Любов (не) з цього світу

Любов (не) з цього світу

Історія св. Джанни Беретти виглядає добре відомою: мати, яка героїчно віддала життя за свою дитину. Але святість цієї італійки сягає далеко за горизонти pro life. Джанна була святою дружиною.

— Моя мама високо поставила планку, — каже Перлуїджі Молля, син святої. — У неї був сильний характер, вона знала, чого хоче: подружжя, сім’ї, базованої виключно на Богові та Його законі. В одному з листів до тата писала: “П’єтро, я хочу бути для тебе сильною жінкою з Євангелія”.

Не з феміністичних таблоїдів, які закликають заміжніх жінок до псевдо-незалежності й свободи, а з Євангелія! Зворушливе ствердження. Хоча у подружжі Молля не бракувало важких хвилин, а Джанна не раз мусила стискати зуби, — та з листів, які вона писала до чоловіка, видніє задум, що його Бог має для тривалого подружжя і сім’ї. От якби на найближчому Синоді прочитати ці листи? Якби згадати хоч би цю нелегку історію?

Як Горниця

1950 рік. Джанна Беретта працює у лікарні в Мадженті, поблизу Мілана. Молодий інженер П’єр Молля проводить цілі дні на фабриці неподалік. З’являється в лікарні зі своєю вмираючою сестрою Терезою. Джанна її обстежує. Майбутнє подружжя бачиться уперше. «Тоді ми не перемовилися й словом. Потім були ще дві зустрічі у лабораторії в Месеро та у церкві на Службі», — розповідає П’єр Молля в книжці-інтерв’ю з Еліо Гуерр’єро. — «У щоденнику я записав: дякую Богові за хорошу зустріч. А потім усе поточилося так, як запланувала одна з моїх тітоньок». Вона запросила їх обох на Різдво 1954 року на спектакль у Ла Скала. «Я закохався по вуха, — розповідає П’єр Молля. — Її прекрасні очі, тілесна привабливість, доброта захопили мене. Однак я не знав, як їй це сказати. На щастя, Джанна була більш бойова, ніж я, і розпочала першою. Вона була відкрита і погідна, я був замкнутий і дещо притлумлений». За кілька місяців вони вже були подружжям.

П’єрові було 43 роки, Джанні — 33. Вона тоді думала про виїзд до Бразилії, де хотіла працювати лікаркою-місіонеркою в амазонських лісах, разом із братом. Не думала про заснування своєї сім’ї. «Я про це довідався вже після шлюбу. Випадково. Якби я знав загодя, що переді мною дівчина, яка хоче бути богопосвяченою, то не зважився би на подружжя, — згадує П’єр Молля. — Але Джанна зізналася, що відкрила завдяки мені покликання до подружжя».

1955 рік, квітень. Джанна і П’єр заручилися. «Розпочнімо наші офіційні заручини Святою Месою і приступімо до Причастя», — пропонує Джанна. Вони були щасливі-прещасливі. Разом поїхали кататися на санчатах у Борміо. На фотознімках із цієї поїздки видно, як сяє Джанна. Дату шлюбу визначили на 24 вересня 1955 р. «Ще тільки 20 днів, і я стану Джанною Молля», — казала Джанна Беретта. «Вона запропонувала, щоб ми приготувалися, постячи три дні й молячись разом. Мені б таке й на думку не спало. Але якщо вона хотіла, то так і було», — згадує П’єр. За 10 днів до шлюбу Джанна написала: «Хочу, щоби наша нова родина була Горницею, згромадженою довкола Ісуса».

«Найдорожчий П’єтро, як я маю дякувати тобі за прекрасну обручку? Взамін віддаю тобі моє серце (…). Ти знаєш, як сильно я прагну зробити тебе щасливим. Скажи мені, прошу, яка я маю бути і що можу зробити, аби ти був щасливий? Я дуже сильно уповаю на Бога і переконана, що Господь допоможе мені бути дружиною, гідною тебе», — написала майбутня свята 9 квітня 1955 р. «Мені ще не вдалося дочитати цього листа до кінця. Зворушення, а часто клопоти беруть гору. Бо чи в подружжі я не опиняюся переважно в ролі прокурора, воюю за свою правоту, а не за правоту чоловіка? Це повністю інакша перспектива любові, ніж та, що її пропонують нині. Насамперед “ти”, а “я” — наприкінці. Любов повна, чиста, як у св. Павла, безкорислива. Я донині вчуся цього від мами, уже як чоловік і батько», — каже Перлуїджі. «Скажи, що я можу зробити, аби ти був щасливий» — ця фраза повторюється, як мантра, у листах Джанни до П’єра. «Єдина відповідь, яку можна дати на таку любов, звучить: якщо ти прагнеш мого щастя, я боротимуся за твоє», — підкреслює П’єр Молля. « Так я відповідав Джанні, й так ми жили, борючись про щастя одне для одного. Ця боротьба допомогла мені бути меншим інтровертом. Джанна так навчила мене скидати маски в стосунках з іншими».

Свята Джанна пише завжди ніжно, використовує ласкаві звороти. У цій майже інтимній кореспонденції їй, однак, вдалося створити рецепт для доброго подружжя й сім’ї. Зворушує, що вона, говорячи про стосунки з чоловіком, використовує визначення «таїнство любові». «Приймаючи Таїнство Любові, ми станемо, П’єтро, співпрацівниками Бога у ділі творіння. Можемо вже тепер віддати Йому наших майбутніх дітей, аби Його любили і служили Йому», — написала вона в одному з листів. Джанна повністю усвідомлювала завдання, яким є подружжя, роль, яку в ньому відіграє жінка. «Я люблю медитувати над текстом із Книги Приповідок: «Жінку цнотливу — хто її знайде? Ціна її вища над перлини! Серце її мужа покладається на неї; йому не бракуватиме прибутку. Вона чинить йому добро, не зло, покіль віку в неї» (Прип 31, 10-12). П’єтро, я могла би бути для тебе сильною жінкою зі Святого Письма!!! Однак я почуваюся слабкою. Зіпруся на твоє сильне плече. Почуваюся при тобі безпечно. Маю прохання до тебе. Віднині, П’єтро, якщо я зроблю щось не так, то скажи мені про це зразу ж, виправ, скоригуй, розумієш? Буду тобі за це вдячна».

Чимало би змінив

— Тато завжди повторював, що мама багато від себе вимагала. То вона встановила правила, ось тільки вони знані були вже тисячу років! — сміється Перлуїджі. Бо св. Джанна знала, що єдиний рецепт для подружжя і родини склав Господь Бог. Задовго до того, як познайомитися з П’єром, вона переконувалася під час читань: «Якщо хтось неспроможний любити, то він не може йти шляхом подружжя. Любити означає прагнути вдосконалення, долати свій егоїзм, віддати себе повністю. Любов має бути безумовна, повна, піддана тільки Божому законові, вічна». Беретта Молля застосовує цей принцип твердо. І в стосунках із чоловіком та свекрухою, яка спершу не прийняла синового одруження, і щодо дітей. «Ми постановили, що дітей будемо виховувати інакше, ніж інші: популярні тоді тілесні покарання в гру не входили. Ми хотіли застосувати Божу педагогіку любові», — згадує П’єр.

Вони з чоловіком моляться за кожну дитину. Увечері Розарій, уранці Джанна на Месі, бо дякує Богові за благодаті й просить, «аби навчив бути доброю дружиною і мамою». Кожному хрещенню передує акт віддання дитини під опіку Матері Божої.

Але в подружжі Молля не завжди все добре складається. П’єр багато працює, його часто немає вдома. 1959 рік. Джанна уже на великому терміні вагітності Лаурою, Перлуїджі має неповні три роки, а Маріоліні тільки два. Чоловік уже 40 днів як у службовому відрядженні в Америці. «Пішов 9 місяць, — пише Джанна у листі, — я легко втомлююся. Я повністю самотня — і нічого, тільки постійно читаю твого листа. Зізнаюся, що психічно я вже не витримую. (…) Повертайся так швидко, як можеш».

Із листування цього подружжя випливає, що періоди тривалої відсутності інженера припадають на кожний період вагітності Джанни. Майбутня свята стискає зуби і точить внутрішню боротьбу. «Сьогодні віє зимний вітер, і Перлуїджі не може погуляти… Вчора, як я тобі писала, його вперше вирвало. У Маріоліни ріжуться зубки. Я не сплю вже третю ніч поспіль. Любий П’єтро, я ніколи не думала, що бути мамою так важко! Я б хотіла, щоб вони були здорові, усміхнені, а тут що не день, то щось нове стається. На щастя, ти — оптиміст, і тим додаєш мені відваги; якби не так, то я постійно була би розбита», — написала вона в одному з листів.

Коли П’єр виїжджає до санаторію в Сан-Ремо, аби підкріпити сили, Джанна вже в останній вагітності. Подібно як попередні, переносить її тяжко. «Вона ніколи не нарікала, не казала, що страждає. Не хотіла мене засмучувати», — згадує П’єр. Після операції, яку вона перенесла під час вагітності, на Джанну нападає пригніченість. Самотньо вона переживає найважчий вибір, який мусить зробити в житті. Їй боляче усвідомлювати, що вона покине чоловіка і трьох малих дітей, та ще й новонароджене дитя. «Від того, щоби знепритомніти на похороні, мне врятував п’ятирічний син. Він спитав, чи мама нас бачить і чує. І чи може він із нею надалі розмовляти. Я відповів, що так. І це мене тримало. І тримає донині», — каже П’єр Молля.

— Мої батьки жили разом тільки сім років. За цей час вони написали одне одному багато листів, сьогодні це, може, були б СМСи. Мама писала татові навіть про свої капризи, хоч я знаю, що вона багато чого від нього приховала. З цих листів плине любов, ота Павлова, яка не шукає свого і думає тільки про щастя іншої людини… — каже Перлуїджі.

— Листи — одна з найбільш зворушливих реліквій, які мені залишилися по дружині, — завжди казав П’єр. — Я багато що інакше бачу, і чимало би змінив… У собі.

Йоанна Бонткевич-Брожек, Gość Niedzielny
CREDO