ХРИСТИЯНСЬКЕ БАЧЕННЯ СЕКСУАЛЬНОСТІ У СІМ’Ї

Насамперед вибачте, що писатиму жорстко; але мені видається, що це єдиний спосіб, щоб людина могла зрозуміти.
Хто створив її зі статевими відмінностями? Бог. Отже, статеві відмінності не є чимось поганим, а чимось добрим. Чому? Тому що так зробив і так хотів Бог. Щоби були чоловіки і були жінки – це річ дуже добра і бажана Богом.
Хто був той, хто вирішив, що чоловік повинен мати одні статеві органи, а жінка – інші? Сам Творець, Бог. Отже, самі статеві органи є чимось добрим.
Насправді сексуальність – це прекрасно, бо гарантує тривалість роду. Це можуть констатувати ті, що мали можливість вивчати анатомію, фізіологію тощо. Людське відтворення – це щось дивовижне, і його вивчення захоплює нас. Достатньо згадати передачу генетичних кодів і великі успіхи наукових досліджень на цій ниві. Це диво.
Більше того. Хто створив цей потяг між чоловіком і жінкою, між жінкою і чоловіком, потяг настільки сильний, що вище нього стоїть тільки інстинкт самозбереження? Сам Бог. Отже, сексуальний потяг чоловіка до жінки і жінки до чоловіка – це щось добре; і то дуже добре. Створене самим Богом.
І ще більше. Саме задоволення, що повинно виникати у сексуальних стосунках чоловіка з жінкою, жінки з чоловіком, також є чимось добрим; і дуже добре. Бо так бажав сам Творець, який надав сексуальним стосункам цю частку задоволення з дуже вагомих причин, серед яких – щоб світ не збезлюднів. Якби не було сексуального потягу і задоволення, а тільки думка про труднощі, що їх завдає виховання дітей, то світ став би ще безлюднішим, ніж він є. Так у шлюбі ми вбачаємо щось добре, щось достойне, щось похвальне і навіть заслуговуюче. Коли подружжя має упорядковані сексуальні стосунки, як Бог хоче, то подруги заслуговують на вічне життя: це добрий акт, який узгоджується з моральним законом; це гідний акт, який облагороджує подружжя; це похвальний акт, тобто акт, що заслуговує на похвалу; і це акт заслуговуючий, тобто святий, такий, який освячує. І це все тому, що у Божому плані подружжя і родина мають дуже високі цілі.
Перша – передати життя. Це диво життя, що передається новим істотам, які потім через хрещення стають Божими дітьми, покликаними самим Богом до вічного життя, до святості. Помножувати це є чимось величним. Це особливо велике завдання жінки, однак не тільки.
Проте не тільки це. Бог так задумав, у такий прекрасний спосіб, щоб подружжя і сім’я були місцем, середовищем для вияву взаємної любові. Це середовище, в якому чоловік і жінка віддаються один одному, щоб створити щось настільки дивовижне, що можна виразити такими словами: досягнено сопричастя осіб. Отож, подружжя і сім’я стають чудовим віддзеркаленням спільності трьох, яку бачимо у Пресвятій Трійці: Отець, Син і Святий Дух. У сім’ї є один я, що єднається з одним ти, щоб перетворитися на ми. Тому не потрібно дозволяти ошукувати себе обмеженим трактуванням сексу, яке сьогодні подається у багатьох телесеріалах, дешевих радіоп’єсах і журналах.
Бог створив людину чоловіком і жінкою, щоб вони єдналися між собою, будучи вірними все своє життя, щоб виявляли взаємну любов і передавали життя, щоб таким способом досягти реального сопричастя осіб. Тому в цьому питанні існує тільки дві точки зору: це бачення людини, чоловіка і жінки, які є господарями сексу, та інше, яке переважає сьогодні, в якому людина стає рабом сексу. Іншими словами, секс є для людини (чоловіка і жінки), а не людина (чоловік і жінка) – для сексу. Людина (чоловік і жінка) – це набагато більше, ніж сексуальний аспект, тому що, безперечно, секс, який би він не був добрий, не є кінцевою метою людини. І у цьому полягає ключова відмінність цих двох протилежних і непоєднуваних бачень.
Наведу приклад, щоб було зрозуміло. Коли чоловік вважає жінку сексуальним об’єктом, то поводиться з нею, як з річчю; об’єктом для сексу. Тому сьогодні трапляється стільки збочень, навіть з неповнолітніми, як той вітчим, що зґвалтував двомісячну дитинку і ввів їй скло, щоб виглядало, ніби це був нещасний випадок. Жахливо!
Християнське трактування сексу проголошує використання його з відповідальністю; не як-небудь, а згідно з Божим законом. Якщо так не робиться, жінка для чоловіка чи чоловік для жінки стає предметом, річчю. Як говорив великий сексолог Поль Шошар: “Сексуальне перетворилось у статеве, людство перетворилося у джунглі, де самці та самки безконтрольно пильнують здобич, яка дозволить задовольнити їхні потреби”.
Так само, як особа, що безладно вживає алкоголь, стає рабом алкоголю; так само, як особа, що вживає наркотик, стає рабом наркотику, який робить її здатною вбити навіть власних родичів; точно так відбувається і з сексом без відповідальності. Коли людина відмовляється жити в упорядкований спосіб своїм сексуальним життям, вона стає рабом сексу, а отже, завершує великими збоченнями, і бачимо те, що бачимо.
Отож ідеться про дві точки зору, які закарбовують у голові відмінність між тією людиною, чоловіком чи жінкою, яка є сама собі господарем, і тією іншою, яка є рабою сексу, його безладних пристрастей. Тому Папа Іван-Павло ІІ казав, що у тих двох протилежних баченнях сексу є антропологічна відмінність, різниця щодо поняття чоловіка і жінки, й водночас відмінність моральна.

Хочу завершити, можливо, однією з найблискучіших сторінок про красу людської сексуальності, яка завжди спрямована – повинна бути спрямована – на практикування чистоти: чи чистоти молоді, чи чистоти подружжя, чи чистоти вдівства. У випадку подружжя чистота означає впорядковане використання сексу. Текст належить апостолу Павлу, який каже: