Спілкування з підлітком у неповних сім’ях

Спілкування з підлітком у неповних сім’яхСімей, в яких тільки один із батьків виховує дітей, стає дедалі більше. У 1979 році їх кількість становила 14,7% від загальної кількості, в 1989 році їх кількість збільшилася вже до 15,1%, а мікроперепис 1994 року виявив 16,6% неповних сімей. У 1999 році неповних сімей у росії налічувалося 5,2 мільйона, що відповідає 20% від загальної кількості сімей. На сьогоднішній день ця цифра становить близько 30%. Іноді це відбувається внаслідок смерті одного з подружжя. Іноді жінка, зневірившись знайти супутника життя, наважується народити дитину для себе і свідомо обирає роль самотньої матері. Але найчастіше самотніми батьками стають у результаті розлучення.

У Москві в 2006 році було зареєстровано 78761 одруження і зафіксовано рекордну кількість розлучень. Понад 45 тисяч подружніх пар офіційно розірвали свої стосунки у 2006 році. Експерти зауважують, що бум розлучень охопив столицю. Тим часом аналогічна ситуація з інститутом сім’ї спостерігається і в Європі — за статистикою в країнах Євросоюзу щопівгодини розривається один шлюб.

Для кращого усвідомлення хочу навести результати соціологічного дослідження «Сім’я очима підлітків. Її роль і значення», проведеного влітку 2006 року.
У соціологічному опитуванні брали участь підлітки, які відпочивали у таборі «юність», віком від 12 до 15 років. Усього було опитано 188 респондентів, 63 хлопчики і 125 дівчаток; 67 (35,6%) опитаних підлітків проживають у неповних сім’ях.

Мета дослідження:
1) визначити ставлення підлітків до сім’ї своїх батьків;
2) дізнатися про їхні наміри щодо створення власної сім’ї.

На запитання «Чи вважаєте ви сім’ю своїх батьків взірцем для вашої майбутньої сім’ї?» більшість підлітків відповіли позитивно — 134 особи (74,4%), негативно оцінили батьківську сім’ю 27 осіб (15%), не знали, що відповісти 19 осіб (10,6%). Позитивні відповіді вселяють надію, що більшість дітей виховуються за сприятливих умов.

Окремо були проаналізовані відповіді підлітків із неповних сімей. Більше ніж половина таких підлітків негативно оцінює сім’ю своїх батьків. Ці підлітки не вважають нормальним явищем неповну сім’ю, чого не скажеш про решту підлітків, які відповіли «так» або — «швидше так ніж ні» на поставлене запитання. Сім’я, яка складається тільки з одного з батьків, найчастіше мами, виявляється для них нормальним явищем.

Метою запитання «Ким ви найбільше пишаєтеся?» було виявити: кого в сім’ї найбільше поважає дитина, тобто батька або мати. Виявилося: мати — 50 осіб (26,6%), 36 особи з неповних сімей. Батьком пишаються лише 10 осіб, що становить 5,3%, 4 особи з неповних сімей. Не поважають жодного із батьків 8 підлітків (4,3%), із них — 7 підлітків із неповних сімей.

Обома батьками однаково пишаються 114 осіб (60,6%). Цей показник свідчить про те, що дитина в сім’ї почувається комфортно. Із неповних сімей таких підлітків 20 осіб, мабуть, із тих, чиї батьки зберігають добрі стосунки і після розлучення.

Під час анкетування підліткам було пояснено, що пробний шлюб — це за своєю суттю часта зміна партнера, тобто безладне статеве життя.
Проте 11 підлітків (5,8%) все одно вважають за можливе для себе такий «шлюб» у майбутньому. Законний шлюб — офіційний або церковний — обрали 104 особи (55,3%). Цивільний шлюб уважають прийнятним 69 осіб (36,7%).

А ось думку щодо складу сім’ї у підлітків не можна назвати несподіваною. Двоє дітей хочуть мати 70,7% підлітків, 1 дитину — 15,4%, 3 дітей — 18 осіб (9,6%), а 5 осіб (2,7%) респондентів хочуть мати більше ніж 3 дітей, тобто багатодітну сім’ю, причому серед цих респондентів 3 осіб із неповних сімей.

Які висновки можна зробити?

Результати опитування 12–15-річних дітей-підлітків сповна відображають нашу дійсність, сімейні засади і цінності. Підлітки недостатньо замислюються про те, яка повинна бути сім’я і наскільки вона є важливою в житті кожної людини.

Більшість підлітків цього віку, навіть із неповних сімей, вважають сім’ю своїх батьків зразком для наслідування. У той час, як більшість сімей зовсім неідеальні. Але хіба в цьому є їхня провина? Чи мають вони можливість побачити серед свого оточення достатньо гармонійну сім’ю, де ролі батька і матері виконуються відповідно до їхнього призначення, де поважають кожного члена сім’ї, незалежно від віку, здібностей і соціального статусу?
Коли вони виростуть, то створять копію сім’ї своїх батьків і щиро вважатимуть, що це еталон. Хіба можна вважати нормальним той факт, що сім’ю, де є тільки «мама і я», підлітки вважають нормою?

Усе ж таки 25% підлітків критично ставляться до сім’ї своїх батьків. Деякі з них змогли порівняти своїх батьків і виділити найшанованішого. Найбільший рейтинг становлять матері. Серед дітей із повних сімей також лідирує мама.

Катастрофічно зменшується роль батька як захисника і годувальника. Цей факт викликає занепокоєння. Виховання хлопчиків — майбутніх батьків потребує пильнішої уваги в першу чергу з боку самих батьків.

Важливою частиною опитування було з’ясування намірів респондентів щодо створення власної сім’ї. І тут окреслилися як позитивний бік, так і негативний. Усі без винятку підлітки зазначили бажану кількість дітей. Ніхто не проігнорував це запитання. Отже, усі підлітки в майбутньому уявляють, що матимуть родину, при цьому обов’язково хочуть мати дітей. Нормальною сім’єю, на їхню думку, вважається сім’я, де є двоє дітей. Це позитивний бік опитування.
Негативним можна вважати легковажне ставлення до шлюбу. Багато підлітків уважають прийнятним для себе цивільний (тобто без жодних зобов’язань) шлюб і, що ще гірше, пробний шлюб. Утішає те, що багато хто все ж таки обрав законний (офіційний або церковний) шлюб. У цілому, ставлення до шлюбу у підлітків все ж таки недостатньо серйозне.

Сумна статистика… Проте ми тут не плакати зібралися. Усе необхідно обміркувати.
Давайте все-таки з’ясуємо, чи відрізняються підлітки з неповних сімей від своїх однолітків із звичайних сімей. і що ж робити вам, якщо ви самотужки несете відповідальність за свою сім’ю?

Отже, розпочнемо…
Спершу уявімо собі ситуацію: живуть по сусідству дві сім’ї. Склад цих сімей однаковий: мама, тато і дитина. Ці сім’ї приблизно однакові за фінансовим положенням і соціальним статусом. Батьки — розсудливі люди, і кожна сім’я намагається дати своїй дитині любов, турботу, освіту, медичне обслуговування тощо.

Як ви вважаєте, чи істотно відрізнятимуться одне від одного діти з цих сімей?

Цілком правильно. У кожного з цих дітей є всі шанси вирости, благополучно здолати підлітковий вік і радісно розпочати доросле життя.
Але раптом взаємини в одній із сімей не склалися, і батьки, без тривалих страждань, швиденько розлучилися. Що відбулося з дитиною в цій сім’ї? Вона раптово стала не такою як усі? Та ні, звичайно ж. Дитина якою була, такою і залишилася.

Змінилася ситуація навколо неї. Так само змінюється ситуація (а не дитина), коли жінка усвідомлено обрала самітне материнство або коли один із батьків помирає. Це дуже важливо розуміти: діти з неповних сімей нічим не відрізняються від своїх однолітків із звичайних сімей. У зв’язку з цим необхідно усвідомити, якщо дорослі нададуть підліткові необхідної підтримки і допомоги, то він зможе набути таких важливих якостей, як відповідальність, самостійність, ініціативність, прагнення бути лідером, готовність протистояти негативному впливу однолітків, наполегливість, цілеспрямованість, комунікабельність, уміння працювати в колективі, готовність до взаємодопомоги. Якщо підлітка з неповної сім’ї кинути напризволяще, то його показники щодо цих якостей будуть нижчими, ніж у його однолітків із повних сімей. Погодьтеся, що і підлітки зі звичайних, повних сімей можуть спричиняти своїм батькам безліч неприємних моментів. Але причини проблем із дітьми завжди однакові: відсутність довірчих стосунків, підтримки з боку батьків, невстановлені завчасно межі дозволеного, непослідовна поведінка батьків, брак суворості або її надлишок, відсутність у дитини відчуття власної значущості, низька самооцінка.

Я знаю одну чудову жінку, її синові вже виповнилося 23 роки. Вона належить до тих жінок, особисте життя яких не склалося. Вона народила дитину для себе. Вона настільки усвідомлено і відповідально поставилася до виховання сина, що змогла виростити гідну людину, яка в школі вчилася дуже добре, в інституті була президентським стипендіатом, а зараз займається однією із сучасних наук. У цього молодого чоловіка багато друзів, він товариський, життєрадісний, відповідальний, а стосунки із дівчатами у нього психологічно неповноцінні. І таких прикладів за своє життя я спостерігала безліч.
Ніхто не заперечуватиме, що виховувати дітей самому значно складніше, ніж удвох. І це зумовлено труднощами не тільки у вихованні, але і в особистому житті. Я щиро співчуваю тим, хто опинився у такому становищі.

Проте я переконана, що навіть самотня мати або самотній батько можуть допомогти своїй дитині вирости повноцінною особистістю. І перше, що знадобиться вам на цьому нелегкому шляху, — допомога з боку оточуючих. Це можуть бути ваші родичі, знайомі, сусіди, друзі, професіонали в галузі медицини, педагогіки, психологи, тобто всі ті, хто готовий залучитися до виховування вашої дитини. А ви, зі свого боку, повинні опанувати мистецтво спілкування. Воно допоможе вам підтримувати довірчі взаємини не тільки з підлітком, але й зі всіма вашими помічниками.

Не намагайтеся задовольнити всі потреби вашого підлітка. Ви фізично не в змозі цього зробити. Не слід себе в цьому звинувачувати. Краще розподіліть цей тягар із тими, хто готовий вам допомагати. Підліток має бачити, як ви спілкуєтеся з іншими людьми. Для цього до вас повинні приходити інші дорослі люди. Це допоможе підліткові подолати егоцентризм. Він побачить, що у вашому житті є інші значущі люди, окрім нього.

У звичайній сім’ї батьки допомагають одне одному і врівноважують одне одного. Якщо один із них припускається помилки, то другий її виправляє. І таким чином дитина захищена від батьківських промахів. щоб вам уникнути цього, попросіть тих, хто вам допомагає, виправляти ваші помилки виховання.
Підліток повинен відчувати на собі і чоловічий, і жіночий вплив. Тому було б дуже добре, щоб ваші надійні і постійні друзі (а не кохані) протилежної статі частіше відвідували вас і допомагали вашому підліткові входити в світ інших людей.

Не варто зображувати перед підлітком надлюдину, а потім відчайдушно звинувачувати своє чадо у всіх своїх невдачах. Значно кориснішою буде відверта розмова із сином або донькою, під час якої ви поділитися своїми труднощами. Визнаєте перед підлітком свої слабкі сторони. Запитаєте, чи не завинили ви перед ним у тому, що в нього щось не виходить. Не бійтеся таких одкровень.

Підліток здатний зрозуміти ваші труднощі та взяти частину відповідальності за родину на себе. Відчуження і впевненість у самодостатності — найгірші ваші вороги. Ви повинні спілкуватися з друзями і мати час на особисті взаємини і заняття. Підліток має бачити, що ваше життя — це не тільки він. Але тут хочу вас попередити про можливі спотикання.

Я маю на увазі бажання побудувати нову сім’ю. У цьому бажанні немає нічого поганого. Але самотній батько і самотня мати повинні поставитися до романів і залицянь дещо інакше, ніж раніше, коли дітей не було. Дуже важливо відокремлювати своє особисте життя від виховання. Потреба в повноцінній сім’ї може затьмарити здоровий глузд.

Багато самотніх батьків схильні одразу ж знайомити свого нового приятеля (приятельку) з дітьми, щоб між ними виникла симпатія. Так робити не слід. Дитину необхідно спочатку підготувати. З підлітком найкраще порадитися щодо цього. Дуже багато підлітків бажають, щоб їхні самотні батьки були щасливими в шлюбі. Але ще більше вони бажають, щоб ви враховували їхню думку. Інакше вони можуть діяти всупереч своїм бажанням. Ми вже з вами говорили, що довіра викликає довіру у відповідь. Пам’ятайте про це.

Небезпечно, коли підліток залежить від вашого прихильника (прихильниці), прив’язується до нього. Якщо такі взаємини зникнуть, то це негативно позначиться на потребі підлітка в довірі, надійності, захисті від самотності та навіть на його здатності відповідати за свої вчинки.

Намагайтеся приділяти увагу особистому життю і не приховуйте його від підлітка, але уважно стежте за тим, як ваш підліток спілкується і які стосунки у нього склалися з вашим партнером. Ваше особисте життя і ваші взаємини з підлітком поєднувати в жодному разі не варто. Хочу вас заспокоїти. Ви здатні впоратися з більшістю труднощів. Але в певних випадках доречніше звертатися до лікаря, психолога або іншого фахівця.

Щоб проблеми виховання не опинилися поза вашим контролем, необхідно завжди пам’ятати таке.

1. Взаємини перш за все.
Якщо розпочалася не найсвітліша смуга вашого життя, якщо ви розгублені і у вас немає готових відповідей і планів дій, то перш за все вам необхідно підтримувати стосунки із підлітком. Близькість нікому не зашкодить, навпаки часто може стати в пригоді, а іноді виявляється єдиним розв’язанням проблеми.
Я розумію, що зближення буває непростим. Підліток ображає вас або провокує. І замість зближення вам хотілося б «розібратися» із ним сповна, а саме: жорстко контролювати, спочатку розв’язати проблему, а згодом налагоджувати взаємини, змусити підлітка поділяти вашу думку, врешті-решт, покарати його.
Проте щира розмова допоможе вам зрозуміти, чи потребує підліток професійної допомоги або ви самі впораєтеся. Трапляється і так, що щира розмова допомагає розв’язати всі питання. Наприклад, якщо підліток, тільки переступивши поріг дому, замикається у себе в кімнаті. Не зволікайте. Принесіть йому чаю і виявіть своє занепокоєння, запитайте, що його турбує. Якщо підліток відмовиться поговорити з вами, запропонуйте допомогу інших дорослих: ваших друзів, психолога або значущих для нього людей.

У будь-якому випадку, коли взаємини порушуються, перший крок назустріч підліткові повинні зробити ви. Тоді він відчує, що ви з ним, ви його підтримуєте, ви хочете зрозуміти, що з ним відбувається, дізнатися, чим йому допомогти. Щоб дізнатися, що коїться у внутрішньому світі підлітка, погляньте на світ його очима. Йому важче увійти до вашого світу. Підліток хоч і велика, але ще дитина.

2. Ви потребуєте підтримки.
Як і будь-яка людина, ви потребуєте підтримки інших людей. Неможливо виховати дитину самотужки. Ви не маєте в своєму розпорядженні всього, чого потребує ваша дитина, і вам слід заповнити прогалини, скориставшись допомогою добрих і чесних людей.

Ви навчаєте дитину будувати стосунки з вами і з оточуючими. Це процес енергоємний. Тому вам необхідне джерело сил, підтримки та втіхи. Підтримуйте систематичні і відверті стосунки з людьми, які сприятимуть вашому духовному зростанню.

Якщо немає реального місця, де ви могли б зустрічатися з іншими батьками, обговорювати проблеми, обмінюватися досвідом, то таке місце необхідно створити. Наприклад, в інтернеті. Це буде відмінним джерелом підтримки для вас.

3. Дотримуйтесь дисципліни.
Дотримання дисципліни в сім’ї припускає наявність меж дозволеного, суворості та послідовності з вашого боку, а також прищеплення дитині такої якості, як відповідальність за свої вчинки. не забувайте карати її, але з любов’ю, щоб вона могла самодисциплінуватися.

4. Сприймайте невдачі спокійно.
Батьки в душі перфекціоністи. Кожний прагне досконало виконати своє батьківське завдання. Але реальність є такою, що усі батьки неминуче помилялися, помиляються і помилятимуться. Ми не можемо постійно давати своїй дитині необхідну кількість любові, дисципліни і знань. І наші невдачі позначаються на дитині. Але не можна краяти собі душу відчуттям провини.

Набагато краще, якщо батько (мати) може визнати свою неправоту, вибачитися і спробувати щось змінити на краще. Наші діти, особливо підлітки, знають, що ми неідеальні. Тому якщо ви обговорюватимете разом із ними свої труднощі, вони зрозуміють і підтримають вас.

Що потрібно пам’ятати, якщо ви самотужки виховуєте підлітка

1. Сприяйте усвідомленню підлітком значущості та цінності родини.
2. Не приховуйте від підлітка причин того, чому ваша сім’я є неповною.
3. Формуйте у свідомості підлітка образ повної родини, щоб він не вважав неповну сім’ю нормою.
4. Не соромтеся приймати допомогу у виховному процесі від друзів і знайомих.
5. Не звинувачуйте себе в тому, що так склалося.

Життя — складна штука. І щоб долати труднощі, добре було б мати позитивний настрій і з оптимізмом дивитися в майбутнє.

Пархомчук Г. С.
Спілкуватися з підлітком. Як?
Книга для розумних батьків

джерело