Культ професійного успіху і криза батьківства

Культ професійного успіху і криза батьківства

Одну з причин кризи батьківства становить для чоловіків культ професійного успіху, що його разом із технічним розвитком створила європейсько-американська цивілізація. Професійний успіх і конкуренція, пов’язана з ним, повністю поглинає діяльність багатьох чоловіків.

Вони вважають, що задоволення від професійної діяльності можливе тільки тоді, коли виграєш у конкуренції з іншими та осягаєш успіх.

Карен Хорні стверджує, що прагнення до успіху в багатьох чоловіків сьогодні позначене невротичною конкуренцією. Гостра боротьба містить у собі елементи ворожості, перемога одного означає поразку іншого. Це помітно у багатьох сферах діяльності: в політиці, спорті, бізнесі, культурі, науці, економіці, фінансах, у засобах масової комунікації. Медіа цікавляться насамперед тими, хто виграє у гострій конкуренції і добивається перших місць. Культ успіху призвів до деградації слабкого чоловіка. Якщо він не витримує конкуренції у суперництві з сильнішим за себе, то він майже автоматично виключається з гри і відсувається на узбіччя життя. Загроза поразки буває джерелом страхів для багатьох хлопців уже у шкільному віці.

Внаслідок гонитви за успіхом роль емоційних зв’язків у житті мужчини, чоловіка і батька, не раз відступає на дальший план. Чуттєві зв’язки, також і ті, що найважливіші: подружні, батьківські, приятельські — стають підпорядкованими успіхові. Не для одного чоловіка ціною його успіху стає слабкий зв’язок із дружиною і занедбання стосунків із власними дітьми.

Професійна конкуренція не раз супроводжується почуттям заздрості. Воно мучить і внутрішньо нищить багатьох сучасних чоловіків, що не раз фатально відбивається на їхніх емоційних зв’язках із найближчими, особливо з дітьми.

Брак успіху в праці викликає те, що сучасний тато приходить додому роздратованим, а це, своєю чергою, випливає з почуттів безсилля і безпорадності, змішаних із придушеним соромом і здерев’янінням, типовим для тих, хто ненавидить свою роботу. Особливо син страждає, отримуючи «нічийного тата», за виразом Блейка: «нічийний тато» — елемент чоловічої статі, який живе у царстві заздрості.

Татусі, не вміючи примиритися з різними поразками на професійному полі, переносять їх — інколи повністю неусвідомлено — на своїх дітей, замучуючи їх вимаганнями шкільних успіхів. Батьки не раз «вимірюють» свою дитину міркою шкільних і позашкільних досягнень. Не усвідомлюючи власних комплексів на полі успіху, вони можуть принижувати своїх синів, ставлячи їм за взірець інших хлопців, які, на їхню думку, сильніші, здібніші, слухняніші, розумніші…

Тоді сини підростають у комплексі меншовартості, від якого силкуються вилікуватися — через намагання осягнути життєвий успіх у конкуруванні з іншими. І отак порочне коло замикається.

Юзеф Августин SJ, deon.pl
CREDO