Чи потрібна Україні сексуальна освіта

«Непісні розмови» з Олесею Горготою на Радіо Марія.
Гостя студії – Марія Єршова, педагог, психолог, тренер статевого виховання, член Асоціації сексологів та сексотерапевтів України.

аудіозапис передачі
  1. Чи потрібна Україні сексуальна освіта. Причини введення SexEducation в навчальну програму.
    Варто розпочати розмову фразою професора психології Вільяма Струдерса з його книги “Підключений до інтимності. Як порнографія краде чоловічий мозок”: “Людина – це надзвичайно складне й гарне творіння, і наша сексуальність є одним із складніших аспектів того, ким ми є. Але ми більше, ніж просто сексуальні, відтворюючі тварини”.
    У цьому є і краса, і великий задум, але одночасно і ризики. Говорячи про секс, ми повинні завжди пам’ятати, що це є задум Творця. Тому він є чудовий, гармонійний і потрібний людині. Але, водночас, сексуальні стосунки не є самоціллю. Крім того, він має певні обмеження, які створені для блага самої людини.
    Негативні тенденції ХХІ століття.
    За 2018 р. в Україні було зроблено близько 50 000 абортів. Кожний сьомий аборт робить підліток 15-17 років. Крім того, 80% безпліддя в Україні – наслідок абортів. І про це більшість підлітків навіть і не чули. В Україні відсутнє обов’язкове доабортне консультування (з європейських країн обов’язкове доабортне консультування відсутнє ще лише в Австрії).
    Говорячи про світову статистику, слід зазначити, що:
  • 75% дівчат, які починають статеве життя до 20 років, роблять штучне переривання вагітності;
  • 10% з них стають безплідними;
  • 70 000 дівчат в рік гине від абортів.
    Згідно світової статистики 1 людина з 25 має захворювання, що передається статевим шляхом.
    Визнані причини швидкого поширення подібних захворювань. Ними є:
  • додатки для знайомств;
  • порнографія та проституція;
  • зменшення ролі впливу родини на дитину;
  • відсутність державної програми статевого та сімейного виховання.
    Наприкінці кінці 2019 року дитячий омбудсмен Микола Кулеба, посилаючись на дослідження, заявив, що в Україні кожна 5-та дитина потерпає від сексуального насильства. Не завжди сексуальне насильство – це зґвалтування у жорсткий спосіб. Але потрібно завжди розуміти, що залучена в сексуальні відносини дитина, завжди є жертвою, оскільки здебільшого не має потрібних знань і не до кінця розуміє, що насправді відбувається.
    Потенційна жертва сексуального насильства характеризується певними рисами вразливості: брак достовірних знань про сексуальні стосунки; відсутність батьків чи брак довірливих стосунків з ними.
    У сучасному світі інтернет став одним з головних джерел отримання інформації. Левову частину часу наші діти проводять онлайн, шукаючи відповіді на питання, які їх турбують. Інтернет виступає важливим фактором соціалізації дітей та підлітків. Як позитивне явище, яке полегшує процес отримання корисної інформації, він став і джерелом викривленної інформації та потенційних небезпек.
    Сучасні дослідження показують, наскільки діти призвичаїлись переглядати порнографічний контент. Для багатьох це стає частиною їхнього повсякденного життя. Згідно з різними опитуваннями, перше знайомство з порнографією дитини відбувається у віці від 7 до 14 років. Крім того, достатньо великий відсоток дітей вперше переглянув порнографію не цілеспрямовано. Часто спрацьовує просто дитяча допитливість.
    Ряд досліджень підтверджують, що надмірне захоплення інтернет-порнографією у молодому віці може призвести до органічних змін в головному мозку, впливаючи на дофамінову систему заохочення. В результаті розвивається залежність набагато небезпечніша, ніж це прийнято вважати, що може призвести до депресії, зниження лібідо, порушення ерекції та проблеми з еякуляцією.
    Різноманітні дослідження підтверджують зв’язок між використанням порнографічних матеріалів і схильність до сексуальних дисфункцій, зниження реакції мозку на сексуальні подразники. Підтверджено різке збільшення еректильних дисфункцій і низького лібідо серед молодих чоловіків.
    Підводячи підсумки, можемо сказати, що брак інформації може призвести до сумних наслідків. І надання адекватної невикривленної інформації щодо статевого розвитку і сексуальності дитини є вкрай необхідною.
    Звичайно, ми завжди будемо говорити, що найкращим місцем для статевого виховання і сексуальної освіти є сім’я. Проте, ми повинні бути готовими до того, що не всі батьки будуть говорити з дітьми на такі відверті теми. Не всі розуміють важливість подібних розмов, не у всіх є достатньо потрібних знань і розуміння вікових особливостей дитини. Є багато “але”, які не дають можливість батькам бути відвертими з дітьми щодо їхньої сексуальності. Крім браку знань, часу і нерозуміння важливості статевого виховання, заважати відвертим розмовам може власний сексуальний досвід.
  1. У чому різниця між сексуальною освітою, яку пропонують ВООЗ, ЮНІСЕФ, ООН, і статевим вихованням, прийнятим у консервативних християнських суспільствах (Польща). Що таке “секс просвітництво” і “статеве виховання”.
    Існує декілька підходів щодо статевого виховання і сексуальної освіти.
  2. Репресивна (ристриктивна, обмежувально-охоронна) – Цей метод яскраво відображається в Італії. Головний принцип – краще “надто пізно”, ніж небезпечне “дуже рано”. Інформації надається мінімум. Відомості про репродуктивні процеси і функції, за цією теорією, потрібно підносити дітям поступово й досить обережно. Чим менше інформації, тим краще. Але цей підхід має дуже небезпечні підводні камені. Знання, які хоче мати дитина стимулюють у неї інтерес до сексуальності і спричиняють в подальшому бажання експериментувати на статевому та сексуальному ґрунті.
  3. Ліберальна (пермісивна) – дана модель прийнята в скандинавських країнах, зокрема в Данії та Фінляндії. Характеризується своїми відкритими поглядами щодо проблем сексуальності. Інформація надається максимально відкрито, без обмежень, з правом дитини на формування та формулювання морально-сексуальних норм (моральний релятивізм). Орієнтація на почуття окремої особистості, а не на фунаментальні морально-етичні цінності.
    Стамбульська конвенція (закликаємо підписати петиції проти її ратифікації) протягує саме цю, ліберальну, модель.
  4. Демократична (золота середина) – яскравий представник – Польща. Інформація подається відверто, проте завжди використовуються і застереження. “Так, але…”. Стратегія і тактика цієї моделі покликана допомогти молодій людині уникнути розчарувань і не спричинити шкоди іншим у сексуальних відносинах загалом та у сім’ї зокрема, полегшити особистісний і психосексуальний розвиток, пом’якшити перехід молодої людини до дорослого життя. Для польського суспільства кохання, шлюб, сім’я – важлива життєва цінність, що повинна регулюватися та визначати рамки для сексуальної поведінки кожної людини.
    Метою здорового статевого виховання не може бути лише захист здоров’я молодих людей, відсутність непланованих вагітностей (зверніть увагу, ми не використовуємо термін “небажана вагітність”), або гендерна рівність та недискримінація. Таку мету сексуальної просвіти озвучують ряд європейських країн.
    Натомість ми вбачаємо, що метою сексуальної освіти в Україні має стати формування в учнів правильного розуміння суті норм й установок у сфері взаємовідносин статей, формування статевої свідомості, почуття відповідальності за дії та вчинки у міжстатевих стосунках, формування статевої культури.
  5. Навчальна програма статевого виховання (АССУ): виховання позитивного ставлення до своєї статі, здорового образу життя, сімейних цінностей.
    Програма “Основи сексуального здоров’я” розглядає статеве виховання як комплексну систему, яка покликана навчити дитину розуміти себе, не нехтувати власними потребами, та водночас поважати потреби інших, вміти будувати стосунки з представниками своєї та протилежної статі, розуміти процеси, які відбуваються в організмі в період інтенсивного дорослішання та відповідально ставитися до свого здоров’я. Програма передбачає взаємодію трьох сторін: дітей, батьків та освітян.
    Метою курсу є формування в учнів відповідального ставлення до життя, сексуального здоров’я; формування відповідальності за дії і вчинки у міжстатевих стосунках; оволодіння основами здорового способу життя, навичками безпечної для життя і здоров’я статевої поведінки.
    Формування духовності, високих моральних якостей, норм поведінки, культури дружби, кохання, інтимних почуттів має бути основою статевого виховання.
    Орієнтуючись на “золоту середину” (демократичну модель), програма зі статевого виховання і сексуальної освіти в Україні створена українськими фахівцями на основі української ментальності. Як би не відкликалися щодо традицій та звичаїв, та кожний народ є унікальним, його культура є неповторною. І з перших миттєвостей свого існування дитина в це середовище занурюється. Тому і відривати її в питаннях статевого розвитку від її коріння ми не маємо морального права.
    В основі програми лежить традиційне для нашого народу розуміння сім’ї. Статеве виховання має на меті розвиток вміння любити, соціалізацію молодої людини, підготовку її до подружнього і сімейного життя, вміння налагоджувати контакти, вирішувати конфлікти.
  6. Як сім’я впливає на статеве виховання дитини.
    Сім’я є кращим осередком формування здорової сексуальності. Часто ми говоримо, що дитина не вчиняє так, як її вчать, але так, як вчиняє її оточення. Дитина завжди ловить те, як тато ставиться до мами, як мама реагує на вчинки тата. Якщо ми вчимо повазі, а самі не поважаємо дитину, то навряд дитина буде когось поважати.
    Цей принцип працює в різних напрямках виховання. І статеве виховання – не виключення. Відношення до себе, як представника певної статі, самоповага, повага до представників своєї статі та протилежної статі – все це закладається, в першу чергу, в сім’ї.
    Сім’я є основним джерелом набуття особистісної ідентичності, задоволення потреб і місце, де ми навчаємося розвивати взаємовідносини. В рамках сімейної системи батько і мати передають дітям чоловічі та жіночі компоненти особистості і це напряму впливає на формування образів Бога, себе і міжстатевих відносин.