Те, що точно передається від батьків дітям, – моделі поведінки і сімейні сценарії, які впливатимуть на їх життя, – психолог Лідія Кондратик

Лідія Кондратик з чоловіком та молодшими дітьми

Під час карантинної самоізоляції перед багатьма постало питання постійного перебування у колі близьких. Зокрема, «виявилося», що діти потребують набагато більше уваги, ніж можна було собі уявити. Так, це не завжди легко, особливо, якщо потрібно працювати з дому. Тож для того, щоб краще розуміти природу дитини та її потреби, уникнути поширених помилок і розуміти закони розвитку дитячої психіки, «Психологічна порадня» розпочала цикл передач про стосунки в сімї і виховання дітей. Експерт у цих питаннях – християнський психолог Лідія Кондратик, автор книги «Він, Вона та їхні діти», мама сімох дітей.

«Перше питання, яке я ставлю на заняттях для батьків: навіщо вам діти? – каже Лідія. –  Відповіді бувають різними: часто говорять про продовження роду, про «що ж це за сім’я без дітей», про те, щоб було кому потурбуватися у старості… Але все частіше чую – «щоб було кого любити». І це тішить, тому що це – розуміння, що дитина дає нам навіть більше, ніж ми собі можемо уявити. Це – безумовна любов, з якою дитина сприймає батьків у перші роки свого життя, коли закладаються основи особистості…»

Звичайно, є батьківська і материнська любов, але психолог не називає її безумовною, оскільки, свідомо чи ні, людина, певною мірою, «любить для себе». І це – також потреба: віддавати і піклуватися про когось, на противагу егоїзму, який є у людській природі. До слова, люди, які хочуть мати дітей, часто не розуміють, що їм доведеться протистояти, зокрема, і власному его, і що їхнє життя уже не буде таким, як раніше. Бо одна справа – приймати рішення, які стосуються лише тебе (чи тебе і партнера – дорослих людей), й зовсім інша, коли з’являється дитина, яка коригує наші рішення, дії і життя.

Ще одне питання, яке ставить психолог батькам: що ви хочете дати своїм дітям? Як правило, називаються матеріальні речі: якісні їжа, одяг і іграшки, хороша освіта, активне життя у поїздках і мандрах, дружнє середовище і гарні знайомства тощо. Але, знову ж таки, все частіше, звучить відповідь – ми хочемо дати їм любов. І це справді найважливіше, тому що у цій глибокій прив’язаності до батьків у перші роки життя дитина почувається у безпеці і надалі буде готова досліджувати і відкривати для себе світ. Але на початках має бути ця любов, безпека і прийняття, які, в першу чергу, йдуть від батьків.

«Тому треба розуміти: дитині потрібніше, щоб мама була поряд у моменти смутку, радості чи невіри у себе – у маленької людини також є всі ці емоції, які часто переживаються дуже драматично і залишають слід на все життя, аніж щоб мама заробляла гроші і могла купити їй якусь найкрутішу річ (окрема історія, для чого і для кого такі речі насправді купуються). Тут також є момент втечі – в даному випадку, на роботу: мама не витримує і віддає дитину в садок, няні, бабусі, і буквально втікає на цю роботу. Так, бути батьками складно, це досить виснажлива безперервна робота, яку потрібно навчитися виконувати, дбаючи при цьому про себе і власні внутрішні ресурси. І розуміючи, що у певний період життя дитині необхідно, щоб батьки були поряд – це дає ту впевненість на все життя, яку не зможе замінити ніхто, окрім, можливо, Бога…»

Отже, що ж батьки передають своїм дітям насправді – свідомо чи ні?

«Те, що точно передається, і цього уникнути неможливо, – моделі поведінки і сімейні сценарії, – каже Лідія. – Дитина автоматично засвоєю і сприймає те, що роблять і як поводяться мама і тато. Людина, в принципі, вчиться, наслідуючи і копіюючи те, що бачить, а дитина вбирає все це, як губка, некритично і безумовно. Як правило, ці поведінкові основи закладаються до п’яти років. Потім, звичайно, певні речі коригуються і змінюються в ту чи іншу сторону, але базова інформація закладається саме у цей період, коли мозок росте. І це – сценарії, як взаємодіяти у зовнішньому світі: те, як мама й тато ставляться одне до одного й до дитини, вона автоматично буде відтворювати у своїх стосунках і своєму житті. Коли є стресові ситуації і потрібно реагувати миттєво, чи коли певні речі відбуваються на рівні підсвідомості, мозок працює на «автопілоті», а там записані якраз батьківські моделі поведінки. Тобто щоб щось у цьому змінити, потрібно, як мінімум, це усвідомити, і тоді – сказати «стоп», я буду чинити по-інакшому. Але це – чи не найскладніша річ у світі: змінювати себе, свій стиль поведінки і думання, а, отже, й життя…»

Отже, спадок, який батьки за будь-яких обставин і бажання передають дитині, – це поведінкові моделі, цінності, стереотипи, цілі, тобто речі, які матеріальними не є, але які впливають на все її і не тільки її життя.

Більше того, психолог, посилаючись на теорію матриці Грофа, пояснює, як поведінка, емоції і ставлення батьків формують дитину фактично майже з моменту зачаття. Станіслав Гроф, американський психолог і психіатр чеського походження, досліджував вплив перебігу вагітності, пологів і першого місяця життя на розвиток особистості людини. Цей період, за його системою, складається із чотирьох базових перинатальних матриць, перша із яких – власне, вагітність, причому з моменту, коли жінка дізнається про це.

«Здавалося б, що дитина може відчувати за ці три-чотири тижні, коли вагітність виявляється? Складно сказати, але дослідження показують: у 18-денного зародка уже б’ється серце. Жінка при цьому проходить певні стадії подолання ригідності щодо неминучих змін у житті. Адже часто якою буває перша думка, яка супроводжує її до етапу прийняття цього факту? «Ну чому саме зараз», «як же так сталося», «ми ж не планували» тощо. Відповідно, дитина якийсь час відчуває, що не зовсім бажана. Хоча і це – середній варіант. Гірше, коли жінка не хоче цієї дитини чи думає про переривання вагітності, і тоді дитині дуже складно. Такі діти, коли вони все ж народжуються, відчувають, що світ ворожий, що навіть найближчим довіряти не можна, тому треба ховатися, уникати…»

Друга матриця Грофа – перейми. За його теорією, природній процес пологів запускає саме дитина, а не лікар чи жінка. На це впливає певний гормон, який активізується у тілі дитини і передається у материнське лоно. «Таким чином, початок пологів і народження – перше, нехай несвідоме, рішення і дія дитини. Коли ці пологи відбуваються природньо, то у дитини з’являється відчуття, яке відкладається у підсвідомості, – «я можу щось сам/сама». Це схоже на кризу «я сам», кризу трьох років», – каже Лідія. – При цьому для самої дитини все це – великий стрес: з теплого комфортного «дому» материнського лона її виштовхують у холодний невідомий світ…»

Третя матриця – пологи, найскладніший для дитини і найбільш фізично болісний для жінки. Але, знову ж таки, перша справа, яку дитина робить у своєму житті. – народжується, хоч це і непросто. «І це, образно кажучи, – перше світло в кінці тунелю, яке ми бачимо у своєму житті не так часто. Це якраз про наше народження. Ми віримо, що пройшовши через певні труднощі і випробування, доб’ємося чогось кращого. Діти, які народжуються, не знають, що таке цей світ, але, напевно, відчувають саме це – потрібно пробиватися на світло…»

Наступний момент – імпринтинг, четверта матриця: образ, сприйнятий у певний момент розвитку, закарбовується і трансформується у стійку програму.

«Коли дитина народжується, її беруть на руки мама чи тато. І вона запам’ятовує ці руки, це відчуття – захищеності, бажаності, тепла, – каже Лідія. – Імпринтинг відбувається не лише у моменти безпосередньо після пологів, а й у весь перший місяць життя, у який дитина «визначається», наскільки світ – а це для неї мама і тато, здатний зрозуміти і задовольнити її потреби…»

На фото: Лідія Кондратик з чоловіком та молодшими дітьми

Повністю стрім програми «Психологічна порадня» можна подивитися тут:

24.03 #ПсихологічнаПорадня на Воскресіння. Живе радіоРозпочинаємо серію програм: "Він, Вона та їх Діти. Щастя ростити справжніх"Як стосунки між чоловіком та жінкою впливають на виховання дітей? Прості поради, що допоможуть уникнути великих помилок у вихованні, та багато цікавого!Експерт Lidiya KondratykВедучий – диякон Bohdan RomanovУкраїнська асоціація християнської психології, Рух Світло-Життя, Домашня Церква, Реабілітаційний центр "Назарет", Львівська Архиєпархія УГКЦ, Львівська Митрополія УГКЦ, Медіаресурс Української Греко-Католицької Церкви

Опубліковано Воскресіння. Живе радіо Вівторок, 24 березня 2020 р.