Де є ніжність, там немає агресивності

Де є ніжність, там немає агресивності

Де є ніжність, там немає агресивності

Загалом відносини між людьми, навіть якщо йдеться про подружжя чи сім’ю, прямо чи опосередковано відзначені суперництвом, боротьбою за панування, щоб контролювати інших, інколи аж до їх “унікчемнення”.
Чому так відбувається?
Тому, що більшість людей почувається невпевнено, боїться, а отже, і намагається захищатись, атаку­вати, не чекаючи нападу. Цілим їхнім життям, включно із стосунками, у яких виявляється любов, керує логіка сили, це — щоб не слухати голосу дитини в кожному з них.
Вони забули про неї.
Покинули її напризволяще. Заховали її. Через сором.
Чимало сварок тривають безконечно, бо жодна із сторін не хоче поступитися, не хоче помітити в іншому невпевнену і налякану дитину. Люди сваряться
тому, що у кожному з них живе загнівана дитина, тому, що вони не отримали від свого партнера тієї ніжности, якої так прагнули.
В ту мить, коли хтось один з цих двох побачив в іншому дитину, яка потребує ніжности, і подарував бажане, рівень агресії різко зменшується і сварка
припиняється.
З плином часу я прийшов до висновку, що за агресивною поведінкою завжди приховується незадоволена потреба у ніжності.
Мало ймовірно, я би сказав, неможливо, щоб людина, а разом з тим і дитина, яка живе в ній, була щойно обдарована ніжністю, водночас поводячись
агресивно чи вдаючись до насильства.
Не забуваймо, що дитина в кожному з нас, коли відчуває ніжність, то почувається щасливою, сильною, з необмеженими можливостями, може проба­чити будь-яку прикрість і несправедливість. Коли ми реагуємо на щось агресивно, слід навчитися розпізнавати, якого саме вияву ніжності дитина в кожному з нас вимагає в цю мить і в чому їй бу­ло відмовлено.
Якщо б ми навчились розглядати стосунки між людьми у кожній сфері життя як такі, де існує взаємна потреба в ніжності, світ був би іншим.