Чи небезпечним для дитини є смартфон?
Питання, яке часто ставлять батьки, – з якого віку купувати дитині смартфон? Сучасне життя жорстко окреслює потреби й бажання людини, і один із атрибутів нашого часу – саме смартфон. Він має свої плюси і мінуси – все залежить від мети і вміння користувача. Але якщо доросла людина може дати собі раду з негативними впливами цього гаджета, то дитяча психіка – не завжди. Про це у «Вечірніх діалогах з душпастирем» – священик і сімейний психолог Дмитро Романко.
На сьогодні смартфон для більшості людей – абсолютна необхідність, щоб почуватися спокійно і комфортно, бо «без нього, як без рук». При цьому, за соціологічними дослідженнями, 85% людей використовують лише 5% функцій і можливостей, закладених у цей, по суті, мобільний комп’ютер. Адже від початку смартфон був створений, щоб полегшити життя людям бізнесу, яким необхідно оперувати великими масивами інофрмації для швидкого прийняття рішень. Але більшості людей це непотрібно, тому масово смартфони стани інстументом для розваги – свого часу така ж трансформація відбулася і з призначенням комп’ютера.
Як і будь-який інструмент – наприклад, ніж – смартфон сам по собі не є чимось поганим: все залежить від цілей і вміння ним користуватися. Із цим у багатьох – справді проблема, яка може стати навіть трагедією. Адже один із недоліків смартфона – те, що він потребує часу, тому став досить серйозним конкурентом живим людям у побудові стосунків. В даному випадку, йдеться про людей, які дістали цей гаджет у більш-менш дорослому віці. А що ж діти?
«У дітей використання і сприйняття смартфона є іншим, ніж у дорослих, – інше сприйняття часу, контролю, волі тощо, – каже Дмитро Романко. – У цьому сенсі не можна судити по собі. До того ж і багато дорослих не дають собі ради зі смартфоном, який перетворився на портативний телевізор для перегляду роликів на ютубі чи сидіння у соцмережах…»
Дмитро Романко, як психолог, пояснює: дитина потужно розвивається, а розвиток мозку великою мірою залежить від того, чи має вона можливість дізнаватися щось нове, спостерігати, зосереджуватися, аналізувати інформацію. Це такий же алгоритм, як у навчанні плаванню – потрібно вправлятися у вмінні керувати своїм тілом. З мозком – так само, і важливо, щоб різні його зони у у цей період мали рівні можливості для розвитку.
«Смартфон таких можливостей не дає – він активізує тільки одну частину мозку, і у майбутньому це матиме негативний ефект, – каже Дмитро. – До того ж від такого стимулювання ця частина мозку не ставатиме сильнішою, а просто працюватиме на максимумі, на виснаження. Небезпека у тому, що всі інші зони буквально блокуються, не маючи доступу до активних процесів. Для дорослого це некритично, оскільки мозок сформований і має «м’язи», але для дитини наслідки можуть бути серйозними, аж до неспроможності відтворити прості процеси. До того ж, залежність від смартфона – річ цілком реальна: це потреба у подразненні тієї частини мозку, яка дає задоволення. Дитина може втратити будь-яку мотивацію займатися чимось іншим…»
Проте небезпека – не лише у залежності від ігор чи спілкування у соцмережах, які є у смартфоні, а й у блокуванні комунікативних навичок, вміння будувати й підтримувати стосунки. Це проблема й для дорослих, оскільки смартфон позбавляє багатьох людей необхідності мати живі стосунки з людьми і світом взагалі: є інформація, є відчуття присутності у спільноті, стосунків з кимось – неважливо, наскільки все це (не)ілюзорне, а відтак, потреба взаємодіяти з кимось стає все меншою.
«Ми розуміємо, хто ми, завдяки зв’язку зі світом, комунікації з людьми, природою, Богом. Якість взаємодії за посередництвом гаджета набагато нижча – це не живий контакт. До того ж те чи ті, з ким ми так взаємодіємо, може бути несправжнім, ілюзорним, – пояснює отець Дмитро. – Йдеться про те, що якісне спілкування – це відчитування того, що є поза промовленими словами (інтонації, акценти, знаки, сенси). Смартфон не дає можливості передати все це, тому виникає багато непорозумінь, багато оманливих стосунків. З’являється ілюзія, що людина, яка поставила «вподобайку» чи написала гарний коментар, має до нас велику симпатію, але… Віртуальний світ відрізняється від реального: годуючи віртуального «тамагочі», ми не стаємо ситими…»
То, все-таки, – купувати дитині смартфон чи ні? Отець Дмитро порівнює його із водінням автомобіля: водійські права можна дістати з 16 років, бо це питання зрілості, відповідальності і володіння певними навичками.
«До певного віку я би не рекомендував батькам купувати дитині смартфон і, тим більше, залишати її з ним наодинці. Не варто захоплюватися тим, як легко дитина дає собі з ним раду – так, діти дуже легко навчаються, тому що мають великий потенціал для розвитку й пізнання світу. То дайте їм можливість вчитися і пізнавати його в реальності – через спілкування, книги, прогулянки, ігри. Гаджети не сприяють гармонійному розвитку мозку, і наслідки «покоління смартфонів» ми побачимо за кілька років. Так, у багатьох моментах ці діти можуть бути дуже успішними, аж до заробляння грошей у 12 років, але не все так безневинно…»
Наприклад, щодо того, щоб «продавати» приватність.
«Щоб вести блог, доводиться ділитися якимись приватними речами, – говорить Дмитро Романко. – Але коли це робить доросла людина, яка має певне уявлення про свої межі і розуміє, що таке приватність, – це одне. Зовсім інше, коли це дитина, яка таких меж ще не відчуває. А, відтак, стає залежною від реакцій на те, що вона виставляє у мережі, фактично перетворюючись на маріонетку тих, хто читає її сторінку, намагаючись здобути «вподобайку» за будь-яку ціну…»
Ще один великий і небезпечний недолік смартфона – доступ до неконтрольованого потоку інформації, яка може бути небезпечною.
«Смартфон – це ж не лише мультики. 95% батьків не знають, що є функція «батьківський контроль», тож не знають і не контролюють, що саме дитина дивиться. Тому посварити за перегляд порно, якщо дитина впіймана на цьому, – незріла реакція, адже така нагода і можливість створена саме батьками…»
При всьому цьому є нюанс: якщо для дитини смартфон став цінністю, то заборона ним користуватися може бути сприйнята дуже болісно, як насилля, і спровокувати агресію, самоагресію чи втечу. Коли смартфон у дитини вже є і проглядається певна залежність – від ігор, соцмереж тощо, цього не можна робити категорично.
Повністю стрім програми можна подивитися тут: