П’ять мов любові у подружжі

П'ять мов любові у подружжі

На висоті тридцяти тисячі миль, десь між Буфало і Даласом, він поклав свій журнал у кишеню на сидінні, повернувся до мене і запитав:

– Чим ви займаєтесь?

– Я працюю консультантом по питаннях шлюбу і веду семінари про те, як зміцнити сім’ю, – відповів я коротко.

– Я вже давно хотів про це когось запитати, – сказав він. – Що стається з любов’ю, коли ми одружуємося?

Відкинувши надію подрімати, я запитав:

– Що ви маєте на увазі?

– Розумієте, – почав він, – я був одруженим три рази, і щоразу перед одруженням усе було прекрасно, але після весілля усе якось почало розвалюватися. Любов, яку, як я думав, я відчував до неї і та любов, яку вона неначе мала до мене, випарувалася. Я доволі розумна і освічена людина. Я веду успішний бізнес, але цього я не розумію.

– Скільки часу ви одружені?

– Перший шлюб тривав біля десятьох років. Другий раз ми були одружені три роки, а останній – майже шість.

– Ваша любов випарувалася відразу після весілля чи це була поступова втрата? – поцікавився я.

– У другому шлюбі все пішло не так з самого початку. Я не знаю, що сталося. Я справді думав, що ми любили одне одного, але медовий місяць був катастрофою, від якої ми ніколи не оговталися. Ми зустрічалися лише шість місяців. У нас був бурхливий роман. Справді захопливий! Але коли ми взяли шлюб, між нами відразу почалися сварки.

У першому шлюбі у нас було три-чотири добрих років до того, як народилася дитина. А після появи дитини в мене було таке відчуття, що дружина усю свою увагу віддавала їй, а я вже не мав ніякого значення. Складалося враження, що єдиною метою її життя було мати дитину, і коли дитина народилася, я їй уже не був потрібним.

– Ви їй про це сказали? – запитав я.

– О, так, я казав їй про це. Вона відповіла, що я зійшов з розуму. Вона відповіла, що я не розумію, який це стрес – бути нянькою усі двадцять чотири години на добу. Вона сказала, що я повинен краще її розуміти і більше допомагати. Я справді старався, але це нічого не змінило. Після цього ми просто дедалі більше розходилися. За якийсь час любові вже не було, була лише байдужість. Ми обидвоє погодилися, що наш шлюб зруйнований.

Мій останній шлюб? Я справді повірив, що цей буде іншим. Я вже три роки був розлучений. Ми зустрічалися два роки. Я справді думав, що ми знали, що робимо, і я думав, що, мабуть, це вперше я знав, що означало когось любити. Я щиро відчував, що вона любить мене.

Я не думаю, що змінився після весілля. Я і далі говорив їй про свою любов, як і до одруження. Я казав їй, що вона прекрасна. Я казав їй, наскільки сильно я її кохаю. Я казав їй, наскільки горджуся бути її чоловіком. Але через кілька місяців після весілля вона почала скаржитися; спочатку про дрібниці – як, наприклад, чому я не виношу сміття чи не вішаю свій одяг. Пізніше вона почала критикувати мій характер, говорячи, що не відчуває до мене довіри, звинувачуючи мене в невірності. Вона все критикувала. До одруження вона ніколи такою не була. Вона була однією з найзадоволеніших людей, яких я коли-небудь зустрічав. Вона ніколи ні на що не скаржилася. Усе, що я робив, було прекрасним, але коли ми одружилися, почало здаватися, що я все роблю погано. Згодом, я перестав її любити і став ображатися на неї. Очевидно, вона вже не любила мене. Ми погодилися, що наше спільне життя вже нічого нам не дає, і ми розлучилися.

Це сталося рік тому. Отож я запитую: Що стається з любов’ю після одруження? Чи мій досвід типовий? Чи тому в нас у країні так багато розлучень? Я не можу повірити, що це трапилося зі мною три рази. А ті, хто не розлучилися, чи вони навчился жити з порожнечою, чи любов справді зберігається у деяких шлюбах? А якщо так, то яким чином?

Питання, які поставив мій супутник в літаку, є питаннями, які сьогодні запитують тисячі одружених і розлучених пар. Дехто запитує друзів, хтось питає психологів і священників, а інші запитують себе. Інколи відповіді є сформульовані настільки складною мовою психологічної науки, що їх майже неможливо зрозуміти. Часами вони висловнені у жартах і фольклорі. Більшість жартів і лаконічних висловів мають в собі частку істини, але вони подібні до аспірина, якого пропонують хворому на рак.

Прагнення романтичної любові у шлюбі є глибоко вкорінене в нашій психологічній структурі. Майже усі популярні журнали друкують в кожному номері щонайменше одну статтю про те, як зберегти любов у шлюбі. Книжок по цій темі є багато. Телевізійні і радіо-шоу програми говорять про це. Зберегти любов у наших шлюбах – це серйозний бізнес.

Попри всі книжки, журнали і практичну допомогу, чому так мало подружніх пар знайшли секрет того, як зберегти любов після весілля? Чому подружня пара може піти на семінар, вислухати прекрасні ідеї про те, як покращити спілкування, повернутися додому і виявити, що абсолютно неспроможна використати на практиці продемонстровані моделі спілкування? Чому ми читаємо журнальну статтю про «101 способів показати своєму партнерові, що ви його любите», вибираємо два-три способи, які видаються для нас особливо хорошими, випробовуємо їх, а наш чоловік чи наша дружина навіть не зауважують нашого зусилля? Ми кидаємо решту 98 способів і повертаємося до звичайного життя.

Ми повиннні вивчити першу мову любові

нашого співподруга, якщо хочемо

переконливо виражати свою любов.

Відповідь на ці запитання є метою цієї книжки. Справа не в тому, що вже опубліковані книжки чи статті не є корисними. Проблема в тому, що ми пропускаємо повз увагу одну фундаментальну істину: Люди розмовляють різними мовами любові.

Мовознавство розрізняє багато мов: існує японська, китайська, істанська, англійська, португальська, грецька, німецька, французька і так далі. Більшість із нас виростає, вивчаючи мову наших батьків і братів та сестер, яка стає нашою першою, чи рідною, мовою. Пізніше ми можемо вивчити додаткові мови, але зазвичай з набагато більшими зусиллями. Ці мови стають нашими другими мовами. Нашою рідною мовою ми говоримо найкраще і найкраще її розуміємо. Розмовляючи нею, ми відчуваємо себе найкомфортніше. Чим більше ми використовуємо нашу другу мову, тим комфортніше нам стає розмовляти нею. Коли ми говоримо лише рідною мовою і зустрінемо когось, хто говорить лише своєю рідною мовою, що відрізняється від нашої, наше спілкування буде обмеженим. Нам доведеться показувати на речі, мугикати, малювати картинки чи жестами зображати ідеї. Ми можемо спілкуватися, але таке спілкування буде складним. Мовні відмінності є невід’ємною частиною людської культури. Щоби ефективно спілкуватися через культурні кордони, ми повинні вивчити мову тих, з ким ми бажаємо спілкуватися.

У сфері любові все те саме. Ваша емоційна любовна мова може відрізнятися від мови вашого співподруга настільки ж сильно, як китайська відрізняється від англійської. Як би ви не намагали висловити свою любов по-англійськи, якщо ваш співподруг розуміє лише китайську, ви ніколи не зрозумієте, як любити одне одного. Мій супутник в літаку спілкувався зі своєю третьою дружиною мовою «слів підтримки», коли говорив: «Я казав їй, що вона прекрасна. Я казав їй, наскільки сильно я її кохаю. Я казав їй, наскільки я горджуся бути її чоловіком». Він говорив з любов’ю, він був щирий, але вона не розуміла його мови. Мабуть, вона шукала любов у його поведінці, але не знаходила її там. Не достатньо бути щирими. Ми повинні прагнути вивчити першу мову нашого подружжя, коли хочемо переконливо виражати свою любов.

Висновок, який я зробив після тридцятьох років роботи з подружніми парами, є таким, що існує по суті п’ять емоційних мов любові – п’ять способів, якими люди висловлюють і розуміють емоційну любов. Мовознавство може вирізняти численні діалекти чи варіанти. Подібним чином існує багато діалектів у п’ятьох основних емоційних мовах любові. Це пояснює журнальні статті під заголовками «101 способів дати зрозуміти вашій дружині, що ви її любите», «20 способів утримати вашого чоловіка вдома» або «365 прóяви подружньої любові». Немає 10, 20 чи 365 основних мов любові. На мою думку, існує лише п’ять мов. Проте, може бути багато діалектів. Кількість способів виразити любов в межах мови любові обмежується лише нашою уявою. Важливо говорити мовою любові вашого співподруга.

Нам давно відомо, що в ранньому дитинстві кожна дитина виробляє унікальні емоційні моделі. Деякі діти, наприклад, виробляють модель заниженої самооцінки, тоді як інші мають здорову самооцінку. Одні звикають відчувати себе непевно, інші ж виростають впевнені у собі. Деякі ростуть, відчуваючи, що їх люблять, хочуть і цінують, інші – що їх не люблять, не бажають і не цінують.

Діти, які відчувають, що їх люблять їхні батьки і друзі, вироблять першу мову любові, яка базується на їхній унікальній психологічній структурі і на тому способі, яким їхні батьки й інші важливі для них особи виражали до них любов. Вони будуть використовувати і розуміти одну першу мову любові. Пізніше вони зможуть вивчити другу мову любові, все ж вони завжди будуть відчувати себе набагато комфортніше з першою мовою. Діти, яких не люблять їхні батьки і друзі, також мають свою першу мову любові. Проте, вона буде дещо викривленою в такий самий спосіб, як деякі діти завчають неправильну граматику і мають недорозвинутий словниковий запас. Таке погане програмування не означає, що вони не навчаться добре спілкуватися. Але це означає, що вони повинні будуть попрацювати над цим трохи старанніше, ніж ті, які мають позитивнішу модель. Подібним чином діти, які виростають з недорозвинутим відчуттям емоційної любові, також можуть відчувати, що їх люблять, і можуть виражати любов, але вони змушені будуть попрацювати над цим старанніше, ніж ті, які виросли у здоровій, люблячій атмосфері.

Рідко коли у чоловіка і дружини є та сама перша емоційна мова любові. Ми схильні говорити нашою першою мовою любові і нас спантеличує, коли наш співподруг не розуміє, що ми намагаємося виразити. Ми виражаємо нашу любов, але нас не розуміють, бо ми говоримо мовою, яка є для них іноземною. В цьому полягає фундаментальна проблема, і метою цієї книжки є запропонувати її рішення. Тому я наважуюся написати ще одну книжку про любов. Коли ми розкриємо для себе п’ять основних мов любові і зрозуміємо нашу власну першу мову любові, а також першу мову любові нашого партнера, ми тоді матимемо необхідну інформацію для того, щоби використовувати на практиці ідеї з книжок і статей.

У цей момент, коли ви виясните і навчитеся говорити першою мовою любові вашого чоловіка, я вірю, що ви віднайдете ключ до тривалого, сповненого любові шлюбу. Любов не має випаровуватися після весілля, але для того, щоби зберігти її, більшість із нас має прикласти зусилля для вивчення другої мови любові. Ми не можемо покладатися на нашу рідну мову, якщо ваш співподруг її не розуміє. Якщо ми хочемо, щоби він/вона відчували любов, яку ми намагаємося виразити, ми повинні виразити її на його/її першій мові любові.

Ґері Чепмен

Переглянути та придбати книжку “П’ять мов любові у подружжі” Ґері Чепмена можете на сайті видавництва “Свічадо” за лінком: svichado.com

http://dyvensvit.org