Радість статевого єднання

Суттєві відмінності

Зняття сексуального напруження в чоловіка щоразу супроводжується відчуттям великої й автоматичної приємности.

Тут не місце для того, аби детально розглянути цю темою, а отже, обмежимося тим, що наведемо загальні, відомі й незаперечні факти. Здоровий чоловік готовий до співжиття мало що не на замовлення. Для цілого акту – від “думки” до зняття напруження через викид назовні рідини зі статевими клітинами (сім’явилиття) – достатньо кілька хвилин.

Лише приємність?

Після кожного зняття напруження виникає відчуття приємности. Навіть у такій простій ситуації, коли добігаємо до автобуса – боячись, що він утече, – й встигаємо на нього, ми переживаємо полегшення й радість. У чоловіка легко виникає дуже сильне сексуальне напруження, отож і полегшення й радість після його зняття є великими. Настільки великими, що багато чоловіків уважають, що саме це і є основною метою, виправданням і достатньою причиною того, щоби розпочати статеве співжиття. Чимало з них керуються в житті саме такими мотивами й міркуваннями.

Відмінності

Зауважмо, що співжиття відбувається назовні чоловічого тіла. Його тіло не зазнає жодних біологічних наслідків – вони повністю переходять на жінку. Тож для жінки співжиття означає (чи, принаймні, повинно означати) щось зовсім інше. По-перше, відбувається всередині її тіла. Внаслідок цього в неї виникають різні побоювання, опір і страх, коли психічні умови є, на її думку, невідповідними для співжиття, навіть якщо ця “невідповідність” буде результатом лише її суб’єктивних відчуттів.

Чоловіча нетямущість

Мало того, що чоловік ніскілечки в цьому не тямить, то ще й не вірить жінці, яка висловлює свої побоювання. А остаточно підтверджує свою повну нетямущість, яка межує з крайньою пасивністю й безпорадністю, коли каже: “Якщо я можу, то ти теж повинна могти”. Цілком абсурдне твердження, яке – що найгірше – на практиці призводить до драматично негативних наслідків.

Перший раз

Жінка особливо боїться, коли вступає в статеві стосунки вперше, адже саме тоді настає той єдиний і неминучий момент, коли руйнується її дівоча пліва. На жаль, часто жінки, під тиском чоловіків, погоджуються на цей перший раз за поганих для себе умов. Негативні наслідки цього факту, згідно з психологічним законом першого статевого контакту, залишаються на все життя. Нерідко молода жінка, охоплена сильними почуттями, сама не може оцінити, чи умови є добрими, чи, все ж таки, поганими. З одного боку, хотіла б, а з іншого – боїться.

Що заборонила би доньці

У цьому випадку може допомогти певна розумова вправа, яка, певною мірою, дає змогу подивитися на власні почуття й емоції з відстані та прийняти мудре рішення. Вона полягає в тому, що жінка, почуття якої ось-ось можуть вийти з-під контролю, замість того, аби гадати, що їй самій робити, повинна запитати себе: “Що я порадила би своїй доньці, якби через скількись там років вона опинилася в аналогічній ситуації?” Виявляється, що, дозволяючи самій собі робити різні – скажімо відверто – дурниці, жінка за жодні скарби у світі не хотіла би, щоб її донька коли-небудь чинила щось подібне. Ба більше, обурювалася б і звинувачувала її в невдячності за ті зусилля, яких вона доклала, виховуючи її, й у тому, що завдає болю матері, котра її народила. Так само й молодий чоловік, який дуже прагне позашлюбних стосунків і налаштований мати їх, усе ж, незважаючи на все це, здатний визнати, що свого сина не намовляв би до цього, а свою доньку хотів би від цього вберегти.

З жіночого погляду

Багато людей уважають, що лише жінка легкої поведінки може говорити про справи, пов’язані зі статевістю.

Розгляньмо саму біологію статевого акту. У тіло жінки потрапляє сперма чоловіка, у результаті чого, як відомо, може (хоча не мусить) відбутися зачаття дитини. Якщо це станеться, то майже 38 тижнів жінка носитиме у своєму тілі їхню дитину, яка розвиватиметься й ростиме. Сьогодні ми кажемо “вагітність”, а колись це називали набагато гарніше – “благословенний стан”. Далі настає надзвичайно важлива, переломна для родини (а не лише для жінки) подія, яка зветься пологами або родовим актом.

Після пологів жінка надалі залишається біологічно пов’язаною з дитиною, яка потребує їжі з грудей матері. Біологічний зв’язок, який утворився впродовж місяців благословенного стану, пологи й годування грудьми залишають психологічний слід на все життя. Мати майже ніколи не зрікається своєї дитини, навіть якщо вона, ставши дорослою, зійде на життєві манівці й завдаватиме їй болю.

Потреба комфорту

Отож, якщо на жінку лягають усі біологічні наслідки статевого співжиття, то видається цілком нормальним і логічним, що вона потребує, щоби воно відбувалося за інших, витонченіших умов, аніж ті, які потрібні чоловікові. Умови, котрі необхідні жінці, психолог назвав би таким коротким словосполученням: психічний комфорт. Спробуймо, однак, пояснити його зрозумілішою, повсякденною мовою.

Добрими для жінки умови можна назвати тоді, коли вона вважає й внутрішньо відчуває, що те, що робить, є добрим і гарним, що нічого не повинна соромитися, боятися, остерігатися. Інакше кажучи, добрі умови – це такі, які могла би з чистою совістю порекомендувати своїй доньці, коли та буде в її віці й опиниться в аналогічній ситуації.

Погані умови – це не лише ті, що виникають поза шлюбом (бо вони погані вже за самим своїм визначенням і суттю). На жаль, поганими нерідко бувають і умови в подружжі. Чоловіки, вимоги яких набагато скромніші, часто не хочуть усвідомити, що жінка потребує витонченіших, делікатніших умов, а це нерідко призводить до драматичних подій, унаслідок яких сфера, котра повинна єднати, роз’єднує подружніх партнерів.

Деталі

Розгляньмо детальніше, бо це дуже важливо, якими є добрі умови для жінки.

По-перше – це відсутність страху за те, що їхні дії є морально поганими, за те, чи збережено інтимність, чи хтось не підглядає за нею й чоловіком, не підслуховує їх, а також за те, чи виконано елементарні естетичні й гігієнічні вимоги – постіль чиста, а чоловік помитий. По-друге – це відсутність страху, що чоловік покине її й вона залишиться сама, без підтримки, з дітьми без батька. По-третє – це відсутність страху, що відбудеться зачаття незапланованої дитини, не кажучи вже про драму цілком обґрунтованих побоювань, що чоловік відмовиться від зачатої дитини й не дозволить їй народитися.

Знає лише вона

На жаль, вищевикладені відомості цілком природним чином доступні лише жінкам, а для чоловіків – закриті. Шкода? Ні, це, радше, чудова нагода для того, аби вивчати саму себе й, зокрема, пізнати себе в процесі інтимного спілкування й взаємин!

Якщо важлива для обох партнерів інформація про їхні найінтимніші стосунки доступна тільки одній стороні, то очевидним повинен видаватися той факт, що ця сторона має стати провідником для них обох.

Загроза для жінок

Варто зазначити, що дедалі частіше жінок агресивно й професійно (!) обдурює й ошукує (а може, навіть одурманює) масова культура, яка накидає свої “єдино правильні” моделі, внаслідок чого вони втрачають орієнтацію, а також доступ до самих себе. Одним словом, справді починають вірити в ті гасла й міти, про які їм постійно твердять, і вважати їх своїми власними. Щораз частіше жінки починають проголошувати згубні для себе гасла: “Не важливий папірець (шлюб) – важливе кохання”, “Я не є гіршою за чоловіків – маю право на сексуальну свободу”, “Дитина – моя власність, тож маю щодо неї право вибору”, “Маю право на власне щастя – коли зустріну своє справжнє кохання, піду від чоловіка”, “Серце не слуга – не можна себе примусити любити”, “Якщо чоловіки бавляться жінками, то я маю право бавитися чоловіками”, “Коли любов зникає – найліпше розлучитися” тощо. Як допомогти цим нещасним жінкам знайти правду про себе? Взагалі-то, у цьому випадку варто було би вдатися до порядної терапії, яка мала б “очистити ставлення до статевости”. Однак, не раджу без ретельного й глибокого розуміння ситуації звертатися до сексолога чи психотерапевта, бо може статися так (знаю численні приклади), що він не лише утвердить жінку у “викривлених, спотворених” поглядах, а й додасть до них нові або навіть просто-таки заохотить жінку до руйнівних дій. Я чимало разів розмовляв з подружжями, яким “сучасний” сексолог радив зраджувати одне одного або навіть – розлучитися. Коли лікар радить розлучитися, щоби вирішити проблему, це схоже на вбивство пацієнта з метою позбутися хвороби.

Замість того, аби послуговуватися порадами сумнівних, щодо їхньої моральної кваліфікації, “спеціялістів”, закликаю просто почати думати. Багатьом жінкам, які заплуталися у своїх почуттях, допомогла зрозуміти свої справжні прагнення вже згадана раніше розумова вправа: “Що ти порадила б у такій ситуації своїй доньці?” Обмірковування відповіддю на це запитання справді (перевірено) може очистити від проголошуваних фальшивих поглядів і переконань. А отже, жінка, щоби стати провідником по самій собі, насамперед, мусить віднайти правдивий, справжній образ самої себе й очистити його від фальші, яку нашіптує й накидає їй так звана масова культура.

Кепський експерт

І знову проявляється підступність або, радше, віроломно сплановане зло масової культури, яка називає чоловіка експертом у “справах сексу”. Йому наказують бути активним, а жінці – пасивною й абсолютно мовчазною. Крім того, поширюється погляд, що лише жінка легкої поведінки, яка не поважає себе, може розмовляти на теми, пов’язані зі статевістю, й проявляти які-небудь ініціятиви в цій сфері. Ба більше, те, у чому чоловік повинен розумітися, зводиться до знання техніки збудження, підкріпленої багатим (а по суті справи, жалюгідним і деструктивним) досвідом, найліпше з численними партнерками. Споживацька культура наполегливо пропагує, а навіть домагається того, щоби люди зосередилися на тілесно-чуттєвій сфері, й, таким чином, відвертає увагу від того, що є найважливішим. А найважливіше – це глибина психічного, а навіть духовного зв’язку двох осіб – чоловіка й дружини, а також їхня відкритість на плоди цього любовного зв’язку, на дітей.

Урок делікатности й покори

Дружина повинна бути для чоловіка провідником по самій собі.

Думаю, що слово “майже” можна було би з попереднього речення спокійно викреслити. А ось типовий і яскравий приклад того, про що було сказано: чоловік, дуже сильно стискаючи дружину за плечі, відчуває разом з напруженням м’язів, як зростає його сексуальне напруження, тимчасом як жінка відчуває лише біль. Якщо дружина, цілком природно зреагувавши на дії чоловіка, скаже: “Відпусти мене, бо поламаєш мені ребра”, – то наразиться на обурення чоловіка. Він їй так “сильно” демонструє свою любов, а вона зовсім неромантично говорить про поламані ребра.

Нехай вона керує пестощами

Отож, навіть коли йдеться про найпростіші жести тіла, дружина (знаючи свої реакції) повинна покерувати діями чоловіка або, принаймні, поінформувати його, які відчуття викликають у неї конкретні пестощі з його боку. Приблизно 20 років тому відомий лікар на зустрічі з подружжями сказав: “Нехай дружина візьме руку чоловіка й водить нею по своєму тілі, повідомляючи, що відчуває, що переживає”. Це висловлювання викликало обурення в надто ревних колах: “Це порнографія”. І зовсім неслушно, бо сфера статевости є прекрасною й повинна служити святим цілям – поглибленню співпричастя подружніх партнерів і передачі життя.

Без святенництва

На жаль, людина нерідко перетворює цю прекрасну й святу сферу на територію незаконних розваг. Поширюється моральне зло, нечистота, загальний занепад пристойности, розгнузданість і, навіть, злочинність, включно з убивствами. Злим учинкам завжди передують нечисті думки, які немовби урухомлюють певні механізми.

Ситуацію погіршує брехня й святенницьке трактування статевости, часто притаманні дуже порядним в усьому іншому людям. Вбачаючи зло там, де його немає, де, навпаки, діється добро, можна отримати погані результати. Треба звільнятися від цього. Звичайно, не відкидаю й не заперечую тут природної, здорової сором’язливости, конче потрібної інтимности й принципів приватности, бо того, що діється між дружиною й чоловіком, у жодному разі не слід виносити на публічний огляд і робити набутком громадськости.

Не тільки жести

Роль дружини як провідника теренами статевости в жодному разі не повинна обмежуватися тим, щоби навчити чоловіка лише жестів тіла, які – щоправда – чимало важать, але, все ж, є другорядними стосовно пребагатого психічного й духовного пласту. Іншими словами, дружина повинна відкрити для чоловіка свій внутрішній світ, втаємничити його в усю глибину її переживань, пов’язаних з тілесним єднанням, котре відбувається, як-не-як, всередині її тіла (це має неабияке психічне значення, незрозуміле для чоловіка, для якого все це діється “назовні”).

Урок делікатности й покори

Це втаємничення чоловіка, який відчуває дійсність зустрічі інакше, головним чином – за посередництвом сили своїх відчуттів – не є ні простим, ні таким, що може здійснитися моментально. Це важкий процес, який вимагає від дружини великого терпіння й делікатности, а від чоловіка – покори.

Делікатність з боку жінки потрібна з огляду на велику вразливість (часто навіть надмірну) чоловіка щодо своєї сексуальної привабливости. А покора чоловіка, своєю чергою, необхідна для того, аби він зміг прийняти як об’єктивну правду й, водночас, як вказівки, які спонукатимуть його до дій, те, що відчуває лише жінка, а він ані безпосередньо не відчуває, ані навіть не розуміє.

Якщо чоловік визнає очевидну правду, що те, що суб’єктивно заважає дружині, об’єктивно нищить їхні стосунки, – це стане ключем до успіху в процесі глибокого пізнання й розвитку сексуальних стосунків подружжя.

А отже, втаємничення чоловіка не є ні простим, ані таким, що може відбутися миттєво; воно є процесом, який, якщо його правильно скерувати, обидва подружні партнери можуть переживати з величезною радістю.

уривок з книги Яцека Пуліковського “Єва відчуває інакше“