Неочікувана очікувана радість

Неочікувана очікувана радістьВагітність – це завжди несподіванка.
Ви можете довго до неї готуватися, можете довго вираховувати день сприятливий для запліднення, а можете навпаки не думати про дитину, вважати, що це не для вас – але і в тому і іншому випадку ця подія залишається завжди несподіваною.
Для більшості подружжя – це велика радість, але для когось може стати шоком.
У чому ж полягає суть цього шоку?

Та в першу чергу у факті, що Бог не слухається наших забаганок, а дає можливість життю далі розвиватися. Нам дуже часто здається, що ми добре знаємо, чого хочемо у житті і тому прагнемо контролю над життям власним і життям тих, хто поряд. Але у такий спосіб Господь ніби показує нам – людям, що насправді лише Він істинний Творець життя. І тоді ми лице в лице стикаємося з власною гординею і не можемо збагнути як то таке сталося?
Практика показує, що чим більше подружжя боїться народження нових членів родини, тим більше вагітностей воно має. У чому ж тут логіка? А логіка насправді дивовижна. Творець у своєму милосерді посилає до такої родини ангелів, щоб дати шанс чоловікові та жінці навчитися приймати нове життя з радістю. А вже від самого подружжя залежить: чи приймуть вони дар Творця, а чи викинуть як непотріб. Проте милосердя Боже безмежне і Він знову і знову дає шанс…
За таких обставин, здається, цілком природними є нарікання бездітних пар, які докладають багато зусиль, щоб нове життя оселилося в лоні. Але і тут ми зустрічаємося з дивовижним милосердям Бога. Долаючи спільно труднощі подружжя вчиться підтримувати одне одного, вчиться приймати одне одного в обмеженості, вчиться з великою шаною ставитися до нового життя, а ще – довіряти Богові, покладатися не на власні зусилля та на зусилля лікарів, а – на самого Творця. То ж не рідко на практиці ми маємо, що безплідна пара щойно змирившися з власним станом – отримує винагороду – дитину, як дивовижну подарунок за смирення. Або варто подружжю усиновити дитину, як дізнається, що вже в утробі мешкає ще один член родини.
То ж зародження дитини – це завжди дар і завжди несподіванка. Жінка і чоловік по-різному переживають цю новину. Проте, для жінки важлива підтримка чоловіка. Для неї вагітність є особливим станом, який може проявитися як у вигляді великої радості, так і через патологічний страх, страх перед сучасним, страх перед майбутнім, страх як результат життєвого досвіду чи несприятливого виховання і тут так важлива підтримка коханого, його турбота, його розуміння.
Для чоловіка вагітність дружини може також мати різні емоційні забарвлення: він несамовитої радості, до категоричного відкидання. Бо нерідко чоловік сприймає дитину як обмеження себе і своєї свободи. За таких обставин чоловікові варто просто посидіти на дитячих майданчиках у вихідні дні і подивитися з якою насолодою інші чоловіки бавляться зі своїми дітками у пісочніцах, бігають у футбол по полю, тішаться першими кроками своїх нащадків. Бо діти дійсно надають особливий сенс життю чоловіка, розкривають його батьківство, проявляють чоловічість.
Вагітність – це насолода і випробування одночасно. Для жінки цей стан можна порівняти з польотом на літаку. Перший триместр – зліт, коли трохи закладає вуха, відчувається перевантаження, дискомфорт; другий – сам політ і насолода від відчуттів, від того, що бачиш довкола, від перебування між небом та землею. Звісно існують повітряні ями, але вони додають трохи екстриму у переживання, роблять їх більш значимими. І третій триместр – посадка. Знову відчуття перевантаження і вже готовність зустрітися з землею, щоб як скоріше насолодитися новою зустріччю і вже новим станом.
У цьому польоті жінка не завжди є такою, як її звик бачити чоловік до вагітності, проте вона цього не помічає. Це не значить, що їй про це треба увесь час говорити і вказувати на неузгодженості, варто просто прийняти, прийняти ці зміни, прийняти з активовану чутливість, прийняти її неповторність. Бо саме найбільші неадекватності пізніше стають ніжним надбанням спогадів, перетворюються у родинні перекази та легенди, надають родині своєї самобутньої родзинки.
У той же час, немало жінок ображаються на своїх коханих за нерозуміння, потребують до себе особливого зміненого ставлення з боку чоловіка. Та насправді вагітність – це не хвороба, це нормальний стан жінки. Але дитину виношує дружина, то ж цілком природно, що саме вона так по-особливому реагує на всі прояви дитини, але це зовсім не значить, що вона має вимагати подібних реакцій від чоловіка. Бо взаємодія між дитиною і матір′ю є дуже інтимною і чоловік долучається до цієї взаємодії не через штучне притягнення його до всіх переживань жінки, а через поступове усвідомлення власного батьківства.
Виношування дитини – це спільний процес мабуть як і пологи, бо лише за таких умов виникає цілісне «МИ» – «ми народили дитину», «це наша дитина», дитина наших родів.

Людмила Гридковець