ЯК ВИРОСТИТИ НЕВРОТИКА: 50 ЕФЕКТИВНИХ КРОКІВ
Батьки, що стикаються з проблемами у стосунках зі своїми дітьми, часто змушені штудіювати безліч книг і публікацій, аби скласти хоча б загальне й несуперечливе уявлення про те, що добре, а що погано. Я вирішив написати інструкцію у форматі «Не думай — просто читай і роби», яка містить у собі все найголовніше:
1) Потрібно твердо вирішити, що ваша дитина така, яка вона є — погана і нікчемна. І це треба виправляти. Повірте самі і переконайте дитину, що вона народилась зіпсованою і порочною, а завдання дорослих — зробити з неї «справжню людину». Це основа для формування її неврозу.
2) Одразу ставте реалістичні цілі. Хороший приклад: ваша однорічна дитина повинна навчитися підтримувати чистоту свого одягу і піклуватися про ваші почуття, 3-річна — опанувати етикет, основи естетики поведінки і відрізняти мораль від моральності, 6-річна повинна вміти годинами сидіти нерухомо без можливості почухатись, 9-річна — розуміти основи багатозначної логіки і суб’єктивного ідеалізму, 12-річна — визначитись зі своїм життєвим вибором, 15-річна — вміти щиро шкодувати, що ще не може заробляти гроші і жити самостійно.
3) Пам’ятайте, що ідеальна дитина — це слухняна дитина. За кілька десятків років до всіх слухняних і засмиканих дітей прилітає добра фея і перетворює їх на активних і самостійних дорослих людей. Ті батьки, які змушені повторювати своїм дорослим дітям «займись чимось», «не сиди вдома», «ми знайшли тобі роботу — сходи» викликають співчуття і жаль. Їхня дитина, швидше за все, не була достатньо слухняною. Ось фея і не прилетіла.
4) Для досягнення цілей концентруйтесь на викоріненні поганого в дитині. Не допомагайте дитині опановувати нове — вона буде відволікатись від думок про те, яка вона погана.
5) Стежте за тим, щоб у дитини не виникало відчуття безпеки — якщо воно вкорениться, то в майбутньому їй завжди буде з чим порівнювати і вона буде позбавлена можливості довіряти негідникам і брехунам. Якими бідами зі свого нещасного життя вона тоді зможе поділитися з вами? Вам не буде про що поговорити.
6) Якщо не вмієте, то навчіться використовувати узагальнення: «ти завжди», «ти ніколи», «ти нічого», «всі окрім тебе», «ти постійно». Ідеальна побудова фрази: «ти постійно завжди все робиш не так, і ніколи нічого хорошого від тебе не дочекаєшся».
7) Кричіть. Давно помічено, що швидкість звукової хвилі, яка йде від дорослого, при наближенні до дитини помітно падає. Компенсуйте цей ефект.
8) Переривайте дитину, коли вона чимось захоплена. Адже не може 2-річна дитина, якщо вона, звісно, нормальна, втридцяте повертатись і знову переступати через високий поріг, коли це у неї вже вийшло на десятій спробі. У неї попереду ще років дванадцять на те, щоб оволодіти своїм тілом. Зараз для неї є більш важлива ціль — дотримання розпорядку дня.
9) Висміюйте і карайте за незграбність. Взагалі — висміюйте частіше. Тоді дитина навчиться бути боязкою. А якщо вона буде жалюгідною, її вважатимуть безпечною і не будуть ображати, а будуть жаліти. Сміливо висміюйте фізичні вади. Адже немає нічого кумеднішого, ніж коли «зуби як у коня», «ніс картоплею». Частіше запитуйте: «А чому ти такий капловухий?» При цьому фраза «щось ти стала жирною», сказана до дівчинки, можливо, відкриє їй дорогу до слави. Адже знаменита актриса, анорексія і популярність — синоніми.
10) Продуктивно використовуйте прагнення наслідувати все, що бачить і чує ваша дитина. Сказала ще невміло, але так само, як ви, слово «бьять» — в куток. Бере вашу сигарету і ходить в образі «я курю» — по дупі. Якщо вона таке виробляє в три роки — що буде далі? Хоче спробувати так само красиво, як ви, нарізати помідор — по руках. Покласти білизну в пральну машину — вщипніть, як ніби її вдарило струмом. Вона назавжди має зрозуміти, що через власну абсолютну нікчемність, вона не гідна стати такою, якими їй бачаться ці сильні, вмілі, знаючі дорослі.
11) Звинувачуйте дитину в тому, чого вона навчилась у вас. Урешті-решт, винні фільми, дитячий садок, друзі, школа або гени прадідуся за маминою лінією, «у якого був такий самісінький жахливий характер».
12) Коментуйте всі дії дитини. Будьте максимально критичними. Вона повинна звикнути, що бути кращою, ніж вона є і ніколи цього не досягти — це її робота на все життя. Ключові слова: «не чіпай», «не біжи», «не кричи», «сиди рівно», «тобі в руки нічого давати не можна», «краще не роби цього», «ще раз так зробиш», «руки з одного місця », «дай я сам». У майбутньому ваш голос повинен стати голосом з радіо в її голові, яке неможливо вимкнути і, навіть, зрозуміти, що це звучать не власні думки, а трансляція старої програми.
13) Ніколи й нічого на пояснюйте. Керуйтесь простими правилами: дитина завжди «мала ще, щоб щось розуміти» і «виросте — зрозуміє». Використовуйте незрозумілі формулювання: «добре поводитись», «не бути дурним», «робити як люди», «робити правильно». Нехай знає, що є незбагненні і складні речі і їхній взаємозв’язок, в які посвячені всі, окрім неї. Не позбавляйте себе майбутньої радості зневажати підлітка за те, що «не розуміє елементарних речей».
14) Разом з тим, віддайте дитину в розвивальні центри, групи, ясла. Адже саме вашій дитині природа не заклала здатність природного, органічного для неї, поступового пізнання світу. Там краще знають, в якому порядку і що вона повинна вивчити. Ви перемогли, якщо перше сказане нею слово буде слово «квадрат».
15) Якщо є можливість, якомога раніше віддайте дитину до дитячого садка. Вихователь і група з 30 дітей подбає про неї краще за вас. Адже місце власного дитячого «Я», ще до його появи, має бути зайняте колективним «Я» і думкою Марії Іванівни, що «погано ображатись і бути таким гордим, коли всі діти вже вишикувались парами і тримаються за руки».
16) Переконайте дитину у своєму всезнанні. Ви бачите і знаєте, що вона робить, навіть коли вас немає поруч, читаєте по очах її думки, заздалегідь знаєте всі її наміри і що «ось прямо зараз вона нахабно бреше». У зв’язці з витонченими покараннями це допоможе дитині якнайшвидше познайомитися з привидами, монстрами в темряві, страхом залишатись на самоті. І нудьги — наче й не було!
17) Дитина має знати, що серед інших є ідеальні люди. І такою, як вони, їй не стати ніколи. Порівнюйте її з іншими дітьми, сестрами і братами, а, найкраще — з якимись невідомими їй Іншими або вами ж у дитинстві. Порівнюйте, звісно, не на користь дитини. Інші завжди повинні бути кращими. У своєму минулому ви — абсолютний ідеал. Інакше вона зледащієі зовсім не розвиватиметься. Ключові слова: «не вмієш — не берись», «можеш, коли захочеш», «у тебе ніколи не вийде», «ось я в твоєму віці», «подивись, як у інших добре виходить», «тобі має бути соромно».
18) Домовтеся з членами своєї родини, щоб вони заохочували дитину робити те, за що ви самі її караєте. І самі карайте за те, за що вчора хвалили. Забороняйте і тут же дозволяйте. Скасовуйте власні обіцянки. Нехай дитина зрозуміє, що її поведінка і результат, який вона отримує — незалежні речі. Це розвиває інтелект та інтуїцію.
19) Лякайте бабаями, бабами-ягами, вовками та поліцполіцієюейськими, які «прийдуть і заберуть». До привидів і чудовиськ із темряви доєднаються монстри під ліжком. А у великій компанії, як відомо, веселіше. Щиро висміюйте її страхи, адже порівняно з вашими, її монстри — це дрібниця. Кому, як не вам, це знати.
20) Погрожуйте, а краще просто, за нагоди, відбирайте у дитини іграшки, а улюблену їжу видавайте за хорошу поведінку. Вона повинна знати, що в будь-який момент її можуть чогось позбавити. Так вона виросте жадібною і не буде “якимось недоумком”.
21) Намагайтеся не давати дитині те, чого вона потребує. Хай знає, що ресурси світу вкрай обмежені і ніхто ними просто так ділитися не має наміру. Єдиний спосіб отримати щось — це навчитися красти. І, до речі, невже щось, окрім заздрості, може бути хорошим стимулом для розвитку?
22) Змагайтеся з дитиною. При цьому ви повинні вигравати частіше, а ще краще — завжди. Адже, з одного боку, немає нічого приємнішого, ніж обіграти в шахи 5-річну дитину, а з іншого — для неї це наука. Нехай зрозуміє, що в конкуренції з іншими вона явно програє і звикне одразу обманювати й хитрувати, змінюючи правила гри задля своєї зручності.
23) Коли дитина вперше закатала істерику, не відволікайтесь і не відволікайте її — дайте їй те, що вона просить. Повторіть багато разів. Вона повинна закріпити цю корисну навичку.
24) Бийте дитину. По руках, по губах, по сідницях. Обов’язкові стусани і запотиличники. Це допоможе дитині сприймати насильство як норму, з гідністю й терпінням переносити знущання та побої в майбутньому: від однолітків, від поліції, в армії, від чоловіка або випадкового ґвалтівника.
25) Втирайтесь у довіру, а потім, дізнавшись все, що вам було потрібно, карайте. Влаштовуйте допити і обшуки. Пам’ятайте — вона вам не друг і ніколи ним не стане. Ваша місія — викрити і викорінити в ній ворога. Ворог підступний — все розуміє і робить вам назло. Дитина має зрозуміти, що з вами не можна знайти спільну мову. Ключові слова: «кажи правду — і я не буду тебе карати», «чому ти так зробила/-в», «хто тебе просив», «хто тебе намовив» «ти розумієш, що ти робиш», «скільки разів тебе попереджати».
26) Шантажуйте. Це впорядковує і конкретизує безглуздий хаос дитячих бажань і потреб. Ключові слова: «якщо не припиниш, то підемо додому», «тоді морозива ти не отримаєш», «інакше тебе буде покарано».
27) Кажіть, що любите дитину і вимагайте любові від неї. Адже любов це і є: приниження, брехня, покарання, примус. Не хвилюйтеся, що ваш обман буде розкрито. Дитина виросте і легко, не замислюючись, замінить не знайдене задоволення від спілкування з людьми ейфорією від алкоголю, наркотиків чи азартних ігор. Деякі заповнюють цю порожнечу вірою, але чи потрібен вам такий не радикальний варіант?
28) Примушуйте дитину. Примушуйте в усьому. Перетворіть приємне на важку працю. Їжа, читання, пізнання нового, прогулянки — все повинно стати роботою, а будь-яка робота — пеклом. Це просто: дочекайтесь, коли дитина щось робить сама, а потім розкритикуйте і перервіть. Нехай замість цього робить те, що, як вам здається, зараз важливе, потрібне і правильне. Чудовий результат — коли у дитини зовсім не залишається часу на себе, і вона припиняє розрізняти, чого хоче вона сама, а чого хочете ви.
29) Для блага вашої дитини викореніть співчуття і милосердя. Вона має навчитися терпіти біль, коли затисне палець, не плакати, коли роздере коліно до м’яса. Нехай розвиває витримку і розуміння, що ніхто її не жалієі жаліти не буде. У той же час, захистіть дитину від невидимих небезпек. Страшні бактерії, немиті ягоди з грядки, дитина, яка чхнула в пісочниці — ось її головні вороги.
30) Говоріть про дитину погане. Без неї, а особливо при ній. При інших ставте їй неприємні і принизливі запитання, згадуйте “кумедні” випадки з її життя. Виставляйте напоказ її помилки і недоліки — так вона швидше від них позбавиться, а ви отримаєте алібі. Адже ви не маєте до них ніякого відношення.
31) Не хваліть свою дитину. Інакше вона може навчитися сама себе оцінювати. Не схвалюйте — вона навчиться добре до себе ставитись. Навіщо тоді ви?
32) Стежте, щоб дитина перебувала в постійній тривозі і фізичній напрузі. Тривала м’язова напруга колись та й призведе до появи якісного хронічного захворювання внутрішніх органів, спини або серцево-судинної системи. І у вас із дитиною з’являться додаткові, спільні інтереси, які пов’язуватимуть вас.
33) Відволікайте дитину від складних переживань. Окрім випадків, звісно, коли ви самі завантажили її в них у виховних цілях. Якщо дитина засумує — змусьте радіти. Навчіть радіти і коли їй страшно. Нехай вона любить у відповідь на презирство, і злиться, коли їй довіряють. Поволі підмініть її емоції вашими. Нехай навчиться ігнорувати свої. Інакше як ви збираєтеся нею керувати? І яка може бути радість, якщо ви самі не раді? Ключові слова: «припини ревіти», «що за ніжності», «не будь боягузом», «припини на мене злитись», «тобі не боляче», “мало, що ти там хочеш”, “ти ще не втомилася/-вся», «це не прикро», «ржеш як кінь», «їж, це смачно», «не гаряча, нормальна вода».
34) Позбавляйте дитину вибору. “Хіба нормальна людина буде це робити, слухати, читати, хотіти”. Нав’язуйте своє мислення. Адже вам насилу доводиться переконувати себе, «що воно правильне». Нехай користується готовим і вистражданим результатом. Твердо вирішіть, що ваша дитина повинна досягти того, чого не змогли досягти ви і в жодному разі не зробити того, що ви зробили неправильно.
35) Для посилення ефекту від ваших слів використовуйте інтонації: поблажливо-знецінювальні, багатозначні, саркастичні, повчальні, констатувально-ствердні, спокусливі, загрозливі. Дитина поступово звикне і припинить шукати сенс у словах, і буде повністю орієнтована на емоції інших людей. Це дозволить їй безконфліктно сприймати вказівки керівництва і з максимальним комфортом дивитися новини по телевізору.
36) Зганяйте на дитині свої образи і поганий настрій. Це зручно і безпечно. Крім того, коли батькам полегшало, і до них повернувся гарний настрій, то й дитина буде щасливіша.
37) Будьте нетерплячі. Дитина повинна вміти у відповідь на ваші зауваження змінюватися просто зараз. Не будьте поблажливі — нехай у власній уяві, але дитина повинна це зробити. Реальність підтягнемо потім. Чи не підтягнемо. Неважливо. Адже головне здаватись кимось, бути — не обов’язково. Ви це точно знаєте, хай зрозуміє і дитина.
38) Якомога частіше лякайте майбутнім. Будь-яка її ненавмисна дія зараз через 30 років призведе до краху всього її життя. «Ефект метелика» всі ж дивилися? Разом з тим, покажіть, що вас цікавить негайний і вимірюваний результат. Ключові слова: «як ти могла / міг програти, це провал», «виростеш — станеш прибиральницею / двірником», «знову за тебе доводиться червоніти», «тільки на відмінно».
39) Для аргументації завжди використовуйте крайнощі: катастрофізуйте, перебільшуйте, зводьте в абсолют, фарбуйте в чорне і біле. Плутайте причини і наслідки, загальне і часткове, форму і зміст, чіпляйтесь до дрібниць. Маніпулюйте і збивайте її з пантелику за будь-якої зручної винагодипадках. Це навчить дитину вміло викручуватись і красиво виправдовуватись, виводити брехунів на чисту воду і глузливо тріумфувати. Як мінімум — в інтернеті вона тепер точно не пропаде.
40) Ловіть дитину на дрібній і ненавмисній брехні — діти схильні фантазувати. Карайте за це. Дитина повинна навчитися брехати більш витончено. Ключові слова: «ти верзеш нісенітниці», «твоя думка нікого не цікавить», «ти знову брешеш», «не вигадуй», «вигадай щось оригінальніше», «як ти можеш цього не знати», «не гальмуй, «думаєш, ти розумніша/-ий від інших?»
41) Просунуті батьки знають, що абсолютна слухняність абсолютно підходить лише для домашнього використання. Навчіть дитину позбавлятися від почуття сорому, перекладаючи відповідальність на підходящих для цього інших, на обставини і випадок. Нехай у всіх її бідах стануть винні ті, хто багато думає про себе — лицемірні, жалюгідні, заздрісні люди. Це вони провокують бійки. Це вони брешуть і крадуть, а вона мухи не образить — «подивіться, яка хороша дитина». Коли ніхто не чує принижуйте інших дітей та їхніх батьків. Адже це правда — вони на це заслуговують.
42) Захоплюйтесь дитиною за те, що вона хотіла зробити, але так і не зробила. Адже добрі наміри кращі за поганий вчинок.
43) Якомога раніше нав’яжіть дитині її роль. Дівчатка — охайні, стежать за своєю поведінкою і скромні. Хлопчики — не плачуть, не ображаються, не бояться. Нехай дівчинка заздалегідь відшліфує навичку знаходити хитрі шляхи, щоб отримувати своє. Нехай хлопчик одразу вчиться приховувати свої почуття, а коли вони накопичаться — зривати емоції на інших.
44) Дитина повинна брати участь у конфліктах між мамою й татом. Зайва наївність у сімейних питаннях потім заважатиме їй. Тому в 5-річному віці вона повинна знати, що якби не вона, ви б давно розлучилися. Перетягуйте дитину на свою сторону. Вона має знати всі подробиці. У тому числі, що її могло б і не бути, оскільки мама «хотіла зробити аборт, але її тоді відрадили».
45) За можливості розкрийте дитині всю правду. Дівчинка повинна знати, що всі чоловіки — сволоти, а хлопчик — що всі жінки стерви. І тільки ви дійсно її любите. Нехай розуміє, що ваша гіперопіка і нав’язливий інтерес до будь-яких дій — це вимушена необхідність та захист від хворобливих розчарувань.
46) Якщо дитина щось робить не так — ви жахливо страждаєте, хворієте і ось-ось помрете. Дитина не повинна стати егоїстом, який «думає про себе більше, ніж про вас». Нагадуйте про себе і про те, ким би вона стала, якби не ви. Ключові слова: «смерті моєї хочеш», «ти зведеш мене в могилу», «всі нерви мені потріпав», «якби не я, що б з тобою було», “ти без мене — нуль”.
47) Ніколи не прислухайтеся і не відповідайте дитині, яка звертається до вас. Інакше вона може вирішити, що вона важлива для вас і тоді обов’язково «сяде вам на шию». У крайньому випадку сприймайте все що вона говорить, з тривогою, припускаючи найгірше. Ключові слова: «ну, що знову», «як ти дістала/-в», «відчепися», «піди пограйся, поки ми розмовляємо».
48) Вимагайте просити пробачення і обіцяти «я так більше не буду» за будь-яку дрібну витівку. Чим дрібніший вчинок, тим сильнішим має бути покарання. Сміливо ставте в куток, днями залишайте без спілкування, погрожуйте вигнати, демонстративно йдіть, гарненько відшмагайте, нарешті. Дитина повинна з жахом розмірковувати, які жахливі покарання чекають на неї в більш серйозних випадках: «Смерть? Ні — цього, швидше за все, виявиться мало». Це відіб’є у неї будь-яке бажання робити «не так».
49) Сюсюкайте. Спілкуйтеся з нею вдаваним дитячим голосом. Називайте її зайчиком, мишенятком, сонечком, кошенятком. Разом з тим, коли ви збираєтесь її покарати, вимовляєте її ім’я таким тоном, щоб вона здригалася від страху. Остаточно підкресліть, що ви її дуже любите, коли вона — це не вона і ненавидите в протилежному випадку.
50) Ви не можете помилятися. Ви знаєте все тому, що ви батьки. Не показуйте дитині сумнівів і своєї слабкості — діти це відчувають. Не бійтеся застосовувати суперечливі методи: дитина вам вірить — вона так влаштована. Чим більш заплутаною буде свідомість дитини, тим більш насиченим буде її майбутнє життя. Якщо у вас щось не вийшло — винна дитина.