Як навчити підлітка розв’язувати проблеми і долати труднощі?

Як навчити підлітка розв’язувати проблеми і долати труднощі?
Коли у вашої дитини, яка подорослішала, виникають проблеми, яку позицію ви при цьому займаєте? Відразу ж пропонуєте допомогу і готове рішення? Або багатієте думкою, що дитина вже доросла, і тому самоусуваєтеся? Якщо відповідь на одне із цих питань ствердна, то ось що я вам скажу. Ані те, ані інше не підходить вашій дитині.
Якщо ви пропонуєте своїй дитині готове рішення, ви позбавляєте її можливості думати, робити вибір і брати відповідальність на себе за свій вибір. За такого підходу ви виростите невпевненого у собі песиміста.
Якщо ви вважаєте за краще не обтяжувати себе підлітковими проблемами і надаєте дитині можливість учитися на її власному досвіді, швидше за все, з’ясується, що її досвід не буде для неї продуктивним. Більш того, дитина припуститься значної кількості зайвих помилок і отримає психологічні травми, які, поза сумнівом, вплинуть на її подальше життя.

Що ж робити?
Пропоную поговорити про це докладніше.
Отже, беручи до уваги все сказане, дітей, і особливо підлітків, необхідно навчати розв’язувати проблеми, які постають перед ними. Проте слід розуміти, що дитина має здатність розв’язувати проблеми і відчувати задоволення від самого процесу розв’язання проблем.
Деяким батькам може просто бракувати для того, щоб навчити своїх дітей, як необхідно розв’язувати проблеми, і при цьому вони наївно вважають, що дитячі роки можна прожити, взагалі не маючи жодних проблем. Вони не усвідомлюють, що здатність розв’язувати проблеми є невід’ємною частиною розвитку дітей.
насправді інтелектуальний та емоційний розвиток людини завжди пов’язаний із розв’язанням проблем. Уміння розв’язувати проблеми стосується навичок, що мають свою специфіку. Усе, що мають робити батьки, — це спостерігати, як їхня дитина щоразу розв’язує нову проблему, і допомагати за потреби.
Коли ви заохочуєте намагання дитини самостійно розв’язувати проблеми і даєте можливість їй це зробити, то вона дійсно зможе розвинути у собі цю здатність, що дозволить їй підвищити якість свого життя і життя оточуючих.
Якщо своє щастя і успіх ви пов’язуєте з відсутністю проблем, швидше за все, вам важко буде змиритися з тим, що ваша дитина може відчувати задоволення від процесу їх розв’язання.
Постежте за дітьми, коли вони будують фортецю у дворі. Подивіться, скільки вони докладають зусиль, щоб фортеця відповідала їхньому проекту.
Погляньте, з яким ентузіазмом вони використовують картонні коробки, інші речі та мотузки для своїх ігор.
Дітям властиво захоплюватися тим, що вони роблять. Більш того, досить часто діти більшою мірою захоплюються самим процесом будівництва фортеці, ніж грою, в якій вона використовуватиметься.
До чого я все це веду? А до того, що навчати дітей долати труднощі не так вже й складно, враховуючи їхнє природжене бажання розв’язувати проблеми.
Проте ви повинні знати, що успішне розв’язання проблем залежить здебільшого не від кмітливості дитини, а від наявності досвіду розв’язання проблем у цілому. Іншим словами, наше знання навколишнього світу і накопичений досвід значною мірою сприяють нашому вмінню розв’язувати ті завдання, що є нагальними. наприклад, ви пояснюєте перехожому, як знайти певне місце у вашому рідному місті. А в іншому випадку ви робите те саме, але в незнайомому місті.
Природно, що в першому випадку ви маєте більший досвід і володієте значною кількістю інформації для розв’язання проблеми.
Цей принцип залишається правильним і тоді, коли ви навчаєте дитину розв’язувати проблеми міжособистісних взаємин. Кожен випадок позитивного розв’язання такої проблеми збагачує досвід вашої дитини, і в результаті з цих «цеглин» виросте величезна будівля її особистого досвіду, зважаючи на який, вона розв’язуватиме будь-яку подальшу проблему.
Діти, особливо підлітки, спостерігаючи за поведінкою батьків, мимоволі копіюють її. і якщо ви спокійно розв’язуєте свої проблеми, ретельно продумуєте всі аспекти поставленого завдання, приймаєте альтернативні рішення, то й ваші діти чинитимуть так само.
Але якщо ви палко сперечаєтеся, впадаєте в депресію, перевертаєте все догори ногами, розраховуєте, що проблема розв’яжеться сама собою, то я сумніваюся, що від своїх дітей ви отримаєте щось інше.
Деякі батьки через низку психологічних причин не можуть створити усередині сім’ї умови для прищеплення дітям навичок із розв’язання проблем. Хоча самі можуть успішно розв’язувати проблеми у себе на роботі.
Один мій знайомий, батько двох дітей, працює начальником великого відділу на машинобудівному підприємстві. Крім того, він займається вивченням англійської мови. Цей тато пишається своїм умінням упоратися зі всім, що вимагає негайного прийняття рішення. Він сам уважає себе холоднокровною і практичною людиною. Це правда, у складній ситуації він не підведе. Але вдома йому хочеться залишатися якомога далі від усіх проблем. Він говорить своїй дружині, що вдома він хоче залишатися «недоторканним», щоб відпочити і відновити свої сили.
Але як тільки він потрапляє додому, його дратує не приготовлена вчасно вечеря, незадовільні оцінки дітей у школі. Він випліскує своє роздратування на домашніх приблизно так: «Я так і знав! ніхто тут не хоче працювати, як слід. нікому не хочеться докладати зусиль! нероби! У мене від вас голова болить!»
насправді є щось незрозуміле в тому, чому ми добре ставимося до сторонніх людей і змушуємо нервувати близьких. Якби ми уважніше ставилися одне до одного, цього не траплялося б.
Коли батьки перебирають на себе роль лідерів у сім’ї і несуть за це відповідальність, то вони тим самим подають дітям насправді позитивний приклад.

Для вашої дитини ви є людиною, яка має величезну владу!
Саме тому ви повинні демонструвати своїй дитині шість якостей лідера, щоб всі в сім’ї почувалися щасливими і поважали одне одного.
Ви повинні:
1) бути далекоглядними, проникливими, вміти керувати, визначати мету і досягати її;
2) ефективно заявляти про себе як про лідера;
3) змусити всіх членів сім’ї прагнути наміченої мети;
4) знати про потреби всіх членів вашої сім’ї;
5) підтримувати все, що сприяє позитивному просуванню вперед;
6) не тільки вірити в успіх, але й досягати його.

Чи демонструєте ви своїй дитині на ділі приклад того, як необхідно щодня розв’язувати ті або інші проблеми? Подумайте, з якою проблемою мала справу ваша сім’я останнім часом.
Скористайтеся наведеним нижче опитувальником і відзначте ті твердження, що описують, яким чином ви вже розв’язували свої проблеми.

Опитувальник для батьків із розв’язання проблем
— Ви завжди намагаєтеся придумати декілька варіантів розв’язання проблеми?
— Ви чітко визначаєте проблему?
— Ви дозволяєте іншим людям брати участь у розв’язанні ваших проблем?
— Ви обговорюєте позитивні та негативні аспекти кожної ідеї навіть у тому випадку, якщо це не ваші власні ідеї?
— Ви залишаєтесь спокійним та стриманим і ніколи не дозволяєте собі звинувачувати інших у ваших проблемах?
— Ви виявляєте наполегливість, щоб змусити якусь ідею працювати?
— Ви визнаєте, що інші люди також докладають певних зусиль для того, щоб прийняти якесь рішення?
— Ви завжди маєте запасний план, який можете реалізувати, якщо у вас щось піде не так?
Якщо ви не дали схвальної відповіді більше ніж на половину запропонованих запитань, то, швидше за все, у вас проблеми з наукою розв’язування проблем. Терміново беріться за навчання разом зі своїм підлітком, щоб до моменту його повноліття ви могли пишатися одне одним.
А як навчатися? чи зможу це зробити, адже я вже не дитина? Ці та інші думки-сумніви щойно промайнули у вашій голові. і дуже добре, що промайнули. нехай летять далі. Вас вони вже не зможуть збентежити.
Вступати на навчання вам нікуди не потрібно, купувати спеціальну літературу також. Усе, що вам необхідно, це читати цю книгу далі, причому дуже уважно. Тому що далі буде, як то кажуть, практика. і від того, наскільки ви будете уважними і серйозними, застосовуючи описані в цій книзі прийоми та методи, залежить успішність вашого навчання.
Отже, з Богом.
Сподіваюся, ви не заперечуватимете проти важливості надання дітям допомоги у розвитку вміння розв’язувати свої проблеми. Але іноді вам просто бракує часу займатися цим. Дозвольте запропонувати вам спосіб, який гарантує, що ви зможете приділяти своїй дитині (і не тільки їй) час для цього. Це дуже дієвий і давно відомий спосіб, що називається «сімейна рада». Тільки поставитися до реалізації цього способу як інструменту навчання підлітка розв’язання проблем необхідно, дотримуючись деяких правил.
1. час сімейної ради необхідно планувати наперед таким чином, щоб кожний член сім’ї міг бути реально присутнім на ньому.
2. Відвідування сімейної ради повинне бути обов’язковим як для дітей, так і для дорослих. Це надасть вам можливість продемонструвати своїм дітям серйозність ваших намірів як лідера усередині сім’ї та своє бажання допомогти дітям розвинути навички розв’язання проблем, досягнення успіхів в навчанні та житті в цілому.
3. Починатися і завершуватися сімейна рада має вчасно, щоб вона не перетворювалася на нецікавий «розбір польотів».
4. не перебивайте того, хто говорить, щоб сімейна рада не була схожою на базар.
5. ніколи не критикуйте того, хто висловлює свою думку. не слід критикувати почуття інших членів сім’ї.
6. Дайте кожному можливість узяти участь у розмові або в обговоренні, але не примушуйте того, хто не хоче цього робити. Приблизно половина часу сімейної ради має присвячуватись сімейним проблемам, які стосуються всіх членів сім’ї. Кожен член сім’ї повинен мати можливість обговорити з іншими свої особисті проблеми.

Для вас це буде шансом повідомити сім’ї свої проблеми (зрозуміло, те, що можна). щоб обговорення було успішним, дотримуйтесь п’яти правил, які сприятимуть розв’язанню проблеми.
1. чітко сформулюйте суть проблеми.
2. Подумайте про альтернативні шляхи розв’язання проблеми.
3. Порівняйте можливі шляхи розв’язання.
4. Оберіть якнайкращий варіант розв’язання проблеми.
5. на наступній сімейній раді повідомите близьким, як обране рішення допомогло впоратися з проблемою. Якщо проблема все ще існує, відзначте, чого ви вже досягли і скоригуйте подальші шляхи її розв’язання.

Давайте розглянемо це на прикладі.
Звичайна сім’я: мама — Ольга Миколаївна, адміністратор юридичної фірми; тато — Олег Петрович, інженер-будівельник; двоє дітей віком 10 і 13 років.
Ольга миколаївна працювала адміністратором юридичної фірми, і двоє юристів, яким вона повинна була допомагати, навантажували її надмірно роботою, в результаті чого її навантаження стало непосильним.
Вона не хотіла скаржитися керівництву фірми, тому що сподівалася на підвищення по службі. Кожний з юристів розраховував, що вона робитиме роботу для нього в першу чергу.
Підсумком усіх цих перевантажень (і психічних, і фізичних) стали постійний головний біль і роздратованість. На сімейній раді її 13-річна дитина запитала, що з нею відбувається, і Ользі Миколаївні довелося пояснювати своїм близьким, що в неї забагато роботи, що є причиною її стресу, і тому вона часто не може стримувати свої емоції. Свою проблему вона розповіла, дотримуючись п’ять правил, наведених раніше.
1. чітко сформулюйте суть проблеми.
«Я роблю більше роботи, ніж можу зробити фізично».
2. Подумайте про альтернативні шляхи розв’язання проблеми.
«Я могла б:
Ø повідомити юристів, що я працюю понад міру;
Ø брати роботу додому і працювати вночі та у вихідні;
Ø попросити керівництво фірми найняти на роботу ще одну людину (хоча б тимчасово)».
3. Порівняйте можливі шляхи розв’язання. «Перше рішення перекладає справи на юристів, що збільшує навантаження на них, а їм це не сподобається. Друге рішення зашкодить мені та моїй сім’ї, ускладнить наше життя. Останнє рішення є адекватнішим, воно здається розумним і нікому не ускладнює життя». 4. Оберіть якнайкращий варіант розв’язання проблеми.

«Зупинюся на третьому варіанті. на перший погляд здається, що фірма матиме від цього деякі витрати, але якщо поглянути на речі глобально, то це прискорить виконання роботи і підвищить її ефективність».
Який висновок можна зробити? Діти Ольги миколаївни мають наочний приклад того, як необхідно розв’язувати проблеми. через якийсь час вони самі почнуть застосовувати цей спосіб для розв’язання своїх проблем і конфліктних ситуацій. Крім того, у цій ситуації простежується один дуже корисний «побічний ефект». Він полягає у тому що Ольга миколаївна, розповідаючи своїм домочадцям про свою проблему, мала можливість не тільки пояснити причину своєї дратівливості, але й отримати від них емоційну підтримку.
Як тільки ви опануєте процес розв’язання проблеми, ваша дитина зможе ділитися з вами своїми проблемами (зрозуміло, якщо захоче). на сімейній раді всі члени сім’ї можуть просити допомоги одне в одного. Крім того, дітям дуже подобається, коли дорослі посвячують їх у свої проблеми і дають можливість брати участь як у прийнятті важливих рішень, так і в здійсненні якоїсь важливої справи, тому на їхню думку слід завжди зважати. Хочу наголосити, що з таким підходом виникає ще один цінний «побічний ефект». Суть його полягає в тому що у дитини з’являється відчуття потрібності, причетності, самоцінності та самоповаги.
Усі ці відчуття підвищують її самооцінку.
Що необхідно пам’ятати
♦ Розв’язання проблем — це процес, коли не завжди можна визначити, що правильно, а що ні.
™ Спільне обговорення тих або інших питань сприяє зростанню взаєморозуміння усередині родини та зміцнює намагання підтримувати одне одного у складних ситуаціях.
™ Діти молодшого віку навчаються розв’язувати проблеми, керуючись накопиченим особистим досвідом, і тому ви повинні спонукати їх до самостійного розв’язання проблем, а не втручатися, щоб розв’язувати проблеми за них.
™ Намагайтеся створити вдома теплу, дружню атмосферу, щоб дитина могла розповісти вам про свої проблеми і розв’язати їх. Для цього проводьте сімейні ради, даючи дитині наочний приклад того, як ви самі розв’язуєте свої проблеми.
Отже, ми просуваємось далі, опановуючи науку «розв’язувати проблеми». Я сподіваюся, що із засвоєнням попереднього матеріалу складнощів не виникло. Як говорив Карлсон, який живе на даху, «продовжуємо розмову».
ми з’ясували, що навчання дітей і підлітків навичок розв’язання проблем є не тільки необхідним, але й реально можливим. У зв’язку з цим психологи з філадельфії Девід Співак і мірна шур у 70-х роках минулого сторіччя розробили програму, яка має назву «Я можу розв’язувати свої проблеми». не зважайте на те, що програма виникла в минулому сторіччі. Згідно з думкою еклезіаста, нове — це добре забуте старе.
Ця програма була розроблена спеціально для дітей і підлітків та неодноразово доводила свою ефективність. мета цієї програми — навчити дитину обдумувати свої проблеми, а не розв’язувати їх за допомогою імпульсних дій. Дослідження довели, що діти, які навчені розв’язання проблем, стають менш імпульсними, менш байдужими, менш агресивними. Я вас не стомлюватиму науковими складовими цієї програми. ми розглянемо практичні та ефективні прийоми для вироблення навичок, що необхідні під час розв’язання проблем.
Ці навички будуються на знанні шести пар слів. Ви можете використовувати ці пари слів під час гри, щоб привчити дитину регулярно користуватися цими словами. Ви зможете змусити вашу дитину застосовувати ці слова під час розв’язання міжосо-бистісних проблем.
Ці пари слів навчать вашу дитину думати про те, коли їй варто робити уроки — зараз або згодом, про те, що трапилось перед тим, як почалася бійка, і що — після неї.
Ось ці слова:
Ø є — не є;
Ø і — або;
Ø дещо — все;
Ø зараз — згодом;
Ø те саме — інше.
По суті, ці слова складають мову розв’язання проблем. Використовуючи їх, діти опановують цю мову. Вони починають думати, аналізувати ситуацію і шукати правильне розв’язання.
Гратись із дітьми в ці слова можна скрізь: у магазині, на прогулянці, дорогою до школи (або з неї), під час поїздки на машині, у будь-який час, коли ви перебуваєте разом.
із дітьми молодшого віку можна пограти так.
м а м а в м а г а з и н і. Давай пограємо в гру «є — не є», поки ми купуємо. наприклад, ось варення. Воно є десертом, але не є основною їжею. А ось апельсин. Він є основною їжею?
Д о ч к а. ні, це фрукт. його можна з’їсти на десерт.
м а м а. Правильно. Апельсин не є основною їжею. Це десерт. можеш знайти тут ще щось, чим ми можемо повечеряти, але що не є основною їжею?
Зі школярами можна ініціювати таку розмову:
Б а т ь к о. Пам’ятаєш, як ми з тобою грали в гру «до і після»? Давай пограємо в неї зараз, щоб спланувати, як ми проведемо сьогоднішній день. С и н. Давай.
Б а т ь к о. Ти робитимеш уроки до вечері або після неї? С и н. До вечері.
Б а т ь к о. Добре. Це правильно. Так і повинно бути. Уроки краще робити до вечері. А в школі ти обідатимеш до початку уроку з читання або після?
С и н. Звичайно, до! ірина Петрівна говорить, що якщо ми пообідаємо до початку уроку, то під час уроку не думатимемо про те, що нам хочеться їсти.
Б а т ь к о. Правда? Я й не знав. До речі, коли ти більше відчуваєш голод — до того, як з’їси морозиво або після цього?
С и н. Дурне запитання!
із більш старшими школярами можна грати під час приготування уроків, влаштовуючи маленькі «перерви»:
м а м а. Скажи, а 5 × 15 — це те саме, що і 15 × 5?
Д о ч к а. Так, те саме.
м а м а. Добре. А скажи, якщо 27 поділити на 9, це те саме, якщо і 48 поділити на 12?
Д о ч к а. Ой, мені складно відповісти! Я повинна записати. ні, це різні числа. 3 і 4.
м а м а. Відмінно! А зараз придумай приклад із множенням, щоб числа були різними, а відповіді однаковими.
Я гадаю, що вам не зовсім зрозуміло, як ці пари слів можуть застосовуватися для розв’язання проблем міжособистісних взаємин. Давайте розглянемо приклад.
Ось що трапилося з дев’ятирічним Олексієм, який неодноразово грався з батьками в пари слів і тепер прийшов засмучений через те, що його тринадцятирічна сестра та її подруга сміялися з нього.
О л е к с і й. ненавиджу маринку! Вона з мене знущається!
м а м а (спокійно). А що трапилося до того, як ти розсердився?
О л е к с і й. маринка сказала мені, що я ще маленький і не можу дивитися телевізор разом із нею.
м а м а. А що було до цього?
О л е к с і й (він уже не такий засмучений). Я прийшов у кімнату і сказав, що хочу подивитися телевізор із маринкою та її подружкою. Я сказав, що вони зранку тільки те й роблять, що дивляться телевізор, а зараз настала моя черга.

64 Спілкуватися з підлітком. Як?
м а м а. Як я зрозуміла, ти хотів подивитися телевізор разом із сестрою, і це добре. Але я не думаю, що те, як ти сказав про це, допомогло тобі розв’язати проблему та отримати те, що ти хотів.
Скажи, те, що ти зробив, — це те саме, що попросити поступитися тобі правом дивитися телевізор, або інше?
О л е к с і й (починає замислюватися). Я вважаю… це інше. Я вважаю…
м а м а. Правильно, синку, це інше. Ти гадаєш, що спосіб, в який ти висловив своє прохання, був правильним?
О л е к с і й. Я зрозумів, це неправильно.
м а м а. А чому ти так уважаєш?
О л е к с і й. Тому що маринка мене дратувала, і я розсердився.
мам а. Це не зовсім те, про що я запитала. Я мала на увазі, чому це неправильно.
О л е к с і й. Тому що я не сказав «будь ласка».
м а м а. Так, це правильно. А що ще ти зробив не так?
О л е к с і й. Я міг би поводитися ввічливіше.
м а м а. Справді так. може, спробуєш ще раз?
Цей приклад свідчить про те, що навички, які формуються у дітей під час цих ігор, навчають їх основних концепцій розв’язання проблем. При цьому слова навчають дітей мислити швидко.
Як тільки ваша дитина вивчила і навчилася застосовувати на практиці початкові пари слів, ви можете починати вивчати нову групу пар слів, яка допоможе їй розрізняти причини своїх вчинків та їх наслідки.
Ось ці слова: Ø відповідний час — невідповідний час: «Саме зараз час вивчити
вірш. Після вечері — невідповідний час для цього»; Ø якщо — то: «Якщо ти зробиш уроки, коли повернешся зі школи,
то перед вечерею зможеш дивитися телевізор»; Ø можна — можливо: «Якщо я більше займатимуся математикою,
можливо, мені вдасться здобути перемогу на олімпіаді»; Ø чому — тому що: «мене ніхто нікуди не запрошує, тому що я сам
нікого нікуди не запрошую»;

Ø справедливо — несправедливо: «Буде справедливим, якщо Ваня піде спати пізніше, тому що він старший. Але це несправедливо, коли він не прибирає свої речі тільки тому, що дуже втомлюється після тренування».
Перш ніж навчати своїх дітей, навчіться самі використовувати ці пари слів і намагайтеся робити це якомога частіше, особливо — під час розв’язання якоїсь проблеми. Використовувати ці слова можна під час навчання дітей будь-якого віку (з трьох років і до…). Починати ніколи не пізно! Більш того, дуже добре цієї техніки навчаються дорослі. За допомогою цих слів дорослі люди можуть позбавитися своїх автоматичних реакцій на конфлікт. Таких реакцій одинадцять: накази, команди; попередження, загрози; поради, готові рішення; докази, нотації; критика, звинувачення; похвала як оцінне ставлення; обзивання, висміювання; припущення, інтерпретації; випитування, розслідування; співчуття на словах; переведення на жарт, відхід від розмови. Якщо ці слова допоможуть вам подолати в собі хоч би половину автоматичних реакцій, то це буде значна перемога!
щоб краще запам’ятати ці пари слів, запишіть їх на окремих картках.
Витягуйте картки тоді, коли у дитини виникає проблема, яка вимагає розв’язання. Тоді вона, тільки-но побачивши картки, підказуватиме вам спосіб розв’язання проблеми.
навчання навичок розв’язання проблем — таке ж навчання, як і будь-яке інше. чим більше дитина практикуватиметься, застосовуючи ці навички, тим краще вона їх засвоїть. можливо, ви поставите собі запитання: а чи варто це робити? чи можуть такі прості ігри дійсно допомогти дітям? Відповідь однозначна — так! Техніка, запропонована програмою «Я можу розв’язувати свої проблеми», успішно застосовуються понад 30 років у багатьох країнах світу. і тисячі дітей, які спочатку поводилися імпульсивно, не виявляли бажання розв’язувати проблему, були агресивними і відзначалися своїми антисоціальними вчинками, змінили свої моделі поведінки і навчилися самостійно розв’язувати свої проблеми. Якщо батьки не шкодують часу для роботи з дітьми, то навіть найсерйозніші проблеми можуть бути легко розв’язані.
Отже, ми з вами познайомилися з мовою розв’язання проблем і розібрали на прикладах, як цією мовою користуватися. Тепер давайте поговоримо про таку навичку, як пошук альтернативних варіантів розв’язання проблеми. Цю навичку також можна розвивати під час гри. Такі ігри (їх зазвичай називають «мозковими атаками») змушують головний мозок працювати на повну силу і генерувати максимально можливу кількість розв’язань тієї або іншої проблеми, а потім послідовно обирати найкращу. У таких іграх наголошується на тому, щоб допомогти дитині гнучко і творчо знайти підхід до розв’язання будь-якої проблеми.
У такі ігри з дітьми можна гратися де завгодно. Вони допомагають їм навчитися креативно ставитися до розв’язання проблем, що виникають. Перш ніж розпочати «мозкову атаку», необхідно провести своєрідну розминку для мозку. наприклад, запитати, як можна використовувати звичайну цеглину. неважливо, наскільки безглуздою може видатися запропонована ідея. Сенс полягає у тому, щоб придумати якомога більше різних ідей.
Коли ви намагаєтеся розв’язати якусь проблему, то маєте спочатку розглянути всі можливі варіанти, а потім обрати той із них, який виявиться найкращим.
Бажано ідеї пропонувати що п’ять хвилин (можна і швидше). Усі запропоновані ідеї слід записати, щоб нічого не забути. Потім кожну оцінити та обрати найвідповіднішу, обговоривши, як ці ідеї можуть спрацювати.
Після цього зіграти в «мозкову атаку» ще раз. Але цього разу придумати способи розв’язання конкретної проблеми, що турбує вашу дитину, і повторити все спочатку.
Усю «мозкову атаку» можна подати у вигляді такої схеми:
¾ Постановка завдання
→ Розгляд усіх можливих варіантів розв’язання
→ Вибір оптимального варіанта
→ Контроль результату

Гра в «мозкову атаку» має особливе значення для дітей, які постійно опиняються перед тією ж проблемою (наприклад, ваші діти хочуть переглядати різні телепрограми в один і той же час).
У міру того як їхні навички щодо розв’язання проблем стають усе більш стійкішими, у них виникає необхідність брати до уваги попередній досвід розв’язання проблем, відкидаючи при цьому ті рішення, які раніше не спрацювали.
ще одна гра, що допомагає дитині розвивати свою здатність генерувати різноманітні варіанти розв’язання проблем називається «хрестики-нулики». Так-так, «хрестики-нулики».
Тільки цю всім відому гру один з авторів програми «Я можу розв’язувати свої проблеми» мірна шур збагатила додатковими нескладними умовами.
Коли ви почнете готуватися до гри, виготовте 20 або більше карток, на кожній з яких буде описана одна з проблем, що властива дітям тієї або іншої вікової групи. наприклад, «як упоратися зі складним іспитом?», «що робити, якщо молодший брат постійно бере твої речі без дозволу?».
Потім картки перемішуються, і дитина витягує одну з них і вголос зачитує проблему.
Після цього діти розпочинають традиційну гру у «хрестики-нулики». Але дитина має право ставити хрестик або нулик тільки тоді, коли запропонує розв’язання проблеми. Якщо гравець не може запропонувати «гарного» варіанту розв’язання проблеми, то він пропускає хід.
Грати в цю гру можна з дітьми віком від п’яти до чотирнадцяти років. Гравець, який у запасі має найменше будь-яких рішень, природно, програє.
Добре знайома гра у «хрестики-нулики» допоможе дитині від-стежувати кількість можливих варіантів розв’язання для тієї або іншої проблеми (у кожному раунді гри).
необхідно провести не менш ніж 10 раундів гри, тоді це допоможе дитині встановити певний зв’язок однієї проблеми з іншою, підвищить рівень її компетентності і навчить більше довіряти своїм партнерам.
навички пошуку рішень найкраще засвоюються під час групової гри. Коли дитина бачить, як поводяться інші діти, коли вона чує, що говорять інші, вона вчиться обмінюватися думками і розуміти, що таке «добре» і що таке «погано».
Проте трапляється так, що, навіть маючи досвід «мозкових атак», дитина зазнає утруднень під час розв’язання деяких проблем, тому що вони або занадто складні, або довготривалі. У такому разі допоможе вміння оперувати методом виключення.
Діти та дорослі часто сприймають свої проблеми як глобальні. Але насправді будь-які проблеми виникають тільки у разі певного збігу обставин. наприклад, дванадцятирічна Діана розповідала мені, як її безжально дражнили в школі та називали тупою, і тому вона не могла досягнути успіхів у навчанні. Вона часто скаржилася мамі на те, що її ніхто не поважає і не любить. У ході обговорення цієї проблеми з дівчинкою, з’ясувалося, що «ніхто» — це тільки троє дівчаток з-поміж 25 учнів класу. і образливе прізвисько вони їй присвоїли після двох невдало написаних контрольних. Я пояснила Діані, що ці дівчатка поводяться огидно і набридли їй, але вони втратять «будь-який інтерес» до неї, якщо вона спробує перевести свою увагу на інших однокласників. Адже в класі є ще 22 учні, які не дражняться. Я запропонувала Діані скласти список тих дівчаток і хлопчиків, з якими вона могла б потоваришувати, а також тих, хто міг би їй допомогти з предметом, що викликає у неї утруднення.
Я пояснила Діані, що її проблема може бути розв’язана методом виключення, який відкриває нові можливості для розв’язання. Сама по собі проблема не була розв’язана (дівчатка не припинили дражнити Діану), але Діана перевела свою увагу на інші можливості подолання кризи.
Кожна скарга або незадоволеність завжди містить якусь альтернативу. Коли проблема сприймається як глобальна, це означає, що людина розгублена і не може контролювати ані ситуацію, ані свої емоції. Коли ви демонструєте своїй дитині, що будь-якої проблеми можна позбавитись, якщо поглянути на неї з іншого боку (троє людей дражнили Діану, але двадцяти двом це і на думку не спадало), то дитина починає розуміти: не все так погано.
І якщо важко змінити ситуацію, то змінити свій погляд на цю ситуацію значно легше. І будь-яка глобальність будь-якої проблеми вмить зникає.
Прості та доступні тренування навичок розв’язання проблем поступово змінюватимуть мислення дитини. Вона діятиме свідомо. А усвідомлення того, що вона може розв’язувати проблеми, активізує цю її здатність.
найдосконалішою формою розв’язання проблем є стратегія добре обдуманих дій, які сприяють досягненню бажаної мети.
Успішність зусиль, що докладаються, залежить від таких чинників:
Ø від здатності людини планувати послідовність своїх дій та їх результат і від її можливості використовувати свій попередній досвід;
Ø від уміння використовувати різні прийоми для подолання
потенційних перешкод;
Ø від наявності у запасі цілої низки засобів, які застосовують за потреби для подолання перешкод, що несподівано виникли.
наявність цих чинників безпосередньо залежить від того, наскільки великим і різноманітним є досвід розв’язання проблем. Де ж дитині набувати цього досвіду? Звичайно ж, в іграх! і не тільки в тих, що описані на сторінках цієї книги, але і в багатьох інших, за умови, що ви будете завжди керівною силою в цих іграх. Арсенал ігор, що сприяють розвитку вміння розв’язувати проблеми, надзвичайно великий. Якщо вам важко самостійно обрати для дитини відповідні ігри, зверніться до фахівця у вашому місті або знайдіть іншу альтернативу.
Стратегія добре обміркованих дій вимагає розуміння того, що кінцева мета не завжди досягається одразу.
Для її досягнення необхідне суворе планування своїх дій. і без такого комплексного підходу досягнення успіху є просто неможливим.
У вас, напевно, вже промайнула думка, що такі складні проблеми стосуються світу дорослих. Але насправді підлітки у віці 12–13 років часто здатні розв’язувати складні проблеми із застосуванням саме стратегії добре обміркованих дій. Приклади подібній демонстрації можна побачити, коли підлітки грають у комп’ютерні стратегії. Ці ігри дуже популярні серед підлітків і насправді вимагають надзвичайного вміння наперед планувати свої дії для розв’язання складних проблем. Багато підлітків успішно застосовують набуті під час ігор навички, розв’язуючи проблеми у своєму житті.
не секрет, що підлітки, які вміють чудово впоратися з розв’язанням задач із алгебри або працювати на комп’ютері, зазнають труднощів під час розв’язання складних особистих проблем і проблем у міжособистісних стосунках.
Вони потребують наставника, який здатний проінструктувати їх щодо послідовного і комплексного застосування різної техніки, оскільки такий інструктаж вимагає знання різних стереотипів емоційного та логічного мислення.
¾ Важливо завжди пам’ятати, що діти навчаються розв’язувати проблеми, коли поруч із ними є хтось досвідченіший за них.
Завдання батьків — побудувати такі стосунки зі своїми дітьми, щоб вони були своєрідною «носійною конструкцією», що допомагає їм всебічно розвиватися. Цей термін уперше використали психологи Джером Брюннер і Девід Вуд. Проте така «конструкція» не повинна перетворюватися на клітку, що заважає нормальному розвитку дитини.
Після того, як створено «носійну конструкцію», яка забезпечує дитину всіма необхідними інструментами для розв’язання проблем, ваша участь повинна поступово зменшуватися. Ви продовжуєте керувати і спрямовувати, але дозволяєте дитині самостійно розв’язувати проблеми. Для того щоб зробити це, вам необхідно ущільнити свій графік, вивільнивши час для регулярного обговорення з дитиною її проблем і турбот. Це зміцнить її віру в те, що її проблеми та інтереси мають для вас таке же велике значення, як і ваша робота, хатні клопоти або якісь інші ваші проблеми.
на жаль, наші діти не часто вважають своїх батьків тими людьми, до яких можна звернутися по допомогу і підтримку у розв’язанні серйозних проблем міжособистісних взаємин. Виняток становлять ті випадки, коли у вас налагодилися з дітьми довірчі взаємини, коли діти переконані, що ваша допомога дійсно допоможе розв’язати проблему, а не посилить її, змусивши їх хвилюватися.
щоб посісти чільне місце у серці дитини, ви повинні запропонувати найефективніший і найпростіший спосіб розв’язання її проблеми, виявляючи тим самим не тільки щире бажання допомогти, але також і вашу компетентність у розв’язанні проблем.

Що необхідно пам’ятати:
♦ не можна недооцінювати здатність дитини розв’язуватипроблеми;
•г ваша участь у цьому процесі як ведучого може розвивати у дитини цю здатність;
♦ у навчанні вміння розв’язувати проблеми кожна вікова група потребує свого підходу;
♦ до моменту вступу до школи дитина повинна навчитися бачити різні шляхи розв’язання своєї проблеми;
♦ до дев’яти років дитина вже здатна враховувати всі «за» та «проти» під час розгляду альтернативних варіантів розв’язання проблеми та обирати найкращий;
♦ якщо ви навчатимете вашу дитину концентрувати увагу на розв’язанні проблеми, а не безпосередньо на проблемі, о вашій дитині буде значно легше навчитися долати перепони;
™ дитина підліткового віку потребує вашої допомоги, щоб поступово навчитися розв’язувати складні проблеми. Ваше завдання полягає в тому, щоб створити для неї таку «носійну конструкцію», яка б забезпечила їй розв’язання проблем без вашої участі у майбутньому.

Пархомчук Г. С.
Спілкуватися з підлітком. Як?
Книга для розумних батьків

джерело