КОЛИ Ж ТИ ПРИЙМЕШ СЕБЕ ТАКИМ, ЯКИМ ТИ Є?

КОЛИ Ж ТИ ПРИЙМЕШ СЕБЕ ТАКИМ, ЯКИМ ТИ Є?
Багато людей внутрішньо є паралізовані, покручені, і тягнуть своє життя зменшене, та безуспішне. Причина в тім, що вони ніколи не прийняли себе такими, якими вони в дійсності є, з усіма їхніми обмеженнями і можливостями.
Щире признання та щедре жертвування Богові визволять їх із комплексів та поможуть бути « собою ». Тільки таким чином вони дійдуть до успіхів у їх житті та будуть корисними для інших.
— Твоє здоров’я слабке, ти невчений, ти хворий, ти поганий, твій характер немилий… Або: твоє родинне середовище тебе не підтримало, не помогло, твої не розуміють тебе, ти животієш у твоїй праці, а міг би дещо кращого зробити… Коротко кажучи: ти обмежений в собі та кругом себе, і ти з того упокорений, знеохочений… Будь чесним: ти ніколи не прийняв дійсно тих обмежень. Доказ цього? Часто ти думаєш: Якби я мав добре здоров’я, я б зробив…, якби я мав батька, що мене розуміє, я б…, якби… якби… І ти тягнеш з собою ту лиху скореність, котра одного дня пробуджує в тобі заздрість, другого — відчай. Часто ти кажеш собі: очевидно, той-то, він може, але я… Якби я мав його розум, його школи, його… якби… І в твоїм голосі чути невдоволення й досаду проти себе самого, проти інших, проти ЖИТТЯ.
— Доки ти дійсно не приймеш твоїх обмежень, доти не зможеш збудувати чогось тривкого, бо витрачаєш час на мріяння й бажання засобів і можливостей, що інші мають, і не оглядаєшся, що ти також маєш їх; це правда, інші, але також добрі. Перестань дивитись на засоби й можливості інших; поглянь на твої, пізнай їх добре, візьми їх в руки і працюй.
— Не заперечуй своєї обмежености: це було б згубне для тебе. Заперечити її — не означає ліквідувати її. Не зважати на неї, якщо вона існує — це давати їй таємничу нищівну силу на твоє життя. Натомість треба добре її пізнати, не перебільшуючи й не зменшуючи її. Якщо ти можеш змінити в ній дещо, чого чекаєш, щоб узятись до праці спокійно, але постійно? Якщо ти не можеш нічого зробити, прийми її. Але не в дусі упокорення, безнадійно схиляючи голову, як переможений, ні! Піднеси твоє чоло і спокійно та рішуче прийми її. Не щоб вона тебе розтрощила, але щоб ти її ніс і жертвував.
— Не бійся. Бог тебе бачить, і в його очах ти не менший і не менше люблений від кого-небудь, котрому ти завидуеш. Жертвуй Йому твої турботи, твій жаль, твоє страждання… і вір більше в Його силу, ніж у твої можливості.
— Якщо ти признаєш, приймеш і пожертвуєш свої обмеженості Богові, ти побачиш, що твоя «бідність» стане незмірним багатством.
— Твої обмеження не є тільки перепонами; вони є також Божими вказівками на дорозі твого життя. Може ти не вмієш добре говорити? Чи ж це не внак, що ти маєш більше слухати? Боязкий ти? напевно ти маєш більше виконувати, ніж командувати. Ти, може, нездібний до наукової праці; хіба також і до конкретної, до організації, до виконування планів та ідей?
— Признай, прийми, жертвуй твої обмеження; але також і твої якості, здібності, можливості. Тобі їх не бракує. Не є покірністю вірити, що ти є найменше Обдарований людськими здібностями; це — комедія або безглуздя (або психічна хвороба).
— Признати дари, що Бог дав нам, не є злом. Зло — гордість — є тоді, коли ми думаємо, що ми заслужили собі на них або придбали їх собі нашими силами.
— Правдиво покірний .нічого не боїться, навіть себе самого; признає свої якості й обмеження; не боїться інших людей. Він боїться тільки Бога.
— Коли ти одержуєш якийсь дарунок від приятелів, ти подивляєш його, виявляєш своє вдоволення й дякуєш. Бог Отець дав тобі немало дарунків! Часто ти не відважуєшся поглянути на них та радіти з них; а ще менше дякуєш за них. Граєш доброчесного, а ти навіть невихований, нечемний.
— Дари твого небесного Отця не є тільки для твого особистого вжитку. Вони також і для інших та для Нього. Чим більше ти одержав, тим більшу відповідальність ти маєш. Тому, якщо ти маєш боятись чогось, то бійся невикористати твоїх здібностей.
— Прийми себе таким, яким ти в, також і у відношенні до інших. Чому ти боїшся твого хазяїна, твого робітника, того, що є розумнішим від тебе, що краще вміє говорити від тебе, що краще « знає справу »? Чому ти боязкий, спаралізований «комплексом меншевартости»? Тому, що ти не погодився бути тобою і перед іншими ти страхаєшся їхньої оцінки.
— Не намагайся, і навіть не бажай жити життя іншого: воно не для тебе. Бог Отець приготовив нам життя на нашу міру. Жити життям когось іншого, було б носити одяг іншого, тому що він йому добре пасує. Але для тебе той одяг буде або заширокий, або завузький.
— Не журися тим, що інші думають чи говорять про тебе. Вони приймуть твої обмеження, якщо ти сам признаєш їх. Але вони не простять тобі того, що ти боїшся або соромишся, і хочеш їх обманути, показуючись таким, яким ти не є. Кажи просто: «я не знаю», «я не розумію », « я не маю відваги »… Таким чином ти допоможеш іншим, бо люди потребують таких, що вміють признати свою обмеженість, щоб і вони самі мали від¬вагу признати і свою. Пам’ятай, що не тільки ти є обмежений, але й інші також; немов людини, яка в чомусь не була б обмежена.
Будь собою. Інші потребують тебе таким, яким ти є, яким Господь тебе створив. Ти не маєш права маскуватись, грати комедію, бо ти обманював би інших. Скажи собі: «Я принесу щось нового для його життя, бо він ще не стрінув нікого такого, як я, і ніколи вже не стріне, бо я — одинокий примірник, що вийшов з рук Божих ».
— Кожна людина в якийсь спосіб є обмежена, неповна. Всі люди разом творять людство, а в Христі — його Таїнственне Тіло. Обмеженість кожного — це запрошення до злуки з іншими в любові.
Май тільки одне бажання: бути вповні, без найменшого ухилу, тим, яким тебе Бог бажав… і ти будеш досконалий.

Мішель Куаст
Шлях до успіху.
Видавництво оо.василіян
Рим, Італія, 1974 р.