Любов це не вершина почуттів

На мою думку, любов це не вершина почуттів, а швидше жива присутність Бога. Пам’ятаєте, Бог – це любов. І це справді так. Бог дарував людині право вибору. Основний наш вибір – це бути з Богом, чи ні. Цей вибір ми підтверджуємо щомиті, у кожній ситуації.

Коли ми робимо власний вибір – любити, то, як на мене, ми вирішуємо прийняти Бога, стати провідником Божої любові. Бо самі ми не вміємо так любити. Зазвичай, те, що ми називаємо любов’ю насправді є пристрастю, вдячністю, турботою чи будь-чим іншим, де основною складовою є наші власні інтереси. Там завжди присутній бартер, ти-мені, я -тобі, навіть якщо це і непрямий бартер (на зразок, “я попіклуюсь про нього, а інші мене похвалять, що я хороша дружина”)

Лише зробивши вибір бути з Богом, наповнившись Богом, Його любов’ю, ми можемо передавати цю любов далі. Ми стаємо неначе “трубопровід”, який своєї води не має, але якщо хтось пустить туди воду, то хтось інший зможе втамувати спрагу. В Божій любові ми маємо силу приймати себе такими, як ми є. Тоді можемо просто любити інших, не намагаючись їх змінити “для їхнього ж добра”.

І звичайно ж, почуття там, де є справжня любов, точно присутні. Бо як же солодко і приємно бути там, де є Бог! 🙂