ЯК ЗАОХОЧУВАТИ ПОСЛУХ БЕЗ КРИКУ

ЯК ЗАОХОЧУВАТИ ПОСЛУХ БЕЗ КРИКУ

– Денні! Припини штурхати сестру, – Марлен зиркнула в дзеркало заднього огляду і міцніше схопилася за кермо.
– Це вона почала.
Чотирирічний Денні обернувся і висолопив язика на Дженніфер, свою восьмирічну сестру.
– Неправда! – насупилася Дженніфер. – Він завжди каже, що я винна.
Марлен глибоко зітхнула. Чому їй здалося, що непогано би з собою взяти дітей до гастроному? Усі ці сварки і гнівання по дорозі от-от зведуть її з розуму. І коли вони під’їхали до свого будинку, це врешті-решт сталося.

Відстебнувши ремінь безпеки, вона заявила:
– Ви обоє беріть по сумці.
– Але ж мамо, – застогнала Дженніфер, – я хочу в туалет.
Денні вистрибнув з машини:
– А ось і Зак на новому велосипеді!
– Нумо, діти! Несіть додому продукти. Вам вистачить хвилини, щоби допомогти.
Але Денні вже помчав до будинку Зака, а Дженніфер поспішила в туалет.

Марлен хряснула дверцятами автомобіля.
– Денні, повернися-но сюди!
Він далі біг по хіднику.
Вони мене так дратують. Вони ніколи мене не чують! Завжди одне і те саме. Вони навіть не думають слухатися, і я мало не божеволію. Тепер вони побігли веселитися, добряче мене розсердивши.
Вона поволокла по сходах дві торби з продуктами. Вони просто на мене не зважають. Жити справді було би легше, якби ці дітлахи навчилися думати не лише про себе. Потрібно щось змінювати.

Наступного ранку Марлен зайшла до вітальні.
– Денні, час у садок. Поклади іграшки й одягайся.
Денні перехилився над краєм ліжка, держачи по трансформеру в кожній руці й удаючи, що не чує.
Ну от, знову те саме. Щоранку одне і те саме. Мені треба підвезти Денні і встигнути в офіс до дев’ятої, але щоби вибратися із цієї оселі, треба бути вправним продавцем, військовим інструктором і носієм водночас.
– Ходи-но, Денні! Відклади ті іграшки і бери ранець! – Вона помітила його невзуті ноги. – Де твої черевики?
Денні поглянув на ноги так, немовби дивуючись, що вони без черевиків.
– Не знаю.
– Я ж тобі тричі наказувала взути черевики. Постій під дверима. Не рухайся… Я піду пошукаю їх.
Марлен кинулася через передпокій до його спальні. Тоді вона зазирнула у ванну кімнату. Так! Один є. Другий, мабуть, недалеко. Ах, он він. У ванній? Чому він просто відразу не вдягнув їх, коли я сказала?
Марлен вже розуміла, що аж ніяк не зможе встигнути на роботу, а спізнюватися вона страх як не любила. Її завжди дратували люди, які щоразу виправдовувалися за спізнення. Тепер у неї було лише одне виправдання.

– Денні, ти де?
– Тут, – Денні кинув свої машинки на підлогу у вітальні.
– Що ж ти робиш? Я сказала тобі чекати під дверима. – Вона піднесла голос, відчувши, як їй стискає живіт. – Сядь. – Вона натягла черевики синові на ноги. – А тепер марш у машину.
Кінець кінцем Марлен привезла Денні до садка і поїхала на роботу, рада, що може відпочити від дітей.

Згодом Марлен під’їхала до дитячого садка, щоб забрати Денні, і кілька хвилин спостерігала за групою. Діти виглядали щасливими й задоволеними, і місіс Фітіян спокійно бесідувала з ними, поки вони прибирали в групі.

Місіс Фітіян попросила Денні зібрати зі столу головоломку. Без метушні й нарікань він позбирав усі пазли, кинув їх у коробку і засунув її на полицю.

Марлен розкрила від здивування рота. Денні послухався – і напевне далеко швидше, ніж удома. Ба більше, місіс Фітіян дала йому та іншим дітям ще кілька вказівок, і вони відразу послухалися. Як вона може бути такою веселою і водночас змушувати всіх цих дітей їй допомагати?
Марлен відчинила двері.
– Добридень, місіс Фітіян.
– Добрий день. Як у вас справи?
– Мені дуже подобається, як ви спілкуєтеся з дітьми, – заговорила Марлен. – Денні вельми добре відгукується на ваші слова. Вас діти завжди так слухають?
Пані Фатіян усміхнулася.
– О ні, спочатку було трохи не так. Знадобилося кілька тижнів, перш ніж вони зрозуміли, що я не кидаю слів на вітер. Тепер вони знають, що я кажу лише раз, і коли вони не послухаються, то будуть наслідки. Мені довелося добряче попрацювати перших кілька тижнів, але, як бачите, діти щасливі, коли розуміють правила нашої групи і знають, що Час дій не забариться.
– Час дій? Що це таке?
– Час дій – це момент, коли я перестаю говорити і беруся до діла. – Місіс Фітіян узяла пачку паперу для малювання і стала розкладати його на дитячих поличках. – Чимало батьків розчаровані, що діти не слухаються, але насправді вони просто не привчили їх, що потрібно слухатися швидко.
Швидкий Час дій – це знаряддя, яке я застосовую, щоби навчати послуху.

– Мабуть, я не зовсім вас розумію.
– Дозвольте мені вас запитати. Коли ви кажете Денні застелити своє ліжко, а він цього не робить, що відбувається далі?
– Я кажу йому ще раз.
– А тоді що?
– Зазвичай, мені треба говорити йому три-чотири рази.
– І тоді він слухається?
– Ні. Зазвичай, я мушу далі підвищувати голос. Мені не хочеться, однак так виглядає, що я мушу розсердитися і кричати на нього, перед тим як він почне на мене зважати.
– Повторюючи Денні кілька разів, ви привчили його, що перший раз слухатися не треба. – Пані Фітіян взяла ще один стос паперу. – А наші слова не повинні потребувати додаткового підтвердження. Ми мусимо мати на увазі те, що кажемо. Гадаю, ми можемо застосувати цей принцип у взаєминах із дітьми. Денні мусить знати, що ви не пускаєте слів на вітер, навіть коли не кричите і не повторюєте вдруге.
– Але ж я кажу йому, що він мусить слухатися мене відразу.
– Так, батьки це часто кажуть, але чи маєте ви саме це на увазі?
– Авжеж.
– Тоді навіщо ви постійно попереджаєте його і стільки разів повторюєте? Чому наслідки не настають негайно?
– Я ніколи про це не думала, – Марлен замовкла. Здавалося, тут криється саме те, що їй потрібно, однак вона не була ще цілком певна, що саме. – Ви кажете, що я привчила Денні до того, що він не мусить слухатися мене відразу?
– Саме так, – посміхнулася місіс Фітіян. – Швидкий Час дій привчає дітей слухатися першої вказівки.

Зиркнувши на годинника, Марлен усвідомила, що ледве встигає зустріти автобус Дженніфер. – Місіс Фітіян, ви дали мені поживу для роздумів. Дякую, що поділилися цією ідеєю щодо Часу Дій.

– Швидкий Час дій не вирішить усіх проблем, але часто таки допомагає. Я багато навчилася, працюючи тут і виховуючи своїх дітей. Якщо ви хочете поговорити докладніше, заходьте і ми домовимося про час.
– Чудово! Я була би дуже рада. Ще раз дякую, – Марлен узяла Денні за руку, і вони пішли.

Це добра ідея, – думала Марлен, їдучи додому. – Денні не хоче слухати мене, поки я не скажу йому три чи чотири рази, однак він відразу відгукується до місіс Фітіян.
Згодом того самого дня Марлен стояла на кухні, ріжучи перець і моркву на салат. Вона повернулася подумки до виховательки Денні і швидкого Часу дій.
Помітивши на підлозі куртку Денні, вона покликала:
– Денні, будь ласка, візьми свою куртку і повісь її на гачок.
Відповіді не було.
Марлен бачила, як діти граються на підлозі у вітальні. Вона знала, що син чує її, але він навіть не поворухнувся. Ручаюся, що він хутенько би побіг, якби це сказала місіс Фітіян.
Марлен знову замислилася щодо Часу дій. Ще вчора Крейґ попросив дітей допомогти йому прибрати в оселі після обіду. І вони це зробили, без нарікань і суперечок.
Минулого тижня, пригадала вона, її брат Патрик повів дітей у парк неподалік. Коли настав час іти, вона підійшла до них. Патрик покликав дітей і, хоча й дещо неохоче, вони таки побігли до нього. Вона здивувалася, усвідомивши, що якби покликала їх сама, то була би зовсім інша картина. Патрик мав чудові стосунки з дітьми, і коли він говорив, вони слухали. А якщо ні, то він був досить суворий з ними.

Однак Карла, їхня нянька, часто мала клопоти з Денні. Щосереди увечері Марлен і Крейґ ходили на зустріч своєї малої групи в церкві. Цієї середи, коли вони збиралися вже йти, Карла кілька разів сказала Денні перестати стрибати і дуріти. Але він просто не зважав на неї. Крейґ мусив утрутитися і заговорити до Денні.
Марлен опам’яталася, почувши, як Дженніфер кричить із сусідньої кімнати:
– Вже йду казати мамі!
– Ти зводиш мене з розуму! – заволав Денні.

Марлен вимкнула плитку, повторюючи подумки слова Денні. Ти зводиш мене з розуму! Це ті самі слова, які говорила вона, коли сердилася на них. Невже я виглядаю так само?
Після того як Марлен утрутилася, Дженніфер пішла гратися надвір.
Я мушу щось змінити, перед тим як вони вивчать всі мої погані звички. Чи можу я навчити їх слухатися, ще до того як почну сердитися? Що станеться, коли я прискорю Час дій?
Вона вирішила вдатися до невеличкого експерименту. Вона повернулася до вітальні, де сидів Денні, граючись із «Леґо».
– Ану, друже, ходи-но повісь свою куртку, – тихо сказала вона.
Тоді вона вишмигнула з кімнати і зазирнула з-за порога. Денні грався далі, наче нічого не чув.
– Денні, – спокійно покликала вона, – якщо ти негайно не повісиш куртки, то підеш до своєї кімнати.
Денні причепив ще одну секцію до своєї вежі, нехтуючи попередженням. Тож вона спокійно повернулася до вітальні.
– А тепер іди у свою кімнату, тому що ти не послухався.
Денні здивовано підніс очі.
– Але ж, мамо!
– Ні, ти не послухався. Негайно йди в свою кімнату.
Денні перекинув вежу і потупцяв через передпокій.
Коли за кілька хвилин Марлен зайшла до кімнати Денні, він лежав там на ліжку. Вона сіла поряд.
– Чому ти не послухав мене відразу, коли я сказала тобі повісити куртку?
– Не знаю.
Він не підносив очей.
– А я знаю, чому. Я завжди кажу тобі робити щось, повторюючи це знову і знову. Але це недобре. Ти не хочеш слухатися мене відразу. Віднині я говоритиму тобі лише раз, і хочу, щоби ти слухався негайно. Зрозумів? – Марлен поклала руку Денні на спину.
– Мабуть.
Він перекотився на ліжку і сів.
– Я хочу дізнатися, як правильно виконувати свої материнські обов’язки, і хочу, щоби ти навчився правильно себе поводити. Ми мусимо працювати спільно, щоби стати справжньою сім’єю. Правда, так має бути?
Денні кивнув, і Марлен обійняла його.
– Спробуймо ще раз. Я хочу, щоб ти мене послухався і повісив свою куртку.
– Гаразд.
Він усміхнувся і попрямував до дверей.
Овва! Подумала Марлен. За весь цей час я жодного разу навіть не розсердилася. Мені подобається цей новий спосіб працювати з Денні. Прискоривши Час дій, я привчаю його слухатися швидше й обходжуся без гніву.

Швидкий Час дій привчає до негайного послуху.
Швидкий Час дій привчає цінувати послух. Ви дієте швидко не для того, щоби заправляти своїми дітьми. Тут ідеться про щось більше, що пов’язане з характером. Навчившись послуху, ваші діти вироблять у собі вагомі якості, які допоможуть їм у дорослому віці стати успішними. До переліку обов’язків дитини належить уміння слухатися. Як підлеглі отримують від успішного керівника перелік цілей та завдань, так і діти також мусять вивчати й робити певні речі.

Консультуючи дітей у нашому офісі, ми часто запитуємо: «Чи хотів би ти, аби листоноша виносив сміття в цілій околиці?»
«О, це було би чудово», – зазвичай кажуть діти.
«Але ж він тоді не приносив би пошту…»
«Тоді би його вигнали з роботи».
«Правильно, – кажемо ми, – він має свою роботу: розносити пошту. Саме про це йому треба думати. Чи ти знаєш, що в тебе також є робота? Ти мусиш зосередитися на своїй роботі, на послухові».

Діти мають свій перелік обов’язків, і навчання послуху – один із головних. Навчаючись послуху, діти вчаться відмовлятися від своїх планів заради когось іншого. Вони звикають виконувати роботу без нагадувань. Діти розуміють, навіщо треба приходити й повідомляти, що вони з нею вже впоралися. Одне слово, послух навчає відповідальности, чуйности до інших, а також співпраці – трьох рис характеру, які зміцнюють дітей і готують їх до дорослого життя. Батьки можуть навчати послуху багатьма способами, і одним із найкращих є швидкий Час дій.

Як часто ви казали своїй дитині застелити за собою ліжко, а тоді мусили повторювати знову і знову, перш ніж вона поворухнеться? Або казали позбирати іграшки, а за десять хвилин знову знаходили їх розкиданими повсюди? Скільки часу треба вашій дитині-підлітку, щоби покласти слухавку чи підстригти газон?
Вельми легко звикнути до способів, які ви застосовуєте в спілкуванні з дітьми, навіть тоді, коли саме вони спричиняються до проблем. Часто годі сподіватися на позитивні зрушення в дитячому послуху, не скоригувавши власної поведінки.

Крок 1. Визначте знаки, які повідомляють ваших дітей, що пора слухатися
Спосіб взаємодії з дитиною часто такий самий важливий, як і те, що ви кажете. Можна поміняти пелюшку лагідно або суворо. Можна покласти дитину спати, наче це повсякденність, або зі сповненою любови турботою. Коли підлітку час виносити сміття, ви можете попросити лагідно або строго. І різниця полягає не лише в словах. Ваші дії та інтонація голосу також говорять багато про що.

Ці знаки повідомляють ваших дітей про Час дій – про той момент, коли ви перестаєте говорити і починаєте діяти, про час, коли діти знають, що ваші слова матимуть наслідки. Я завжди маю на увазі те, що кажу, можете подумати ви. Але діти відчувають різницю між першим разом, коли ви це кажете, і останнім – коли ви почнете протидіяти їхньому непослуху. Швидкий Час дій дає вам змогу діяти після першої вказівки, привчаючи дітей до розуміння, що коли ви кажете щось, то справді маєте це на увазі. Звідки вони знають? Ви даєте їм вербальні й невербальні підказки, які демонструють, що ви насправді думаєте і маєте на увазі.
Можливо, ви встаєте з крісла і прямуєте до кухні, де у вас лежить той особливий інструмент. Можливо, ваш голос стає вищим або гучнішим, або ви називаєте дитину на друге її ім’я.
Якщо ви не знаєте, що саме підказує вашим дітям, коли настав час слухатися, запитайте їх. «Я зауважив, – могли би ви сказати, – що мушу повторювати кілька разів, перед тим як ти відгукнешся і почнеш робити те, що я тебе прошу. Як ти знаєш, що жарти закінчилися?» Просто дивовижно, наскільки здогадливими є діти.
Один тато сказав: «Тепер я знаю, що мій Час дій був пов’язаний із силою мого голосу. Якимось чином мої діти довідалися, що коли мій голос гучнішає, то їм варто поспішати. Я навіть цього не усвідомлював, поки не почав стежити, коли мої діти реагують насправді. Я почав експериментувати і переконався, що коли збільшую силу голосу з першого разу, вони слухаються. Я був просто приголомшений. Я не певен, чи хочу, щоби сила мого голосу слугувала сигналом, але тепер розумію те, що мої діти знали завжди: я підказую їм, коли вони мають знати, що далі не жарти».
Важливо зрозуміти, що Час дій допомагає дітям зрозуміти, коли потрібно слухатися, і вони знають, що доти слухатися не повинні. Ба більше, кожна людина, яка дисциплінує дітей, має різний Час дій. Наприклад, у класі правила дещо інші, ніж на ігровому майданчику чи вдома. Саме тому, коли каже тато, дитина може відразу братися до діла, а коли каже мама, то та сама дитина реагує не надто хутко. Діти часто користаються тим, що їхні няньки діють аж надто поволі.
Поміркуйте, як було у вашій сім’ї, коли ви виростали. Якими знаками батько чи матір повідомляли вас, що варто послухатися? «Вона називали мене на повне ім’я». «Мій тато підступав до мене». «Мама просто дивилася на мене тим поглядом, і я знав, що маю це зробити». Це саме ті різновиди знаків, про які йдеться.

Як виглядає спілкування у вашій сім’ї? Якби ви могли дослідити схеми взаємодії, які виробили ви і ваші діти, то що ви побачили би?

Крок 2. Позбудьтеся негативних натяків
У багатьох батьків гнів обумовлює Час дій. Тато або мама сердиться, і діти приходять до розуму. Підвищений голос або сердитий погляд повідомляє, що наслідки не забаряться. Однак гнів може виявитися деструктивним почуттям, що завдає стосункам більше лиха, ніж користи. Шкідливі наслідки нівелюють будь-які переваги. Можливо, ви зможете негайно домогтися послуху, кричачи на дітей, однак втратите через це близькість у сім’ї.
Інколи матір каже нам: «Ви не розумієте дітей. Вони не слухатимуться, поки я не розсерджуся». Ми знаємо, що це правда, але діти реагують так, тому що вона привчила їх до цього. Діти чекають на її гнів, перед тим як відреагувати.
Дозволити гніву мотивувати ваш Час дій – це короткотермінове рішення. Воно немовби каже: «Я хочу вирішити проблему тепер, але мені байдуже, як це вплине на стосунки». Але так чинити зовсім нерозумно. Потрібні свідомі зусилля, щоби замінити гнів на продуктивніші натяки, однак тоді ви досягнете кращих результатів, ваші діти будуть щасливіші, і ви збережете свої стосунки.
Однак із гніву може бути й користь. Якщо дитячий непослух спонукає вас до гніву, ми пропонуємо використовувати це як свідчення того, що ваш Час дій не досить швидкий. Через вашу недбалість ситуація зайшла аж надто далеко, і гнів кінець кінцем спонукав вас до дій. Наступного разу, коли ви розсердитеся на дитину, відступіть крок назад і запитайте себе: «Чи це не один із тих випадків, коли я мав би діяти швидше?» Гнів допоможе вам виявити проблему, але не здатен розв’язати її.
Усвідомивши, що гнівлива реакція вам більше не потрібна, ви можете вибрати нові мотиваційні натяки. Подумайте про наслідки, які могли би забезпечити мотивацію і не потребують осуду чи підвищеного голосу. Ви можете сказати п’ятирічній дитині: «Я вже сказав тобі один раз одягнути піжаму. Якщо ти не послухаєшся, то я підніму тебе й одягну сама». Або сказати десятирічному Джиммі: «Якщо ти не прийдеш зараз, то підеш нині спати на пів години раніше».

Крок 3. Поясніть свій новий Час дій дітям
Далі потрібно пояснити свій новий план дітям. Ви не хотіли би дивувати й спантеличувати їх; потрібно їх навчати. Час дій визначає правила гри для тата-мами й дитини. Якщо ви спробуєте змінити Час дій без пояснення, ваші діти можуть почуватися покривдженими й ображеними. Хоча раніше ви про це не говорили, ваші діти саме від вас навчилися поводитися так, як вони поводяться. Якщо ви хочете змінити правила, поговоріть з дітьми про те, що ви робите. Вони навчаться реагувати на ваш Час дій, а також на Час дій інших людей.
Одна самотня мама мала розмову зі своїми двома синами, віком дев’ять та одинадцять років. «Хлопці, – сказала вона, – у наших з вами взаєминах потрібно дещо змінити. Гадаю, я привчила вас поволі відгукуватися на мої вказівки. Віднині я буду вас просити лише один раз. Якщо ви не послухаєтеся, то на вас чекатимуть певні наслідки. Можливо, наші взаємини нелегко буде змінити, однак дуже важливо, щоб ви виробили таку важливу рису характеру, як послух».
Вам належить зробити те саме, що зробила Марлен, коли пояснила Денні свій новий Час дій. Якщо ви одружені, це потрібно зробити і вам, і вашій коханій людині. Якщо мама докладає зусиль, щоби навчити дітей слухатися, це мало вплине на їхній послух перед татом. Він мусить також потрудитися, розповівши дітям про ознаки свого Часу дій і реакцію, на яку очікує.

Крок 4. Навчіться реагувати на непослух скоріше
Швидкий Час дій означає, що ви даєте вказівку і згодом дієте – негайно або інколи після попередження. Не допускайте, щоби після вказівки лунало попередження, попередження, попередження, попередження, попередження, попередження і потім вибух гніву. Дітям знайомі такі моделі стосунків. Це наче гра, і вони обізнані з нею краще, ніж ми.
А тому, коли ви почнете прискорювати свій Час дій, не давайте вказівок, за десять хвилин до їди. Дитину можна попередити, що вечеря буде за кілька хвилин, однак не кажіть мити руки, поки дійсно не настане час робити це.
Навчіться реагувати на непослух швидше, використовуючи натяки, які свідчать, що ви зараз візьметеся до дій. Це вимагатиме від вас деякої розважливости та самодисципліни, однак робота, яку ви виконаєте, буде варта того. Якщо ви хочете, щоби ваші діти були дисципліновані і відгукувалися на ваші вказівки відразу, вам потрібна самодисципліна і прискорення вашого Часу дій.
Ця порада особливо корисна для самотніх батьків. Ми знаємо, що самотні батьки мають зазвичай ще менше часу й енергії на повторення наказів і на намагання змусити своїх дітей слухатися. Деякі батьки вже такі втомлені наприкінці дня, що вони просто потрапляють у пастку непослідовности. На жаль, діти тоді вчаться, що їм не треба слухати маминих чи татових слів і просто нехтують настановами.
Один тато кілька разів просив свою дванадцятирічну дочку Деніз вийти з кімнати і прибрати внутрішній дворик. Він підвищував голос і прохав кілька разів, але вона далі дивилася телевізор і, не відриваючи очей від екрану, повторювала: «Одну хвилину» і «Я вже йду».
Врешті-решт він зайшов до її кімнати і вимкнув телевізор.
«Так нечесно», – сердито закричала Деніз.
«Чому нечесно? Я просив тебе шість разів».
Вона подивилася на нього: «Добре, але як мені знати, що ти дійсно хочеш це сказати?»
Діти рідко бувають настільки чесні, але саме це і відбувається в їхніх головах. Вони просто міркують: гадаю, тато хоче, щоби я невдовзі зійшла вниз. Я знаю, тому що він вже повторив це кілька разів. І тепер мені треба пильнувати, щоби не прогаяти того моменту, коли він дійсно матиме це на увазі.
Аби швидко реагувати на непослух, потрібно практикуватися – вам і дитині. Практикуватися важливо. Давайте дітям чимало нагод слухатися, коли вони привчатимуться до нового Часу дій. Практикуйтеся в тому місці і в той час, коли зможете опрацювати цей процес. Під час семінарів ми часто ставимо «питання про гастроном». Воно звучить приблизно так: «Що потрібно робити, коли дитина погано поводиться в гастрономі?» Належне використання Часу дій – це навичка, яка потребує практики, однак найкраще практикуватися там, де все перебуває під контролем. Гастроном – це не те місце, де варто практикуватися. Це останній іспит. Коли ви добре потренуєтеся в парку та вдома, ваші діти належно реагуватимуть і в таких непростих місцях. Дитина повинна побачити, які зміни відбулися, і що вони насправді тривкі.

Крок 5. Користуйтеся своїм Часом дій регулярно і послідовно
Інколи діти випробовуватимуть ваш Час дій, переконуючись, чи він іще діє. Не розчаровуйте їх. Усталені межі гарантують безпеку. Подеколи буває, що діти швидко слухаються вдома, але не слухаються на людях. Вони деколи вірять, що правила гри перестають діяти за межами оселі. Вони спостережливі і добре знають, що їхні батьки з тієї чи іншої причини не вживатимуть негайних заходів. При людях батьки звертаються до них ласкавим, а не твердим голосом, як удома, або попереджають кілька разів, замість того щоб відразу взятися до дисципліни.
Нехай факт перебування в публічному місці не перешкоджає вам суворо додержуватися Часу дій. Забудьте про свої справи і навчайте послуху. Можливо, буде неприємно чи навіть трішки ніяково, однак вам і вашим дітям важливо знати, як поводитися в будь-якому середовищі.
Телефон також може вказувати дитині, що правила гри тимчасово зупинено. Одна мама сказала: «Коли я розмовляю по телефону, мої діти чубляться або дуріють. Син починає скаржитися і нити, хоча зазвичай ніколи цього не робить». Дивовижно, які розумні наші діти. Вони знають, що батьки, коли розмовляють по телефону, відреагують набагато пізніше. Це чудова нагода випробувати межі батьківського впливу й подивитися, що зробить мама і тато.
У такі моменти рішення, звісно, полягає в тому, щоби діти знали: навчати послуху важливіше, ніж добре виглядати перед людьми, і цінніше, ніж закінчити телефонну розмову. Поки ваші діти не навчаться послуху, будьте готові відкласти свої справи і переконати їх, що ваш Час дій ніяк не залежить від обставин. Якщо послух важливий вам, він буде важливий і вашим дітям. А тому, використовуючи Час дій, будьте послідовні у своїх взаєминах із ними. Так, це важка праця, однак в підсумку ваша сім’я пожне щедрі плоди.

Крок 6. Не шкодуйте заслуженої похвали

Працюючи над Часом дій, пам’ятайте також, що позитивне заохочення також діє ефективно. Негайна похвала за добре виконану працю чудово мотивує. Добре хваліть дитину, яка швидко слухається. Вкрай важливо помічати правильні вчинки. Ви не тільки прагнете заохотити добру поведінку, а й сприяєте розвиткові характеру. Використовуйте фрази на взір: «Ти стаєш дуже слухняним» і «Мені подобається, як ти вчишся слухатися». Похвала має неабиякий вплив на формування добрих звичок.
У деяких сім’ях діти привчаються, що треба довго зволікати з послухом, бо тоді мама чи тато підсолодять угоду якимось дарунком. Повторивши настанову кілька разів, мама може сказати: «Якщо ти швидко сядеш в авто, ми виберемо музику, яку ти слухаєш». Або: «Якщо ти вже підеш вечеряти, то потім зможеш подивитися фільм». Або: «Якщо ми підемо з парку вже зараз, то купимо собі морозива». Навіщо дітям слухатися першого разу, якщо вони знають, що зволікання принесе їм якусь винагороду?

Немає нічого лихого в тому, коли діти зволікають з виконанням ваших вказівок, очікуючи певних переваг, але якщо це єдиний спосіб, яким можете мотивувати дітей діяти, то ви не навчаєте їх послуху. Ви просто заохочуєте їхній егоїзм, обіцяючи ще одну перевагу, якщо вони виконають те, чого ви хочете від них.


Застосування Часу дій у конкретних ситуаціях


Підлітки

Концепція Часу дій важлива також і для підлітків. Коли діти дорослішають, дисципліна змінюється. Підлітки перебувають на стадії, коли обирають цінності та застосовують їх у житті. З цієї причини вони часто потребують більше діялогів і менше вимог. Чи значить це, що прискорений Час дій потрібен лише малим дітям? Ні. Швидкий Час дій стане в пригоді підліткові, який не може дотримати слова, лінивий чи безвідповідальний.
Прискорений Час дій – це один зі способів засвоїти важкі уроки життя, що виховують характер у підлітковому віці. Наприклад, якщо ваша дочка нехтує своїми обов’язками або неласкава в спілкуванні з іншими членами сім’ї, їй потрібно пережити наслідки своїх дій. Кінець кінцем, керівник не терпітиме грубости й неповаги. Якщо ми готуємо дітей до життя, то чому маємо в себе вдома терпіти? Швидкий Час дій допомагає підліткам дорослішати швидше і позбуватися слабостей, які перешкоджатимуть успіхові.

Розділені сім’ї
Самотніх батьків часто непокоїть те, що інший із колишнього подружжя має інакші вимоги до дисципліни. «Мій син їде на вихідні, а коли повертається, то очунює лише за кілька днів». (По суті, це не лише проблема самотніх батьків. Інколи батьки у звичайних сім’ях кажуть те саме: «Ми добре ладнаємо з дочкою протягом дня, але коли додому повертається тато, з нею невідь-що робиться»). Чимало факторів призводить до цієї дилеми, і швидкий Час дій може посприяти її вирішенню. Позаяк діти вчаться відзиватися до кожного дорослого, ви можете незалежно вибудовувати здорові стосунки зі своїми дітьми.
Ідеально, коли тато і мама дисциплінують своїх дітей подібним способом. Але коли це неможливо, додаткові зусилля, які ви докладете, формуючи правильні моделі стосунків, будуть марними. Однак у цих ситуаціях особливо корисно пояснювати, чому ви реагуєте так, а не інакше. Стикнувшись зі звинуваченнями в підступі чи суворості, ви можете сказати: «Я додержуюся таких принципів у стосунках з тобою, тому що знаю, що так ти станеш успішним у житті. Я прагну навчити тебе слухатися, бо, навчившись послуху, ти засвоїш чимало інших навичок, які допоможуть тобі стати успішною людиною. Я дисципліную тебе не лише тому, щоби ти не нервував мене або виконав роботу, як належить, – я дисципліную тебе, щоби ти виробив характер, якого потребуватимеш у дорослому віці».

Як допомогти дітям слухатися інших

Після того як діти навчаться слухатися вас, знайдіть час, щоби навчити їх слухатися інших. Ваші настанови ясно свідчать, що ви не жартуєте, і ваші діти це знають. Як не прикро, інші дорослі не завжди знають, як давати настанови. Наприклад, намагаючись бути добрими й ласкавими, вони можуть давати настанови, які діти сприйматимуть як поради. Одна мама сказала: «Учителька недільної школи поскаржилася мені, що мій син не слухається, коли настає час прибирати чи шикуватися. Наступного тижня я стояла коло дверей, стежачи за ними, і зрозуміла, чому так є. Учителька казала: “Джеррі, ти міг би зараз прибрати?” Або: “Джеррі, чи міг би ти стати в ряд біля дверей, будь ласка?” Я усвідомила, що Джеррі розглядає це як вибір, а не настанову».
У цьому випадку мама пояснила Джеррі побачене. «Джеррі, пані Мейтерз каже, нібито ти не слухаєшся її в недільній школі. Я помітила, що вона трохи інакше вказує тобі, що належить робити. Але я хочу, щоби ти робив ось що. Коли пані Мейтерз спитає: “Чи не хотів би ти стати в коло?” ти маєш чути ось це: “Джеррі, ставай у коло негайно”. Ти мусиш навчитися слухатися місіс Мейтерз, хоча вона дає тобі настанови інакше, ніж я».
Мама могла би спробувати вплинути на пані Мейтерз, однак їй трапилася чудова нагода навчити Джеррі більшого. Він повинен зрозуміти, що різні люди чинять по-різному, він повинен навчитися розпізнавати вказівку, навіть якщо вона криється за питанням, пропозицією чи судженням. Коли ви попрацюєте над прискоренням Часу дій у своїй оселі, ваші діти зможуть використати здобуті знання і в інших місцях.

Це робити варто!
Вчитися послуху – один із обов’язків дитини. Навчати послуху – це ваша батьківська робота. Вона потребує часу й зусиль, однак ця жертва не буде даремна. Працюючи над прискоренням свого Часу дій, ви вбачатимете в актах непослуху чудову нагоду навчити своїх дітей самодисципліни й уваги до старших. Навчати послуху важливо, і прискорення Часу дій – це чудовий початок.

Ось короткі підсумки того, що ми дізналися про Час дій:

Час дій навчає дітей, що вони мають слухатися.
Час дій буває різний у кожного вихователя.
Діти вчаться відгукуватися на Час дій кожної людини.
Послідовно додержуватися Часу дій – це важка робота, але вона відплатиться сторицею.
Щоби виробити ефективний Час дій, знадобиться шість кроків:

З’ясуйте, які знаки ви використовуєте, даючи дітям знати, що пора вже слухатися.
Позбудьтеся негативних знаків.
Поясніть дітям свій новий Час дій.
Вчіться реагувати на непослух швидше.
Застосовуйте свій Час дій регулярно і послідовно.
Не шкодуйте заслуженої похвали.

уривок з книги
Джоан Міллер, Скотт Туранскі
“Книжка про виховання”