Що втягує твою дитину?

Роль батьків в вихованні дітей, як користатись ЗМІ

Вступ

Від наймолодших років ми маємо контакт із ЗМІ. Трапляється, зовсім не рідко, що дитина, поки навчиться розмовляти, вже реагує на улюблені телевізійні програми, які, зазвичай, є мультиплікацією. Батьки, часом не замислюючись, а часом обдумано, саджають перед телевізором свої кількамісячні потіхи. Як тільки дитя навчиться розмовляти, писати, читати, воно вже є втягнуте джунглями Інтернету і кольоровими часописами. І так виростають дорослі, котрі користають з мас-медіа, але не завжди здають собі справу, який вплив вони мають на них. Як інтелектуально та морально їх розвивають, яким чином формують їхню особистість та мислення про реальність.

Діти і молодь охоче користуються усіма технологічними новинками, в тому числі зі сфери засобів масової інформації. Як показують досліди, молоді люди проводять перед екраном телевізора чи комп’ютера в середньому 20 годин на тиждень. Деякі навіть 40 годин і більше. До 18-ти років молодий глядач перегляне 8 тисяч екранізованих вбивств і 100 тисяч різних актів насильства. Ці дані вже не сигналізують, а навпаки, жахають. Якщо додати до цього той факт, що батьки часто не знають, що дивляться їхні діти, то захистити дітей від шкідливого впливу ЗМІ здається взагалі неможливим. Проте, однак, вчити дітей та молодь розсудливо користуватися мас-медіа є одним з найважливіших виховних завдань в родині та в школі. Іван Павло ІІ, котрий у своєму навчанні порушував також питання (проблему) освіти ЗМІ, вважав істинним її місцем передусім родину:

Батьки, як перші і найважливіші вихователі своїх дітей, так перші також повинні пояснювати їм, чим є засоби масової інформації. (…) Навіть малих дітей можна навчити чогось на тему засобів інформації, а саме, що творять їх люди, котрі хочуть нести переказ, що цей переказ часто заохочує до вчинення чогось – щоб придбати якийсь товар, щоб поводитись в спосіб, який сіє сумніви (…). Батьки повинні також впровадити правила користування в домі засобами інформації (…), повинні дати дітям добрий приклад, користуючись засобами інформації в спосіб обміркований та виборчий (Іван Павло ІІ, Медіа в родині: ризик і багатство, 24 січня 2004).

Безмірно важливим завданням, як родини, так і школи, є приготування дітей та молоді до критичного і селективного відбору переказів мас-медіа. Завдяки розмовам в родині і заняттям з вивчення ЗМІ в школі можна навчити дитину ефективно користатися з конкретних засобів інформації, ретельно вибирати джерело інформації і здійснювати відбір вже отриманих знань, а також вдосконалити опір до маніпуляції. Характерного відношення до ЗМІ можна навчити через різного роду дискусії, вправи, практики і занять з мас-медіа. До мас-медіа можна виховати тільки через мас-медіа. Потрібно навчити дітей і молодь відчитувати їхню мову, вказувати їм способи маніпуляції, розмовляти про те, з чим зустрічаються в ЗМІ. Це довготривалий процес і не можна його запланувати як одну чи дві розмови. В практиці потрібно використовувати для цього кожну нагоду, яка трапляється.

Ця книжка має бути допомогою для батьків і вихователів. Можемо поділити її зміст на чотири частини, кожна з яких має інше завдання. Частина перша: Дитина в світі мас-медіа, описує механізми дії ЗМІ, їхні функції і цілі та вплив, який вони мають на дітей. Частина друга: Кольоровий світ мас-медіа, містить характеристику окремих засобів переказу, а також способи їхнього впливу на дітей. Частина третя: Що втягує твою дитину?, застерігає перед загрозами, на які може наражатися дитина, користуючись ЗМІ. Частина четверта: Як захистити свою дитину?, містить практичні поради, які торкаються того, як зміцнити у дітей опір до ЗМІ і як протидіяти вищеописаним загрозам.

І. Дитина в світі мас-медіа

1. Сучасний світ мас-медіа і діти

Сьогодні ЗМІ стали особливим елементом виховного середовища. Неможливо переоцінити їхнього значення, по-перше, з приводу їхнього розповсюдження, по-друге, тому, що молоді люди становлять значущу групу їх адресатів. Діти від наймолодших років систематично, щоденно, з величезним зацікавленням і захопленням занурюються в світ електронних ЗМІ. Це світ, який відрізняється від реального, який відображає дійсність за допомогою величезних скорочень, спрощень, копій, моделей і систем. Це неправдива дійсність, нереальна, а одночасно дуже приваблива, яка викликає зацікавлення. Відбувається це тому, що це зовсім інший світ, ніж той, в якому дитина зростає. Його характеризує велетенська зміна образів, прикладів поведінки, думок та поглядів. Кольоровий світ ЗМІ – це світ успіху, розвитку, відкриттів, добра, любові, а також світ воєн, насильства, біди, трагедії, порнографії. Отже, це світ, який є конкурентним по відношенню до реального світу. Це світ, в якому живуть і виростають наші діти. Від наймолодших років вони щодня користуються електронними обладнаннями і не уявляють собі життя без них. Наші діти мають доступ до кабельного телебачення, інтерактивного телебачення, DVD-дисків, до комп’ютера і щораз частіше до Інтернету та мобільних телефонів[1]. Світ мас-медіа, пропонуючи наймолодшим необмежені можливості пізнання, розваги, інтерактивної комунікації, подорожування по всьому віртуальному світі, збуджують зацікавлення своєю привабливістю, новизною і таємничістю. Тому щодня втягує дітей до спілкування з ним (світом ЗМІ), часто протягом багатьох годин, заповнюючи ним весь вільний час, а також час обов’язкових занять.

Щоденна, постійна, багатогодинна присутність дитини в світі мас-медіа повинна викликати занепокоєння і спонукати до роздумів. Основні питання, які повинні виникати, це: Яке місце займає дитина в цьому світі і ким вона стає? Істотним, з точки зору виховного процесу і педагогіки, є пізнання і зрозуміння того, що відбувається з дитиною в світі електронних ЗМІ. А отже: Яку користь вона черпає з переваг мас-медіа? Які загрози вони створюють? Які зміни відбуваються в молодому користувачі ЗМІ, в його житті, у його відносинах з іншими? У зв’язку з цим новим закликом ми повинні навчити дитину, як вона має раціонально користуватись мас-медіа. У цьому понятті криються: вміння селективного і відповідального вибору змісту переказів ЗМІ, вміння активного і критичного відбору, вміння істинного відчитування і надання значень, а також вміння давати собі раду з різними загрозами, які випливають з сучасних мас-медіа[2].

2. Специфіка впливу та механізми дії мас-медіа на дитину

Дитина завжди живе у визначеному середовищі – природньому, суспільному і культурному, які, з меншою чи більшою силою, свідомо чи випадково, впливають на процес виховання. Середовище, в якому дитина зростає, може створювати умови, які сприяють її розвитку та вихованню. Однак, також може загрожувати і утруднювати перебіг цього процесу, викликаючи зміни деструкційного характеру в різних сферах особистості і житті дитини. У зв’язку з цим не може забракнути запитань про сучасні виховні середовища дитини. Можемо їх зобразити за допомогою наступної схеми:

Що втягує твою дитину?

Найважливішим виховним середовищем для дитини, місцем її зростання, розвитку і виховання повинна бути сім’я, яка буде асоціюватись їй з довірою та забезпечить почуття стабільності і безпеки. Це там дитина буде зростати у відповідній системі цінностей і культури. Це є фундамент на все життя. В той час, коли дитина розпочне навчання, на різних етапах розвитку великий вплив на її постави будуть мати дитячий садочок, школа, далі – група ровесників, з якою буде ідентифікуватись. Останнім середовищем виховання, але на сьогодні все більш домінуючим, є середовище ЗМІ. Також щораз частіше мас-медіа заміняють батьків в найважливішій функції, яку вони повинні виконувати, тобто у вихованні дітей. Хоча важко докладно оцінити вплив ЗМІ на життя, функціонування і розвиток дітей і молоді, то однак, без вагання, у значній мірі це залежить від віку адресата. Досліди показують, чим молодший адресат, тим більше він піддається впливам мас-медіа, як в значенні засвоювання змісту, так і впливу на його психіку.

Сучасні ЗМІ стали інтегральним елементом нашого життя. Посвячуємо їм щораз більше часу і, на жаль, вони часто замінюють інші форми активності. Присутність мас-медіа в особливий спосіб зауважується в родинному середовищі. Завдяки ним діти входять в сферу впливу зовнішнього світу. Коли тільки стануть спроможними ввімкнути телеприймач чи комп’ютер, перед ними відкривається багато випробувань, до яких вони часто не готові. Телевізійний, комп’ютерний екран, преса створюють певний образ світу, будують світогляд і передають конкретні приклади для наслідування. Вони мають спроможність захопити дитину і переконати її до підняття різного роду діянь та намірів. Інтенсивний розвиток нових ЗМІ приніс нові проблеми виховання, тому, щоб з ними справитись, ми повинні спочатку докладно пізнати завдання та функції, які медіа виконують в житті наших дітей.

3. Завдання та функції ЗМІ

Знання про завдання і функції ЗМІ полегшить орієнтацію в сфері їхньої ефективності та механізмів, які вони використовують. Найчастіше їм присвоюються такі функції, як: інформаційна, науково-виховна, розважальна і впливова. Крім того, часто вказується на їхню роль: соціалізації, пропаганди, громадського контролю, соціальної інтеграції, поширення мистецтва. Оскільки список функцій ЗМІ досить великий, для представлення обмежимось тими, які є найважливішими для виховання.

Інформаційна функція полягає на заспокоєнню потреби і права дітей та молоді на інформування і бути інформованим. ЗМІ, особливо телебачення та Інтернет, відіграють у цій сфері виняткову роль. Посередництво сучасних ЗМІ дає можливість брати участь у подіях, які відбуваються у цілому світі, вони є джерелом знань, надихають і формують людську поведінку, як в сім’ї, так і в суспільстві. Молодий адресат очікує ретельної та нової інформації. Однак, в повені даних він часто втрачає орієнтацію щодо істинності переданих повідомлень. Така плутанина часто викликає у дітей – що сьогодні неодноразово можна зауважити – невміння розрізняти важливі питання від неважливих. В такому випадку важко говорити про інформаційну функцію, тому що ЗМІ не забезпечують дітям цінних змістів , не спричинюються до збагачення їхніх знань, а часом діють, навпаки, безглуздо. У ЗМІ ми нерідко зустрічаємось з інформацією, яка є інтерпретацією і лише вдає інформацію. Такого роду зміст вирваний з ширшого контексту або переданий таким чином, щоб не інформувати, а тільки викликати наслідок пропагування, задуманий відправником. Ми маємо право до ретельної інформації, тому потрібно вимагати її від відправника.

Науково – виховна функція реалізується через передачу і популяризацію знань, наприклад, через представлення найновіших наукових відкриттів, презентацію творів мистецтва, показ життя тварин і рослин. Діти часто дивують запасом слів і знанням фактів, які черпають з мас-медіа. Телебачення дозволяє вирівняти рівень знань і уяви дітей з різних середовищ. Стрімкий прогрес цивілізації спричинюється до того, що набуті в школі знання і вміння швидко стають застарілими. А це, в свою чергу, змушує людину до їхнього постійного поповнення, вимагає перманентної (невпинної) самоосвіти. ЗМІ сприяють здобуванню нових знань і актуалізації тих, які ми здобули раніше. Вони мають вплив на розвиток зацікавлень, оскільки містять багаті можливості представлення явищ і процесів в привабливій і переконливій формі. Виховна функція ЗМІ також скеровує дітей на прийняття визначених постав. Представлені моделі поведінки викликають у адресатів бажання наслідування, тобто уподібнення до них у зовнішньому вигляді, поведінці, способі вираження, і навіть переконаннях. Виховний вплив тут буде залежати також від того, які перекази ЗМІ будуть вибрані і як вони будуть інтерпретовані дитиною. ЗМІ можуть мати як позитивний, так і негативний вплив на виховання, тому важливо розсудливо ними користуватись.

Розважальна функція полягає на пропозиції адресатам приємності та відпочинку. Музика, фільми, ігри і т.д. несуть з собою розрядку (послаблення), дозволяють відірватись від важких проблем і є легким способом відпочинку. Людина має глибоко вписану в свою психіку потребу забави і розваги. Значна кількість вільного часу і постійний розвиток ЗМІ спричинюють, що цю потребу, в більшій мірі, вдається заспокоїти. Однак, безплідні розваги є небезпечними, оскільки поверхові змісти відвертають увагу від реальних справ, призводять до втечі в країну марення (фантазій).

Впливова функція. Не без підстав, ЗМІ визнані четвертою владою. Оскільки вони мають великий вплив на формування поглядів і постав у суспільстві. ЗМІ не тільки полегшують доступ до різного роду інформацій, але також пропонують вже готові інтерпретації визначених політичних та інших подій, які є виконані спеціалістами. Таким чином, публічна думка стає спільним, колективним способом мислення і відчуття даної суспільної групи, яка живе в конкретному місці та часі. Вплив ЗМІ може бути позитивним, якщо вони дають можливість включатись в проблеми суспільних груп, брати участь в акціях допомоги чи нав’язуванні контактів з людьми з віддалених місцевостей, або негативним, коли приймає характер маніпуляції почуттями людей, впливання на їхній спосіб мислення і оцінювання.

4. Механізми впливу ЗМІ на дітей та молодь.

Сучасні ЗМІ є потрібні дітям та молоді і якщо вони добре виконують свої функції, то допомагають у пізнанні світу, поширенні горизонтів і розвитку особи. Однак, потрібно пам’ятати, що освітній вплив ЗМІ не обмежується тільки вербальною комунікацією, тобто тим, що говориться безпосередньо. Хоча передача інформації є важливим чинником, то однак в освітньому процесі можемо виділити багато інших механізмів впливу, таких як:

Давання прикладу – представлення для адресату різних моделей поведінки, які викликають у ньому бажання наслідувати їх, тобто уподібнення до них (моделей поведінки) у зовнішньому вигляді, способі вираження, переконаннях і поводженнях. Такий вид впливу особливо помітний у візуальних ЗМІ, тому що, як це було стверджене в багатьох дослідах – люди мають тенденцію до наслідування моделей поведінки, показаних на екрані.

Надання значень – пов’язування подій з визначеними емоціями, наприклад, образу страждання зі співчуттям або байдужістю. У представлених ЗМІ є багато образів, насичених емоціями, отже, тип провокованих почуттів має дуже велике значення для формування відношення адресата до різних явищ. Перегляд програми або комп’ютерна гра можуть викликати сильні емоції. Оскільки ці емоції наступають дуже швидко одна після одної, то вони можуть призвести до того, що жодна з них не буде глибоко пережита. В результаті, вони викликають тільки почуття загального приголомшення та стимуляції.

Тренування – повторювання дій, які спричинюють вивчення визначеної поведінки. Якщо йдеться про телебачення, то користування ним полягає не стільки на повторюванні дій, скільки на повторюванні переживання емоцій, викликаних програмами. Часте переживання подібних почуттів викликає те, що вони стають емоційною домінантою адресата. Якщо це почуття драматичні, які супроводжують, наприклад, образи кривди, часте їх досвідчення може викликати емоційне збайдужіння до аналогічних подразників в дійсності. Натомість в комп’ютерних іграх тренування має більш дослівне значення. Гравець набирає практики в користуванні комп’ютером, тренує зорову і моторну координацію, просторову уяву і рефлекс.

Ситуаційна провокація – створювання ситуації, яка вимагає від адресата самостійного вирішення проблеми і особистої активності. Вона є особливо важливою у вихованні. Телевізійні передачі не діють у цьому напрямку, радше навпаки, – можуть призвичаїти до відсутності активності. Однак, якщо авторам передачі на цьому залежить, вони можуть заохочувати адресатів до виконання різного роду дій, застосовуючи заклики, заохочення і поради та використовуючи приклад ( подання прикладу поведінки, до якого хочуть схилити адресата) або інструктаж ( обговорення і показ способу реалізації певної ініціативи).

Забава (розвага) – одна із форм активності молодого адресата. Основною її метою є переживання приємності. Вона є основною і типовою поведінкою дитячого віку, має велике значення відносно формування і виховання, сприяє фізичному і психічному розвитку дитини, а також заспокоює її потребу діяти. Дорослі особи використовують забаву з рекреаційною метою. ЗМІ використовують знання на тему ролі забави в житті людини, як дитини, так і дорослих, щоб оживити свою інформацію і здобути якнайбільшу кількість адресатів[3].

Основні засоби вираження в аудіовізуальних ЗМІ це: рухомий образ, слово або музика. Однак, проведені досліди доводять, що звуковий елемент повідомлення є знецінений і слово, в певній мірі, також виключене з переказу ЗМІ на користь кольорового образу, який є рухомий і дуже сугестивний (переконливий). З причини великої привабливості аудіовізуальних ЗМІ, їх трактують, як особливо ефективний засіб суспільного впливу. З усіх ЗМІ телебачення в найбільшій мірі спроможне захопити дитину і переконати до підняття різних ініціатив[4].

Вплив ЗМІ на дітей та молодь здійснюється через представлені змісти. Варто задати собі кілька запитань. Які змісти представлені ЗМІ? Який світ вони представляють? Чи це світ правди чи ілюзії? Можемо виділити три принципи, які стосуються повідомлень ЗМІ. Перший принцип пропонує, що ЗМІ віддзеркалюють реальність і таку поставу, напевно, прийнято вже від початку існування ЗМІ. Другий принцип вказує, що ЗМІ черпають з дійсності, але прикрашають її з метою збільшення привабливості інформації. Неясності чи незгідності, які, у зв’язку з цим, постають, залишають людині хвірточку на особисту інтерпретацію повідомлення і відчуття контролю над ним. Третій принцип звинувачує ЗМІ у всьому суспільному злі. Згідно цього принципу, ЗМІ помічають в суспільному житті і вибирають з нього виключно паталогічні ситуації, а показуючи їх широкому колу адресатів, розповсюджують їх і через це дозволяють на їхнє повторювання. Відносно популярної культури найбільш адекватним є другий принцип. Однак, не можна заперечити, що крім приємності, яку поп-культура пропонує своїм адресатам, також існують некорисні аспекти впливу ЗМІ. Це складне явище, тому придивімось докладно способам впливу ЗМІ на дитину.

5. Способи впливу ЗМІ на дитину
Постійно зростаючий вплив ЗМІ на дитину є сьогодні безперечним фактом. Це явище є результатом застосування багатьох факторів. Одним із них є постійний розвиток ЗМІ, як кількісний, так і якісний. Також функціонування ЗМІ «відкриває» дитину на їхній вплив, викликає голод спілкування з ними і, в певній мірі, робить її залежною від себе. Бути «під впливом» означає «бути під враженням», в крайньому випадку може теж означати «бути залежним» чи «бути зневоленим». «Вплив» в контакті із ЗМІ означає актуальний досвід, пов’язаний з їх сприйняттям. В цьому значенні вплив огортає ті переживання, які народжуються з читання газети (напр. збагачення інтелектуальних, релігійних знань), перегляд комедії (напр. реакція сміху – вплив на емоції), чи слухання радіо (напр. стимулювання уяви).
Вплив ЗМІ на дитину є також результатом дій, які походять з опублікованих змістів. Це слід, який залишає в психіці молодого адресата спілкування з конкретним засобом масової інформації. Фізичний контакт із ЗМІ переривається, натомість вплив, який виникає з цього контакту, залишає надалі певний слід у адресата, при чому його тривалість є дуже різноманітна. Це можуть бути, наприклад, присвоєні нетривалі інформації, які в короткому часі стираються з пам’яті, але може бути глибока інспірація (натхнення) – моральна, суспільна чи релігійна – наприклад, після перегляду потрясаючого фільму чи передачі.
У нашій книжці нас цікавить вплив ЗМІ на особистість дитини в результаті їх дій. В такому сенсі вирізняємо три види впливу: безпосередній, кумулятивний (накопичувальний) і підсвідомий.

Безпосередній вплив стосується усієї сфери інтелектуальних та емоціональних відчуттів, які постають внаслідок отримання публікованих змістів. Це стан радості або смутку, відваги або страху, активності або пасивної капітуляції (резиґнації), збагачення знань в якійсь галузі, вдосконалення мовної компетенції і т.д. Безпосередній вплив ЗМІ дуже виразно видно у дітей, котрі реагують дуже стихійно (неконтрольовано) і не ховають почуттів, яких зазнають. У сфері безпосереднього впливу ЗМІ знаходиться також уся та поведінка дитини, яка пов’язана з переглянутим фільмом, телевізійною передачею, прочитаною статтею, книжкою і т.д. Безпосередній вплив описують дві основні категорії: перша – це час, а отже, безпосередня послідовність фактів, натомість друга – це зауваження цього впливу, а отже, можливість спостереження його симптомів через оточення (сім’я, друзі, вчителі і т.д.).

Кумулятивний (накопичувальний) вплив в основному є непомітним на його окремих етапах. Функціонування цього впливу можемо прирівняти до бурового механізму, в якому один етап дії готує наступні етапи. Слід, який ЗМІ залишають в психіці адресата, накопичується протягом певного часу і таким чином посилюється. Тому зміни, які відбуваються в людині, можна зауважити лише після довшої дії певної інформації. Прикладом накопичувального впливу може бути невразливість на насильство, агресію, порнографію чи також на магічно – окультивні змісти. Довготривала трансмісія певних змістів може вплинути на зміну відношень, систему цінностей, поглядів і думок, а також на формування конкретного світогляду. В значній мірі ЗМІ опираються на такому механізмі. Варто в цьому місці звернути увагу, що, оскільки користуємось ЗМІ індивідуально, кожний у затишку свого дому, то, однак, ми всі піддаємось масовому впливу, тому вони мають такий успіх у розповсюдженні різних змістів, необов’язково виховних.

Підсвідомий вплив полягає на своєрідному проникненню до психіки дитини через змісти, публіковані у ЗМІ. Він не є усвідомлений особистістю, однак дає про себе знати в кінцевому ефекті. З метою підсвідомого впливу на дітей, молодь та суспільство використовується вишукані методи, спільною рисою яких є потаємність дій. Їхнє розкриття є рівнозначне з усвідомленням адресатом впливу, який скерований до нього без його згоди. Їх пізнання перекреслює ефективність дій цього впливу. До найбільш відомих методів підсвідомого впливу належить метод «25 кадру» і метод «зворотного запису». Метод «25 кадру» може бути використаний в телевізійному зображенні – це прихований кожний 25 кадр, що містить, наприклад, рекламу продукції. Метод «зворотного запису» може появитись у музичному творі. Звукова доріжка, зіграна навпаки, має тоді інший текст, ніж той, який чуємо спочатку.
Аналізуючи подальший вплив ЗМІ на дітей та молодь, можна говорити про їх вплив посередній і безпосередній.

Посередній вплив полягає в тому, що ЗМІ забирають час, який можна використати для виконання інших дій, наприклад, читання, зайняття спортом, гри з друзями і контакт з сім’єю. Посередня дія ЗМІ відбувається також через контакт з іншими особами, думки котрих сформовані під впливом ЗМІ. В процесі спілкування із ЗМІ постають досить тривалі зміни в поведінці користувача, наприклад, в межах його відношень, думок, зацікавлень, присвоювання знань. Однак, протилежно до безпосереднього впливу, посередній вплив настає у відповідно розширеному часі. Це, передусім, вплив бурового характеру, а, отже, вплив накопичувальний, який відбувається також у формі підсвідомого впливу. В основному він підлягає контролю зі сторони особистості, що має важливе значення в самовихованні і у вихованні через пресу, фільми, радіо і телебачення.

Безпосередній вплив ЗМІ настає в результаті особистого контакту з ними. Це видно на прикладі перегляду фільму. Комічні чи насильницькі сцени, які містяться в ньому, викликають у глядача відповідні емоційні реакції, наприклад, сміху і ейфорії або страху і дратівливості. Можна зауважити у дітей певні зміни в поведінці, які є реакцією на імпульси, що походять від переглянутого фільму чи передачі. Наслідок їхнього впливу залежить від наданого змісту, каналу їхнього переказу, а також від рис адресата і того, скільки часу для ЗМІ присвячує він і його сім’я. На сьогодні панує думка, що безпосередній вплив ЗМІ не є тривалим впливом. Пам’ятаючи про різноманітність елементів, які беруть участь в процесі впливу ЗМІ, можна ствердити, що найбільше значення мають передані цінності.

Малгожата Вєнчковска

(переклала Тетяна Радзевідло)

[1] Й. Іздебска, Дитина в світі електронних мас-медіа. Теорія, досліди, медіальна освіта, Б’ялисток 2007, стор. 9

[2] Там же, стор. 11

[3] Див. М. Браун-Галковска, І. Ульфік, Гра у вбивства. Вплив насильства, презентованого у ЗМІ, на психіку дитини, Варшава 2000, стор. 15-16;Й. Хващ, М. Пєтрушка, Д.Сікорскі (ред..), ЗМІ. Залежності, факти і міфи, Люблін 2004, стор. 9-12

[4] Й. Струшиньскі, Wplyw telewizji na zoomimie miejska,і З. Кужава, В. Сьлівінскі (ред..), Wspolczesna polszczyzna mowiona, Краків 1994, стор. 243 249.