаданих уривках виразно засуджують осіб, які чинять згадані маніпуляції, і остерігають їх Божим покаранням (1).
На мою думку, доцільно зацитувати ті уривки:
«Боязливих же і безвірних, і мерзких, і убивників, і розпусних, і чарівників, і ідолопоклонників, і всіх лжеців – пай їхній в озері, що горить огнем і сіркою; то смерть друга» (Одк. 21:8).
«Учинки ж тіла явні: розпуста, нечистота, розгнузданість, ідолослужба, чари, ворогування, свари, заздрість, гнів, суперечки, незгоди, єресі, зависті, пияцтво, гульня і таке інше, про що я вас попереджаю, – як я вже й раніше казав, що ті, що таке чинять, царства Божого не успадкують» (Галатам 5:19-26).
Автори Святого Письма ще в давнину знали про протизаплідні засоби, бо ще у єврейському Талмуді є застереження проти їх використання, і тому хотіли донести думку, що гріх проти людської природи руйнує стосунки людини з Богом, є бунтом проти Божого задуму стосовно подружжя і намаганням виставити Бога «за двері спальні», щоб він як Творець і Життєдавець не був співучасником інтимних стосунків чоловіка і дружини. Такою є правда про сучасну людину, яка намагається полегшити життя своїми винаходами… не завжди – собі на добро.
(1 ) Див.: Kimberly Hahn, Scott Hahn, Life-Giving Love : Embracing God’s Beautiful Design for Marriage, 2002.