Півень чи курка?

Надмірно турботливі жінки, занадто опікуючись своїми чоловіками, не дають їм змоги зростати й позбавляють їх можливостей оцінити своїх дружин.

Чоловік, якого раптово примусити три дні займатися домом і дітьми, вважатиме, що впорається зі щоденними проблемами ліпше, ніж дружина.

Опинившись у такій ситуації, чоловік нерідко тішиться, що, нарешті, зможе показати, як повинен функціонувати дім. Адже вже віддавна знає це. Безліч разів розповідав про це дружині, але вона не хотіла його слухати. А крім того, коли не буде дружини, він зможе вирішити свої невиконані й відкладені справи. Швиденько впорається з домашніми обов’язками, прилаштує десь дітей і спокійно займеться собою.

Лише несподіванки

Та вже першого дня виникають непередбачувані обставини. На вечерю не вистачило хліба, який раніше завжди був у хлібниці. Найближча продуктова крамниця (несподівано) о двадцятій годині вже зачинена й треба їхати до супермаркету. А там якісь безглузді черги. Діти тим часом сваряться через якісь дурниці. А пізно ввечері з’ясовується, що за уроки вони навіть не бралися. І телефон, як на зло, не вмовкає ні на хвилину. Одним словом, хоч сядь та й плач…

На третій день чоловік, купивши квіти, разом з дітьми зустрічає дружину на вокзалі. Тільки би потяг не запізнився. Повернулася! На неї з нетерпінням чекав чоловік, що вже перебував на межі виснаження. Йому, щоправда, нічого за ці три дні не вдалося полагодити, але вижив! І діти теж! Тепер дружина більше не мусить йому пояснювати, що вдома, все ж таки, є чимало речей, які треба зробити, й що ці дрібниці можуть дуже втомлювати.

Надмірна опіка – це погано

Ця злегка прикрашена розповідь не є зрадою чоловічої солідарности. Ми справді, не зі злої волі, певних речей, зазвичай, не помічаємо, а експеримент, пережитий на власній шкурі, дає нам змогу краще зрозуміти дійсність і, у результаті, ліпше й мудріше в ній функціонувати. Такий досвід нам просто надзвичайно потрібний.

Та що з того, якщо дуже багато дружин усе життя дбайливо оберігають чоловіків від таких випробувань. Роблять це, керуючись своїм своєрідним розумінням любови, а в підсумку стають одним з чинників, який звужує світогляд їхніх чоловіків, не даючи їм, зокрема, бачити домашньої дійсности у всій її повноті. Чи в такому випадку претензії щодо недооцінювання, які масово мають дружини, справді слід завжди й цілковито адресувати чоловікам? Чи частково причина зла не прихована в самих дружинах і їхніх учинках? Хоч там як, але вони, теж, принаймні частково, могли би зарадити злу. І це завжди й усім ішло би лише на користь.

Забава в закоханих

Один американський юрист опублікував у газеті оголошення, що веде справи, пов’язані з розлученням, безкоштовно. Зрозуміло, що, у зв’язку з високою вартістю юридичних послуг, до нього відразу ж вишикувалася довга черга прохачів. У розмові з подружніми парами, які приходили до нього, він підтверджував інформацію, подану в оголошенні, але додатково ставив одну умову: “Спочатку ви повертаєтеся додому й упродовж місяця вдаєте пару закоханих. Розмовляючи, будьте ніжними, постійно робіть одне одному дрібні приємності, тіштеся кожному гарному вчинкові партнера й навзаєм дякуйте за все. Нехай чоловік впродовж цього часу піклується про почуття дружини. Нехай стократно дякує їй за все, що вона робить удома, й, у міру сил, часу й своїх умінь, допомагає їй. Нехай чоловік носить дружину на руках. Нехай дружина захоплюється мудрістю й досягненнями чоловіка. Нехай гордиться ним. І все це – лише місяць”. Зрозуміло, що після сумлінного виконання всіх цих вказівок через місяць жодна пара не повернулася до юриста, щоби розлучитися.

Часто чоловік і дружина, прийшовши в родинну порадню, кажуть: “Ми вже все перепробували, наш випадок – безнадійний”. А ви пробували бавитися в закоханих? Що? Думаєте, що нічого не вийде, що не зумієте? Спробуйте, адже це тільки забава.

уривок з книги Яцека Пуліковського “Єва відчуває інакше