Щодо фінансів, як і до всього в природі і житті, діє «закон зерна», – фінансовий консультант Олександра Грудзевич

Щодо фінансів, як і до всього в природі і житті, діє «закон зерна», – фінансовий консультант Олександра ГрудзевичСаме слово «пенсія» у нашому суспільстві має негативний емоційний відтінок і асоціюється з нестачею й бідністю. Більше того, з об’єктивних причин покоління 1980-1990-х років народження не зможе розраховувати на більш-менш значні виплати від держави після досягнення пенсійного віку. Проте виходи у цій ситуації є: взяти відповідальність на себе і накопичувати власний пенсійний резерв. Про те, як це можна зробити, у фінансовому циклі «Психологічної порадні» розповіла Олександра Грудзевич, фінансовий консультант і коуч.

Головна причина такого стану пенсійної системи – нинішня демографічна ситуація: на сьогодні один працівник забезпечує 1,3 середньої пенсійної виплати. Коли запроваджувалася чинна пенсійна система, ситуація була іншою: на одного пенсіонера припадало четверо працюючих. При цьому динаміка продовжує спадати – і з демографічних причин, і через відтік кадрів за кордон (при цьому, ті, хто виходить на пенсію, повертаються в Україну і також розраховують на українські пенсії). Очевидно, що нинішня пенсійна система не відповідає ні економічному, ні соціальному стану держави і потребує змін. Проте, зважаючи на велику соціальну чутливість питання, реформи у цій сфері якщо й проводитимуть, то дуже обережно. За будь-яких умов, це довга реформа, яка потребує часу. Проте і зараз є можливості унезалежнитися від державних соціальних виплат – зокрема тим, кому до пенсії ще далеко.

«У стабільних розвинутих країнах громадяни мають можливість формувати свою пенсію з трьох джерел: 1) державна пенсія (у різних країнах ці виплати значно різняться), 2) пенсія з недержавних пенсійних фондів, які формуються за рахунок відрахувань, які здійснює роботодавець (підприємства, які мають «соціальний пакет»), 3) власні заощадження, для створення яких є певні інструменти й методи, – каже Олександра Грудзевич. – Чим швидше людина почне замислюватися над цим, тим краще…»

Які інструменти – із тих, що доступні в Україні, є надійними, а до чого слід ставитися з пересторогою?

За словами експерта, надійними інструментами для самостійного формування пенсії були і залишаються депозити і накопичувальні програми. Інші методи і способи, можливо, мають більшу дохідність, але обтяжені й більшими ризиками. Олександра підкреслює: за будь-яких рішень, слід дотримуватися правила диверсифікації. «Ніколи не кладіть всі яйця до одного кошика. Якщо це депозити – нехай вони будуть у двох різних банках, у різних валютах, з різними термінами тощо…»

Отже, про депозити.

«У виборі банку чи програми важливо не купуватися на великі відсотки, які, як правило, є сигналом, що банк має проблеми і потребує залучення коштів, – каже Олександра. – Найбільша помилка – покласти всю суму в один банк із найвищими відсотками. З міркувань надійності, найкраще звертати увагу на державні банки й банки з іноземним капіталом. Щодо інших українських банків, то їх резюме потрібно вивчати докладніше, оскільки у власників можуть бути певні бізнесові чи політичні інтереси й пов’язані з ними проблеми. Так, серед них є багато надійних і стабільних банків, проте є ризики, про які треба знати і які слід враховувати…»

Про суми, які потрібно взяти за правило відкладати щомісяця.

Олександра повторює сказане у попередніх програмах: бажано, щоб це було 10% від щомісячного доходу, проте, залежно від ситуації, можна відкладати трохи більше чи менше. А що робити людям, чия заробіна плата настільки мала, що й пару сотень гривень важать?

«Це – і причина, й стимул шукати додатковий заробіток і збільшувати свої доходи. Так, для цього потрібно вкладати у себе, підвищувати свій фаховий рівень. Але, в першу чергу, важливе бажання, бо знаю людей, які мають і знання, і кваліфікацію, проте нічого не роблять, щоб заробляти більше. Той, хто ставить собі за мету отримувати більше, можливості знайде: у часи глобальної комунікації й Інтернету можна і вчитися, і працювати віддалено – можливо, у вільний від основної роботи час, по годині-дві на день…»

І все ж, про суми щомісячних заощаджень: навіть якщо це буде по 500 гривень на місяць – за рік набіжить 6 тисяч, а за десять років – і 60. Враховуючи відсотки депозиту, за ці десять років людина зможе отримати на руки близько 120 тисяч гривень. За 20 років із внеску у 120 тисяч, з відсотками і нарахуваннями, вийде півмільйона гривень, які не з’їсть навіть інфляція.

«Так, страх інфляції зупиняє людину робити будь-що, проте пам’ятаймо: інфляція не впливає лише на нуль, – каже Олександра. – Проте коли є нуль, людина не має навіть «подушки безпеки», а це значно гірше, ніж втратити якусь частину коштів…»

Щодо страху перед банкрутвом і ліквідацією банку Олександра каже наступне: найчастіше люди втрачають через необізнаність. Про ризики найбільших відсотків сказано вище. Також потрібно пам’ятати про суму, яку, у випадку банкрутства, повертає Фонд гарантування вкладів: на сьогодні це – 200 тисяч гривень. «У рамках цієї суми вкладу ми нічим не ризикуємо: навіть якщо банк ліквідується, ці гроші будуть повернені, нехай і не відразу…»

Ще один інструмент формування недержавної пенсії – недержавні пенсійні фонди або страхові компанії, які мають накопичувальні програми. За ними також, відкладаючи щороку по 6 тисяч, через 10-20 років людина матиме у два-три рази більшу суму, ніж відклала сама. За рахунок чого? Експерт пояснює: такі компанії, як і банки, вкладають кошти в інвестиційні проекти, і частину прибутку повертають вкладникам.

Олександра каже: все у цьому світі – зокрема, й фінанси, живе і розвивається за певними законами, які діють незалежно від того, знаємо ми їх чи ні.

«Закон №1 – це закон зерна. В природі і в людському житті є процеси, які не можуть відбутися за хвилину, день чи рік. Дитина не народиться через місяць, зерно не зійде на наступний день, а сад не дасть плодів за рік. З фінансами – так само. Зазвичай, найбільше втрачають ті, хто біжить за нереально швидкими доходами. Якщо бачите пропозицію 300-400% на рік – краще зупинитися. Ну або, якщо хочеться ризикнути, вкласти суму, яку ви готові втратити, не переживаючи надмірно. Це стосується, зокрема, й криптовалюти, яка, сама по собі, є типом фінансової піраміди, зі всіма наслідками…»

Закон №2 – «гроші не можуть бути самоціллю». Це стосується і надмірних переживань щодо можливої втрати певних сум. «Якщо починаємо постійно думати про ці гроші, вони стають ціллю, яка може почати працювати проти нас, – каже Олександра. – Але гроші – це лише гроші, які не вартують нашого життя. І це гра: ми може ці гроші отримати, але так само легко можемо їх і втратити. Якщо розумієте, що у разі втрати, кінця світу для вас не буде, – це і є критерій…»

Повністю стрім програми можна подивитися тут: