Дитина в неповній сім’ї.

Дитина в неповній сім'ї.
За неофіційними даними, в Україні кожна четверта дитина виховується у неповній сім’ї. Розлучення стає атрибутом шлюбу, і все більшого розповсюдження набуває неповна материнська сім’я. Ось велика суспільна проблема. Неповні сім’ї – це вже реальність сьогодення, їх чисельність не знижується, а має тенденцію до зростання. Наприклад, у Швеції майже половина дітей народжується поза шлюбом. Результати певного дослідження вказують, що, можливо, понад 50 відсотків американських дітей якийсь час житимуть лише з одним із батьків.

«Мене поглинають хвилі емоцій. Цілими ночами я плачу. Мені так важко» (одинока мати трьох дітей).

Здається, що не треба когось переконувати в тому, що cім’я є найважливішим інститутом у розвитку і вихованні дитини, тому проблеми сім’ї і батьківства є актуальними для сьогодення. Здорова, міцна сім’я – запорука стабільності і розквіту будь-якого суспільства, будь-якої держави. Серед проблем, які постають, на жаль, перед суспільством, є гостра криза сім’ї, причинами якої є зміна моральних норм в області взаємовідносин статей, поширення дошлюбних зв’язків, зміна традиційних (сімейних) ролей чоловіка та жінки, втрата сім’єю своєї виробничої функції, втрата історичних українських традицій щодо формування та збереження сім’ї, непідготовленість молоді до шлюбу, підвищені вимоги у відношенні до шлюбного партнера, алкоголізм і наркоманія та інші.

Сім’ї стають неповними внаслідок багатьох факторів. Серед них: війни, стихійні лиха і хвороби. Деякі батьки вирішують не одружуватись.Найбільш поширене з них пов’язане із розпадом сім’ї внаслідок розлучення подружжя. Відсоток розлучень до числа шлюбів сягає 50%. Особливо гостро наслідки від розколу сім’ї відчуваються дитиною віком від 3 до 12 років. Діти у таких сім’ях залишаються з одним із батьків (частіше з матір’ю), або виховуються дідом та/або бабусею. При розлученні взаємини між батьками і дітьми сильно змінюються. Більшість дітей після розлучення залишається з матір’ю, яка не тільки виховує, а й дисциплінує. Разом з тим, діти бачать свого тата рідше, ніж раніше. Це призводить до різних труднощів у вихованні дитини.
Багато вчених, які займаються соціальними проблемами, стверджують, що діти, які виховуються у неповній сім’ї, більш схильні до проблем різного характеру, ніж діти, які виховуються у повній сім’ї. Соціологічні дослідження переконливо показують, що діти страждають, коли вони виховуються в неповній сім’ї.

Відсутність батька є найбільш шкідливою демографічною тенденцією цього покоління. Це призводить до зменшення благополуччя дітей в суспільстві. Це двигун, який керує нашими найгострішими соціальними проблемами, таких як злочин, рання вагітність, сексуальне домагання дітей, сімейне насильство над жінкою. Відсутність тата дитина відчуває дуже сильно, просто не завжди він виставляє всі свої почуття напоказ. Догляд батька дитина часто розуміє як відмова від себе, і цей комплекс може жити в нього довгі роки, саме тоді починаються проблеми виховання в неповній сім’ї покинутого одним з батьків малюка. Матеріальні труднощі змушують жінку йти на роботу з високою оплатою праці, а значить і високою зайнятістю, що зменшує її вільний час для виховання дитини. Часто в такій ситуації у нього виникає відчуття самотності й покинутості, у тому числі і матір’ю.

Перший час після розлучення батько зазвичай регулярно зустрічається з дитиною. Здавалося б, проблем виховання дитини в неповній сім’ї бути не повинно, адже тато завжди поруч. Для дитини це чергове хвилювання, тому що у випадку, якщо тато ставиться до нього з любов’ю, то поділ сім’ї буде ще більш незрозумілим і болісним, до того ж може прокинутися образа на маму і недовіру до неї. Натомість у тому випадку, коли батько буде спілкуватися сухо і на відстані, то у дитини може з’явитися комплекс провини від небажання спілкування з таким батьком. До всього цього між собою батьки можуть мстити один одному, а це дуже порушує психологічну рівновагу дитини.
«Я дуже радію своїй вагітності, але виявилось, що без чоловіка справлятися зі всіма труднощами під час вагітності набагато важче, ніж я думала.»

Важливим чинником, що впливає на розвиток внутрішніх відносин в неповній сім´ї, є умови, за яких був втрачений батько. У одному положенні знаходиться дитина, яка батька ніколи не знала, і зовсім в іншому — дитина, розлучена з ним в пізнішому віці. Причому як у першому, так і в другому випадку багато що залежить від того, за яких саме умова батько покинув сім´ю: чи в результаті розлучення після того, як батьки охолонули один до одного, чи опинився він у в´язниці (причому і тут важливу роль грає характер злочину, здійсненого отцем), чи знаходиться він в тривалому відрядженні або загинув в результаті нещасного випадку.

ОСЬ НАЙВАЖЛИВІШІ ПРОБЛЕМИ, ЯКІ ТОРКАЮТЬСЯ ДІТЕЙ ІЗ НЕПОВНИХ СІМЕЙ:
– економічні (неповні сім’ї частіше бувають за межею бідності, так чи інакше відчувають економічну нестабільність, зменшення прибутків та погіршення рівня життя);
– емоційні (зранення душі внаслідок недостатності часу спілкування із батьками та відсутності досвіду необхідної любові з їхнього боку);
– психологічні – депресія, самотність;
– погіршення успішності у навчальному закладі; небажання продовжувати навчання, прогулювання школи;
– проблеми з поведінкою (особливо це стосується хлопців);
– погіршення відносин з батьками (з обома);
– підвищена імовірність фізичного та сексуального насильства.
– рання небажана вагітність;
– вживання наркотиків та алкоголю;
– проблеми зі збереженням державного закону; злочинність

Багато дітей не можуть упоратися зі своїми проблемами, пов’язаними із відсутністю одного з батьків. Проблеми, пов’язані, наприклад, із розлученням батьків ще у дитинстві, переходять у доросле життя. Діти, які виховувалися з одним біологічним батьком, мають менше шансів на щасливе доросле життя. Це стосується особливо двох сфер життя – кохання та роботи, які є найголовнішими складовими щастя. Треба сказати, що не всі діти із неповних сімей мають такі проблеми. Однак, багато дітей із зруйнованих сімей мають труднощі при зближенні з протилежною статтю, з формуванням міцної сім’ї, також їм складніше знайти стабільну роботу.

У неповних сім’ях діти підкреслюють суворість матері, що обумовлено необхідністю матері виконувати дві ролі: матері та батька. В одному з опитувань 37% дітей з неповних сімей задоволені своїми стосунками з матерями, підкреслюють свою любов до них. 40 % підлітків з неповних сімей вказують на конфлікти з матерями, наголошують на роздратуванні та злості своїх матерів («Я люблю свою матір, але вона кричить на мене» – хлопчик, 13 років, неповна сім’я). Діти з неповних сімей мають більше уявлень про інтереси, захоплення матері, наділяють її більшою кількістю позитивних характеристик, ніж діти з повних сімей. Діти з повних сімей наділяють матір і батька позитивними характеристиками в однаковій мірі.
Чого боїться одинока мати? Які помилки вона робить і чи можна їх уникнути?

НАЙЧАСТІШІ ПОМИЛКИ ОДИНОКИХ МАТЕРІВ
Ті жінки, які виховують дитини поодинці, знають, яким викликом є материнство. І саме в них, у самотніх матерів, спостерігається тенденція до надмірної турботи про дітей. А відбувається це через втрату самооцінки й життєвого орієнтира. Вони забувають про себе й свої потреби. І роблять величезну помилку.

Типові помилки одиноких матерів
1. Цілком і повністю присвячують себе дитині
З одного боку – це не погано, але з іншого боку – виникає велика ймовірність того, що матері, що віддали все своє життя без залишку дитині, не реалізують себе як особистість. Їм важко відпускати дорослу вже дитину в самостійне життя. У них часто завищені вимоги до своїх дітей. Вони як би намагаються реалізувати свої несправджені мрії через дитину, тим самим програмуючи його й позбавляючи право вибору.

2. Випробовують безмірне почуття провини
Дуже часто самотні мами вважають себе винуватими в розлученні й у тім, що вони “позбавили” дитини батька. Поза залежністю від причин розриву стосунків з батьком дитини, вони часто винять самі себе. Адже це вони зважилися на розлучення, це через них дитина росте без тата в “неповноцінній” родині. Нестача грошей змушує їх працювати майже цілодобово й приділяти дитині менше часу, чим хотілося б. Тому у вільний час вони боятися залишити дитину навіть на кілька хвилин, не дозволяють собі відпочивати й приділяти час на особисті потреби. І так все життя, що залишилося, – почуття провини й жалю, що проявляються в самопожертві.

3. Зводять процес виховання дитини до задоволення перш за все її матеріальних потреб
Це цілком природне й закономірне бажання, але не варто забувати й про духовну сторону життя. Піклуючись лише про те, як нагодувати й одягти дитину, матері можуть пропустити не менш важливі моменти: виховання в ньому христианських цінностей: віри, чуйності, доброти, відповідальності, любові й т.д.
Дорогі одинокі матері: частіше розмовляйте з дітьми, пестіть їх, даруєте тепло й ніжність у дотиках, словах і поглядах. А якщо й будуть деякі фінансові труднощі, то зробіть все, щоб це ніяким чином не торкнулося дитини й ваших взаємин. Ніколи не сумнівайтеся в тому, що Ви виховуєте особистість і людину тільки тому, що виховуєте його на самоті. Вкладайте в дитину любов, турботу, доброту й увагу. Через роки Ви одержите чималі відсотки у вигляді вдячного сина й люблячої турботливої дочки.

4. Обмежують своє коло спілкування тільки дитиною й ставлять хрест на особистому житті
Як правило, самотні неньки впевнені, що їхні зустрічі й спілкування із друзями, а вже тим більше побачення із чоловіком не принесе дитині радості, і змусять його страждати. Але це неправильно! Навпроти, щаслива мама, задоволена життям, принесе радість і своєму маляті. Не варто відгороджувати себе від навколишніх. Потрібно намагатися ходити куди-небудь без дитини, зустрічатися із друзями, призначати побачення й робити це все заради себе улюбленої. Адже спілкування з іншими людьми, у тому числі із чоловіками, принесе вам радість, змусить відволіктися від насущних проблем, подарує щастя. А щаслива мама зробить щасливою і дитину.

5. Не приймають свою самотність.
Це інша крайність, властива деяким одиноким матерям. Вони, не відновившись морально й фізично від минулих стосунків, квапляться вступити в нові. Дуже часто в подібних ситуаціях дітей залишають на бабусь-дідусів. А це не може не позначитися на них. Тому, настільки важливо знайти необхідний баланс між своїми потребами й потребами дитини.
Що ж можна порадити в такій ситуації, щоб підтримати правільне виховання дитини в неповній родині?
У першу чергу потрібно спокійно поговорити з дитиною, пояснити всю цю ситуацію, зробити це в простій та доступній формі, нікого при цьому не звинувачуючи. Розповісти, що таке трапляється, на жаль, досить часто. Потрібно чесно сказати дитині про остаточну відсутність батька, уберігаючи тим самим дитину від нездійснених надій. Все більш рідкісні згодом візити батька постійно будуть відроджувати в дитині почуття відкинення. Потрібно постаратися морально підготувати дитину до догляду тата. Слід уникати постійній залежності дитини від вас, потрібно допомагати ставати її самостійною і дорослою. Найпоширеніша помилка матерів в такій ситуації – це надмірна турбота і контроль над дитиною.

Часто можна зустріти слова жінки: «Я пожертвувала всім і жила тільки для тебе!» Це небезпечна помилка, яку допускають багато, в результаті чого можна виростити абсолютно непристосованого до життя, безініціативний, нерішучого чоловіка, за якого всі важливі рішення завжди приймала мати, адже проблеми виховання наклалися на її не відбулася особисте життя.
Потрібно порадити батькам, які з яких-небудь причин приходять до розлучення, щоб вони більше думали про подальші наслідки цього рішення для дітей. Розбіжності між навіть колишнім подружжям можна при бажанні вирішувати більш доброзичливо і делікатно. Необов’язково виставляти напоказ ненависть і неприязнь по відношенню один до одного.

Я хочу на ново розбудити надію в серцях одиноків батьків, зокрема матерів на краще майбутнє. Ви одиноки, та не полишені Богом та людьми!

«Бо я свідомий моїх щодо вас задумів, – слово Господнє, – задумів щастя, а не лиха, щоб забезпечити вам надійне майбуття. І коли ви візвете до мене та прийдете помолитись до мене, я вислухаю вас. І коли шукатимете мене, знайдете, як тільки шукатимете мене всім серцем вашим. Я покажусь вам, – слово Господнє, – зміню на краще вашу долю.» (Єр 29, 11-14)
«Коли діти приходять додому, обіймають мене і говорять, як вони мене люблять, я відчуваю, що це одні з найліпших моментів мого життя» (одинока мати двох дітей).

Одиноких батьків можуть підбадьорити слова, записані в Біблії: «Спадок Господній – діти; плід лона – нагорода.» (Пс 127,3). Діти, які виховуються у неповних сім’ях, також цінні у Божих очах. Наш Творець бажає, щоб такі сім’ї були щасливими. Біблія говорить про нього: «Господь захожих захищає, підтримує сироту й удову, – дорогу ж нечестивих відвертає.» (Пс 146,9). Самітні батьки можуть бути певні, що Бог готовий підтримувати їх.

Чимало одиноких батьків усвідомили, що успіх залежить від настійних молитов, постійного застосування біблійних принципів і повного довір’я до Бога. До цього нас теж заохочує Псалом 55,23: «Залиши на Господа твою турботу, і він тебе підтримає: повіки не допустить, щоб справедливий захитався.».

Час від часу дідусь і бабуся, а також місцеві душпастирі й досвідчені батьки у християнському середовищі допомагатимуть неповним сім’ям давати собі раду у важких ситуаціях. Безперечно, родичі та співвіруючі можуть стати великою підтримкою, але основна дана Богом відповідальність лежить на батьках дитини.

На щастя, багато самотніх батьків успішно долають особливі труднощі з якими стикаються, і виховують відповідальних, добропорядних та богобоязливих дітей. Наведу декілька спільних принципів, які вони застосовували.

• Добре господарювання. Одинокі батьки, які успішно виховують дітей, намагаються добре організовувати свій час і докладають великих зусиль, щоб усе встигати. Належне планування та організація — надзвичайно важливі. У Біблії говориться: «Задуми трудящого змагають до користи, а кожен поквапний зазнає нестатків.» (Приповідки 21,5).

• Почуття відповідальності. Щоб досягти успіху у вихованні, одинокі батьки ставлять інтереси своєї сім’ї на одне з перших місць. Вони передусім зосереджуються на потребах своїх дітей, а не на власних «А коли хтось про своїх, особливо ж про домашніх не дбає, той віри відцурався: він гірший, ніж невірний.» (1 Тим 5,8).

• Зрівноважений підхід. Одинокі батьки, які добре виховують дітей, не применшують і не перебільшують проблем; вони шукають розв’язань. Такі батьки не втікають від труднощів, а стараються долати їх без озлобленості чи жалю до себе.

• Добрий обмін думками. Одинокі батьки, які досягають успіхів у вихованні, заохочують своїх дітей до спілкування. Вони підтримують у сім’ї щирий і відкритий обмін думками, а це допомагає дітям виливати свої почуття. Один батько, який сам виховує дітей, каже: «Я спілкуюся з ними при кожній нагоді. Готуючи вечерю, ми ведемо невимушені розмови. Саме тоді діти відкриваються мені».

• Турбота про себе. У самітних батьків, які з успіхом виховують дітей, багато нагальних справ. Проте вони усвідомлюють: дуже важливо дбати про власні духовні, емоційні та фізичні потреби. Одна, розведена одинока мати двох дітей, каже: «Я намагаюся викроїти трохи часу для себе. Приміром, коли подруга дає дітям уроки музики, я маю годинку для себе. Тоді сідаю відпочити, але не вмикаю телевізора».

• Позитивний склад розуму. Успіху у вихованні дітей досягають лише ті одинокі батьки, які зберігають позитивний погляд на виховання і взагалі на життя. У напружених ситуаціях вони вміють побачити і позитивні сторони. Одна самітна мати зазначає: «Я зрозуміла, що життя одинокої матері не складається зі самих лише труднощів».

Приклади успішного виховання
Коли самітну Лену запитали, як їй вдалось виховати таких чудових дітей, ось що вона розповіла: «Найбільшою трудністю було регулярне та цікаве родинне вивчення Біблії. Я хотіла, щоб діти були щасливі, мали душевний мир, були задоволені життям і захищені від різних пасток. Тому знайшла роботу з нічним графіком. Моєю ціллю було проводити якомога більше часу з дітьми. Перш ніж я йшла на роботу, ми всі разом молились, і я клала їх спати. Поки я працювала, моя тітка залишалася з дітьми».
Як Лена допомогла своїм дітям встановити правильні пріоритети? Вона продовжує: «Моєю найголовнішою метою було ставити духовні речі на перше місце. Ми не мали багато грошей, і я відверто розмовляла про це з дітьми. Усе, що я від них вимагала, виконувала й сама, і всі ми співпрацювали між собою». Згадуючи, як їй вдалося зберегти міцні родинні узи, Лена каже: «Секрет полягав у тому, що ми все робили разом. Ніхто не закривався у своїй кімнаті. Разом готували, прибирали, щось прикрашали. Ми мали зрівноважений підхід до різних занять. Я завжди дбала про належний відпочинок».

Іра, одинока мати, задоволена своїм сином, Денісом. У чому секрет? «Перед сном ми разом читаємо Біблію,— розповідає вона,— а потім я запитую, чого він навчився. Крім того, ми розглядаємо і думаємо, як можна це Слово Боже застосувати. Це допомагає Денісу, коли він стикається з проблемами, як-от хуліганством у школі». Іра визнає, що її життя аж ніяк не є легким, проте вона не вважає себе полишеною. Вона зауважує: «Це постійна боротьба, але я відчуваю, що Господь справді допомагає мені. Такожи парафія є великим підбадьоренням для мене».

Приклади тисяч одиноких батьків, як-от Лени та Іри, які досягли успіху, доводять, що випробувані часом біблійні принципи є надійним керівництвом для виховання добрих, духовно зрілих людей. «Наставляй малого на добру путь, – навіть як постаріється, не зверне з неї.» (Приповідки 22,6). Успіх можливий! Виховання дітей у неповних сім’ях пов’язане з багатьма труднощами, які дають нагоду для покращення особистості та співпраці. Найліпший спосіб давати собі раду з проблемами, які повстають перед одинокими батьками,— це повністю покладатися на Бога та бути впевненими у його допомозі: «Очі мої підводжу я на гори: звідки прийде моя допомога? Допомога моя від Господа, що створив небо й землю. Не дасть нозі твоїй спіткнутись, той, що тебе пильнує, не буде дрімати.» (Пс 121,1—3).

приготував брат Юрій Зелінський OFMCap (монах капуцин – священик)
джерело: Радіо Марія