ДИТИНА “З ПРОБІРКИ”?

ДИТИНА "З ПРОБІРКИ"?Бездітне подружжя – це дуже часто сумне подружжя. Я маю таких знайомих. Десять років подружнього життя. Хороша робота, квартира, друзі, кожної неділі – Свята Меса в храмі, щоденна молитва, допомога бідним та хворим – усі елементи нормального католицького життя. Але по півгодинній розмові стає ясно: сум і біль у кожному русі, у кожній фразі. І відчуття невпевненості та почуття вини. Пустка, яка нічим не може заповнитися. Так, немає дітей. Жінка, пані Г. , перенесла хворобу, після якої вже неможливе зачаття нормальним шляхом. Чоловік, пан Т., є вірним католиком і не хоче лишати своєї дружини. Любить він її і боїться Бога. Так і живуть, страждаючи.

“Що ж, – скажете ви, – але ж існують зараз новочасні технології, які допомагають жінці, та й узагалі родині в такій ситуації. Про це часто бувають передачі по телебаченню. Я домашня господарка, не вчена, і то про це знаю.
Тепер все дуже легко: беруть якимось чином у жінки з лона статеву клітину, здається, вона називається “яйцеклітина”, потім шляхом мастурбації (не дуже приємно, але що зробиш?) отримують від чоловіка сперму, після цього все це змішують у спеціально створених, дуже дорогих умовах – і ось у склі з’являється дитина, маленький зародок, який залишається тільки підселити в матицю жінки. Потім – дев’ять місяців, і готово! Тепер уже, слава Богу, не часи Авраама, коли він, бідний, мусив чекати до ста років, поки Сара розродиться сином. Не мусимо чекати дитини, як обітниці від Бога. Зараз усе простіше: заплатив гроші – і отримуй дар від науки. Запропонуйте вашим знайомим звернутися до такої клініки. Адресу можна знайти навіть на рекламі в метро”.
Однак у відповідь ви почуєте тишу, що народилася від страждання, від солодкого відчуття пережитої жертви, від послуху, від любові. Якщо вам удасться завоювати довіру моїх знайомих, то ви зможете почути історію їхнього вибору. Звичайно, вони чули про можливості новітньої медицини. Лікарі не один раз радили їм звернутися в клініку запліднення in vitro (з лат. – “у склі”). Релігійна інтуїція підказувала пані Г., що в пропозиції штучного запліднення є щось дуже негідне. Але вона не знала що саме й дуже хотіла мати дитину. Її чоловік вирішив просто: треба піти до священика. Якщо він дозволить, то скористаємося цим “новітнім” методом. Візит до священика приніс категоричну, однозначну відповідь: Католицька Церква не благословляє і не дозволяє вірним користатися з будь-яких методів штучного запліднення. Висновок із цього зробили такий: до клініки in vitro не підуть, будуть молитися та уповати на Бога, і, може, з часом знайдуть сміливість, щоб всиновити дитину.
“Це ж жорстоко! – вигукнете ви. – Як можна позбавити жінку права мати дитину, якщо це можливо з технологічної точки зору? Чи ви знаєте, як страждає жінка, коли вона не має дітей? Що це діється в Католицькій Церкві?”
Так, на світі є багато страждань, і не у всіх винні ми самі. Ісус – Син Божий – безгрішний, та постраждав за всіх нас, щоб ми мали вічне життя. Католицька Церква охороняє гідність та право на життя кожної людини. І власне тому вона забороняє штучне запліднення. Під час процесу штучного запліднення, який рекламується на телебаченні, далеко не всі людські зародки – а точніше ембріони – приживаються. Тому для гарантії успіху їх “утворюють” багато – десяток чи два. Пізніше декілька з них знову-таки для гарантії підсаджують у матицю. І дуже часто трапляється, що приживається більше, ніж один. Часто буває четверо, п’ятеро або навіть восьмеро. Тоді лікарі абортують усіх, окрім одного, якому пощастило. А ми з вами знаємо, що людське життя починається в момент запліднення, коли чоловіча та жіноча статеві клітини зливаються в одну, зливаються їх нуклеоси – ядра, і утворюється абсолютно новий генетичний код, унікальна біологічна істота, яка ніколи ще не існувала й ніколи не повториться. У той момент це нове створіння отримує безсмертну душу і стає людиною, дорогоцінною в очах Божих, однією з тих, за кого Господь Ісус помер на хресті. Однак абортування “зайвих” людських ембріонів – це не єдина проблема, яка існує при застосуванні технології in vitro. Багато з утворених ембріонів залишаються “невикористаними”. Вони зберігаються в холоді, їх набагато більше, ніж потрібно, і їх використовують для медичних дослідів, виготовлення ліків – простіше кажучи, їх убивають. У багатьох країнах світу існують закони, які захищають права ембріонів, але ці закони недосконалі, а в Україні вони взагалі відсутні.
“Але, – скажете ви, – технологія йде вперед, і, може, скоро вже непотрібно буде вбивати “зайві” ембріони. Чи може тоді Церква змінити своє ставлення до in vitro?”
Ні, бо ніхто не знає, що переживає дитина під час перших годин, днів і тижнів розвитку. Науці зараз відомо тільки небагато про те, якими важливими є умови початку життя. Але й того, що відомо, достатньо для того, щоб розглядати материнське лоно як єдине відповідне й достойне місце розвитку нової людини. Бог, який є всемогутнім, створив усесвіт і людину, коли послав Свого Сина на землю, не знайшов нічого кращого за лоно жінки, Діви Марії, для Його зачаття.
Ця проблема дуже тісно пов’язана ще з однією – з чистотою та святістю подружнього життя. Тільки поєднання в любові, в інтимному зв’язку подружнього статевого акту є гідним людини виразом своєї плідності. Якщо цей статевий акт не супроводжується зачаттям дитини, то не можемо запросити в нього третьої або четвертої особи для допомоги, навіть якщо ці особи мають назву та дипломи лікарів. Мусимо як вірні католики дякувати за все й чекати на милість від Бога.
Мої знайомі ще не всиновили дитини, але знайшли себе у служінні ближнім. Ціле їхнє життя є знаком страждання й одночасно глибокого почуття власної гідності. Ісус наповнює їхнє життя, ніби кажучи: “Чи я не краще для тебе за багатьох синів?” (1 Сам). Побажаємо їм щастя в Господі, повноти життя в Ньому, а для нас самих – глибшого переживання нашої гідності в тому стані, у якому ми перебуваємо.

Зоя СЕРЕБРОВСЬКА, канд. біол. наук.

Всеукраїнський благодійний фонд “За гідність людини”: http://www.dignity.org.ua

http://katolyckyj-visnyk.blogspot.com/