Анатомія зради або чому Мелашка зрадила Лавріна

 Переглядав нещодавно український серіал “Спіймати Кайдаша” який створений за мотивами «Кайдашевої сім’ї» Івана Нечуя-Левицького, дія твору перенесена в реалії сучасної України.  Під час перегляду особливо торкнула мене  постать  Мелашки у виконанні молодої талановитої акторки Дарини Федини.  Мелашка – талановита співачка, поетеса, щедро обдарована Богом, чуйна і ніжна молода дівчина, а потім жінка,  яка щиро любить свого чоловіка Лавріна, дітей. 
Що сталося з нею? 
Чому вона після багатьох років спільного життя з чоловіком кинулася в обійми іншого?
Що її спонукало до того?
В чому коріння зради?

Зрада в подружжі насправді є як айсберг  – часто ми бачимо лише верхівку, сам факт позашлюбних статевих стосунків, а що ховається під водою, що стало основою до того, що ті, хто люблять один одного і щиро обіцяють бути разом через усе своє життя в один момент зраджують  тих, кого кохали.  Куди зникає любов, вірність, чесність, повага молодята які обіцяли під час вінчання?

На мою думку зрада в подружжі Лавріна і Мелашки мала дуже глибоке коріння.  І почалася вона на самому початку їхніх стосунків – тоді, коли Лаврін почав наполягати на статевих стосунках перед шлюбом, попри те що знав наскільки це важливо для Мелашки, наскільки це суперечить її глибинним переконанням. І саме тоді коли Мелашка погодилася на секс, вона вперше зрадила, зрадила  себе. Зрадила свої глибинні переконання, свої прагнення, мрії, зрадила свої стосунки з Богом, з яким могла говорити як з батьком. Від того часу зрада увійшла систему стосунків Лавріна і Мелашки – на несвідомому рівні зʼявилася  установка – “якщо дуже сильно чогось бажаєш – то можеш зрадити… себе, подруга, дітей”

 Наступним проявом зради став момент, коли Лаврін погодився відступити  братові Карпові і його дружині Мотрі житло, яке він разом  з Мелашкою готували для себе. Саме тоді Лаврін відмовився від  особистого простору своєї сім’ї,  в якому могла б будувати свої стосунки молода пара. Вирішив залишитися привязаним до своєї матусі, яка так любить його і піклується про нього. Він відмовився зробити перший крок для побудови щасливих подружніх стосунків – відділитися від батьківської сімʼї. Тому наступні кроки по створенню гармонійних стосунків сімʼї були приречені.

Після одруження Лаврін багато працював, дбав про добробут своєї сімʼї, поїхав на заробітки до Києва. Але він не виконав роль захисника, оборонця своєї сім’ї, не захистив простір своєї родини від двох жорстоких агресорів – Мотрі та  матері Кайдашихи. Саме з ними Мелашка залишалася наодинці і не мала відваги та сили їм протистояти. Мелашка знову і знову зраджувала себе кожного разу коли намагалася заслужити любов у двох егоїстів. Багато молодих жінок знають, що відчувала Мелашка в той час коли готувала борщ,  чи інші страви,  порала господарку і завжди чула одне і те саме:  “ти нікчема…, ти не господиня…,  у тебе нічого нема” ?  Багато молодих жінок знають як стискається все всередині і починають труситься руки, коли чуєш “ ніжний голос”  свекрухи :  “знову в тебе молоко збігло…,  твій борщ гірше за помиї …,  що ти за господиня така що в тебе повно павуків.”
Нічого дивного не має в тому що наслідком всіх цих подій стала післяпологова депресія, яка поглинула Мелашку після народження другої дитини. Постійна втома, пригнічений настрій, втрата задоволення від речей чи спілкування, які приносили раніше задоволення, відчуття безвиходдя накрили молоду жінку з головою і вона вирішила просто втекти від цього жаху. І втекла до Києва розмальовувати писанки.

 В Києві Мелашка може розвиватися, може почати співати професійно, але вона відмовляється від цієї пропозиції, тому що не це головне для неї. Для Мелашки розкладачка в майстерні стала тим безпечним місцем, в який не зможуть влізти Мотря і Кайдашиха, тим безпечним місцем, яке не зміг створити для своєї дружини Лаврін.

Перебуваючи в Києві Мелашка відпочила, відновила свої сили, була в ресурсі. У своїх записах вона пише про палку любов до Лавріна, прагне бути з ним. Але в її серці було незаповнене місце, певний вакуум – прагнення пізнавати світ, подорожі. І саме тоді в її життя увірвався Саша з Донецька  – повна протилежність ніжному і лагідному Лаврінові. Але Але Саша побачив у Мелашці саме жінку!!! Не господиню, не кухарку, не няньку, а саме жінку, спрагнену любові. І тоді заповнив той вакуум в душі Мелашки, просто запросивши її на прогулянку по Києву.

 З серіалу невідомо чи були статеві стосунки між Мелашкою і Сашею, але на психологічному рівні зрада відбулася точно – порожнечу в серці Мелашки заповнив не її чоловік, а інший.

Лаврін, коли дізнався про зраду,  вирішив, що дружина зрадила з коханцем заради сексу, обізвав її бл..ддю, і фактично повівся з нею як з повією. Це ще сильніще відкинуло Мелашку від чоловіка і вона готова була б покинути його, якби не війна.
Чи є в них шанс відновити стосунки? Чи є шанс знову побачити в очах один одного любов і прагнення бути разом?
Їхня остання зустріч показує що не все втрачено. Лаврін йде добровольцем на фронт, стає захисником своєї сімʼї, своєї батьківщини від зовнішнього агресора. Коли він сідає в автобус то обертається щоб подивитися назад на Мелашку, яка йде по дорозі за автобусом, проводжаючи поглядом чоловіка на війну. Тож є та нитка, яка повязує їх, є бодай маленьке прагнення бути разом. Отже їхній зранений шлюб можна врятувати, їхні зранені серця можна зцілити.

Під час обряду вінчання священик дає молодятам пити з спільної чаші. Від цієї миті все в них стає спільним і подружжя дають пити один одному з цієї чаші. І той напій, який ми наливаємо в цю чашу, те чим напоюємо свого подруга, потім будемо пити самі. Одні подружжя наливають вино любові, інші буденний чай або просто воду, а деякі не перестають пити гіркий полин. Що будуть пити подруги з спільної чаші залежить від обох. Кожний з подругів на 100 відсотків відповідальний за все що відбувається в подружжі. Не має 50 на 50 або 30 на 70. Чоловік відповідальний на 100 відсотків відповідальності чоловіка, а жінка – на 100 відсотків відповідальності жінки. Зрада є тим що розбиває цю спільну чашу на друзки і часто здається що все втрачено. Але це не так. Є традиційний японський метод ремонту кераміки  кінцуґі – коли шматки розбитої чаші зклеюють за допомогою золота. Цей процес потребує багато зусиль, часу, уваги, зосередження. Але на завершення роботи ця чаша стає справжньою коштовністю. Так само можна зклеїти і розбиту зрадою спільну чашу подружжя. Тут також потрібно багато кропіткої праці,  витривалості, часу, уваги, зосередження. А золотом, яке зʼєднає розбиті часточки, є прощення – прощення себе, свого подруга.

© Мирон Шкробут
сімейний психолог