Чи залежні наші діти????

Чи залежні наші діти????

Шокуючий експеримент сімейного психолога
▪ Дітям від 12 до 18 років запропонували добровільно провести вісім годин наодинці з самими собою, виключивши можливість користуватися засобами комунікації (мобільні телефони, інтернет). При цьому їм заборонялося включати комп’ютер, будь-які гаджети, радіо і телевізор. Зате дозволявся цілий ряд класичних занять наодинці з собою: письмо, читання, гра на музичних інструментах, малювання, рукоділля, спів, прогулянки і т.п.

▪ Автор експерименту хотіла довести свою робочу гіпотезу про те, що сучасні дітки надто багато розважаються, не в змозі самі себе зайняти і абсолютно незнайомі зі своїм внутрішнім світом. За правилами проведення експерименту, діти повинні були прийти строго на наступний день і розповісти, як пройшло випробування на самотність. Їм дозволялося описувати свій стан під час експерименту, записувати дії і думки. У разі надмірного занепокоєння, дискомфорту або напруги психолог рекомендувала негайно припинити експеримент, записати час і причину його припинення.

▪ На перший погляд, затія експерименту здається вельми нешкідливою. Ось і психолог помилково вважала, що це буде абсолютно безпечно. Настільки шокуючих результатів експерименту не очікував ніхто. З 68 учасників до кінця експеримент довели тільки лише ТРОЄ – одна дівчинка і два хлопчики. У трьох виникли суїцидальні думки. П’ятеро випробували гострі «панічні атаки». У 27 спостерігалися прямі вегетативні симптоми – нудота, пітливість, запаморочення, приливи жару, біль у животі, відчуття «ворушіння» волосся на голові і т.п. Практично кожен відчув почуття страху і занепокоєння.

▪ Новизна ситуації, інтерес і радість від зустрічі з собою зникла практично у всіх до початку другого-третього години. Тільки десять чоловік з перервали експеримент відчули занепокоєння через три (і більше) години самотності.

▪ Героїчна дівчинка, яка довела експеримент до кінця, принесла щоденник, де вона всі вісім годин детально описувала свій стан. Тут уже волосся заворушилися на голові у психолога. З етичних міркувань вона не стала публікувати ці записи.

Що робили підлітки під час експерименту:

– Готували їжу, їли;
– Читали або намагалися читати;
– Робили якісь шкільні завдання (справа була в канікули, але від розпачу багато схопилися за підручники);
– Дивилися у вікно або вешталися по квартирі;
– Вийшли на вулицю і відправилися в магазин або кафе (спілкуватися було заборонено умовами експерименту, але вони вирішили, що продавці або касирки – не в рахунок);
– Складали головоломки або конструктор «Лего»;
– Малювали або намагалися малювати;
– Милися;
– Прибиралися в кімнаті чи квартирі;
– Грали з собакою чи кішкою;
– Займалися на тренажерах або робили гімнастику;
– Записували свої відчуття чи думки, писали лист на папері;
– Грали на гітарі, піаніно (один – на флейті);
– Троє писали вірші чи прозу;
– Один хлопчик майже п’ять годин їздив по місту на автобусах і тролейбусах;
– Одна дівчинка вишивала по канві;
– Один хлопчик відправився в парк атракціонів і за три години докаталась до того, що його початок рвати;
– Один юнак пройшов через місто з кінця в кінець, близько 25 км;
– Одна дівчинка пішла в Музей політичної історії і ще один хлопчик – в зоопарк;
– Одна дівчинка молилася.

▪ Практично всі в якийсь момент намагалися заснути, але ні в кого не вийшло, в голові нав’язливо крутилися «дурні» думки.

Припинивши експеримент, 14 підлітків полізли в соціальні мережі, 20 подзвонили приятелям по мобільнику, троє подзвонили батькам, п’ятеро пішли до друзів додому або в двір. Решта включили телевізор або занурилися в комп’ютерні ігри. Крім того, майже всі і майже відразу включили музику або сунули у вуха навушники.

▪ Всі страхи і симптоми зникли відразу після припинення експерименту.
63 підлітка заднім числом визнали експеримент корисним і цікавим для самопізнання. Шестеро повторювали його самостійно і стверджують, що з другого (третього, п’ятого) разу у них вийшло.

При аналізі того, що відбувалося з ними під час експерименту 51 чоловік вживав словосполучення «залежність», «виходить, я не можу жити без …», «доза», «ломка», «синдром відміни», «мені весь час потрібно …», «злізти з голки »і т.д. Усі без винятку говорили про те, що були жахливо здивовані тими думками, які приходили їм в голову в процесі експерименту, але не зуміли їх уважно «розглянути» через погіршення загального стану.

▪ Один з двох хлопчиків, успішно закінчили експеримент, всі вісім годин клеїв модель парусного корабля з перервою на їжу і прогулянку з собакою. Інший спочатку розбирав і систематизував свої колекції, а потім пересаджував квіти. Ні той, ні інший не відчували в процесі експерименту ніяких негативних емоцій і не відзначали виникнення «дивних» думок.

▪ Отримавши такі результати, сімейний психолог злякалася. Гіпотеза гіпотезою, але коли вона ось так підтверджується …
Але ж треба ще врахувати, що в експерименті брали участь не всі підряд, а лише ті, хто зацікавився і погодився.

джерело: uduba.com
переклад Мирон Шкробут