Чого можна навчити дівчаток?

Чого можна навчити дівчаток?

Кожну секунду ми перебуваємо в новій миті життя, і чого як правило навчаємо наших дітей?
Що два і два- це чотири і що Париж-столиця Франції. Це звісно цікаво, але чи будемо навчати їх також розуміти себе?
Ми могли б говорити так: «У світі не має жодного однакового зернятка, квітки, дерева, метелика, Людини. Ти знаєш що ти собою являєш? Ти-диво, все в тобі неповторне, кожний пальчик і те як ти говориш та рухаєшся, відбиток твоєї долоні і колір твоїх очей. Ти можеш бути чудовою людиною, у тебе чудові здібності, які можна розвивати. Адже кожен- унікальний,створений на подобу самого Бога!»
Але чомусь… ми так часто про це забуваємо, і тим більше про це розмовляємо.

Однією з важливих проблем, яка гостро постала у сучасному суспільстві, є виховання гармонійної людини. Загальновідомо, що виховання особистості проходить у відповідності з віковим та фізіологічним розвитком, що передбачає наявність ряду кризових періодів життя та формування певних новоутворень як результату подолання цих криз.
Складність проходження даного періоду для дитини поглиблюється різкими суспільними та соціокультурними змінами, які відбуваються сьогодні в Україні.
Значущість проблеми на сьогодні поглиблюється тим, що в системі цінностей і змістовно життєвих орієнтирів суспільної свідомості відбуваються істотні зміни. Ми живемо в епоху кризи сім’ї і нерідко відсутності взірців для наслідування, у час тривоги та невпевненості в майбутньому. Молоді люди дорослішають і почуваються самотніми та загубленими, вони часто не мають почуття власної цінності та цінності свого життя як дару, коштовного скарбу. Входячи в період дозрівання, підлітки стикаються з егоїстичною та споживацькою цивілізацією, де найбільшою цінністю виявляється так звана самореалізація, яка насправді полягає у здійсненні своїх короткочасних потреб та імпульсивних прагнень. Погодьтесь, що й любов у сучасному світі небезпечно знецінена. Та любов може бути «чимось іншим». І спрага до цього пошуку, бажань, мрій, ідеалів, власного шляху, прагнення незнаної любові хвилює та особливо цікавить підлітків.
На теперішній час у містах України склалась неблагополучна ситуація зі станом здоров’я та соціального виховання і поведінки підлітків. Дорослим вже давно час дуже серйозно сприйняти статистику Всесвітньої організації охорони здоров’я, згідно з якою середній вік першого сексуального контакту хлопчиків становить 14, а дівчаток – 14,5 років, що не може не турбувати.

Не викликає жодного сумніву те, що період підліткового віку дитини є періодом не лише фізіологічних змін у молодому організмі, але й часом глибоких та тендітних переживань юної особи й усвідомлення нею багатьох аспектів власної тілесності.

Питання роботи з підлітками, мабуть, були актуальними та будуть такими завжди, а от для мене вони стали цікавими, коли поруч зі мною та чоловіком виросла донька до даного віку. Так я й я сама в душі епізодично підліток, то вирішено було насамперед для себе дослідити цю тему глибше.

Вчити жити чи допомагати подорослішати – не означає розповідати, що і як влаштовано в цьому житті, щоб людині відразу все стало зрозуміло, як і нагодувати людину – це не дати їй риби, а власне навчити ловити її. Крім цього, якщо це стосується батьків, велике значення має усвідомлення того, як бути «достатньо хорошими», поки підлітки ще не звели їх з розуму.
Заради неї, заради інших дітей та й заради себе теж я почала поступово пізнавати, що дуже тонкого уміння, терплячого самовдосконалення вимагає як і процес виховання дитини, так і допомога та підтримка усіх в сім’ї, коли дорослі та дитина освоюють новий етап життя. Бути готовим допомогти пройти цей шлях подолання труднощів – це, на мій погляд, шляхетна місія.

«Але ось настане пора, коли небезпека лишатись в тугому пуп’янку болісніша, ніж ризик розквітнути». І з того дня, можливо, усе зміниться. І від нас, у великий мірі залежить майбутнє цієї квітки.Тому так важливо опиратися на краще в дитині, вірити в її можливості, підтримувати в дитині те позитивне, що є в ній. Позитивне сприйняття людини як хорошої від природи та наділеної здібностями і ресурсами, з допомогою яких людина може долати труднощі і вирішувати свої проблеми.

Дуже доречним у розумінні особистості є концепція позитивної психотерапії, заснована на точці зору, що кожна людина без виключення володіє 2 базовими здібностями: знати і любити, які розвиваються та оформлюються під дією трьох факторів: тіла, середовища та епохи. Дані здатності знаходяться у функціональному взаємозв’язку: відповідний розвиток однієї з них підтримує та полегшує розвиток іншої. В залежності від потреб організму, умов зовнішнього середовища, сьогодення, базові здібності диференціюються в унікальну структуру особистісних рис, які складають характер людини і його індивідуальність. Таким чином базові здібності – це ядро особистості, а тенденцією ядра є розвиток базових здібностей, закладених природою і їх диференціація в актуальні здібності. Актуальні здібності формуються в процесі соціалізації і проявляються в неповторних умовах індивідуального розвитку. В якості концепцій вони переносяться в самосприйняття і визначають принципи сприйняття людини самою себе («Я-концепції»), зовнішнього світу і вирішення виникаючих проблем.

Транскультуральне бачення і сприйняття дійсності дає змогу повноцінно розуміти і безоцінно сприймати вчинки і реакції інших, а також сприяє розширенню меж власного арсеналу способів дій (включає запитання: Що в людей є спільного, а що відмінного, як одні і ті ж події сприймаються в різних культурах, групах, країнах, що є дуже цікавим для цього віку).
Дуже важливим, враховуючи нігілістичний напрям думок підлітків, є один із принципів позитивної психотерапії – принцип «надії». Надія – це чеснота, що допомагає позитивно мислити, діяти, перемагати. Принцип надії допомагає бачити клієнта через призму не лише проблемної особистості, а його здорові здібності. Ми допомагаємо повірити іншому в те, що саме в його силах змінити на краще своє життя.

Так важливо викликати прагнення стати кращою, навчити її усвідомлювати свої думки та бажання та чути інших, реалістично оцінувати свої сильні і слабкі сторони. Дуже потрібно зберігати душевну рівновагу, а також знайти унікальне звучання кожної дівчини, розуміння свого тіла та своєї жіночої сутності, що є зоною найближчого розвитку щодо майбутнього наших дівчат.
Це можливо в межах просвітницької діяльності, моделювання позитивного психоемоційного діалогічного простору, формування морально-духовних цінностей гідних людей, що ми спробували методу позитивної психотерапії у психологічно-просвітницькому проекті для дівчат-підлітків «Я – цінна. Я – гідна. Я – особлива».

Ділитись знаннями про сьогодення виявилось живим, важливим. Вірю, що проект є цікавим і залишить свій потрібний слід в житті. І звісно, якщо дитина окрім проекту, школи, насамперед буде оточена любов’ю тата та мами, її почуття значимості буде досить міцним і дасть змогу перейти ініціацію і сповідувати Божі закони на своїй батьківській землі. Для дитини, окрім базових фізіологічних потреб, на думку А. Маслоу, існує ряд основних потреб, які батьки мають задовольняти до 16-річного віку: потреба в захищеності, любові, навчанні, бути на рівні свого віку, бути самим собою . Дуже важливо, щоб до переходу на етап дорослого життя людина сформувалася з умінням задовольняти ці потреби у взаємодії зі світом та з іншими людьми

Вони-інші, як ми. На їх боці – молодість та енергія, на нашому – досвід та вік. Вони – закриті, але потребують підтримки, вони – цікаві, але треба щось про це знати. Ми колись були, такими як вони зараз. Але кожен з нас був і є унікальним. Особливим. Цінним. Гідним.
На завершення хочеться пригадати слова Я. Корчака: « Душа дитини така ж складна, як і наша, повна подібних протиріч, у тій же трагічній вічній боротьбі: «прагну і не можу», «знаю, що потрібно, і не вмію себе змусити». Можна зробити дитину щасливою, допомогти адаптуватися і навчити переборювати труднощі. Але для цього дитині необхідно мати позитивне бачення себе, розвивати свою Я- позитивну концепцію.
Формування позитивної «Я-концепції» є способом профілактики конфліктної поведінки, оскільки відбувається розвиток адекватного розуміння підлітків самих себе, позитивна зміна відношення до себе і іншим, набуття досвіду довірливого спілкування, поліпшення психологічного мікроклімату. Позитивна «Я-концепція» формується у відношенні до 4-х сфер нашого життя: до свого тіла, діяльності, контактів, мрій.
Наше дослідження, яке ми проводили шляхом волонтерського 10-хвилинного опитування перед початком проекту, маючи на меті знайти ключові точки зацікавлень дівчат, виявились наступними. Опитавши 34 дівчини у віці 11-15 років, ми виявили, що для них по значимості на першому місці перебуває відношення до тіла – 42% (якщо я буду красивою і у мене буде гарний одяг і фігура, то у мене все вийде; хочу бути, як супермодель по-українськи, хочу не мати прищів і тоді я буду задоволена; якщо я рано собі подобаюсь, то тоді у мене хороший настрій), далі – контакти: як мене сприймають інші однокласники і друзі, дещо про батьків – 28% (я повинна бути найкращою у класі; хочу, щоб зі мною дружили; я хочу доказати, що можу бути хорошою подругою; мені подобається дуже хлопчик з паралельного класу – мрію, щоб ми разом ходили у школу; хочу, щоб батьки мене розуміли і хвалили). Наступне – діяльність – 20 % (хочу, щоб у мене усе виходило; хочу зайняти перше місце на виступі; хочу нарешті закінчити школу, як мені вже надоїло ходити на ту музику; хочу навчитись фотографувати, хочу пекти торти) і мрії – 10% (думаю, варто бути доброю; мрію стати ведучою на телебаченні; дуже хочу цього літа поїхати на море; у планах випустити свою книгу з віршами; мрію поїхати до бабусі на Різдво і співати у вертепі та кукурікати під столом на сіні).
Отже, можливість пізнавати лежить у чотирьох площинах взаємодії, а саме: вмінні проявляти інтерес та почуття до себе (власного тіла), до іншої людини, до групи (оточення) , до своєї справи (навчання, хобі) та до людства в цілому (майбутнє). У цій тезі виражається загальна мета людської взаємодії, де, починаючи від прийняття і пізнання себе, через досвід спілкування з оточенням відбувається особистісне зростання людини.

Прямо, легко, доступно, вчасно та потрібно! Щоб показати невимовну гідність майбутньої жінки і її тіла, серця, краси та життя, відкрити у собі промінчик того світла, якого так потребує світ.
Творити проект для дівчаток, з турботою про них , адже дівчатка – це майбутнє, юні берегині роду. Реалії життя переконливо засвідчують необхідність допомоги у розвитку та профілактиці здоров’я молоді.

Назва проекту містить слова Я – цінна, гідна, особлива.
Дівчина та її духовність і життя є центром нашого проекту. Ми за нею спостерігаємо. Намагаємось передавати принципи християнської емпатії: принцип унікальності людини, безумовного прийняття, любові, активного слухання, прощення, розпізнання емоцій, дружелюбності, підтримки, надії дає змогу достукатись до серця кожної дитини.

Марія Хомів, лікар психотерапевт, автор проекту.
0679998452,

Менеджер проекту- Ольга 0977910687