ТЕРЕЗА АВІЛЬСЬКА: ЛИШЕ ОДНА ІСТОРІЯ З БІОГРАФІЇ

ТЕРЕЗА АВІЛЬСЬКА: ЛИШЕ ОДНА ІСТОРІЯ З БІОГРАФІЇ

ТЕРЕЗА АВІЛЬСЬКА: ЛИШЕ ОДНА ІСТОРІЯ З БІОГРАФІЇ

Ніщо не болить,
ніщо не лякає
Бог залишається,
все інше – минає.
Лише терпіння мету досягає.
Той, хто убогий, нестачі не знає.
Бога – достатньо. У Ньому все має.

Тереза Авільська

Через три роки увесь католицький світ святкуватиме півстоліття від дня її народження. Тереза Санчес Сепеда д’Авіла-і-Аумада. Вона мала особливий дар від Бога: “Господу подобалося, щоб всі любили мене, і так було завжди”. Але насправді не завжди так було, просто Тереза вміла нераз мужньо терпіти і прощати часом затиснувши зуби від болю, а часом пробачаючи з усмішкою філософа, подібно як батьки пробачають малих дітей. Саме так поступила Тереза з жінкою, яка її побила, після того як загубила свій чобіт в храмі і будучи трердо переконаною в тому, що то Тереза його вкрала…
Проживши 20 років в монастирі, у віці сорока Тереза пережила навернення, яке спонукало її віднайти шлях до витоків автентичного чернечого життя і реформувати орден Кармелітів. Вона мала проблеми з інквізицією, що лише засвідчує істину про те, що Церква, є «святою блудницею» – за словами Святих отців. Святою, бо її Голова – Христос, блудницею, бо її члени, тобто ми усі, є лише зраненими гордістю потомками Адама і Єви. Саме тому Тереза ніколи не мала намірів покидати Матері-Церкви, але як її вірна дочка перев’язувала болючі рани і лікувала їх своєю безперервною жертовною любов’ю, на відміну від вездисущих у всі епохи «містиків і реформаторів», які роздирають містичне Тіло Христове. Коли Тереза вмирала, самотня і хвора то тішилася, що вмирає як дочка Церкви, Христової Церкви, єдиної і до кінця світу незнищенної, з видимим головою Папою Римським. Живучи в Іспанії вона не знала про «реформу» Лютера, а коли дізнавалася про те, що християни вбивають християн, противляться Папі, про те що поширюють жах і переслідування серед корінних мешканців Нового світу завойовуючи його, вона ридаючи повторювала: «Мені видається, що я настільки погрузла в гріхах, що все зло і всі єресі світу є наслідком моїх гріхів. Цілком можливе, що саме я прогнівила Христа своїми гріхами, що Він надіслав на землю стільки бід». Це був природній стан її глибокої душі, яка збагнула думки Божі.
Як лише не називали її сучасники: баба, аферистка, одержима, бродяга…
«Мені говорили, що вона жінка, ні, вона чоловік, і навіть один з найбільш відважних, яких я будь-коли знав». – сказав про неї добродій, який був близько з нею знайомий. Зрештою сама Тереза дасть настанову своїм сестрам: «Я б хотіла,щоб ви (сестри Кармелю) мали вигляд не жінок, а чоловіків, і при цьому таких мужніх, щоб чоловіки дивувалися цьому».

Іспанці люблять називати її «матір’ю» так називали її також сучасники, яких захоплював її приклад. І вона нею була, як за природою так і за благодаттю.
Жінка… Або найбільше нещастя, або найбільше благословення. Третього варіанту для жінки не існує. Є лише дві дороги: Єва і МАРІЯ. Чоловіки є заручники обставин… Добре, якщо жінка, яка біля них прагне до ідеалу МАРІЇ.
Цьому бідному священику, як то кажуть люди «повезло». Чи радше це Боже Провидіння подарувало йому шанс і він скористався ним. В часі своєї молодості Тереза важко хворіла. Хвороба була дивною, бо ніхто не знав ні її причин, ні способів лікування. Одна «компетентна» бабця, яка мала славу лікарки, лікувала Терезу так, що та після «терапії» дивом не пішла у кращий світ. Як сама згодом скаже: мене врятував Святий Йосиф, тому і не дивно, що саме завдяки Терези почитання святого Йосифа в Іспанії набрало особливого значення, всі засновані нею монастирі були віддані заступництву Опікуна Святої Родини. Але ще до одужання стан здоров’я вимагав, щоб Тереза покинула монастир і змінила місце проживання щоб лікуватися. Під час побуту в невеликому містечку вона періодично сповідалася в одного священика, який відчував до неї прихильність. Її щирість і чистота серця так подіяли на нього, що одного разу він відкрив їй жалюгідний стан своєї душі: сім років він жив у тяжкому гріху перебуваючи у грішних відносинах з однією жінкою. Тереза знала це, бо у місті не було людини, яка про це не знала, але попри те, вона йшла до нього, як до Христового слуги, який має владу відпустити гріх.
У біографічному фільмі про Терезу від Ісуса ця сцена дуже зворушлива:
У порожньому храмі сповідається Тереза. Люди згіршені поведінкою священика не ходять більше до храму, де він є парохом. Терезі докоряє співсестра і відраджує йти до нього на сповідь. А вона ходить. Священик підіймає руку, щоб дати розрішення і не може, рука опускається… Друга спроба – марна. Не може… Тереза не зрозумівши поведінки духівника, щиро запитує:
– Отче, невже мої гріхи такі великі, що не можете розрішити мене ?
– Ні, це мої великі. Ви одні в цьому місті, хто нічого не знає.
– А хто вам сказав, що я про це не знаю?
А потім була сповідь священика перед молодою черницею…
Вона допомогла йому порвати ці відносини. І спонукала зняти амулет, який цей вартий співчуття священик, носив на шиї, отримав від жінки-наложниці.
Бог переміг через Терезу. Священик пережив найщиріше покаяння, через рік після навернення помер. Тереза згадувала про нього у своїй автобіографії зазначаючи, що він за життя мав велику набожність до Пресвятої Богородиці.
Зараз дуже часто можна почути від «найпобожніших і найпершіших католиків…» багато критики на адресу священиків. Говорити уміють усі. Але мовчати, спів терпіти, приносити себе в жертву за інших це мистецтво, це Божественне мистецтво. Професіоналів, у духовному житті, мало. Суцільне аматорство.
Життя Терези насичене подіями і заслуговує на те, щоб його прочитати. Вона суперечлива і неординарна: радісна і пройнята болем, співчутлива і строга, вкрай бідна і завжди задоволена, серйозна і весела, містик і реаліст, жіноча і чоловіча водночас.
«Хто робить наполегливі зусилля, щоб досягнути вершини досконалості, той ніколи не виходить на неї один, але завжди веде за собою безчисленне воїнство, як доблесний вождь». Бог покликав її першою у справі реформування Кармелітанського ордену: за нею пішли інші, серед них кілька всесвітньовідомих, зокрема: Св. Іван від Хреста, Св. Тереза від Дитятка Ісус та Тереза Бенедикта від Хреста (Едіт Штайн); менше відомих: Св. Рафаїл Калиновський, Св. Марія від Розп’ятого Ісуса і тисячі нікому невідомих на землі, які намагаються бути дрібкою солі, світлом світу, закваскою, доброю ріллею…
«Мені часто видавалося, що я подібна до людини, яка володіє великим скарбом і бажає поділитися ним зі всіма.» – сказала Тереза у своїй автобіографії. Сьогодні вона ділиться з нами однією з подій свого життя, скарбом любові до ближнього, зокрема до Христових священиків. Чи захочемо ми прийняти його і заховати в глибинах свого серця, як зерно пшениці, яке у терпінні дає плід. Адже Вічний Сіяч саме на це сподівається.

Назар Наталя.

Фільм про Терезу Авільську можна переглянути на нашому сайті в розділі “Фільми про святих”