Як подолати конфлікти та розлади у подружжі…

Шляхи подолання конфліктів та розладів подружньої сфери

Польські психологи визначають такі фази подружнього життя: зародження, перших розчарувань, дійсності, віддалення, розпаду:1.
1. Зародження характеризується закоханістю, прагненням особистості створити у партнера позитивний образ власного “Я”.
2. Перші розчарування пов’язані з непорозуміннями, що виникають у партнерів в наслідок невідповідності сприйнять щодо власних образів.
3. Дійсність виявляє конфліктність пов’язану з пристосуванням партнерів одне до одного, і бере витоки у вихованні, становленні та розвитку обох партнерів. На пізніх етапах дана фаза характеризується частим почерговим перебігом зближення-віддалення чоловіка та жінки.
4. Віддалення це наслідок невдалого проживання попередніх фаз. Основу стосунків на цьому етапі становить прагнення одного, або обох партнерів, викривати “винуватців” становища, що склалося. При наявності бажання у подружжя, за допомогою психологічної терапії чи завдяки сильній, глибокій Вірі можливе відновлення почуттів та шлюбу навіть у цій фазі розвитку взаємостосунків.
5. Розпад своєрідна смерть шлюбної єдності.
Проте гідне проходження перших чотирьох етапів розвитку подружніх стосунків не тільки не приводить до останньої фази, але й навпаки зміцнює любов, робить кохання між чоловіком та дружиною сильнішим та глибшим.
“Подружня любов мало видовищна. Рідко – це здобування на героїчній стезі, хоча вона повинна бути постійною посвятою себе тим, кого кохаєш”, влучно зауважує Митрополит Нікопольський Мепетій.2.

Трьохрічна кризова межа подружнього життя
Нещодавно в пресі була надрукована замітка про дослідження психологів Каліфорнійського університету. В результаті цього дослідження з’ясувалося, що кохання людини є нетривким і обмежується трьома роками. Подібне повідомлення, хоч і не безґрунтовне, проте не відображає глибини проблеми.
Завдяки консультативній психологічній практиці нам вдалося хоча й підтвердити до певної міри результати дослідження американських колег, проте й вдалося виявити низку недоліків в теорії цих науковців.
Дійсно, в коханні існує трьохрічна межа. Але від самих партнерів залежить подальша доля їхньої любові. Зазвичай, наприкінці третього року спільного проживання в стосунки подружжя закрадається невидиме, часто неусвідомлюване, віддалення. Це, практично, не проявляється в зовнішніх ознаках, але формує у кожного із партнерів відчуття неповного задоволення. Складається враження, ніби щось недороблене чи недоказане. Саме в цей час кожен із партнерів стає вразливішим до зовнішніх подразників. Якщо зовнішній тиск (матеріальний, моральний, психологічний) посилюється, то особистість здатна пережити сильну кризу, в яку втягується і вся родина. І саме від того, наскільки ви будете здатні довіритися одне одному, спробувати наново відчути одне одного, залежить кінцевий результат ваших стосунків. Якщо в цей період ваш власний егоїзм переможе або ви надто безпечно пустите все на самотік, то не дивуйтеся тому факту, що ви поповните чисельність позитивної вибірки американських психологів.
Натомість, якщо Ви, подолавши власне Его, зосередитеся на вашому партнерові, то будете винагородженні. У цьому випадку любов піднімається на новий, вищий щабель. Вона окрилює та надихає. Вона дарує відчуття польоту, безмежного щастя.
Подібні кризи, тією чи іншою мірою, спостерігаються кожні три роки. І кожні три року ви маєте можливість підніматися східцями пізнання власної любові. То ж не упустіть свого шансу.

Що краще: сталість чи різноманіття?
Подібне питання досить часто виникає у сучасних молодих людей. І це не дивно. В розумінні багатьох, шлюб – це лише цікава весела прогулянка, і доки партнер задовольняє певні інтереси, він є гідним супутником. Натомість, коли у нього виникає потреба у допомозі, дехто прагне швидше уникнути, позбавитися “обтяжливого вантажу”, перейшовши в табір іншого мандрівника.
Безперечно, ви вправі чинити з вашим життям, все, що заманеться. Та чи є сенс позбавляти себе краси сталого подружнього єднання, краси пізнання, краси бути пізнаним?
Кожна молода людина від пори свого цвітіння перетворюється в будівничого Храму Любові. Якщо ви нетерплячі або ліниві, то намагатиметеся якомога швидше залишити розпочату роботу. В результаті чого, протягом життя вам безліч разів доведеться починати все спочатку, починати будувати фундамент. Ви можете викопати безліч підвалів, навіть спорудити декілька стін, але так і не побачите справжньої краси Храму.
Навіть, якщо за життя вам доведеться всього двічі розпочинати все спочатку, то і в цьому випадку може не вистачити ваших років, щоб довершити споруду.
Лише той, хто не покладаючи рук, щодня, не зважаючи на негаразди, будує свій Храм Кохання, матиме істинну нагороду: він не тільки побачить красу будови Любові, але й сам буде осяяний світлом її смарагдів.
Вибір за вами!

Як зберегти та відновити родину на стадії “віддалення”
В уявленні більшості руйнування подружньої єдності у фазі “віддалення” має незворотній характер. Але подібна точку зору помилкова. Якщо не надати швидкої допомоги помираючій в наслідок інфаркту людині, результат матиме летальний характер. Натомість, швидке, вміле втручання фахівців не тільки врятує життя, але й поверне його в нормальне русло. До того, зазвичай, людина, що пережила смертну агонію, повертається в це життя з новими силами та ідеями. Доторкнувшись до смерті, вона намагається не пропустити жодної миті цьогосвітнього буття, прагне якомога більше реалізувати себе, принести якомога більше користі іншим.
Щось подібне відбувається і з помираючим шлюбом. Вчасна, кваліфікована допомога здатна вдихнути в нього нове життя, життя повне сил, гри фарб, почуттів. Навіть буденність, після реанімації, сприймається по іншому.
Але що робити, коли лише один партнер зрозумів необхідність активних дій? Такий шлюб також має всі шанси на одужання, хоча, безперечно, реабілітаційний час суттєво затягнеться.
Є різні рівні психосексуальної культури партнерів. Зазвичай, до фахівця приходить той представник кризової родини, що має значно вищий рівень психосексуального розвитку. Вищий хоча б тому, що саме цей партнер прагне активної дії для реанімації власного шлюбу. Якщо розрив культурного рівня чоловіка та жінки дуже високий (як у нашому випадку), то постає питання: яким чином можна нормалізувати подружні стосунки в подібній родині і чи варто це робити? Можу сказати одне – варто.
Відповідно до математичних законів рівності можна досягти двома способами: а) більшому спуститися до меншого, б) меншого дотягнути до більшого. Натомість, психологічна наука кардинально відрізняється від будь-якої точної науки цього світу. І те, що для математики може бути абсурдом, стає закономірністю для науки про душу. Так от, в даному випадку існує лише єдиний шлях реанімації подібної родини, а саме: піднятися ще вище тому, хто вже на висоті.

З першого погляду подібна позиція є більш ніж дивною. І перша реакція моїх клієнтів на неї ідентична: “А куди мені ще підніматися? Ви краще скажіть, що робити з моїм партнером?” Натомість, коли ставиш людині просте питання: “Чи є межа у досконалості? – відповідь завжди однакова – “Ні”.
Людина влаштована таким чином, що далеко не завжди здатна оцінити цноти та таланти свого ближнього. Натомість, зазвичай, вона помічає сам процес змін. Якщо б ми намагалися змінити нашого партнера, то лише спроможні були би включити його захисні реакції. А вони ніколи не приведуть людину до досконалості. Пам’ятаєте з біблійного прикладу, ці реакції є наслідком гріхопадіння (у філософському та богословському контексті), тобто наслідком наших страхів, нашого егоїзму.
Проте, якщо ви підете шляхом сприйняття партнера в тій його осо-бистісній неповторності, що зараз-та-тепер складає повноту його Я, а також шляхом власних змін, особистісного власного зростання, то ваш партнер, побачивши зміни, що відбуваються в вас, без спонукання прагнутиме змінити щось і в своєму сприйманні. Звісно, цей процес не відбувається за один день. Щоб досягти позитивного результату слід набратися великого терпіння. В моїй психотерапевтичній практиці було лише два випадки відсутності бажаного результату. І дана відсутність пояснювалася тим, що на момент звернення чоловіків за допомогою жінки вже були закохані в інших мужчин. Проте вони визнавали, що якби їхні шлюбні партнери мали ці зміни раніше, то шлюб мав би шанс на розвиток.
Проте, коли мова йде про зміни, то не мається на увазі проста догода своєму партнерові, а мова йде в першу чергу про повагу до себе, до супутника життя і про наявність щирого прагнення власної досконалості.
А тепер безпосередньо звернемось до запропонованих графіків. Уявіть собі, що ваш рівень психосексуальної культури складає 100 умовних одиниць, рівень вашого партнера 50 (мал.3). Натомість, через деякий час ваш рівень став складати 150 одиниць, а вашого партнера – лише 100.
Зрозуміло, що попри зміну показників психосексуального культурного рівня обох партнерів, чисельний показник різниці не змінився (міг навіть і збільшитися). То в чому ж полягає секрет позитивної розв’язки проблеми? А в тому, що новий рівень вашого партнера піднявся до відмітки вашого колишнього рівня. Саме тоді, ви побачили та оцінили ймовірні наслідки бездіяльності, саме тоді, ви свідомо пішли шляхом власного вдосконалення. То ж тепер, ваш партнер набув таких внутрішніх змін, які спонукатимуть його до активного усвідомленого прагнення саморозвитку. Поглибивши своє власне сприйняття, свою чуттєвість, Ви також не в змозі будете відмовитися від подальшого збагачення. А це призведе до того, що різницевий показник між вашим культурним рівнем та рівнем вашого партнера буде скорочуватися, оскільки вектор дії з орієнтацією на досконалість у вашого партнера складається вже з двох наступних спрямувань: вектора неусвідомленого потягу до змін (створеного вашими подальшими змінами) та вектора власного усвідомленого бажання.

Деякі методи подолання конфліктів
► Якщо партнер незаслужено звинувачує вас, то для початку, акцентуйте свою увагу на неповторності вашої половини
Спробуйте в цей момент подивитися на нього трохи в іншому світлі (можливо, навіть, в кумедному). Так, можете зафіксувати в його реакціях дії маленького вередливого хлопчика (чи дівчинки), такого неспокійного, але й такого милого, дорогого. Подібне переключення дозволить пом’якшити негативізм ваших переживань.
► Під час сварки спробуйте усвідомити свої справжні бажання, відчуття.
Це допоможе оцінити адекватність власних реакцій потому. Аналіз останніх, дозволить вам простежити за негативними моментами власного реагування.
► Коли ви відчуваєте образу, або гнів з приводу дій партнера, то спробуйте подивитися на світ очима вашого супутника.
Це дозволить вам об’єктивніше сприйняти ситуацію.
► Ніколи в конфліктній ситуації не застосовуйте рук
Не залишайте поза увагою подібних дій з боку партнера – це може стати не тільки небажаною звичкою, але й зруйнувати вашу родину.
► Ніколи не обзивайте партнера і не дозволяйте робити це йому
Кожен із вас є неповторною, унікальною особистістю, то ж вчіться поважати одне одного. Якщо подібна звичка увійшла в ваш побут, намагайтеся якомога швидше позбутися її. Для цього корисно застосовувати кілька разів на день (протягом деякого часу) наступну вправу: Говоріть компліменти своєму партнерові. Це повинно відбуватися не у завченій формі, а шляхом внутрішнього пошуку втілення цих гарних слів в образі реального партнера.
► Прагніть відвертості з коханою людиною
Брак довіри та відвертості між партнерами веде до того, що кожен з них ніби замикається у своєму панцирі подібно до черепахи і коли це трапляється так важко стає достукатися до рідної людини через товстий кам’яний кістяк.
► Спробуйте в письмовій формі відновити діалог конфліктної ситуації
Відтворіть на папері неприємну розмову з партнером. Проаналізуйте її, акцентуючи свою увагу не на тому, що не так сказав партнер, а на тому, де ви самі допустили помилку.
► Якщо ваш партнер, вчинив невірно, проте почуває себе скривдженим, заспокойте його, пригорніть, дайте відчути тепло вашого серця.
Ваша увага та ніжність дадуть змогу коханій людині заспокоїтися, а згодом вже за спокійних обставин проаналізувати те, що сталося.
► Вчіться визнавати свої провини. Не соромтеся просити пробачення.
Кожен з вас вихований у певному середовищі, кожен має власні стереотипи. Проте ніколи не давайте останнім брати гору над здоровим глуздом. Будь-яка темрява потребує світла, то ж будь-яка провина потребує прощення. А прощення можна отримати лише тоді, коли просити про нього. Останнє не можливе без визнання власних провин.
► Намагайтеся не дорікати партнерові, а ділитися з ним своїми переживаннями, почуттями, болями.
Ми вже не одноразово акцентували увагу на тому, що пряма критика недоліків “включає” систему захисту у будь-якої людини. Тому дорікаючи, Ви не тільки не впливаєте позитивно на свого партнера, але й відштовхуєте його від себе. Проте, коли Ви у розмові з коханою людиною зосереджуєте свою увагу не на її недоліках, а на власних почуттях, що мають місце у вашому серці за тих чи інших обставин, тим самим даєте шанс близький людині доторкнутися до вашої душі, відчути біль, що спричиняють її непродумані вчинки. Даєте шанс партнерові самому виправити власні недоліки.
► Вчиться слухати та сприймати думки, проблеми вашої половини.
Людина істота егоїстична. І це стосується кожного із нас. Часто-густо свою біль, свої незручності ми ставимо вище за аналогічні проблеми близької людини. За власними невдоволеннями інколи ми навіть не чуємо слів коханих. Проте, як би важко Вам не було зупиніться. Вслухайтеся в слова, в почуття людини, що йде з Вами цим життям. Спробуйте зрозуміти її біль, її стан. І можливо Ви побачите, що Вам значно легше, значно простіше ніж Вашому партнерові. Тож замість того, щоб жаліти себе, Ви допоможете коханому чи коханій, і цим самим Ви допоможете собі.
► Якщо ви сам-на-сам залишилися зі своїм незадоволенням партнером, то для пом’якшення невротичності вашого стану застосуйте техніку “порожнього стільця”.
А саме – в крісло чи на стілець уявно посадіть перед собою вашого супутника, що приготувався мовчки вислухати все, що ви йому скажете. Відчуйте його присутність, відчуйте силу накопичених образ, непевностей. Скажіть йому все, що ви про нього думаєте. Завершивши подібним чином накопичені емоції, ви будете готові для конструктивної розмови з вашим партнером вже безпосередньо.
► Якщо ви боїтеся бути не почутим чи не вислуханим Вашим супутником життя, напишіть йому листа.
Перевага письмово монологу полягає в тому що партнер муситиме дочитати його до кінця не перериваючи вашої сповіді травмуючими репліками. Лист здатний донести ваші почуття, страхи та біль до коханого чи коханої. Людина, опиняючись сам-на-сам з аркушем паперу, невільно забуває про свій страх бути незрозумілою, висміяною. То ж донесіть до партнера глибину вашої душі, радість і біль вашого буття.
Проте пам’ятайте, ні за яких умов не слід дорікати чоловікові чи дружині словами “це ти зробив”, “це ти не розумієш”. Натомість, поясніть ваш власний стан висловами “мені боляче”, “цього я не в змозі зрозуміти”, “ мені забракло сил” тощо.

Щасливим є не те подружжя, в житті якого відсутні конфлікти, а те, що здатне гідно долати їх, піднімаючись кожного разу на новий щабель взаєморозуміння та дарування себе.

1.Grabowscy M. I. W. , Niemyscy A. i M., Wolochowicz M. i P. , Zanim wybierzesz…// Przygotowanie do zycia wrodzinie // wyd. “And”, Warszawa, 1994. С.177.
2.Аборты: отношение к ним Православной церкви //Мепетий Метрополит Никопольский, Запорожская єпархія. — К.: Украинско-Финский институт менеджмента и бизнеса, 1992. — С.165.

Рекомендована література
1. Богданович Л.А. Супружеская жизнь: Гармония и конфликты. Автор. коллектив, составитель Богданович) – М.:Профиздат, 1990.
2. Пауэлл Джон Полнота человеческой жизни. – Общедоступний православний университет, основанный Александром Менем. – М., 1993.
3. Херсонский Б.Г., Дворяк СВ. Психология и профилактика семейных конфликтов. – К.:Здоровье, 1991.
4. Чередниченко В. Супружеская неверность.- Днепропетровск: Южная пальмир”, 1993.