Причини подружніх дисгармоній

Причини подружніх дисгармоній

Є відома приказка: “Знати ворога в обличчя — це вже на половину виграти бій”. То ж ми пропонуємо Вам опис деяких ворогів Вашого шлюбу. Будьте пильними щодо них. Не дозволяйте їм панувати у Вашому житті, керувати Вами, руйнувати весь простір Вашого буття. Придивіться уважніше до них, запам’ятайте, як вони виглядають, і ніколи не впускайте до Вашого шлюбу, а тих, яких не зможете оминути — подолайте силою власної любові.

Низька самооцінка
У найвідомішій книзі у світі — Біблії — написано: “Возлюби ближнього свого як самого себе”. То ж полюбити іншого ми спроможні лише у міру власної здатності любити себе. Кожен із нас є дивовижним та неповторним у своїй суті. Кожен із нас вміщує в собі цілий всесвіт. Кожен із нас, в першу чергу, отримав від самого Творця найдивовижніший дар, який зветься “Я”.
Коли ми неспроможні прийняти і належним чином оцінити велич цього Божого дарунку, ми неспроможні збагнути красу і неповторність інших дарів.

Не приймаючи себе, ми іншим даємо підстави також не приймати нас.

Завищена самооцінка
Завищена самооцінка має декілька назв: народна — пиха, релігійна — погордість, психологічна — егоцентризм. Всі ці назви досить точно визначають суть даної проблеми. При подібному стані речей власне Я особи заступає Я інших людей, зневажаючи їх та нехтуючи ними.
Коли ми замикаємо на собі весь світ і стаємо самодостатніми, то тим самим втрачаємо здатність до пізнання, здатність до розуміння, ми втрачаємо здатність любити, тішитися, щиро співпереживати, тобто ми втрачаємо здатність жити, залишаючи за собою лише право на безбарвне сіре існування.
Проте існує ще одна проблема: в переважній більшості випадків погордість виникає за умов власної меншовартісної тенденції. Тобто, щоб не бачити того, що ми насправді не приймаємо себе у власній повноті, ми вибудовуємо систему психологічного захисту, за якою, мов за муром, ховаємо власну нелюбов до нас самих, проявляючи її через нелюбов та надви-могливість до інших.

Втрата почуттів
У духовному читанні “Християнська родина та шлюб” знаходимо такі слова: “Найстрашніше в шлюбі — втрата любові, а зникає вона іноді через дрібниці, тому всі думки та зусилля треба скерувати на збереження любові та духовності в родині — все решта прийде саме”1. Ні чоловік, ні жінка не мають в шлюбі абсолютної влади одне над одним. Будь-яке насилля вбиває любов. Насилля в ім’я любові не є виключенням. Мудрість подружнього єднання полягає в тому, щоб дати повну свободу тому, кого кохаєш.

Втрата здоров’я
Навіть якщо Ваш шлюб ґрунтується на коханні та повазі, Ви однак не застраховані від розладів подружнього життя в момент втрати здоров’я одного з партнерів. Цікавим є той факт, що закоханому подружжю легше перенести значне каліцтво, ніж дію невидимої хвороби. В разі сильного травмування чоловіка чи жінки, партнер намагається якомога більше уваги приділити своєму супутнику, переконати його в своїй любові. Натомість, коли на заваді стає “непомітна” хвороба, що призводить до постійної слабкості, знесилювання, то скарги на нездужання з часом приймаються партнером за прагнення ухилитися від виконання певних обов’язків. До закоханого серця закрадається сумнів, що породжує недовіру, а згодом і неприйняття. Останнє призводить до втрати подружньої єдності.
Якщо Ви відчуваєте постійну слабкість, то не засипайте свого партнера постійними скаргами, а намагайтесь якомога швидше виявити джерело захворювання і знайти шляхи лікування. Коли це неможливо, то хай Ваш коханий (кохана) бачить Вас сильним (сильною). І тоді, оцінивши Вашу мужність, він сам намагатиметься полегшити Ваш біль, підтримати вас.
‘ Христианская семья и брак: Духовное чтение (сост. А.Зеленцов).-M.:Воскресение, 1992. С.15.

Подружня втома
Щасливий шлюб твориться щоденною кропіткою працею обох партнерів. Якщо в якусь мить Ви відчули, що перестали помічати живу, неповторну красу Вашого чоловіка чи дружини — зупиніться! Відкладіть всі справи. Подивіться на свою половину не як на батька, чи матір ваших дітей, а як на людину, що присвятила своє життя Вам, довірилася Вам. Згадайте перші зустрічі, збудіть в серці хвилювання перших дотиків. Бо ж перед вами той самий юнак (хоча і трохи посивілий), та сама прекрасна дівчина (хоча і втомлена буденністю), що були колись. Відчуйте красу своєї половини і не забудьте подякувати Творцеві за те, що вона у Вас є.

Споживацький підхід до партнера
Кожен з нас хоче бути потрібним та коханим, кожен з нас прагне розуміння і поваги. Проте тільки ми починаємо сприймати партнера як того, хто нам чимось зобов’язаний, ми втрачаємо власну здатність дарувати себе, дарувати свою любов. Втрачаємо здатність до щирості та ніжності. Ми перетворюємо власне життя на постійну крамницю, в якій все купуємо та продаємо.
Можна придбати річ, можна придбати дуже дорогу річ, але від її коштовності вона не набуде духовних чи душевних якостей. То ж тільки ми починаємо використовувати близьку людину для задоволення власних потреб, не звертаючи уваги на її почуття та думки, ми втрачаємо здатність дарувати себе і стрімко перетворюємося у банальних торгашів власними душами. Таким чином, ми позбавляємо себе правдивого дарування партнера і до кінця життя вдовольняємося статусом “дійної корови”.

Поспішність
У наш стрімкий вік технічного прогресу, ми звикаємо до швидкого обміну інформацією, до швидких темпів життя. Проте саме ця звичка може бути пагубною та руйнівною для шлюбу. Не шкодуйте часу та уваги для свого чоловіка чи дружини. Орієнтуйтеся на нього (неї), прагніть зрозуміти його (її), прагніть наповнити його (її) життя собою.

Монотонність, нудьга, рутина, стереотипність, лінощі
Як в подружньому житті взагалі, так і в сексуальному зокрема, уникайте монотонності ваших стосунків. Те, що приносить задоволення сьогодні, здатне зовсім не хвилювати завтра. То ж пізнавайте одне бдного щодня, дослухайтеся одне до одного. Не бійтеся фантазувати і втілювати свої добрі фантазії у повсякденне життя.

Вікові кризи членів родини
Всі вікові кризи людини можна умовно поділити на психофізіологічні, соціально-психологічні та духовно-психологічні. До перших — ми зараховуємо кризи, обумовлені перехідними етапами психофізіологічного розвитку особистості, зокрема: підліткова криза, криза періоду менопаузи, щосемерічні кризи у чоловіків, викликані гормональними перебудовами організму тощо. До соціально-психологічних належать: кризи півторарічних, трьохрічних, семирічних, юнацького віку, середнього віку тощо. До духовно-психологічних — кризи релігійного розвитку особистості.
Період кризи одного з членів родини є завжди випробовуванням для інших. Проте є одне просте правило, як пережити кризу, щоб вона стала не етапом руйнації стосунків, а етапом переосмислення їх і активізації потужності та потенціалу почуттєвої сфери близької людини. Це — не нарікання на того, кому і так важко, а допомога йому. Тобто не стогнання від власних хрестів, а поміч в несінні хреста рідній людині.

Родинні кризи
Родина — це живий організм, який має також певні закони розвитку. Тож існує кілька періодів, коли подружжя повинно бути максимально уважним одне до одного і не замикатися на власних проблемах, а акцентувати свою увагу на проблемах коханої людини. До таких періодів, зокрема, зараховують:

1. Перший рік подружнього життя
Це період, коли відбувається притирання молодят одне до одного. Період, коли певні маски спадають, і ми починаємо демонструвати коханій людині вже не власний позитивний потенціал, а наявну сутність. Це зовсім не означає, що до одруження ми були не щирими. Ми просто бути такими, якими б хотіли бути насправді. Тож дуже важливо, щоб власним неуважним ставленням до партнера ми не зруйнували той чудовий його потенціал, який ми змогли побачити в період зустрічання.

2. Трьохрічна криза
Ця криза схожа на трьохрічну кризу у дітей. Малюк в цей період починає усвідомлювати себе вже в якості особистості і

намагається про це заявити світові. Проте існують ще певні неузгодженості між тим, що він може продемонструвати і тим, що він хоче. Родина, подібно до дитини, переживає певні дискомфорти у даний віковий період. І хоча деякі американські дослідники стверджують про втрату почуттів у цей період, це не так. Почуття не зникають, якщо Ви усвідомлюєте, що з вами відбувається і намагаєтеся допомогти одне одному. І тоді відбувається родинна інтеграція, в якій з двох Я утворюється не просто Ми, а формується нова особистість — наша родина.

3. Народження першої дитини
Народження дитини — це надзвичайна радість і безліч позитивних емоцій. Проте існує певна загроза почуттям, коли молода мати, повністю віддаючись материнському інстинкту перестає помічати власного чоловіка, а той, в свою чергу, фіксуючись на власній непотрібності, поглиблює психологічне віддалення від дружини (в кращому випадку у формі заглиблення в роботу).
Щоб Ваші почуття ставали більш потужними, а дитина була їхнім активатором, слід в першу чергу, по народженні малюка, зорієнтовуватися на “свою половину”, щоб спільно переживати дивовижу радості нового життя, а не замикатися у власній хатині втоми та неспокою.

4. Народження другої дитини
Як недивно, але народження другої дитини — це нова подія, не схожа за своїм психологічним наповненням до народження першої дитини. З одного боку, молодим батькам здається, що вони вже є досвідченими і не потребують ніякої допомоги. Насправді: досвід, який вони отримали з первістком вже, з одного боку, підзабувся, а з іншого боку, він і не був достатнім. Тим паче, що друга дитина уподібнює родину вже до маленької держави, в якій є керівники та прості громадяни. І ці громадяни мусять навчитися поважати одне одного, підтримувати одне одного, захищати одне одного і по-братерські любити одне одного.

5. Перша дитина йде до школи
У цей період батьки переживають також певну кризу. Все родинне буття починає крутитися навколо шкільного життя малюка. Батькам доводиться змінювати (хоча б на деякий час) власний стиль життя, відмовлятися від звичних речей, вписувати у власні графіки графіки дитини. Проте негативні хвилювання цього періоду є тим меншими, чим більше уваги вони приділяють одне одному.

6. Підліткова криза дитини
Перібд підліткової кризи є не тільки періодом сильного психологічного навантаження на дитину, але й на всю родину. Батьки часто не можуть змиритися з тими процесами, які відбуваються у їхнього нащадка. Починають звинувачувати одне одного в поганому впливі на дитину, у відсутності належної уваги до неї. В наслідок постійних звинувачень та сварок почуття можуть притуплюватися, а то і зникати. Проте, щоб подібного не трапилося у Вашому житті, пам’ятайте — жодне звинувачення не вирішить ваших проблем, а тільки їх поглибить. То ж підтримайте одне одного, підтримайте вашу дитину і тоді Ваші почуття не тільки не зникнуть, але й набудуть нової сили.

7. Закінчення школи і вступ до навчального
закладу первістка
Не тільки діти все пізнають вперше, але й батьки. Вони вперше стають не самі абітурієнтами, а стають батьками абітурієнтів. Часто-густо батьки набагато сильніше за дітей переживають невдачі та поразки останніх. Проте навіть вступ до навчального закладу, попри радісність події, може бути затьмареним розлукою з дитиною. І тут не рідко ми зустрічаємося з почуттям туги за улюбленим нащадком. Батьки замість того, щоб підтримати одне одного у цей нелегкий для них період, зорієнтовують свої погляди на першокурсника, страждаючи з приводу розлуки.
Проте, якщо Ви будете намагатися своє життя, в першу чергу, ділити зі своїм чоловіком чи дружиною, то спільно Ви здатні вдало подолати будь-які кризи і Ваші почуття при цьому з кожною з них набуватимуть більшої потужності.

8. Одруження старшої дитини
Це нелегке випробування для батьків. Матір найтяжче переживає одруження сина, батько — доньки. їм обом слід змиритися з думкою, що їхня дитина вже їм більше не належить. Якщо почуття між ними збережені, то криза проходить в досить м’якій формі. Якщо ні — то біль утрати є надзвичайно потужною.
Тож, щоб Ваші радощі перевершували Ваші смутки, протягом життя, в першу чергу, пізнавайте того, кому обіцяли “і в радощі, і в горі” зберігати любов, вірність та відданість.

9. Синдром “покинутого гнізда”
Це період, коли діти покидають батьківську домівку і подружжя залишається одне з одним. Якщо все життя партнери пізнавали одне одного, дарували себе одне одному, то для них цей період стає періодом ніжності і вдячності одне одному. Проте, коли чоловік та дружина переорієнтували власний родинний простір виключно на дітей чи роботу, тоді цей період стає періодом надзвичайного випробування, а нерідко і періодом смерті шлюбу.
Не допустіть цього у своєму житті!
Шлюби творяться на небесах, проте руйнуються на землі. Руйнуються не самі по собі, а завдяки нашим власним зусиллям. То ж будьте уважними одне до одного. Любіть одне одного і ніколи не переставайте дарувати себе одне одному.

Гридковець Людмила Михайлівна,
кандидат психологічних наук, завідувач кафедри психології Київського інституту бізнесу та технологій,
доцент кафедри авіаційної психології Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету,
керівник програми “Абетка подружжя” Київського міського центру сім’ї “Родинний дім” Головного управління у справах сім’ї та молоді КМДА,
матір шістьох дітей