Іван Хреститель і мета аскетизму

Єврейська електронна енциклопедія говорить про Івана Хрестителя, що він (Йоан Предтеча, помер біля 29 р. н. е.) був проповідником під кінець періоду Другого храму (відбудованого Єзрою і Неємією після повернення з Вавилонського вигнання – П.Г.); згідно з християнськими переконаннями — останній пророк, предтеча (попередник) Месії — Ісуса, що сповіщав Його прихід. Про діяльність Івана Хрестителя згадує Йосиф Флавій; вона описана в усіх чотирьох Євангеліях, де сказано (у Євангелії від Луки – П.Г.), що Іван Хреститель походив з роду Аарона. З відомостей про релігійну діяльність і вчення Івана Хрестителя можна зробити висновок, що за релігійним світоглядом він був близький до єссеїв, зокрема – до Кумранської спільноти. Як і її члени, Іван Хреститель підкреслював поділ людей на праведників і грішників, але вважав, що грішники можуть спасти себе розкаянням. Подібно до кумранітів, Іван Хреститель тлумачив фразу: «Голос чути: Стеліть Господові дорогу у пустині, рівняйте в степу шлях нашому Богові!» (Іс 40, 3) як вимогу піти в пустелю, і сам жив відлюдником, хоча й не закликав своїх послідовників до відлюдницького життя. На відміну від спільності майна, яка була прийнята в Кумранській спільноті, Іван Хреститель вимагав лише ділитися з потребуючими. В збірнику «Бесіди» (2:23), званому «Климентин» (християнському агіографичному творі 1-ї третини 3 ст.) є натяк на те, що Іван Хреститель був гемеро-баптистом (на івриті — товлей шахарит — «ті, що занурюються на світанку»). Разове занурення у води Йордану, яке здійснював Іван зі своїми послідовниками, мало на меті змити гріх після очищення душі визнанням гріхів і добрими вчинками. Цей обряд виводиться з ритуального очищального обмиття (твіла; звідси прізвисько Івана Хрестителя на івриті — Йоганан га-Матбіл), яке євреї чинили регулярно, а в Кумранській спільноті його тлумачили як символ «розкаяння на відкуплення від гріха» Іван Хреститель сповіщав наближення кінця світу та прихід Месії, й тому деякі вбачали у ньому пророка Іллю, прихід якого мав передувати приходові Месії. Згідно з Євангеліями (Мт, 3, 13-16; Мр 1, 9-10; Ів 1,28-29), Іван Хреститель здійснив ритуальне обмивання з Ісусом Христом (грецьке баптісмос — `занурення`, яке в Християнстві зветься Хрещенням, звідси — Хреститель). … Згідно з Йосифом Флавієм, Івана Хрестителя стратив Ірод Антипа (20 р. до н. е. – після 39 р. н. е.), який боявся впливу Івана та зростаючої кількості його послідовників. За версією Нового Завіту (Мт 14, 2-11; Мр 6, 6-28), Іван Хреститель публічно критикував одруження Ірода Антипи з Іродіядою, жінкою його брата ще при його житті (що було заборонено біблійним законом), за що й був посаджений у в’язницю. У день народження Ірода Антипи той обіцяв дочці Іродіяди Саломії, яка перед ним танцювала, виконати будь-яке її бажання. Та за намовою матері зажадала голову Івана Хрестителя, і його стратили. [1]

Про святого Івана Хрестителя розповідають доволі численні тексти Нового Завіту:

Мт 3, 1-16; 4, 12; 9, 14; 11, 2-19; 14, 2-12; 16, 14; 17, 10-13; 21, 25-32; Мр 1, 1-14; 2, 18; 6, 14-29; 8, 28; 11, 30-32; Лк 1, 5-25; 41-44; 57-66; 3, 1-22; 5, 33; 7, 18-35; 9, 7-9; 11, 1; 16, 16; 20, 4-6; Ів 1, 6-40; 3, 23-35; 4, 1-2; 5, 33-36; 10, 40-41; Ді 1, 5; 22; 10, 37; 11, 16; 13, 24-25; 18, 25; 19, 3-4.

Їх можна згрупувати таким чином:

1. Провіщення про народження Івана: Лк 1, 5-25, у якому сказано, що він «не питиме ні вина, ні сикери [2]», що нагадує обіт назореїв [3] (див.: Чис 6, 1-8; Суд 13, 7; 1 Сам 1, 11-28).
2. Події, пов’язані з народженням Івана: Лк 1, 41-44; 57-66.
3. Проповідь Івана перед приходом Ісуса Христа: Мт 3, 1-12; Мр 1, 1-8; Лк 3, 1-18; Ів 1, 6-28. Там же поданий короткий опис його аскетичного одягу і харчування: «Йоан одягнений був в одежу з верблюжого волосу й носив ремінний пояс на своїх бедрах, а їв сарану й мед дикий».
4. Хрещення Ісуса, яке здійснив Іван: Мт 3, 13-17; Мр 1, 9-11; Лк 3, 21-22; Ів 1, 29-34.
5. Діалоги Івана та його учнів з Христом і Його учнями: Мт 9, 14; 11, 2-6; Мр 2, 18; Лк 5, 33; Лк 7, 18-35; Ів 3, 23-35 у яких, зокрема, сказано, що Іванові учні постять, а Ісусові – їдять і п’ють.
6. Розповіді про ув’язнення та страту Івана: Мт 4, 12; 14, 2-12; Мр 6, 14-29; Лк 9, 7-9.
7. Слова Ісуса Христа про значення Івана: Мт 11, 7-19; Лк 7, 24-34; Ів 5, 33-36; Ді 1, 5.
8. Слова апостолів про значення Іванового хрещення: Ді 10, 37; 11, 16; 13, 24-25; 18, 25; 19, 3-4.

З цих текстів видно, що аскетичний, назорейський спосіб життя Івана Хрестителя був умовою і способом його особливого служіння, до якого був покликаний тільки він: проповіді покаяння та приготування народу до приходу Спасителя – Ісуса Христа. (Як я вже казав у моїй попередній доповіді [4], сенс має тільки відкриття себе на Бога й інших, заради яких варто жити, а отже – відвернення від егоцентричної зосередженості на собі й на власному задоволенні, сприйняття свого життя як дару від Бога й дарування себе іншим. Іванове служіння власне й було таким відкриттям на Бога й даруванням себе іншим – у притаманній тільки йому формі. І його аскетизм, зокрема – відмова від вина і п’янких напоїв – був не самоціллю, а засобом для опанування себе, для володіння собою, щоби могти дарувати себе Богові й іншим).

І. «Тоді приступили до нього учні Йоана й кажуть: “Чому ми й фарисеї постимо (багато), а твої учні не постять?” 15. Ісус відповів їм: “Чи ж личить весільним гостям сумувати, поки молодий з ними? Надійдуть дні, коли від них заберуть молодого, і тоді будуть постити.
Ніхто не пришиває латки з нової тканини до старої одежі, бо латка в одежині збіжиться, і діра стане гірша.
І не вливають вина нового в старі бурдюки, а то бурдюки розтріснуться і вино розіллється та й бурдюки пропадуть; а вливають вино молоде в нові бурдюки, тож одне й друге збережеться”» (Мт 9, 14-17).

ІІ. «Тоді, як ті відходили, Ісус почав говорити людям про Йоана: “На що ви вийшли подивитися в пустиню? На тростину, що її колише вітер? На що ж вийшли подивитись? На чоловіка, одягненого в одежу м’яку? Таж ті, що носять м’яку одежу, сидять у царських палацах.
Чого ж тоді вийшли? Побачити пророка? Так, кажу вам, і більше, як пророка. Це той, що про нього написано: Ось я посилаю мого посланця перед тобою, що приготує тобі дорогу перед тобою. Істинно кажу вам, що між народженими від жінок не було більшого від Йоана Хрестителя; однак найменший у Небеснім Царстві більший від нього”» (Мт 11, 7-12. Підкреслення моє – П.Г.).

Отож, як ті, «що з ними Молодий», як ті, що хоч і найменші, але в Небеснім Царстві, християни, на відміну від великого і святого, але все-таки старозавітного Івана Хрестителя, долучаються до слів апостола Павла:

«Усе мені можна, та не все корисне. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно» (1 Кор 6, 12).

Й християнський здоровий аскетизм власне в тому й полягає: докласти зусиль, щоби ніщо нами не заволоділо – аби могти свобідно дарувати себе Богові й іншим.

Петро Гусак,
ЛОГО Товариство «Рух за життя»

[1] Див.: Иоанн Креститель. – Электронная еврейская энциклопедия – http://eleven.co.il/?mode=article&id=11798&query= (Переклад мій – П.Г.).

[2] Сикера в Біблії – будь-який вид алкогольного напою, окрім виноградного вина.

[3] «Назорéй (נָזִיר, назір) – людина, яка прийняла обіт (на деякий час або назавжди) стримуватися від вживання винограду і виготовлених з нього продуктів (у першу чергу – вина), не стригти волосся і не дотикатися до померлих (Чис 6, 1, 21). Ступінь святості назорея наближається до святості когена (жерця – П.Г.) і навіть первосвященика. У випадку порушення обіту назорей повинен був обстригти голову, принести викупну жертву (ашам) у Храмі й почати свій обіт спочатку.
Згідно з Біблією, Самсон (Суд 13, 7) і, ймовірно, пророк Самуїл (1 Сам 1, 28) були пожиттєвими назореями (але, всупереч біблійному кодексу про назореїв, Самсон не уникав доторкання до вбитих — Суд 14, 19). … Талмуд не одобрює практики назорейства, бо аскетизм суперечить духові юдаїзму (Нед. 77б; Наз. 19а та ін.). Поступово практика назорейства вийшла з ужитку, і в Середньовіччі не зустрічаєтся згадок про назореїв (а слово назір стало означати монаха інших релігй)». – Электронная еврейская энциклопедия – http://eleven.co.il/?mode=article&id=12897&query= (Переклад мій – П.Г.).

[4] Петро Гусак. Фундаментальний вибір «жити для себе» як підстава для виникнення залежностей. – Тези виступу на ІІІ науково практичній конференції «Формування тверезого способу життя в сім’ї та суспільстві», Львів, 4-5.11.2016 р.Б.:

1. Усім знайомі такі ходові вислови: «Потрібно брати від життя все, що воно дає!», російське: «Кто не курит и не пьёт, тот здоровеньким помрёт», закарпатське: «ДАЙ СИ циґара!», «ДАЙ СИ паленки!», англійське: «Indulge yourself!»…
2. Ці вислови є виразом глибинної життєвої постави: «ЖИТИ ДЛЯ СЕБЕ І ЗАРАДИ СЕБЕ», що зрештою – при світоглядному матеріалізмі: невизнанні жодної іншої реальності, окрім фізичної, й невизнанні жодного іншого життя, окрім біологічного – швидкоплинного й такого, що безповоротно закінчується зі смертю – зводиться до формули: «ЖИТИ ЗАРАДИ ВЛАСНОГО ЗАДОВОЛЕННЯ». Адже при такому світогляді й такому виборі все інше не має сенсу. «Їжмо й пиймо, бо завтра помремо» (1 Кор 15, 32). «Користь» як мотивація (наприклад, від тверезого способу життя) НЕ СПРАЦЬОВУЄ, бо «користь» в кіцевому підсумку конвертується в задоволення.
3. Оскільки усі засоби для осягнення задоволення втрачають свою дієвість, набридають і перестають задовольняти (такою є властивість кожного засобу як ЗАСОБУ), то людина при такій поставі вдається до потужніших засобів та вживає їх у щораз більших дозах, щоби таки отримати ЗАДОВОЛЕННЯ, яке вона зробила метою свого життя: до одурманюючих речовин (тютюну, алкоголю, наркотиків). Так виникають залежності: спочатку психологічні, а з повторюваним вжитком – хімічні. (Драстичний приклад: медики, котрі палять і п’ють, розуміючи при цьому краще від інших, що це – шкідливо). Кінець того – смерть (пор.: Бут 2, 17).
4. Доки підлітки й молодь будуть присвоювати собі поставу «Жити для себе і заради себе», ЖОДНЕ ПРОПАГУВАННЯ ТВЕРЕЗОСТІ І ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ НЕ МАТИМЕ УСПІХУ! «Бо для чого тоді жити?…»
5. ТІЛЬКИ ВІДКРИВШИСЬ НА БОГА Й ІНШИХ, заради яких ВАРТО ЖИТИ, а отже – відвернувшись від егоцентричної зосередженості на собі й на власному задоволенні, сприймаючи своє життя як ДАР ВІД БОГА й ДАРУЮЧИ СЕБЕ ІНШИМ, молодь може отримати мотивацію відмовитися від одурманюючих речовин і присвоїти собі здоровий – тверезий спосіб життя: ЯК УМОВУ ЖИТТЯ ДЛЯ ЧОГОСЬ БІЛЬШОГО.