Вміти слухати і вміти говорити…
СЛУХАННЯ
Як слухачі ми думаємо з швидкістю 500 слів на хвилину, типова швидкість мовлення від 125 до 150 слів. Ця різниця спричинює, що думки починають бігти власними стежками, відбігаючи від того, що чуємо.
ПРИЧИНИ ПОГАНОГО СЛУХАННЯ:
– Слухання під кутом сприйняття лише нової інформації;
– Мрії на яву;
– Негативне ставлення до мовця;
– Велика емоційність;
– Уникання важкого змісту;
– Пасивна постава тіла;
– Погана увага;
– Дослівне записування лекції;
– Пасивне слухання без спроб передбачити, що буде сказано;
– Нецікавий, монотонний спосіб мовлення;
– Балакучість;
– Повільний темп мовлення;
– Носове мовлення.
РИСИ ПОГАНОГО СЛУХАЧА:
– Постійно перебиває;
– Швидко робить висновки;
– Закінчує речення мовця;
– Неуважний;
– Змінює тему розмови;
– Все записує;
– Не реагує;
– Нетерпеливий.
РИСИ ДОБРОГО СЛУХАЧА:
– Дивиться на мовця;
– Задає запитання, аби переконатися, чи правильно зрозумів;
– Виражає щире зацікавлення самопочуттям мовця;
– Повторює або парафразує почуте;
– Емоційно опанований;
– Активно реагує жестами;
– Уважний;
– Не перериває;
– Дозволяє мовцеві закінчити.
ДОПОМОГА В КОНЦЕНТРАЦІЇ:
1. Техніки релаксації.
2. Задавати собі питання, які дисциплінують: Чи зосереджуюсь на мовникові? Слухаю свій внутрішній голос чи мовця?
3. Усунути зовнішні розпорошення або їх ігнорувати.
4. Усунути внутрішні розпорошення – практикувати самодисципліну для керування думками, звільнити ум від негативних відчуттів.
5. Прагнути навчитися якомога більше.
6. Слухати з настановою задавати мовцю важкі запитання.
7. Слухати з настановою поділитися з іншими почутим.
8. Слухати так, ніби мовець говорив лише до мене.
9. Практикувати: схоплювати головні ідеї, важливі деталі, записувати ефективно (не все), формулювати суттєві питання.
МОВЛЕННЯ
ПРОБЛЕМИ З МОВЛЕННЯМ мають люди, які характеризуються:
– загальною боязливістю, причини якої: надмірна фізіологічна активність і невідповідна психічна установка;
– малою еластичністю під час змін у житті;
– браком самоконтролю;
– браком емоційної зрілості;
– низьким почуттям власної гідності;
– інтроверти;
– нетолерантні;
– неасертивні.
ЗМЕНШЕННЯ ФІЗІОЛОГІЧНОЇ АКТИВНОСТІ:
1. Самогіпноз:
Визначити бажану ціль, в даному випадку зменшення фізіологічної активності організму.
Виконай релаксаційні вправи.
Вводь у підсвідомість свої сугестії: говори до себе спокійним лагідним тоном. Уяви, що дивишся на себе зі сторони і бачиш, як ти добре розмовляєш і жестикулюєш. Самогіпноз діє на протязі близько 36 годин.
2. Медитація.
3. Релаксація.
4. Спрямування на успіх
СПРЯМУВАННЯ НА УСПІХ
1. Кожний з нас мав у житті якийсь успіх, і був тоді радісним і щасливим, тіло було розслаблене і наповнене енергією, тоді ми були готові вчинити великі й геройські діла. І наш мозок пам’ятає цей стан.
2. Ми спроможні перехитрити свою підсвідомість. Наш мозок реагує не тільки на імпульси з зовнішнього світу, але й з внутрішнього, які ми самі посилаємо. Отож, у важкі хвилини болю, розпачі, страху перед невдачею – великою чи малою, необхідно розслабитися, згадати приємні хвилини радості й успіху, зосередитися на них, впустити їх у підсвідомість і витиснути з неї все негативне..
ПСИХІЧНА РЕСТРУКТУРИЗАЦІЯ – для перепрограмування психічної установки з допомогою візуалізації:
Спочатку треба розслабитися, потім уявляти: Уяви свою кімнату, ти лежиш перед сном. Читаєш реферат, який мусиш прочитати перед публікою (за тиждень перед виступом). Дискутуєш про свій майбутній виступ з колегами і фахівцями. Слухаєш виступи інших людей. Пишеш реферат у своїй кімнаті. Вбираєшся вранці в день свого виступу. Виконуєш інші звичайні справи. Входиш до приміщення, де будеш виступати. Помалу виходиш до залу і виступаєш зі своєю темою. На протязі всіх цих етапів уявляй себе спокійного й опанованого.