ЧУДЕСНИЙ ЗАДУМ БОЖИЙ Або Дещо про ІІІ подружній вівтар – вівтар обдаровування

ЧУДЕСНИЙ ЗАДУМ БОЖИЙ Або Дещо про ІІІ подружній вівтар – вівтар обдаровування

Щоб зрозуміти чудесний Божий план стосовно союзу жінки і чоловіка, а через них – стосовно всього людства, важливо застановитися над деякими фрагментами створення, спробувати увійти в Божий задум, оскільки все, що дається, – дається на самому початку…

Звернімося до Святого Письма, адже це Боже Одкровення існує для того, щоб ми його вивчали і пізнавали істину. У Святому Писанні в одному і тому ж вірші часто ховається декілька інтерпретацій – від буквального значення до містичного. Якщо зупинитися суто на буквальному значенні, то залишимо осторонь те послання, яке Господь бажає донести до нас. У першому уривку створення читаємо: “Бог сотворив людину на Свою подобу, на подобу Божу, чоловіком і жінкою Він сотворив” (Бут. 1, 27). Людина є сотворена водночас чоловіком і жінкою, у чоловічій і жіночій подобі, і ніщо не вказує на те, щоб одне створіння з них мало якісь переваги над іншим. Вони є сотворені рівними у своїй гідності, і різниці між ними існують для того, щоб вони могли з’єднатися й разом встановити принципову єдність людської істоти. Якщо одну істоту Господь сотворив у двох подобах, – то лише для того, щоб “двоє стали одним”, задля ще більшої повноти.

Маленький Всесвіт

Християнське подружжя є маленькою моделлю Всесвіту. Тут ми бачимо і образ Пресвятої Трійці, і містичну єдність Христа і Церкви, тут є присутня жертовність і обдарування. Цей сакраментальний союз між людьми являє собою союз двох душ і тіл, де чоловік і жінка добровільно дарують себе одне одному на все життя для власного добра і для приведення на світ дітей.
Саме вільне дарування несе в собі корінь жертовності, адже кожна справжня жертва – це радісне принесення. Радість вільного і приємного дарування найкраще проявляється у подружньому статевому житті. Христос приходить до молодят не лише під час молитви, розмови про Бога, або під час участі у недільних чи святкових Богослужіннях. Господь перебуває разом із подружжям у найбільш інтимні моменти співжиття, таким чином їхні тіла беруть участь у таємниці любові Бога…

Священнодія подружнього акту

Отже, символами зустрічей подружньої пари між собою та з Богом є домашня каплиця, стіл для трапези та подружнє ложе. Застановімося ж особливо над останнім, тобто третім вівтарем подружжя, вівтарем обдарування. Біля нього дружина та чоловік будують подружній зв’язок, ділячись любов’ю та приємністю під час статевого співжиття. Християнське подружжя оточує подружнє ложе особливою увагою. Чоловік та дружина готують спеціальну кімнату для інтимної священнодії подружнього акту, ставлять в ній ложе, щоб воно давало можливість комфортно пережити цю незвичайну мить. Коли мова йде про святість подружнього акту, використання символіки, ложа як вівтаря пробуджує у деяких людей асоціації з поведінкою в церкві, немовби у подружньому спілкуванні слід поводитися “набожно” в гіршому значенні цього слова: мовляв, не можна голосно розмовляти, жартувати, сміятися, кокетувати, цілуватися. Цими видуманими заборонами витворюється хибне уявлення, що статеве життя має бути позбавлене радості, задоволення, фантазій і спонтанності. В такому разі це є справді хибний стереотип, адже існують одні правила поведінки у храмі Божому, і зовсім інші – під час шлюбної ночі, і плутати ці речі не треба. Призначення Таїнства подружжя – не блокувати динаміку любові у статевому житті, а оздоровлювати, удосконалювати, очищати, ушляхетнювати людську любов – і тим самим підносити її до Бога.

Нічого (!) штучного і фальшивого

На вівтарі обдаровування чоловік та дружина співпрацюють з Богом. З цієї причини є так важливо, щоб на цьому вівтарі не було нічого штучного і фальшивого. Йдеться про безвідповідальність у подружжі, де панує егоїзм і взаємовикористання, де шукають лише насолоди у статевій близькості без готовності прийняти дитину, яка може бути зачата через співжиття.
В такому разі вагітність стає неочікуваною, а діти – небажаними. Часто-густо таких дітей трактують як перешкоду або загрозу для комфортного життя подружжя, для фігури жінки, для кар’єри, або для якихось інших людських планів тощо.
Сучасні молоді люди намагаються реалізовувати свій егоїзм і безвідповідальність через невпорядковане статеве життя, життя у цивільних (не сакраментальних) “шлюбах”, через пошуки засобів до обмеження жіночої плідності засобами контрацепції. Все це є різні форми гріховної патології, які закрадаються до думок і сердець людей, руйнуючи святі засади, що їх установив наш Господь.

Співтворити з Богом

Для зрілих людей статеве життя – це важливий спосіб спілкування між особами, які кохають одне одного, які погодилися бути разом у радості і у горі, мають спільні цінності. Вони емоційно прив’язані одне до одного, відчувають статевий потяг, прагнуть обдарувати приємністю, народжують та виховують дітей.
Власне, народження дітей – це акт співтворення, акт співпраці Бога і людини у творенні нової людини. Велику довіру проявляє Бог до людини, доручаючи їй такі повноваження. Також Господь через учення Церкви вчить, як законно реалізувати цю велику гідність батьківства і материнства.
Подружжя не повинно боротися із плідністю за допомогою контрацептивів, а жити у злагоді з природою, тобто, плануючи кількість дітей, використовувати таку здатність жіночого організму, як плідний і неплідний період місячного циклу жінки, при цьому будучи відкритим на зачаття нової дитини. Таке дозволене використання методів розпізнання плідності не є перешкодою до святості подружжя, одночасно вирішує багато проблем морального і фізіологічного плану, залишаючи площину для Божої волі у подружжі. Дуже важливо жити у злагоді з Божою волею щодо людської любові та плідності. Такий стиль життя формує не лише саме подружжя, а й наступні покоління, які вийдуть із цього подружжя. Здорове гармонійне подружнє життя є основою здорових, нормальних відносин між дітьми і батьками, а отже є основою здоров’я самого суспільства в цілому.

Отець Тарас та Ольга КОСТИК

Під час підготовки матеріалу було використано книгу о.Ксаверія Кноца OFMcap “Секс, якого не знаєте” (Пер.з пол. О.Мандрики, Львів, Свічадо, 2010

Отець Тарас Костик – греко-католицький священик, сотрудник парафії св.Володимира і Ольги в м.Стрию Львівської обл. Закінчив Львівську Духовну семінарію Святого Духа (УГКЦ). Ліцензіат з морального богослов’я здобув у Римі, в Академії св. Альфонса Лігоурі. Референт комісії мирян і родини Стрийської єпархії УГКЦ.
Ольга Костик – дружина о.Тараса. Закінчила Український Католицький Університет, здобувши ступінь магістра богослов’я та економічний факультет Івано-Франківського технічного університету нафти і газу. Консультант з Методів розпізнавання плідності (від 2002 року). Разом із чоловіком провадить зустрічі у Центрі передподружньої катехизації. Сьогодні подружжя Костик виховує трирічну донечку Софійку, чекаючи на народження другої дитини.

Джерело:katolyckyj-visnyk