Чому не завжди достатньо пробачити кривдника?

Чому прощення не завжди допомагає?

Є така розповсюджена думка, що якщо вас образили, зробили боляче, то потрібно відразу ж пробачити кривдника і вам стане легше. У реальності ж люди, які «пробачили» частіше отримують не полегшення, а навпаки погіршення як психологічного, так і фізіологічного стану. У цій статті я розповім, чому так відбувається. Справа в тому, що буває справжнє, щире прощення і уявне, тобто, псевдопрощення. Сьогодні я хочу поговорити про те, як їх розрізняти, щоб не обманювати себе, а ще про те, що робити, щоб прощення дійсно було справжнім і приносило реальне полегшення.

Як відрізнити справжнє і псевдопрощення?

Наведу випадок з власної практики.

Жінка, 35 років, 3 місяці як після інсульту. Звернулася зі скаргами на депресію, тривогу, апатію, дратівливість. Розпитую, що відбувалося в її житті перед інсультом. Каже, що їй зрадив чоловік. Після зради вони розлучилися і півроку не жили разом. Потім вона його «пробачила» і вони вирішили зійтися. Через тиждень після цього у неї стався інсульт.

З цього прикладу видно, що насправді ніякого пробачення і не було. Були тільки слова. Всередині залишилися і біль, і відчуття несправедливості, і страх, що ситуація може повторитися, і приниження. Тобто, образа залишилася. В цьому, власне, і суть: поки образа залишається, ні про яке реальне прощення мова не йде! Поки ми ображені і не отримали компенсацію, прощення буде уявним, несправжнім. А отже, не допоможе, а тільки зробить гірше.

Що ж відбувається, якщо справжнього прощення немає? Після уявного вибачення буває кілька варіантів розвитку ситуації і всі вони,на жаль, погані:

– Неусвідомлена (іноді свідома) помста. Наприклад: залишуся з чоловіком, який мені зрадив, але довіряти йому не буду. Буду пригадувати йому вчинок щодня і робитиму його винним. Буду боятися емоційної близькості. Від інтимних стосунків відмовлюся.

– Спалахи гніву, роздратування. Гнів та незадоволення нікуди не ділися, вони всередині вирують і періодично прориваються назовні.

– Страхи, фобії, панічні атаки. Страх, що ситуація не закінчена, що може бути повторення і я знову не зможу себе захистити.

– Психосоматика. Загострення хронічних захворювань або поява нових болячок. Уявне псевдопрощення заганяє емоції вглиб. Вони не знаходять виходу, залишаються всередині і стають руйнівними для нашого тіла.

Що робити, якщо ви опинились в такій ситуації?

Найкращий варіант – вимагати компенсацію. Це зовсім не обов’язково гроші або щось матеріальне. Хоча буває й так. Це може бути і визнання провини, і особлива увага або турбота.

Сенс компенсації у відшкодуванні збитку. Якщо збиток матеріальний, ідеально компенсувати його матеріальними засобами.

Якщо збиток моральний, відшкодування може бути як моральним, так і матеріальним. Тут необхідно подумати, а в чому, власне збиток. Що саме ви втратили і як вам це відновити. Яку вашу потребу було порушено і як її задовольнити. У наведеному мною прикладі дружині потрібно подумати, що такого доброго може зробити для неї чоловік, щоб вона змогла знову довіряти йому. Можливо, вартує обговорити це з психологом. Якщо такої компенсації не буде, стосунки приречені.

По-справжньому пробачити вийде лише тоді, коли збиток буде компенсовано.

Суть компенсації прямо протилежна помсті:

Помста: ти мені зробив погано, тепер я хочу, щоб тобі теж було погано.

Компенсація: ти мені зробив погано, тепер я хочу, щоб ти допоміг мені зробити собі добре.

І найголовніше!

Компенсація повинна бути така, щоб ви могли завершити для себе ситуацію і ніколи більше до неї не повертатися. Це в жодному випадку не означатиме забути. Я маю на увазі не повертатися до неї думками кожен день. Це означає припинити звинувачувати. Не робити винною людину, що заподіяла вам шкоду.

Що робити, коли компенсація неможлива?

Іноді буває так, що отримати компенсацію немає можливості. Кривдник може бути недоступний. Або незгоден.

У таких випадках теж не потрібно поспішати «прощати». Спочатку вартує подбати про себе. Тобто самостійно (або за допомогою інших людей) компенсувати собі завдані збитки. Відновитися.

Якщо подружжя з наведеного прикладу не домовилися про компенсацію і все-таки розлучилися, то образа і злість у дружини залишатиметься доти, поки вона не знайде собі іншого партнера. Такого, з яким вона зможе знову мати довірчі відносини. Тільки після цього можна говорити про реальний прощення.

Їй доведеться робити це самостійно. Тому що більше цю проблему ніхто не вирішить. Максимум – можна використовувати допомогу друзів або психолога.

Як перевірити, щиро я пробачив кривдника чи я себе обманюю?

Потрібно задати собі два запитання і чесно на них відповісти:

– Чи компенсований нанесений мені збиток?

– Чи можу я щиро, по-чесному подякувати кривднику за те хороше, що у нас було і побажати йому щастя в подальшому житті?

Якщо обидві відповіді «так», то прощення реальне і ситуація дійсно завершена. Якщо хоча б одна відповідь «ні», то ситуація для вас все ще не закінчена і до прощення ще далеко.