СЕКС БЕЗ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Людина має з тваринами багато спільного, зокрема – секс.
Але так як вона не повинна жити подібно до тварин в інших речах, які має спільні з ними, вона не повинна жити сексуальністю, як “тварина”.
Це справді насторожує. Часто людські істоти намагаються здаватися тваринами. І саме це підкреслює глибоку різницю між нами і ними: тварини не намагаються здаватися людьми. Не можуть.
Однак наполягаємо, що людина – так, може здаватися твариною, і навіть може стати більше твариною, ніж вони самі, тобто діяти навіть проти інстинктів. Може діяти таким способом, що її поведінка глибоко уподібнить її до тварин. І діючи так, буде щораз менше “людиною”. Людина – це “розумна тварина”. Багато людей не хочуть нею бути; прагнуть бути просто “твариною”.

***
Що спільного має людина з тваринами?
Тіло, це очевидно. Але це також у неї спільне з камінням. Є ще щось. І це необхідно знати, щоб уміти поводитися, як справді людина, і знати, які бувають наслідки, якщо не поважати свою природу.
Древні греки, які були дуже мудрими, казали, що людина – це “мікрокосмос”, маленький всесвіт. І базувалися на тому, що фактично всі властивості речей стисло зосереджені у людині.
Ми сказали, що тілесність у людини є спільною з камінням. Однак її тілесність не є однаковою з камінням; каміння не має тіла, структурованого так, що дозволяє дихати, рости, живитися. Каміння не має життя.
Принцип, що дає тілу життя, називається “душа”, тобто “щось приховане”. У латинській мові її з точністю назвали “anima” (дух), оскільки вона одухотворює тіло, дає йому життя. У цьому значенні ми кажемо, наприклад, “анімація”, тобто “живе” зображення.
Рослини мають життя. Тобто мають душу. Душу, яка називається “вегетативна”, тому що вона є принципом тільки вегетативної життєдіяльності: живлення, росту, відтворення, дихання… Ці дії є діями, що відбуваються постійно у злуці з тілом; тому вегетативні душі руйнуються тоді, коли руйнується тіло.
Тварини також мають життя, як рослини. Проте вони не просто мають життя, вони мають життя “чуттєве”: бачать, нюхають, чують, торкають, смакують, уявляють, відчувають прихильність… Вони мають “чуттєвість”. У чуттєвості тварин є немов два поля. Одне з них – чуттєве пізнання: усе, що стосується зору, уяви, слуху тощо. Інше – поле афективності, тобто все, що стосується інстинктів і нахилів. Обидва поля взаємодіють. Наприклад, тварина бачить їжу і прагне до неї; коли чує голос господаря, насолоджується ним і вибігає йому назустріч. Ці дії також робляться разом з тілом: дивимося очима, чуємо вухами. Чуттєва душа руйнується тоді, коли руйнується тіло.
Людина – це щось. Людина має життя. Людина відчуває. Має чуттєвість. І всі ці її характеристики спільні з іншими істотами, кожна відповідно до ступеня своєї досконалості. Але, крім того, людина думає і любить. Отже, людина має особливу душу, повністю відмінну від інших. Вищу.
Душа людини не знищується разом з тілом, тому що не залежить від матеріального, як душі нерозумних істот. Душа людини не залежить від часу і простору. Людина може, наприклад, роздумувати про своє минуле, і не тільки своє особисте минуле, але й інших, і так писати історію. Людина може розуміти речі, яких не видно і до яких не можливо доторкнутися, як наприклад, любов, доброта… Людина може вивчати всі інші істоти; інші істоти не можуть вивчати людину. Людина може молитися, говорити з Богом. Людина думає і любить, як Бог. Має духовну та безсмертну душу, як ангели. І ця душа під час Хрещення отримує освячуючу ласку, що уподібнює людину до Бога. Робить її дитиною Божою.
Здається, що людина є чужинцем на землі. І, якщо насправді живе як людська істота, то насправді нею є, тому що це мандруюче буття. Людина – це прочанин та іноземець. Її призначення – не земля, а Небо.
***
Якщо ви були уважними, то могли помітити, що людина – це дійсно “мікрокосмос”. У неї є ознаки спільні з камінням, рослинами, тваринами, ангелами і Богом.
Тому людина може вирішити діяти, надаючи перевагу або тому, що має спільного з нижчими від неї істотами, або тому, що має спільного з вищими від неї істотами, тобто ангелами і Богом. Один автор казав, що людина фатально та необхідно орієнтується або на зоологію – тобто жити, як тварини, або на теологію – тобто жити, як діти Божі.
Що відбувається, якщо людина живе тільки згідно зі своєю “тваринністю”? Відбувається те, що вона руйнує себе як людина. Відбувається те, що вона дозволяє інстинкту подолати себе і пристрастям – панувати над нею.
Бог створив людину впорядковано: вона є щось, як каміння, щоб жити, як рослини, щоб відчувати, як тварини, щоб бути здатною пізнавати і любити, як ангели, щоб бути насправді дитиною Божою. Вона є щось, щоб жити; живе, щоб відчувати; відчуває, щоб пізнавати і любити; пізнає і любить, щоб молитися. Вверху – голова, посередині – серце, і найнижче – секс; є люди, які живуть зовсім навпаки: думають сексом і ставлять своє мислення на службу своїй тваринності.
Якщо хтось хоче правильно використовувати пилку, то повинен дивитися, чи вона добра, і поважати її мету – різати. Якщо на це не зважати, то вона використовуватиметься не за призначенням і без результатів: пилкою не можна їсти суп чи малювати картину.
Щось подібне відбувається і з сексуальністю людини. Творіння знають, що це добре, багато знають, що це щось, створене Богом і, в результаті, щось дуже добре; але не всі поважають і цінують її гідність, перекручуючи її мету і використовуючи як інструмент для власних егоїстичних цілей.
Що робить егоїст? Має надмірну любов до себе, що заставляє його надмірно прагнути до задоволення власних інтересів і забувати про інших. Це той, хто каже: спочатку я, потім я і знову я. Для егоїста інша особа – просто річ, об’єкт для його особистої користі. Стандартний принцип дії будь-якого егоїста: “Мені потрібно? Беру. Не потрібно? Залишу”. Іншими словами, це людина, в якої все зводиться до статевого акту, людина “навпаки”, з пристрастю зверху і найблагороднішим, що має, знизу. Це тварина. Якщо не відповідно до своєї суті, то принаймні у своїх діях.
Сьогодні хочуть розмежувати любов і насолоду, віддачу тіла і віддачу душі. Сьогодні людську любов хочуть перетворити на тваринну любов, щось на зразок комерції, торгу. Сьогодні атакують людську любов, тому що вона є джерелом життя, а наше суспільство є суспільством, що йде слідами людиновбивства Каїна. Сьогодні не цінують людську любов, тому що прагнуть до панування культури смерті. Про це свідчать:
– банки сперми;
– запліднення у пробірці;
– штучне запліднення;
– сурогатна мати тощо.
Отже, є два поняття про секс: одне належить тим, хто стверджує, що людина є для сексу, а інше – тим, хто стверджує, що секс – для людини, як і повинно бути. Одні вважають людську істоту “об’єктом”, “річчю”; інші – людською істотою, якій повинно підкорятися все нижче.
Одні без проблем можуть виправдати аборт, проституцію (навіть дитячу проституцію), мастурбацію, дошлюбні стосунки, порнографію… “Вороги Христового хреста … їхній бог – черево”, – каже святий Павло . Роблять з сексу бога. І так перетворюються у вбивць чи принаймні захисників убивств, таких як аборти тощо.
Ці люди пропонують використання сексу без відповідальності, без зобов’язань, без любові. Егоїстичне використання. Протилежне Богові, який є джерелом життя і любові. Тому вони першими будуть пропагувати те, що зв’язує життя. Прагнутимуть перешкодити овуляції, заплідненню тощо протизаплідними засобами, тому що, врешті-решт, ненавидять життя. Ніколи не скажуть нам правду про побічні наслідки таблеток: гіперглікемія і збільшення рівня холестерину, тромбоз, гіпертонія, втрата сексуальної здатності, зменшення насолоди від сексуального акту, спотворення, аномалії і, часто, неплідність жінки.
Презерватив. Колись говорили: “користуйтеся, щоб уникнути зараження”, зараз: “користуйтеся, щоб зменшити ризик”. Кажуть, що вони не дають стопроцентної гарантії, але зменшують ризик заразитися хворобами, що передаються статевим шляхом, зокрема СНІДом. Зменшують ризик підхопити стовідсотково смертельну хворобу? Зменшують, як постріл у себе з револьвера, в якому залишилася всього одна куля… Потрібно бути досить дурним, щоб дозволити себе так обманути. Це єдине, що може стати між нами і смертю? І це називають сексуальними стосунками без ризику? Зменшити ризик не означає уникнути його. Пора вже припинити нас обманювати.
Єдиний абсолютно ефективний засіб проти СНІДу дав Бог – Шосту Заповідь: “Не чини перелюбу”.
***
Людина, яка живе сексуальністю, як тварина, є посередньою людиною. Це людина, що зазнала поразки і відмовилася від будь-якої спроби досягти перемоги. Це людина, що уклала угоду з поразкою і підписала наперед власний відступ.
Такий хлопець чи дівчина, як правило, намагатиметься втягнути інших у руйнування, тому що має схильність вважатися “класним” і відчуває вищу насолоду, роблячи “класними” інших. Хоче знищити в інших те, що не зміг поважати у собі. Вважатиме слабкими, щиросердними, невдахами, дурниками… тих, які не хочуть йти за ним слідом. Не нехтуватиме брехнею, щоб досягти своєї цілі. Постійно повторюватиме, що чистота є неможлива, що брехнею є те, що багато геройських хлопців і дівчат нею живуть, або що все одно це неприродно і властиво слабким, яких обманули священики і, врешті, Ісус Христос.
І все це вони роблять, щоб приховати власну слабкість; щоб не визнати своєї поразки; щоб не потребувати відмовлятися від свого принизливого відступу; щоб не признати, що вони не наважуються боротися, що, як жаби, повзають на слизі власної нечистоти. Щоб не стикатися з фактом, що існує багато молодих людей, значно сильніших, що уміють справді ризикувати заради правдивої любові та заради життя, які літають високо, як орли.
Чи можна назвати слабким того, хто живе згідно з розумом? А сильним того, хто не має сміливості піднятися над тваринною чуттєвістю? Слабким того, хто пізнає своє благородство і гідність? Сильним того, хто принижує себе? Чи можна назвати слабким переможця і сильним переможеного? Слабким того, хто є господарем собі, та сильним того, хто є рабом чогось нижчого? Слабкою людину, а сильною тварину?
І все одно довіряють наклепам. Так, існують лікарі, що в ім’я науки, на яку зазіхають, підсилюють ці наклепи зіпсованими порадами; преса і телебачення їх пропагують і протегують; і найгірше те, що цим не поважають нас. Бо це атаки проти нашої особистості, цілісності й чесності.
Ці особи та молодь, яка, помилившись, наслідує їх поради, не знають, для чого існує людина:
Не для поразки, але для тріумфу.
Не для егоїзму, але для любові.
Не для боягузтва, а для героїзму.
Не для того, щоб бути рабом, а щоб бути господарем!
І саме цим є людина – господарем, бо той, хто тріумфує над собою, є сильнішим, ніж той, хто здобуває приступом міста.
Отже, не дозволяйте залякати себе. Перемога важка, звичайно. Суспільство, компанії, середовища часто грають проти вас. І, тим не менше, є слово, що ніколи не повинно зійти з ваших уст, і відчуття, що ніколи не повинно впасти тінню на ваші серця: “неможливо”. Ви ніколи не повинні приймати цього, якщо прагнете наслідувати Ісуса Христа. Тому що молода людина, яка наслідує Христа, є, як Він, всемогутньою. Тому що “нічого немає неможливого в Бога” (Лк. 1, 37).
У ваших руках вибір: орел чи жаба?