Для мамусь хлопчиків і не тільки…

Для мамусь хлопчиків і не тільки...
Хлопчиків повинні виховувати чоловіки, це безперечно. Але й роль матері в житті підростаючого сина в жодному випадку не можна применшувати. То ж, чи легко бути «правильною» матір’ю для хлопчика?

Отже…
У перші три роки життя хлопчика між ним і матір’ю існує тісний психологічний зв’язок. Це дуже відповідальний період у вихованні сина для жінки. Потім виправити допущені помилки буде непросто, а часом, на жаль, і не можливо. Легше попередити прикрі огріхи, які в майбутньому можуть стати перешкодами для благополуччя сина в тих чи інших сферах життя. Для цього від матері не потрібно ніяких надприродних зусиль або героїчної самопожертви. Жінкам, які бажають гармонійно відчувати себе в ролі матері і бути впевненими, що вони роблять все можливе, щоб їх син виріс щасливою і успішною людиною, варто дотримуватись таких чотирьох принципів:

1. Любити батька своєї дитини і відчувати, що ця любов взаємна.

Жінки, які захоплені своїм чоловіком, ділять ліжко з ним, а не з дитиною, відчувають себе коханими і сексуально привабливими, рідко проявляють схильність до гіпер- або гіпоопіки. В результаті у синів значно знижуються шанси попасти в психологічну залежність від матері або стати розбалуваними кумирами сім’ї.

Діти жінок, щасливих у шлюбі, ростуть з відчуттям безпеки і довіри до людей та світу, в них формується адекватна самооцінка і, як правило, не виникає труднощів із встановленням соціальних контактів. Людина, яка в дитинстві відчувала себе любимою і бажаною обома батьками, здатна відчувати і проявляти любов до своїх близьких – дружин (чоловіків), дітей, батьків.

2. Щиро поважати батька своєї дитини.

Якщо жінка не відчуває поваги до чоловіка або, не дай Бог, зневажає його (причому абсолютно не важливо, чи явно чи приховано вона це робить: дитина на рівні підсвідомості безпомилково вловлює тональність відносин між матір’ю і батьком), син виросте з переконанням, що він сам – нікчемний чоловік . Жінки, які зустрінуться йому на шляху, ще більше зміцнять цю віру, бо будуть бачити в ньому жалюгідного невдаху, недостойного представника сильної статі і ставитися будуть відповідно.

Як бути, якщо батько не є або перестав бути гідним прикладом для наслідування (наприклад, зловживає алкоголем або пристрастився до наркотиків) і матері нема за що його поважати? Можливо, жінці заради себе самої і благополуччя дітей слід позбутися своєї співзалежності якомога швидше, часом, навіть ціною руйнування шлюбу. В ідеалі – навіть не намагатися будувати довгострокових відносин з чоловіками, що мають алкогольну чи наркотичну залежність, і тим більше не народжувати від них дітей.

3. Відчувати себе реалізованою професійно і в улюблених заняттях.

У жінок, які люблять свою роботу і мають хобі, самооцінка і ступінь самоповаги зазвичай адекватно високі. Дитина для них не стає центром Всесвіту. Відсутність прагнення компенсувати професійну нереалізованість благотворно позначається на стратегії виховання дітей. Так, успішні в своїй професійній сфері жінки рідко мучать своїх дітей надмірною увагою і невиправданим контролем – навпаки, з ранніх років вчать їх бути самостійними і відповідальними, що особливо важливо при вихованні хлопчиків.

4. Заохочувати всі прояви самостійності сина, навіть незручні для вас.

Якщо мати пригнічує хлопчика, жорстко вказує, що йому слід і чого не слід робити, постійно присікає його спроби впоратися з якоюсь справою самостійно, часто несправедливо карає, він виросте безініціативним, млявим, безвольним, невпевненим у собі – загалом, безхребетним, затурканим чоловіком. Його ідеалом стануть авторитарні жінки, оскільки психологічно комфортно він буде почувати себе, тільки перебуваючи в “їжакових рукавицях”.

За якими ознаками можна визначити, чи правильно мати виховує сина, чи не припускає вона грубих помилок? На мою думку, є два основних критерії, які вказують, що ви на вірному шляху:

Перший: у хлопчика мало страхів, і вони не заважають йому жити. В іншому випадку батькам краще звернутися по допомогу. Боязнь темряви або страх залишатися вдома одному – поширені дитячі проблеми, яким дорослі, на жаль, далеко не завжди надають належне значення, а часом вважають варіантом норми. Не варто сподіватися на те, що дитина без сторонньої допомоги переросте свої страхи, для його нормального психічного розвитку важливо своєчасно звернутися за допомогою.

І другий: в межах свого віку хлопчик самостійний. Батьки, які не виконують за дитину роботу, з якою вона цілком може впоратися сама, діють дуже мудро. Так, 4-річному малюкові під силу пропилососити кімнату і протерти пил з меблів. 5-річний може приготувати собі простий сніданок (наприклад, бутерброд), годувати домашнього вихованця і прибирати за ним, оплачувати дрібні покупки в магазині. 6-річкам можна сміливо доручати поливати квіти і рослини, прополювати бур’яни на грядці, чистити овочі, сервірувати стіл.