Секс – все просто, чи все складно?

Чи все так просто із сексуальними стосунками у вже сформованих та існуючих якийсь час сімейних стосунках? Напевно, ні, бо якби це було так, то кількість зрад на грунті невдоволення інтимною частиною подружнього життя різко пішла б на спад.
Найчастіше питання, яке турбує партнерів в таких парах, в основному, звучить так: «Що робити? Я його не хочу » або так: «Що робити? Він мене не хоче».
Якщо копнути глибше, то неодмінно з’ясовується, що: той, хто «не хоче» партнера найчастіше це приховує і погоджується на сексуальне насильство над собою. Що правда, вона, бо переважно це жінки, не вважає секс без особливого бажання насильством і раціоналізує приблизно так: «Чоловікові потрібен секс. Якщо я його не забезпечу, він знайде жінку на стороні, і я його втрачу, а я цього не хочу, тому краще потерпіти».
Той, хто має справу з тим, що його самого «не хоче» партнер, неодмінно задає собі питання: «Що зі мною не так?». Як результат, він (вона) починає сумніватися у своїй привабливості (сексуальності, жіночності, мужності…), і страждає від неприйняття або ж, не маючи достатньо ресурсу зустрітися із власною вразливістю та ранимістю, збільшує тиск на партнера.
У першому випадку виходить, що секс стає засобом утримання і, в кінцевому підсумку, контролю партнера; а у другому – на партнера покладаються очікування у задоволенні визнання і прийняття жіночності або мужності та сексуальної привабливості.
…«Я не можу розслабитися в сексі. Я чекаю, коли мій чоловік нарешті закінчить, і я зможу піти. Коли я розмірковувала про те, чому ж так все відбувається, я зрозуміла, що занадто ображена на нього, не довіряю. Як ніби щось всередині зачинилося, і я вже не можу вийти до нього назустріч ».
…«Мені завжди здавалося, що я люблю секс. Я легко його ініціювала сама, і, хоча рідко досягала оргазму, вважала, що мені подобається сам процес. Тепер я сумніваюся: «Чи справді я отримую задоволення, а можливо, тільки переконувала себе в тому, що мені це подобається?»
…«Я не можу відчути оргазм. Мені доводиться його симулювати, щоб у чоловіка не падала самооцінка. Я вважаю, що це моя проблема, і не хочу, щоб його “чоловіче его” постраждало через те, що зі мною щось не так ».
…«Я під будь-яким приводом уникаю сексу. Я намагалася розмовляти з партнером про те, що мені бракує, про те, чого мені хотілося б, але він ніби нічого не чує. А я більше не можу давати себе гвалтувати ».
Саме так міркує Жертва…
Жертва терпить насильство, вважаючи, що не може висловлювати вголос свої сумніви, боячись розсердити свого Тирана, тому що дуже від нього залежить і їй страшно, дуже страшно взяти відповідальність за свої почуття на себе і прояснити ситуацію. А ще прийняти рішення. Прийняти рішення – це, як мінімум визначити свою позицію:
«Ми більше не спимо, і шукаємо інші способи задоволення своєї потреби в сексуальних стосунках». Або, якщо зберігати особливо нічого, то прийняти рішення про розрив цього союзу. Таку відповідальність Жертва на себе не може взяти, їй здається, що терпіти легше.
…«Мене дратує, що моя дружина відмовляє мені в сексі. То у неї голова болить, то ще одне місце. Якщо вже ти дружина, то повинна виконувати свій подружній обов’язок!»
Так, це нетерпимий Тиран…
Він боїться зустрітися зі своєю безпорадністю і вразливістю, яка невблаганно маячить там, де він втрачає владу і контроль. Тому посилює тиск. За допомогою контролю і тиску він ніби зберігає самоповагу. Ніби.
…«Мій чоловік все частіше посилається на втому. Я відчуваю себе дуже приниженою. Я починаю шукати в собі вади: можливо, я поправилась? Або постаріла? Невже я настільки не приваблива, що мій коханий відмовляється від сексу зі мною? Я пробувала викликати його інтерес красивою білизною, свічками, романтичними зустрічами, але нічого не спрацьовує».
Ця жінка теж хоче контролювати – свою самоповагу і самоприйняття, які має забезпечити її чоловік, бо вона відчуває любов до себе тільки в тому випадку, коли він з готовністю повторює: «Я тебе люблю» і завжди з бажанням відгукується на сексуальний заклик.
Однак неможливе залишається неможливим. Чоловік, на якого покладають надії в постійному прийняття, і м’яко або жорстко це контролюють, рано чи пізно видихається. Він відчуває, що від нього вимагають те, що він не може до кінця забезпечити. І він тікає – прямо або опосередковано. Так само поводиться і жінка, яку хочуть бачити люблячою, всепрощаючою матір’ю…
У цьому випадку, та й у всіх інших – очікування направлено на людину, яка не може його реалізувати.
Партнер не може забезпечити батьківського прийняття та турботи.
Тому що він – не батько.
У тривалих партнерських стосунках це очікування рано чи пізно неминуче виникає – з обох сторін. І, коли очікування в батьківській, безумовній любові не реалізовується, відбувається розчарування. Розчаровуючись, ми звинувачуємо, звинувачуємо, пред’являємо претензії, будуємо нові ілюзії (якщо, наприклад, партнер щось обіцяє) і знову чекаємо. А потім знову розчаровуємося, з кожним разом все сильніше. І ці очікування, і це розчарування лягає на секс важким тягарем. Тому що секс – це частина стосунків, і в сексі відбувається те ж саме, що відбувається у стосунках. В нього проникають всі пригнічені і не обговорені образи, страхи, сумніви у своїй привабливості. У нього проникають всі типи захисту, якими ми користуємося в житті – від тікання від близькості до знецінення. Ми і тут будемо чинити опір, уникаючи насильства, і намагатимемось контролювати партнера, щоб не випасти в нестерпну тривогу та безпорадність, або зароблятимемо визнання, прикидаючись хорошими хлопчиками або дівчатками, які “все розуміють” і дуже стараються.
Вся ця Тінь повисне над постіллю, не даючи реалізовуватись спонтанності і природності, не даючи поєднуватися по-справжньому.
Як вже було зазначено, в жіночо-чоловічі стосунки практично завжди привносяться дитячо-батьківські – там, де ми з партнерами по черзі один одному то батьки, то діти. Якщо я звинувачую, висуваю претензії, незадоволена, то автоматично потрапляю в позицію Матері.
І мій партнер, перебуваючи під впливом проекції, потрапляє в свою дитячу історію і діє з неї так, як навчився обходитися з материнським обвинуваченням. Своїми звичними способами він чинить опір. Зрозуміло, що і я, зіткнувшись з материнськими очікуваннями від мене (наприклад, в абсолютному прийнятті його, з усіма його глюками і прибамбасами), або ж з критикою або тиском, теж буду чинити опір. Будь-якими способами – від втечі до нападу.
У рідкісних стосунках вдається зберегти справжній жіночо-чоловічий контакт. Там, де обоє вільні, він її завойовує і захищає, а вона дарує йому ніжність і захоплення, із задоволенням віддаючи йому першість у вирішенні проблем, саме в таких стосунках зберігається бажання, сексуальне зацікавлення, спонтанність, тепло, любов.
Коли в парі дитячо-батьківські стосунки преважають над жіночо-чоловічими, сексу приходить кінець. Тому що секс може бути тільки між чоловіком і жінкою, але ніяк між матір’ю і дитиною або батьком і дочкою. Психологічно спрацьовує опір, і сексуальне бажання пропадає. Тому, зіткнувшись з труднощами в сексі, в першу чергу варто задуматися: а що відбувається у стосунках? Чи не час прояснити їх тіньовий бік? І, якщо це неможливо через неготовність партнера до діалогу, приймати рішення.
Чи можу я обійтися без сексуальної любові?
Чи є щось цінне у цих стосунках, що мені важливо зберегти?
Або ж сексуальна криза – це частина великої кризи?
У будь-якому випадку, тільки прийнявши рішення, ми перестаємо залишатися жертвами.
Яким би воно не було…