Як потрібно дбати про красу

— Мила річ мати гарні тарілки. Але нащо воно здалися, як нема нічого, щоб накласти на них?
Гарні рамки на картину також подобаються всім; та хто ж дивиться на них, якщо нема картини в них?
Гарний жирандоль прикрашує кімнату; але увечорі він — ні до чого, якщо нема в нім світла.

Якщо Бог дав тобі гарне тіло, миле обличчя — дякуй Йому. Але навіщо служить краса тіла, якщо дух у ній мертвий ?
— Твоє тіло — це твоя хата: ти її посідаєш, отож ти відповідальний за неї. Не дбай тільки про її зовнішній вигляд; бо око Господнє бачить і всередині.
— Роби те, що потрібне, щоб шанувати і зберігати охайність і красу твого тіла; але роби це, щоб бути приємним іншим, щоб вони мали від тебе враження впевне-ности, спокою й сили.
— Чим гарніші краєвиди, тим міцніша спокуса затриматись, щоб насолодитись ними, забуваючи мету подорожі.
Краса тіла — це дорога, що має вести до краси душі, а краса душі має вести до Бога. Не затримуйсь в дорозі: втратиш найважливіше, суттєве.
— Кольорова фотографія висвітлена — красива, бо світлом пройнята; не така вже вона, коли видрукувана на папері й немає життя в ній.
Так і красу міряється наснаженістю духа, що проникає матерію. І чим більше матерія проникнена духом, тим більше вона осяйна.
— Ти скажеш: той-то має руки носильника, — скупаря, — артиста…; той-то має обличчя жорстокої людини, — щиросерде або фальшиве, — одверте або окрите, — добре або злобне…
Маєш рацію: тіло, руки обличчя, виявляють дух, тому, хто вміє їх читати, виявляють вони живі риси душі.
— Ніхто не може ухилитись від надзвичайної « моделюючої » сили своїх думок, своїх почуттів, всього свого внутрішнього життя, бо душа є « формою » людської природи, і оформлює тіло так, як геній мистця навіює його твір і керує його пальцями. Чи ти хочеш, чи ні, маєш обличчя твоєї душі.
— В небі наше тіло перемінене буде мати красу нашої душі.
Невинність дитини завжди притягає, незалежно від її одежі шовкової чи лахміття; але це — краса легкодосяжна, краса новоствореної душі.
Краса старушка завсіди вражає, бо це — правдива краса душі, що виявляється навіть через зморщене обличчя й худорляві руки.
— Якщо ти дбаєш тільки про красу твого тіла, вона буде не тільки обмежена, але й шкідлива. Якщо ж дбаєш про побільшення краси душі, то вся твоя краса буде розвиватись і розквітатись аж до безконечности.
— Черв’як із середини яблука доб’ється до лушпини, і гнилизна із середини виходить наверх.
Якщо зло загніздиться в твоїм серці, воно просякне і твоє тіло і твоє обличчя.
— Є краса «звіряча» (тіла, фізична); вона викликає « голод » тіла, знижує до свого рівня тих, що її подивляють, і вкінці кидає їх у відчай, невдоволення.
Є краса « чортяча »: вона зваблює, вчиняє рабом і вводить в неспокій.
м’язів є визначений нашими думками. Без нашого відома, наш вигляд мало-помалу моделюється на стані нашої совісти. З роками він стає образом-фотографією чимраз точнішою наших почуттів, бажань, інтересів… » (А. Карель, Людина — єство незнане) .

Є краса « Христова »: вона заспокоює, притягає до чистоти душі й веде по дорозі до Бога.
— Найбільша краса цвіте тоді, кола ласка Божа проникає без перешкод людську природу.
— Візьми очі якого-небудь святого і вклади їх у яке-небудь обличчя, навіть спотворене, і вони освітять його правдивою красою.
— Інколи Бог дозволяє, щоб святі відбивали своїм обличчям деякі риси Ісуса Христа. Але цей привілей є зарезервований тільки святим.
Якщо ти живеш у Христі, твої очі стануть очами Христа, твій усміх стане усміхом Христа, твоє обличчя стане обличчям Христа.