Чи треба жертвувати християнам?

Пожертви, як вираз нашого поклоніння і любові до Бога

Людина створена Богом на Його образ і подобу. Бог кличе її до спільноти любові з Собою. Бути перед лицем Господнім, жити в Його присутності – це покликання кожного з нас. «Отож, приступаймо з відвагою до престолу благодаті, щоб прийняти милість та для своєчасної допомоги знайти благодать» (Євр.4:16). Цими словами автор послання до Євреїв заохочує приходити нас перед лице Боже, до престолу благодаті. Якого ж поклоніння перед «престолом благодаті» очікує від нас Бог?
Проаналізуймо деякі місця зі Святого Письма.
” Три рази на рік будеш святкувати Мені. Будеш дотримувати свято Опрісноків; сім день будеш їсти опрісноки, як наказав тобі, окресленого часу місяця авіва, бо в нім ти був вийшов з Єгипту. І не будете являтися перед лицем Моїм з порожніми руками” (Вих.23:14-15).
«І не будете являтися перед лицем Моїм з порожніми руками”- перша рекомендація і вимагання, яке дає Бог через Мойсея для кожного, хто приходить на поклоніння, святкування перед лице Господнє. Він бажає, щоб це поклоніння було також нагодою до пожертв з плодів нашої праці.

«Дайте Господу, роди народів, дайте Господу славу та силу, дайте Господу славу ймення Його, жертви приносьте і входьте в подвір’я Його! Додолу впадіть ув оздобі святій перед Господом, тремтіть перед обличчям Його, уся земле» (Пс.95:7-9).
Це місце Писання знову вказує нам на зв’язок поклоніння і принесення жертв. Щоб з чистим сумлінням і вірою увійти в подвір’я Божої святині, потрібно не лише принести жертву вуст, жертву своєї молитви, але також і жертву матеріальну.

Наступне місце, яке хотілося б згадати це історія як Ісус стояв при скарбниці.
« І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато. І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш. І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь…» (Мар.12:41-44)
Про що говорить цей уривок? Ісус спостерігав за тими, хто складав пожертви до скарбниці. Він спостерігав і відмічав …. хто скільки дав. Дивне заняття для Сина Божого. Сидіти і відмічати, хто скільки дав. При цьому Він брав під увагу хто скільки міг би дати. Ісус похвалив бідну вдову, яка принесла все, що мала і поставив її у приклад. З цього місця можна зробити щонаймні два висновки:
Ісус бере під увагу скільки ми жертвуємо. Ісус також хоче, щоб ми робили достойні пожертви, в стосунку до наших доходів.

Візьмемо також для аналізу наступні місця Писання: «Повідомляємо ж вас, браття, про Божу благодать, що дана Церквам македонським, що серед великого досвіду горя вони мають радість рясну, і глибоке їхнє убозтво збагатилось багатством їхньої щирости;
бо вони добровільні в міру сил своїх, і над силу, засвідчую, із ревним благанням вони нас просили, щоб ми прийняли дар та спільність служіння святим. І не так, як надіялись ми, але віддали себе перш Господеві та нам із волі Божої, щоб ми благали Тита, щоб він, як був перше зачав, так і скінчив би в вас оце добре діло. А ви, як у всім, збагачуєтесь: вірою, і словом, і розумом, і всякою пильністю, і вашою любов’ю до нас, щоб збагачувались ви і в благодаті оцій. Не кажу це, як наказа, але пильністю інших досвідчую щирість любови й вашої» (2Кор.8:1-8).

«Отож, дайте їм доказа своєї любови й нашого хваління вас перед Церквами» (2Кор.8:24)!
В цих уривках св. Павло проводить паралель: наші даяння є виразом нашої любові. Він приводить в приклад для коринтян їхніх братів з македонських церков, які правильно вчинили. Македоняни були дуже вдячні за духовні дари, які отримали з боку інших церков. Як вираз своєї вдячності, вони передали своїм братам зібрані пожертви. Павло засвідчує, що ці пожертви були навіть понад їхні можливості. Ці пожертви стали для Павла доказом любові македонян до Господа.