Як навчитися бути оптимістом самому і навчити цього свою дитину?

Як навчитися бути оптимістом самому і навчити цього свою дитину?

Як навчитися бачити світлі сторони життя? Якщо воно, це життя, таке багате на сюрпризи…
У своїй психотерапевтичній практиці я постійно чую запитання: «Галино Семенівно, як вам вдається зберігати життєрадісність і оптимізм? Адже у вас, напевно, є життєві проблеми…»
Я гадаю, настав час відповісти на це запитання багатьом моїм читачам і пацієнтам. Я звичайнісінька жінка, з проблемами, турботами і несподіваними поворотами в житті. У цьому розділі я поділюся секретами науки «бути оптимістом».
Складного нічого немає. необхідно дуже ЗАХОТіТИ! Отже, вирушаємо за знаннями.

На чому заснований істинний оптимізм?
Поглянувши на навколишній світ, мимоволі доходиш висновку, що він міг би бути і трохи кращим. В особистому житті не у всіх все гаразд. А якщо пригадати свої хвороби або хвороби своїх близьких (особливо дітей), узагалі плакати хочеться. і виникає закономірне запитання: але як же тоді зберегти позитивний настрій? Якщо не сподіватися на краще, проблеми збільшаться.
Наївний, нестримний оптимізм на тлі того, що відбувається в світі, сприймається як щось ненормальне. Він нам вочевидь не підходить. Віра у те, що світ чудовий, а в майбутньому на нас чекає тільки щастя, свідчить про намагання уникнути реальності. У результаті такий оптимізм здатний тільки розчарувати. Така людина стверджує: «Усе буде добре!», хоча події її життя свідчать про зворотне.
Ідеалізм — інший хибний спосіб не помічати реальності. Якщо на першому місці почуття та ідеали, до яких необхідно прагнути, то такий настрій також сприятиме розчаруванню. Вірити, що істина для всіх єдина або що наше благополуччя може повністю залежати від чогось одного, — означає самостійно загнати себе в безвихідь. Такий оптимізм нам теж не потрібен.
Чи існує здоровий позитивний спосіб мислення?
моя відповідь: «ТАК!» Він заснований на реалізмі та надії. Це той оптимізм, коли людина впевнено ставиться до своїх планів і ідей, передбачає перешкоди, які можуть виникнути у неї на шляху. Справжні оптимісти усвідомлюють, що живуть у недосконалому світі, де любов може зникнути, безневинні можуть бути покараними, а хворі — померти. Але вони використовують свої можливості, щоб зрозуміти ситуацію і змінити її на краще.
Коли наївний оптиміст говорить: «жодних проблем немає, все чудово», справжній оптиміст скаже: «Проблеми є, але я намагаюся їх подолати».
¾ Позитивне мислення засноване на вірі в себе, на вмінні радіти життю та на здатності діяти.
людина, яка позитивно мислить, розуміє, що існує реальний світ, з яким їй доведеться мати справу. Але це її не лякає. Вона ризикує, але робить неусвідомлено, уміє відновлювати свої ресурси, здатна мобілізуватися і рухатися вперед. Про таких кажуть: «життя нас б’є, а ми міцнішаємо!» Справжній оптиміст завжди знайде розв’язання для будь-якої проблеми.
Але це зовсім не означає, що воно буде ідеальним. Для такої людини негативний результат — це також результат. А будь-яка перешкода на шляху — це ще одна нереалізована можливість. Сам процес пошуку розв’язання проблеми може дати відчуття задоволення. Варто лише розсудливо до цього поставитися. Ви втратили роботу? можливо, настав час змінити сферу діяльності. Якщо наречена пішла до іншого, то невідомо, кому пощастило.
Я відчуваю, що у вас виникає запитання: «А чи можна навчитися бути оптимістом?» Відповідаю: «Так, можна». Тільки відразу зауважу, що це навчання, як і будь-яке інше, вимагатиме від вас чималих зусиль, а ще часу.
Безліч тренінгів обіцяють зробити вас оптимістом за короткий термін. Після таких тренінгів ви дійсно певний час відчуватимете піднесення. Але коли вам доведеться будувати стосунки, виховувати дитину, розв’язувати конфлікти, від цього «піднесення» не залишиться і сліду, а ви зайдете у безвихідь.
Стати оптимістом вам допоможуть книги, особиста терапія, спілкування з позитивно налаштованими людьми.
Але найголовніше — це ваше бажання змінити ставлення до життя.
Отже, шукатимемо в житті плюси, приймаючи і розуміючи значення мінусів.
Що говорить наука?
наше життя здебільшого залежить від того, як ми самі його оцінюємо, який сенс вкладаємо в те, що відбувається. Проведемо маленький експеримент. налийте півсклянки води. що ви скажете про цю склянку? Як, на ваш думку, вона наполовину порожня або наполовину наповнена? У тому-то і річ!
Сучасна психологія стверджує, що люди, які відзначаються активною життєвою позицією і досягають успіху, відповідальність за події свого життя покладають на самих себе. А ті, хто схильний звинувачувати у всьому обставини та оточуючих, приречені на неуспіх.
чому у разі невдачі одні люди швидко опускають руки, а інші незважаючи ні на що продовжують рухатися до мети? Виявляється, це безпосередньо залежить від того, в чому вони вбачають причину своїх успіхів або невдач.
іншими словами, за песимістичного пояснення причин негативні події описуються за допомогою постійних та універсальних характеристик («так буде завжди і у всьому, що б я не робив»), а позитивні події розглядаються як випадкові, тимчасові («ну, це мені випадково пощастило»).
Оптимістичний варіант навпаки, негативні події пояснює як тимчасові, випадкові («так склалися обставини, це швидко минеться»), а позитивні події при цьому сприймаються як постійні, зумовлені особистими причинами («я з цим упораюся; у мене все буде гаразд; я знаю, як це зробити»).
Згідно з багатьма дослідженнями, проведеними у різний час різними вченими, оптимісти в середньому живуть довше і краще видужують після перенесених операцій, вони впевнені у собі, а також рідше страждають на душевні хвороби.
Оптимісти мають більше друзів, вони частіше подобаються оточуючим. Вони успішніші в кар’єрі. і це цілком закономірно. мислення людини, яка не зациклюється на поганому і вміє знайти вихід із будь-якої ситуації, є гнучким, воно вільним і відкритим.
Здається, настав час визначитися, ким бути. Вибір за вами. Якщо ви вирішили залишитися зі своїм песимізмом, справа ваша. Тоді не дочитуйте цей розділ до кінця, він призначений не для вас. Якщо ж ви остаточно вирішили облишити своє песимістичне минуле і готові докласти певних зусиль для свого вдосконалення, тоді вперед, не сумніваючись і не оглядаючись! і у вас все вийде!
Спостерігаючи за тим, як мати і батько реагують на події свого життя, ми несвідомо засвоюємо і переймаємо батьківські моделі поведінки. Важливу роль відіграє й зворотний зв’язок. Залежно від того, як мама сприймає дії своєї дитини, так і сама дитина в майбутньому оцінюватиме те, що відбувається.
Усю безліч життєвих ситуацій можна розподілити на ті, які ми можемо контролювати, і ті, які нам не підвладні.
наше завдання — навчитися найраціональнішого способу їх сприйняття. Саме такий спосіб сприйняття — реалістичний, позитивний та відкритий, найкраще сформульований у відомій молитві: «Боже, дай мені сили змінити те, що я можу змінити, дай мені мужність прийняти те, що я не можу змінити, і мудрість, щоб відрізнити одне від іншого». Це погляд справжнього освіченого оптиміста, який не прагне контролювати все, що відбувається, але вірить, що здатний змінювати навколишню реальність.

Як змінити свій погляд на життя?
Якщо ви дісталися до цієї сторінки, це означає, що дісталися найголовнішого. У цьому розділі ви познайомитеся із вправами, які допоможуть вам налаштуватися позитивно.
їх можна виконувати протягом вашого звичайного дня.
Відразу зазначу, що похмурий погляд на світ не вимагає від нас жодних зусиль, а оптимізм часто настає лише після певної роботи над собою. Я дібрала для вас декілька ефективних і, на мою думку, нескладних вправ. Зазвичай, щоб сформувати позитивний погляд на життя, необхідні час і мужність. Але ж у нас вони є! Тоді облиште сумніви і — вперед!

Щоденні вправи
Ви щойно прокинулися
Ваші відчуття ще не зрозумілі. Перші хвилини неспання використовуйте для того, щоб створити позитивний настрій на весь день. Як уважається, як день розпочнеш, так його і проведеш.
Концентруйтеся на приємній події майбутнього дня. лежачи в ліжку, уявіть, що ви знаходитеся в кінозалі і бачите на екрані себе таким, яким хотіли б бути. Почуваєтеся щасливим, сповненим сил. Погляньте на майбутній день так, немов у ньому здійснилися ваші мрії.
насолоджуйтеся цими приємними відчуттями. Відчувши протягом дня знесилля або зміну настрою, пригадайте «побачене», це додасть вам енергії.
На роботі
Ви розв’язуєте різноманітні питання. Якщо ви звертаєтеся із проханням до керівництва або до партнерів і при цьому побоюєтесь, що вам відмовлять, швидше за все, ви відмову й одержите. ми легше досягаємо свого, якщо думаємо про результат з оптимізмом, а під час розмови поводимось як рівноправний та упевнений співрозмовник. Але як не розгубитися під жорстким поглядом начальника?
на хвилину заплющте очі та уявіть вашого співрозмовника в звичайній побутовій сімейній обстановці… намагайтеся «побачити», як він зі своїми дітьми (або внуками) робить паски в пісочниці… Або як він у кухонному фартуху допомагає дружині у хатніх справах… Або як він у шортах і кумедному капелюсі доглядає за квітами у себе на дачі… Після цього ви вже не сприйматимете його як господаря положення. Ви побачите в ньому звичайну живу людину, з якою можна розмовляти.
Такий експеримент допоможе сприйняти ситуацію реально: ви побачите, в чому полягає справжня перевага співрозмовника, а що є тільки зовнішніми чинниками (обстановка, одяг, манери, що підтверджують його соціальний статус).
В обідню перерву
Сучасний ритм життя негативно позначається і на хвилинах відпочинку. робоча круговерть змушує їсти похапцем, не даючи відчути справжню радість, не дозволяючи неквапливо смакувати задоволення та усвідомлювати його.
Перед обідом хоч би протягом декількох хвилин прогуляйтеся пішки. Крокуйте упевненим кроком, не дуже швидко, але й не дуже повільно. Дихайте вільно, повністю розслаблюючи діафрагму на видиху. Це допоможе позбавитися від внутрішнього напруження. Погляньте навколо, неначе бачите все, вперше. Уявіть, що ви знаходитесь на виставці або в музеї.
Поступово до вас повернеться відчуття спокою. милуючись хмарами, розглядаючи дерева, подумайте про цикли природи, про те, що після зими завжди настає весна, а після ночі — ранок… Думка про те, що все в цьому світі оновлюється, додасть вам сил.
Після важливої зустрічі
робочий ритм стає все більш напруженим. У думках крутиться щойно закінчена розмова: варто було дати відсіч інакше, вживаючи жорсткі аргументи… Вам хочеться повернутися назад і все зробити інакше. Ви жалкуєте про те, що ви зробили не так, ці думки позбавляють сил.
Припиніть хвилюватися. Уявіть, як ви могли б відреагувати на слова співрозмовника.
наприклад, штовхнули б комп’ютер на підлогу, розкидали б по кабінету папір, стукали б по столу кулаком… Уявіть цю картину чітко, в деталях. Виявляється, сама думка про те, що ми могли б зробити, провокує емоційний вибух та вивільняє енергію, а в результаті настрій поліпшується.
Поверніться подумки до моменту завершення реальної розмови. Тепер ви спроможні спокійно обміркувати і проаналізувати те, що відбулося. Адже в своїй уяві ви вже пережили сплеск емоцій, і вони більше не позбавляють вас сили і не затьмарюють розум.
В автомобільних пробках
День добігає кінця. Ви втомилися, зголодніли, дуже хочеться додому.
Але саме зараз ви разом з автомобілем не можете просунутися вперед! Вас охоплює роздратування: «Згаємо тут години дві, якщо не більше! Я знову не встигну перевірити у дітей уроки! і зайнятися своєю улюбленою справою не вдасться! А про нормальну вечерю взагалі можна забути!»
Ви нервуєте, ваш пульс частішає. Те, що ви зараз відчуваєте, є типовою реакцією песиміста, який переконаний у тому, що обов’язково ситуація погіршиться. Але ви спроможні навчитися контролювати ці тривожні відчуття.
Перш за все подумайте про найсприятливіший варіант розвитку подій: «Пробка незабаром зменшиться, і я приїду вчасно». Потім уявіть, що може відбутися насправді, зайнявши середню позицію між песимістичним і позитивним мисленням: «Я запізнюся, але ненабагато. Якщо чогось не встигну перевірити, запитаю у дітей завтра дорогою до школи. Повечеряю легко, і тоді залишиться час для улюбленого заняття». Така точка зору не менш реалістична, ніж погляд песиміста.
Я в пробках найчастіше роблю дихальну гімнастику або співаю. Дуже заспокоює і веселить.
Удома на дивані
Якщо увечері, сидячи на дивані, ви подумали, що день минув, а справи не зрушили з місця, не поспішайте погоджуватися з цією думкою.
Пригадайте те, що вам уже вдалося. Причому зовсім необов’язково, щоб вдалося сьогодні.
Відзначте подумки щасливі моменти, коли вам вдалося себе перебороти, коли ви пишалися собою. Пригадайте, яких навичок ви набули, чого навчилися, які якості в собі розвинули.
Переведіть увагу на положення свого тіла. Якщо ваша поза незграбна (погляд вниз, голова нахилена вперед і трохи набік), це означає, що ви все ще заглиблені в робочі проблеми. Сядьте прямо, обіпріться на спинку дивана або крісла, розслабте руки і ноги, трохи підніміть голову і подивіться вгору.
Подумайте, чого б вам хотілося насправді. Помрійте про своє життя в цілому, і можливо, ви побачите нові варіанти розвитку подій. Такий прийом зі зміною пози і стилю мислення добре застосовувати в ситуаціях, коли вам здається, що ви зайшли в безвихідь і не знаєте, як вам діяти далі.
Коли я, реалізуючи якісь задуми, зустрічаю перешкоди на своєму шляху,, і мені жодним чином не вдається їх подолати попри всі докладені зусилля, я починаю вважати, що, можливо, ще не настав час для того, щоб ці задуми здійснилися. Або не склалися необхідні та достатні умови для здійснення цих планів. Таким чином, я намагаюся відрізняти те, на що я можу вплинути самостійно, від того, що необхідно просто прийняти.
У будь-якому випадку необхідно вникнути в ситуацію, аналізуючи її та свої можливості в ній.
Одні вважають: «навколо мене цілковитий хаос, усе відбувається безконтрольно, від мене нічого не залежить, я нічого не можу вдіяти!» І стають песимістами.
інші переконані: «що б не сталося, я можу хоч якось вплинути, я втручуся і зроблю те, що можу, я маю такий досвід, я впораюся!» І стають оптимістами.
Це і є справжній, розумний оптимізм, пов’язаний не із зовнішніми чинниками, а з внутрішніми, з особистою позицією.
Тому необхідно привчати себе до інтелектуального контролю ситуації і до накопичення досвіду своїх досягнень.
Цей досвід буде дуже корисним, коли нам захочеться, щоб наші діти зростали життєрадісними, він допоможе спрямувати їх у потрібному напрямку.
Про те, як це зробити, ви дізнаєтеся незабаром.
як виХовати дитину-оПтиміста?
Отже, ми з вами, дорогий читачу, з’ясували, що виховати позитивний погляд на життя можна. Але слід пам’ятати, що і песимізму, на жаль, також можна навчити.
За наслідками досліджень Колумбійського університету (СшА), сумний настрій, втрата інтересу до улюблених ігор і занять, занижена самооцінка і почуття невпевненості в собі, похмуре бачення майбутнього частіше зустрічаються у дітей і підлітків, чиї батьки страждають на депресію.
Більш того, ставши дорослими, вони, швидше за все, частіше за своїх ровесників переживатимуть депресивний стан.
Схильність людини до оптимістичного або песимістичного погляду на світ і на майбутнє формується в дитинстві за допомогою двох механізмів навчання-фіксування (коли змалечку в пам’яті фіксуються значущі об’єкти, предмети, форми поведінки) і наслідування. маленькі діти запозичують наші рухи, дії, емоції і навіть ставлення до світу.
Крім настанов, які ми свідомо прагнемо передати дітям, є безліч речей, що передаються без нашого відома. Вчинки є красно-мовнішими за значущі слова: своєю поведінкою, своїм вибором у різних життєвих ситуаціях ми пропонуємо дітям зразки ставлення до світу.
¾ Пам’ятайте! Навіть найменші діти завжди відчувають те, що ми насправді відчуваємо.
Дитина вперше крокує, вона намагається все помацати, до всього дотягнутися, все схопити. Якщо мама у цей момент напружена, постійно очікує на те, що трапиться щось погане, у дитини виникає відчуття того, що світ небезпечний. Якщо вона посміхається, малюк почувається захищеним і світ здається йому дружнім і цікавим.
що важливіше у вихованні оптимізму — «роби, як я тобі раджу» або «роби, як я роблю»? У кожного своя відповідь на це запитання.
Але найважливіше, здається, щоб порада збігалася з особистим прикладом. Адже якщо наша порада відрізнятиметься від дії, то, швидше за все, малюк зробить так, як він побачить, а не так, як почує. не дарма вважають, що краще один раз побачити, ніж сто разів почути.
Як говорив Карлсон, який живе на даху: «Продовжуємо розмову…»
Ви, дорогий читачу, намагаєтеся швидше дізнатися конкретні прийоми і методи, які допоможуть вам виховати дитину з позитивним поглядом на життя. наберіться терпіння і все буде гаразд.
Я пропоную сім конкретних способів, застосовуючи які, ви зможете досягти поставленої мети. Узагалі, цих способів значно більше. Але в межах цієї книги описати все неможливо. Більш того, практикуючи ці важливі та значущі прийоми, ви почнете самі відкривати нові способи виховання в дітей оптимізму.

Отже, розпочнемо…
як критикувати дитину?
Існують правильні і неправильні методи критики. Від того, як саме ви це здійснюєте, безпосередньо залежить, стане ваша дитина оптимістом або песимістом.
По-перше, основне правило критики полягає в тому, щоб бути безмежно точним. Якщо ви перебільшуватимете значущість провини і згущатимете барви, то це призведе до того, що дитина відчуватиме провину і соромитися того, що вона накоїла. Хоча мета критики завжди повинна полягати в тому, щоб змусити дитину змінитися. Відчуття провини, навпаки, знижує почуття відповідальності й позбавляє дитину бажання щось змінювати.
По-друге, критикуючи дитину, ви повинні намагатися пояснити їй, в чому її провина, а також переконати дитину, що проблему насправді можна розв’язати, і особливо підкреслити при цьому причину її виникнення.
По-третє, висловлювати проблему слід доступно і зрозумілими словами.

Давайте розглянемо для прикладу історію 8-річної Дарини, яка влаштувала страшний безлад у своїй кімнаті, і батьки вже тричі просили її прибратися до того, як вона вирушила на екскурсію зі своїм класом.
її батьки були шоковані, тому що вранці вони призначили зустріч агентові з нерухомості, який мав оглянути квартиру, і їм довелося знову прибирати в її кімнаті.
Коли Дарина повернулася додому, мама була розлючена на неї. Вона взяла дочку за руку і відвела її в спальню, щоб пояснити причину свого роздратування. Далі я наведу дві версії того, що мама могла сказати Дарині. Перша версія відображає оптимістичний підхід, а друга — песимістичний.
оптимістична версія
«Дарино, ти поставила мене і тата в незручне становище, і тому ми дуже засмучені».
(Зверніть увагу на те, що критика є дуже конкретною, і мама точно описує свої почуття.)
«Ми тричі нагадували тобі, що ти повинна прибрати в своїй кімнаті, але тобі все бракувало часу».
(Мама дуже точно описує те, що відбулося, і ставить проблему в межі випадковості.)
«Оскільки ти так і не прибрала в своїй кімнаті, а ми чекали на агента з нерухомості, то нам довелося прибирати замість тебе, а для цього ми відклали інші важливіші справи. Ти повинна розуміти, що відповідальність за прибирання твоєї кімнати цілком лежить на тобі, а не на нас».
(І знову мама точно пояснює, що відбулося і що викликало її незадоволення. Вона пояснює причини проблеми та її наслідки, м’яко вказуючи доньці на те, в чому саме вона винна.)
«А зараз я хочу, щоб ти залишилася в своїй кімнаті упродовж 15 хвилин і добре поміркувала про те, що я сказала. Потім я хочу щоб ти мені сказала, яким чином ти підтримуватимеш порядок у своїй кімнаті надалі, щоб таке більше не повторилося. Я прошу тебе написати на аркуші паперу три способи, за допомогою яких ти маєш намір розв’язувати проблему з прибиранням своєї кімнати».
(Тепер мама говорить про реальний період часу, протягом якого 8-річна дитина дійсно може обміркувати якусь проблему. Крім того, мама поставила перед дочкою реальне завдання і показала, яким способом слід знаходити відповідне розв’язання не тільки цієї проблеми, але, можливо, й інших проблем.)
Песимістична версія
«Чому ти нікого не слухаєш? Ти повсякчас дратуєш мене своєю поведінкою!» (Вираз «повсякчас» свідчить про те, що проблема має глобальний характер і що вона практично нерозв’язна. Емоційна реакція вочевидь перебільшена і може викликати у дитини сильне почуття провини.)
«Я вже мільйон разів тобі говорила, щоб ти прибрала у своїй кімнаті, але ти нікого не слухаєш! Що з тобою взагалі відбувається?»
(Мама Дарини, описуючи проблему, значно перебільшує її масштаби. Мама використовує такі вирази, як «мільйон разів», «узагалі відбувається», «нікого не слухаєш». Тут знову підкреслюється глобальність проблеми з метою змусити дитину переживати почуття провини. І всі її слова підкреслюють, що такі проблеми трапляються з дитиною постійно і що взагалі з нею щось коїться. Далі мама звинувачує дитину в тому, що вона постійно робить щось не так, маючи на увазі, що вважає це рисою вдачі дитини.)
«Агент із нерухомості приходив сьогодні вранці, і це була майже катастрофа! Він говорить, що успіх операції з купівлі-продажу практично напряму залежить від того, чи сподобається побачене покупцеві! Через тебе ми могли втратити відмінного агента з нерухомості! І ще ми могли втратити купу грошей від продажу цієї квартири! А це, у свою чергу, означає, що ми не зможемо собі дозволити придбати нову квартиру!»
(Мама Дарини описує проблему у похмурих виразах, як катастрофу, що спричиняє найсерйозніші наслідки. Вона практично звинувачує доньку в тому, що та своєю поганою поведінкою безпосередньо впливає на матеріальне благополуччя сім’ї.)
«А зараз я хочу, щоб ти залишилася у своїй кімнаті та подумала про те, що ти накоїла».
(Суть покарання залишається незрозумілою. Це дає Дарині час для того, щоб почуття провини посилилося, але при цьому вона позбавляється можливості навчитися чогось на власній помилці.)
станьте прикладом для своєї дитини
Діти часто поводяться так само, як і ви. Вони, як правило, запозичують від вас не тільки хороше, але й погане. Якщо ви самі налаштовані песимістично, то і ваші діти виростуть песимістами.
Якщо ви намагаєтеся розвивати у них навички реалістичного мислення, прагнете до того, щоб вони виросли оптимістами, то ви самі повинні змінитися і змінити свій погляд на життя. нелегко змінити спосіб мислення, але це можливо, якщо ви усвідомлюєте, що песимістичний спосіб мислення — це тільки звичка, і ви можете боротися зі своїм песимізмом, як із поганою звичкою.
Ви можете використовувати наведену нижче форму для того, щоб змінити песимістичний погляд на життя на оптимістичний, а негативні думки — на позитивні.
Середній стовпчик допоможе вам ідентифікувати ступінь викривлення проблеми. Конкретність повинна замінити собою катастрофічний характер проблеми, тоді почуття провини не виникає. А це означає, що можна все виправити. Ви можете користуватися такою таблицею для роботи з дітьми від 10 років, щоб допомогти їм оптимістично дивитися на життя і розв’язувати проблеми, зважаючи на реальні факти.

Подаючи приклад своїм дітям, ви можете грати з ними у словесний пінг-понг. Ця гра підійде для дітей від 8 років і старше. Сенс її полягає в тому, що кожна песимістична думка «відбивається» оптимістичною. мета гри в тому, щоб ви і ваша дитина навчилися вчасно реагувати на негативне звучання внутрішнього голосу і позбавлятися його перш, ніж він почне управляти вами.
У цій грі немає переможених і переможців, і кожен щось виграє та щось втратить. намагайтеся осмислити цю гру. Уявіть собі персонажа мультфільму, на одному плечі якого сидить ангел, а на другому — диявол. і обидва борються за те, що повинен робити персонаж.
Для того щоб грати в цю гру, необхідно, щоб троє людей сіли поруч. Посередині має сидіти наймолодший учасник. Старші гравці тримають у руках картонні картки. Один — картку зі знаком «+», другий — картку зі знаком «–».
Гравець, який сидить посередині, називає проблему. Потім гравець, який тримає картку зі знаком «–», вимовляє негативне твердження (песимістично говорить про проблему). Після чого гравець, який має в руках картку зі знаком «+», «відбиває» удар і висловлює оптимістичне твердження.

Пам’ятайте про те, що одного позитивного твердження замало. Воно має бути реалістичним і обґрунтованим. наприклад, таке твердження, як «ти можеш зробити все що завгодно, тільки працюй над цим», звучатиме дуже нечітко.
ніхто не зможе зробити все що завгодно. і так само таке твердження, як «тільки працюй над цим», не є просто формою підбадьорення. Це і є позитивний і реалістичний погляд на проблему.
Давайте з’ясуємо, як відбуватиметься гра, якщо проблема сформульована таким чином: «мені складно вивчати хімію».
Негативне твердження: «Ти взагалі не здібний до таких наук. Так навіщо дарма докладати зусиль?»
Позитивне твердження: «Якщо ти докладатимеш зусиль, краще вчитимешся і зробиш ще одну доповідь, то зможеш підвищити успішність».
Негативне твердження: «Ця наука така нудна, та й підручник написаний так складно».
Позитивне твердження: «можна знайти цікаві книги з цього предмета, а ще можна придбати комп’ютерну програму, в якій доступно розкриває цю науку. Крім того, можна звернутися по допомогу до того, хто добре розуміється на цьому предметі і зможе чогось навчити тебе».
Негативне твердження: «Краще дивитися правді в очі. що б ти не робив, твої оцінки не покращаться. Ти вже тричі не написав контрольну.
Позитивне твердження: «навіть у тому випадку, якщо тобі знову поставлять погану оцінку, додаткові заняття або читання тематичної літератури з цього предмета обов’язково допоможуть тобі досягти кращих результатів».
Учасник гри, який сидить посередині (його проблема обговорюється під час гри), є суддею. Він повинен фіксувати всі негативні і позитивні твердження на аркуші паперу і стежити за тим, щоб негативні твердження були насправді негативними, а не мали узагальненого характеру. А позитивні — дійсно мали реалістичний характер і відзначалися точністю. Позитивні твердження обводяться.
Обговорення кожної проблеми триває не більше ніж 5 хвилин, а потім учасники міняються ролями. Тривалість гри не повинна перевищувати 20 хвилин. Якщо за цей час команда встигла записати 30 позитивних тверджень, то вважається, що вона виграла гру.
Запропонуйте ритуал своїй дитині
Кожна сім’я має свої ритуали і традиції. Якщо їх немає, отже, їх необхідно придумати! наприклад, коли сім’я збирається за столом, кожен повинен розповісти щось смішне — анекдот, історію, кумедний випадок. Це позитивно орієнтує дитину. Знаючи, що відбудеться в найближчому майбутньому (сімейний обід або вечеря), очікуючи на це, дитина може перевести увагу з моменту, в якому вона відчуває страх або тривогу.
нейтралізувати страхи допомагає гумор. Він знімає напруження, дозволяє поглянути на ситуацію збоку, але не може замінити розмову з дитиною про те, що її турбує.
Тому так корисно обговорювати з дитиною її мрії, плани на віддалене майбутнє і на найближчий час. Зрозуміти причини переживань дитини можна, лише спілкуючись із нею, вислуховуючи і підтримуючи її. Спілкування з дитиною, щирі розмови можуть відбуватися незаплановано.
Але особисто я в своїй батьківській практиці давно встановила ритуал передсонних вечірніх посиденьок. Безпосередньо перед сном, сидячи або лежачи на ліжку разом із дитиною, ми розмовляли про все, будували плани на завтрашній день і на майбутнє, мріяли або намагалися знайти вихід зі скрутних ситуацій. результат приголомшував. і хоча моєму синові зараз 19 років, ми з ним друзі, і я цим дуже пишаюся.

Знаходьте час для своєї дитини
Якщо з моїм сином щось відбувалося, турбувало або засмучувала його, я пропонувала йому розповісти не тільки про те, що трапилося, але й про те, як він почувався. Коли я бачила, що його щось сильно турбувало, я говорила йому, що існують жахливі речі, але чудових речей не менше. і що все погане потрібне лише для того, щоб ми могли по-справжньому оцінити хороше.
необхідно знаходити час для того, щоб вислухати своїх дітей, поговорити про їхні почуття та емоції. Це допоможе їм упоратися зі своїми страхами, тривогами і сумнівами.
Дуже важливо приймати дитину неупереджено і щиро. Тільки в цьому випадку діти відчувають батьківську підтримку. Батькам завжди слід бути готовими до обговорення того, що турбує або засмучує дитину. Але не можна нав’язуватися, наполягати на відвертій розмові. необхідними є почуття міри і такт.
Важливими є не кількість щирих розмов і не їх регулярність. Дитина повинна бути переконана, що батьки завжди вислухають її та підтримають, якщо вона потребуватиме цього.
Знайдіть позитивну фразу, яка стане вашим сімейним девізом («вихід завжди знайдеться»; «кожна проблема має своє розв’язання» тощо). Гуляйте разом, спостерігайте за хмарами, деревами, перехожими.
Привчайте дитину допомагати іншим — це ще один спосіб дати їй відчути позитивні емоції та почуватися потрібною.
Щирість почуттів вам допоможе
наші діти відчувають наш поганий настрій миттєво. Тому не варто насилу посміхатися, якщо вам не дуже весело. нехай дитина поспілкується з кимось із близьких, хто має кращий настрій.
не забудьте пояснити, що вам трохи сумно, але таке трапляється, це швидко минеться.
Турбуючись за батьків, діти часто звинувачують себе у поганому настрої дорослих. щирі слова про почуття, які ми переживаємо, допоможуть дітям припинити надмірно турбуватися, допоможуть почуватися впевнено: якщо у батьків може бути поганий настрій, отже, це нормально, якщо й вони час від часу перебуватимуть не в доброму гуморі.
Проте слід пам’ятати, що дитина не потребує подробиць. Детально розповідати їй про свої проблеми — означає брати на себе ризик сформувати у неї тривогу, страх і схильність до депресії.
навіть занепадаючи духом, батьки здатні передавати дітям оптимізм. «Я знаю, що ти можеш бути щасливим і досягти успіху в житті» — підбадьорюючи такими словами в поєднанні з проявами підтримки, любові та готовності вислухати, додаємо дитині віри в себе і своє майбутнє.

Навчіть дитину не драматизувати ситуацію
Це важливий момент у формуванні у дитини позитивного погляду на життя. Складність полягає в тому, щоб знайти правильні слова. Більшість батьків починають розповідати про те, що інші можуть почуватися ще більш нещасно в такій же ситуації. Як правило, це не покращує дитині настрою.
Дитина повинна навчитися порівнювати себе не з іншими, а з самою собою. мета полягає не в тому, щоб довести дитині, що ситуація є різною для різних людей. необхідно, щоб вона усвідомила, як ситуація змінюється в часі та в її власному житті. Дитині, та і дорослому також, необхідно зважати на свої попередні успіхи і на свій досвід розв’язання проблем. Завдання батьків — постійно нагадувати, що дитина такий досвід має. «Сьогодні тобі щось не вдалося. Але пригадай попередній тиждень, коли у тебе все добре виходило, ти впорався з труднощами, які здавалися тобі непереборними…»
Багатьом батькам хочеться уберегти своїх дітей від переживань і сумних думок. Вони намагаються негайно втішити свою дитину, виконати всі її бажання тощо. Але це — погана послуга. Оптимізм — це життєва сила, якій невдачі допомагають розвиватися так само, як і успіх. Тому не слід позбавляти дитину сумного досвіду. нехай, не досягнувши мети, вона відчуває сильні емоції. Вона повинна відчути, що зусилля має особливу цінність.
Звісно, якщо батьки вміють дослухатися до проблем дитини і підтримати її.
роЗвивайте інтелект дітей
У процесі своєї діяльності мені неодноразово доводилося мати справу з дітьми, які мали різні відхилення розвитку. Працюючи над розвитком їхніх інтелектуальних навичок (аналіз ситуації, пошук помилок, планування дій і контроль над ними та ін.), я помітила один «побічний ефект». У моїх підопічних стало з’являтися почуття власної компетентності, значущості. Долаючи труднощі навчання, вони починали вірити в себе, частіше посміхалися і позбавлялися страху перед новими завданнями. Беручи до уваги свій попередній досвід, мої дітлахи із задоволенням починали розв’язувати нові задачі, у них з’явився «смак» до інтелектуальної діяльності. Цей процес почав давати задоволення.
і хоча в школі їм продовжували ставити погані оцінки, якість цих оцінок була абсолютно іншою. Якщо раніше така дитина отримувала незадовільну оцінку за 25 помилок, то тепер тільки за п’ять. Відчуваєте різницю?!
Успіхи в навчанні в результаті занять із розвитку інтелекту неодмінно допоможуть дитині стать оптимістом!
через низку причин кожне подальше покоління дітей дивиться на життя все песимістичніше. Діти стають схильними до депресії, руйнівна дія якої виявляється:
Ø у поганій успішності в школі;
Ø відсутності друзів;
Ø фізичних захворюваннях.

Ви можете допомогти своїй дитині, якщо завжди пам’ятатимете, що:
♦ дітей необхідно вчити бути оптимістами, а оптимізм їм потрібен для того, щоб уникнути депресії та інших ментальних психічних проблем;
♦ оптимізм є наслідком реалістичного мислення, він допомагає долати будь-які труднощі на життєвому шляху;
♦ ви повинні оптимістично дивитися на своїх дітей.
Зазвичай діти швидше вчаться, коли мають перед очима приклад батьків.
шановний мій читачу! Я хочу зробити вам комплімент. Ви мужні та наполегливі, маєте силу волі. Ви обов’язково досягнете поставленої мети!
чому я так уважаю? А хто благополучно дістався до цього місця і читає ці рядки? Хіба не ви хочете дізнатися, як вижити поруч із песимістом?
Саме ви! і ви гідні похвали!
як вижити Поруч іЗ Песимістом?
люди зустрічаються, люди закохуються, одружуються. А потім починають думати, як жити далі. Кожний міркує на свій лад. Але найчастіше багато хто розчаровуються і роздратовуються.
Проте це не є приводом для того, щоб розлучитися. У кожного з нас є недоліки. Але є і достоїнства. і якість цих достоїнств, я сподіваюся, переважує кількість недоліків.
Природно, якщо ви чуєте постійне «ні» у відповідь на будь-яку вашу ініціативу, це пригнічує. Ви починаєте розуміти, що горизонти вашого життя не дуже світлі та високі. непомітно для себе ви запозичуєте цей погляд на життя.

Скажіть собі «ГОДі»! незважаючи на те що сумні думки передаються, проти них можна виробити імунітет. Яким чином? Дуже просто! необхідно засвоїти два моменти.
1. Навчитися розуміти свою песимістичну половину.
2. Уміти правильно реагувати.
Давайте зупинимося на кожному пункті детальніше. Отже, щоб навчитися розуміти партнера-песиміста, важливо завжди пам’ятати, що він мислить навпаки. Успіхи здаються йому випадковими, а поразки — закономірними.
Почуття невизначеності та очікування можливої невдачі стають частиною способу мислення такої людини. Вона почувається страждальником, їй постійно здається, що оточуючі роблять щось не так. У невдачах вона схильна звинувачувати всіх, вважаючи себе жертвою обставин.
В якомусь сенсі таку людину варто пожаліти. Адже вона не є активним учасником подій свого життя і не почувається відповідальною за те, що відбувається з нею. їй важко приймати рішення, вона багато чого боїться.
Як же правильно реагувати на таку життєву позицію? необхідно дотримуватися чотирьох правил.
1. Не давайте себе заразити.
Якщо ваша половина постійно критикує вас за наївність і невміння сприймати світ реально, тобто негативно, то скажіть собі: половина, ти не права! нагадайте своєму партнерові, що не завжди його песимістичні прогнози збувалися.
Ø Мрійте про більше!
Ø Підтримуйте позитивне ставлення до життя!
Ø Вірте у свої можливості!
Ø Відмовтеся від залежності від обставин!
2. Спонукайте свого партнера до пошуку рішення.
Прагніть випереджати спроби вашого улюбленого песиміста діяти в межах звичної для нього негативної логіки. розставте акценти інакше. Попросіть пошукати і запропонувати можливі варіанти дій, замість того щоб перераховувати перешкоди на шляху до досягнення мети.
3. Шукайте причини.
Песиміст завжди не впевнений в собі. Отже, людина пережила колись негативний досвід, який змусив її сумніватися у власній цінності. Песимізм має причину, тому спробуйте її відшукати. Песимістами не народжуються, песимістами стають!
4. Усвідомте свої вигоди.
життя з песимістом дає нам можливість реалізовувати свою потребу в тому, щоб постійно допомагати іншому, але одночасно і починати владарювати над ним. Хіба це не привід відчути задоволення?

Замість висновку
наш тренінг добіг кінця. і я сподіваюся, що він буде для вас корисним. Я переконана, що ви зможете застосувати описані в цій книзі прийоми і способи, щоб почуватися справжнім освіченим оптимістом, здатним передати свої знання і відчуття дітям та оточуючим.
Я хочу побажати, щоб ваше життя складалося з любові, служіння, підтримки і схвалення стосовно людей.
Ø Пам’ятайте: ми не отримуємо від життя того, на що заслужили, а отримуємо те, чого очікуємо!

Пархомчук Г. С.
Спілкуватися з підлітком. Як?
Книга для розумних батьків

джерело

картина Copyright © Олена Вострова, «Дитячий Ангел», 2013-2015