Діти перестають слухати батьків, якщо не отримують визнання добрих дій

Коли діти не слухаються, багато батьків хотіли б не карати своїх дітей, але не знають інших дієвих методів.

Для того, щоб використовувати якісь методи впливу на дітей, постараємося зрозуміти причини їх поганої поведінки.

Спілкуючись із батьками з приводу поведінки їхніх дітей, я помітила, як багато вони приділяють увагу їхній негативній поведінці.

У присутності дітей вони розповідають про неї своїм близьким, знайомим, розмовляючи особисто або по телефону: “Такий шумний”, “Після роботи ніякого спокою, весь час чіпляється з питаннями”, “Некерований, весь час скаче, вішається на шию”. А дитина продовжує так поводитися, як би виправдовуючи ту характеристику, яку їй дають.

Більшість батьків навіть не помічають, як часто вони висловлюються щодо поганих дій дитини. Тож діти просто не слухають їх. Поки дитину обсипають негативними зауваженнями, не можна очікувати від неї співпраці.

Негативні зауваження, які роблять дитину “глухою”:

-не грай із їжею;

-коли нарешті ти виростеш?

-шкода, що ти – не дівчинка;

-ти не прибрав свої книги на полицю;

-ти надто шумиш;

-не ображай сестричку;

-у тебе в кімнаті безладдя;

-чому я завжди повинна нагадувати, щоб ти одягнув шапку?;

-ти мене не слухаєш;

-не йди туди;

-не бігай по квартирі, як засмажений;

-якщо ти так поводитимешся, з тобою ніхто не буде дружити;

-ти не сказав “дякую”;

-їж із закритим ротом;

-ти дуже багато дивишся телевізор;

-зроби музику тихішою, у мене болить голова;

-не ний;

-ти нічого не можеш зробити як слід;

-цього разу постарайся запам’ятати;

-повільніше, не бігай так швидко;

-не будь дурнем;

-з тобою неможливо розмовляти;

-так у тебе нічого не вийде;

-це ти у всьому винен”.

Одна з найпоширеніших причин поганої поведінки – реакція батьків на непослух. Якщо батьки приділяють багато уваги саме негативній поведінці, то діти і продовжують поводитися негативно. Покарання призводять до того, що дитина більшою мірою зосереджується на негативній поведінці, а не на позитивній.

Що робити?

Приділяйте більше уваги позитивній поведінці дитини, тоді вона частіше поводитиметься позитивно, заохочуйте за позитивну поведінку.

Замість того, щоб вишукувати помилки дитини, “ловіть” її на моментах, коли вона робить щось добре.

Для дітей від 4 до 9 років складіть карту домашніх обов’язків.

Наприкінці дня перегляньте список та поставте зірочки навпроти виконаних дитиною обов’язків. Домовитеся, що коли вона набере певну кількість зірочок (20-30), то спеціально для нього Ви зробите щось хороше ( зводите на цікавий захід тощо).

При цьому успіх дитини супроводжуйте своїми позитивними емоціями, наснагою, підбадьоренням. Якщо дитина щось не зробила з обов’язків, то залиште навпроти відповідного рядка пробіл, без Ваших негативних емоційних реакцій.

Замість того, щоб зосереджуватись на проблемах дитини, краще спонукайте її вирішувати їх самостійно, спрямовуючи у потрібне русло. Ось кілька прикладів, як можна спрямувати дитину.

Негативне зауваження: Ти мене не слухаєш.

Напрямна фраза: “Будь ласка, слухай мене уважно”.

Замість: “Подивися, як ти одягнений”,

скажіть: “Чи не одягнеш ти картату сорочку? Вона дуже добре виглядає з цими штанами”.

Замість: “Так тебе нічого не вийде”,

скажіть: “Давай подивимося, чи не можна це зробити іншим способом”.

Замість: “Не будь дурнем”,

скажіть: “Давай-но ще раз розберемося в цьому уважніше”.

Замість: “Йди повільніше. Не бігай”,

скажіть: “Йди, будь ласка, повільніше”.

Замість: “Не ний”,

скажіть: “Мені б не хотілося більше про це говорити”.

Замість: “Який же ти егоїст!”,

скажіть: “Я хочу, щоб ти пам’ятав про правила гарного тону”.

Безумовно, батькам доводиться виправляти своїх дітей, але при цьому слід менше зосереджуватися на негативних характеристиках їх дій і частіше давати можливість поліпшити поведінку.

Поправивши дитину, тричі похваліть її за позитивну поведінку.

Діти такі самі люди, як і ми, лише маленькі.

Наталія Журбенко