Долаємо страх перед лікарями

Долаємо страх перед лікарямиНаписати цю публікацію сьогодні мене ” надихнув” хлопчик, якого я зустріла у кабінеті стоматолога. Я сиділа у кріслі зубного лікаря, і аж раптом до нього привели хлопчика років 8-ми на термінову! консультацію. Я залишилася чекати, поки моя лікар в буквальному смислі цього слова заспокоювала дитину. Він зайшов у кабінет білий як стіна, і просто весь трусився. Це при тому, що у нього, як з”ясувалося, нічого не боліло. Просто на зубах, на самій емалі з’явились якісь білі плями. Мама запитувала про діагноз, а він аж як осиновий листок тремтів і здається, що йому аж складно було дихати. Лікар сказала, що сьогодні нічого не буде робити і заспокоювала всіх. Мама хлопчика, здається, як сама вона сказала надто багато всього начиталася інтернеті і вже не знаходить собі місця. Дитина відчуває все це. І звичайно, його особистий страх – просто його накриває. Не знаю чи дійте хлопчик до стоматолога, але його мама на всяк випадок перепитала чи є у цієї лікарки пристрій, що тримає дитині відкритого рота. sad
Мені невідомо, чому саме хлопчик так боїться лікарів, але таку штуку, що насильно тримає дітям відкритого рота, я б не наважилась застосовувати для своїх дітей, оскільки в стані гострого стресу, істерики проводити будь- які маніпуляціі ризиковано. Дитина після цього може лікарів не підпускати на відстань ” пушечного вистрела”. Потрібно заспокоїтись обом і допомогти дитині самостійно прийти до кабінету лікаря.
Страх білих халатів дуже поширений у дітей. З одного боку воно зрозуміло, адже часто саме люди- лікарі роблять дитині боляче. Але те що я помічаю, то це часто також і страх, який штучно дитині прищеплюється від батьків. Ми дорослі часто кажемо:” не їж брудними руками- живіт буде боліти, до лікарні заберуть”, чи лякаємо: не їж більше цукерок – лікар зуби боляче лікуватиме” і т. ін.. У нашій культурі якось повелось так лякати міліцією, що забере діток чи поганими лікарями. Але ж це абсурд. Хто з нас свідомо хоче, щоб дитина боялася лікаря чи міліціонера? Багатьом людям ці висловлювання здаються просто словами, але страх у дитини стає дуже реальним у критичних моментах, коли дитині насправді потрібна допомога медперсоналу.

Що можна порекомендувати?
ПЕРЕСТАТИ ЛЯКАТИ
Почати з профілактики. У дитини спочатку немає страху, то хай і не буде. Треба перестати лякати на словах. І кожен похід до лікаря дитині подавати як щось цікаве. ” Ми підемо туди- у велику будівлю, там живуть добрі феі, чарівники, у яких робота- допомагати- лікувати нас від хвороб, давати ліки, що борються з поганими мікробами тощо. І щоразу говорити, що поганими є не лікарі- а мікроби, віруси. А лікарі- хороші, бо допомагають цю погань побороти і врятувати наше життя:)

НЕ ОБМАНЮВАТИ ДІТЕЙ
Для того, щоб дитина вам повірила, потрібно спочатку самим випромінювати віру у доброту лікарів та довіряти їм. Звичайно, ніхто не святий, і лікарі можуть бути не ідеальними, але варто шукати гарних:) А вони є:) (Своій донечці ми поки знайшли лікаря, якому вона дозволила полікувати свій зуб, то змінили трьох. Зате тепер вона іх лікує спокійно і знає, що при зустрічі з лікарем її чекає якась приємна несподіванка( лікар чи якийсь сюрприз дарує чи дозволяє погратися дорослими інструментами:))
Якщо знаєте, що буде боляче, наприклад, будуть робити щеплення – скажіть про це, зробивши акцент не на самій процедурі, а на те, чим ви займетеся після неї. Не намагайтеся обдурити дитину, бо інакше наступного разу вона вам ні за що не повірить. Просто будьте поруч з нею, тримайте за руку, говоріте ласкаві слова.Не варто підкуповувати дітей, кажучи наприклад: «Підемо до лікаря, а потім я куплю тобі …». Так у дитини з’явиться до вас споживацьке ставлення. Краще пояснювати по-іншому: «Поки не вилікуєш зубки – не зможеш їсти цукерки». і важливо дотримуватися цього правила, а не позбавляти солодкого лише на словах.Також важливо не загострювати увагу дитини на неприємних моментах, які бувають при майже будь-якому лікуванні ( уколи, гіркі ліки) . за жодних обставин не погрожуйте уколом, якщо дитина не слухається. Ніколи не кажіть, що якщо дитина не буде спати ( прибирати на місце іграшки, слухатися), то завтра прийде лікар і дасть гіркі ліки. Так ви можете досягнути примарного кількахвилинного послуху, але зробите тільки гірше.

НЕ ЗМУШУЙТЕ “БУТИ СМІЛИВИМ” АБО “ХОРОШИМ ХЛОПЧИКОМ”

Якщо дитина розповідає вам про свої страхи, не сваріться на неї, не змушуйте “бути сміливим” або “хорошим хлопчиком”. Якщо дитина знає, що може заплакати від страху чи болю, їй легше буде перенести укол чи огляд горла, вух.

Можливо, малюк скаже вам, що не хоче роздягатися в кабінеті лікаря. Страх перед роздяганням типовий для дітей від чотирьох до п’яти років. Попередьте його заздалегідь, що, можливо, доведеться роздягатися, і поговоріть з лікарем про страх дитини. Багато педіатрів погоджуються оглядати сором’язливих дітей частково одягненими.

ГРАЙТЕСЯ У ЛІКАРІВ

Страх дитини перед лікарем може пропасти, якщо вона буде грати в лікаря. У такій грі малюк програє неприємні для себе моменти. Зазвичай діти граються, роблячи уявні уколи і накладаючи уявну пов’язку, але іноді вони роздягаються, щоб нібито обстежити один одного. Хай дитина лікує своїх іграшок і бере їх з собою до лікаря. Це відволіче дитину і підтримає.

Будьте здорові та любіть своїх діток!

Ольга Колеснікова-Чмель,
сімейний та дитячий психолог