ЛАДАН / Кедр, кукіль та інші РОСЛИНИ БІБЛІЇ

«Безліч верблюдів тебе вкриє, верблюди молоді з Мідіяну та з Ефи. Сила їх прийде з Шеви, несучи золото й ладан, звістуючи хвалу Господню.» (Іс.60.6), – пророкував Ісая. І ось пророцтво сповнилось: «Увійшли до хати й побачили дитятко з Марією, матір’ю його, і, впавши ниць, поклонились йому; потім відкрили свої скарби й піднесли йому дари: золото, ладан і миро.» (Мт. 2.11)
Скарби… До найбільших коштовностей належав тоді ладан. Довгими й небезпечними караванними шляхами через пустелю везли купці із Дофри спочатку до Месопотамії та Єгипту, а потім далі – у країни Середземномор’я та в Європу шматочки добутої з величезним трудом благовонної смоли. Через Аравійське море та Індійський океан потрапляв ладан до узбережжя Африки й Індійського «субконтиненту», в т. ч до Східної Азії. У тодішніх часах це був один із найцінніших товарів. Ладаном кадили, щоби захиститись від злих духів. Він був символом доброї пам’яті й довгих років життя. Стародавні єгиптяни лікували ним рани, але також і намащували тіла царів при муміфікації. Пахощі із вмістом ладану знайдено в могилі Тутанхамона. Найдревнішим записом про використання аравійського ладану і мирри у Греції завдячуємо Геродотові ( 500 р. до Різдва Христового).
У Біблії першу згадку про нього знаходимо вже в книзі Буття. Саме ладан, разом із бурштином і бальзамом, везли в Єгипет ізмаїльтяни, яким продали Йосифа його брати (Бут.37.25). А вже через якийсь десяток років ті ж самі брати, напоумлені їхнім батьком, саме йому, Йосифові привезуть ладан в дарунок – задля вибачення й задля вдоволення їхнього прохання про купівлю хліба (Бут.43.11). Сирах радить благочесним дітям стати «запашними, немов той ладан» (Сир. 39.14), а священика Онію, за всі його добрі діяння, порівнює із паростю «ладан-дерева за літньої пори» (Сир. 50.8). Згадується ладан і в Пісні Пісень (П. п. 4.6).
Згідно приписам, які Бог дав Мойсеєві, був ладан неодмінною складовою жертвоприношення, тому належав до обов’язкових приносів для святині (Неєм. 13.5; 13.9). Зберігався він разом з іншими приналежними до жертвоприношення речами в окремому приміщенні, до якого був призначений спеціальний доглядач (1 Хр. 9.29). Ладан спалювали як офіру (Лев. 6.8), як жертву за гріх (Лев.5.11; 16.12; 16.13), за ревнощі (Лев. 5.15), як спокутну (Муд. 18.21), вогняну безкровну жертву (Лев.2.1-2; 2.15-16). Служив він і офірою на очищення та освячення жертовника (1 Мак. 4.50; 2 Мак. 10.3), на очищення й оздоровлення (Сир. 38.11). Покутне кадіння ладаном спинило мор (Чис. 17.11-12). Для спалювання на жертовнику слід було використовувати лише чистий, пахучий ладан (Вих. 30.7; 30.34; Лев. 24.7). Інший вважався для цього непридатним (Вих. 30.9). Неприйнятною, гідною покарання була також неналежно принесена ладанова жертва (Лев.10.1), кадіння на горах і горбах на зневагу Бога (Іс. 65.7), кадіння іншим богам (Єр. 1.16; Єз. 16.18), а також недотримання закону Божого – попри спалювання дорогого ладану (Чис.16.17-18; Єр. 6.20). А за останніх часів вже ніхто не буде купувати ладан (Од. 18.13).
Добувають цю дорогоцінну смолу із різних видів дерев роду босвелія (Boswellia papirifera; Boswellia glabra; Boswellia dalziellii та Boswellia frereana) родини бурзерових (Burseraceae), однак справжнім вважається ладан із босвелії священної (Boswellia sacra L. syn. Boswellia carterii Birdw.). Батьківщиною її є сухі кам’янисті скельні області північно-східної Африки й Аравійського півострова: Ефіопія, північ Сомалі, південний-захід Оману та південь Ємену. Зазвичай зустрічається вона у важкодоступних місцях: на скелях, у напівпустині.
або ж просто ладан – вічнозелене галузисте дерево висотою до 5-8 м. Росте воно групами або ж поодиноко. Зазвичай багатостовбурове, але трапляється і з одним стовбуром. Задля добування ладану люди намагаються формувати дерева так, щоби кількість стовбурів була якнайбільшою. Босвелієвий стовбур міцний, покручений із подушкоподібним наростом при основі. З допомогою цього потовщення босвелія кріпиться до валунів та кам’яних круч, щоби втриматись у вертикальному положенні. Найбільш розвинене воно в тих дерев, які ростуть на дуже крутих схилах та на оголених гірських породах. Кора ладану коричнева, дуже тонка. Її верхній шар постійно відмирає, сіріє, скручується в трубочки і злущується, а замість нього постійно відростає молода кора. На кінцях гілок почергово, але дуже щільно розміщене темно-зелене листя, утворюючи немов би пучки. Листки, складні, непарнопірчасті, майже сидячі. Весною (квітень) на верхівках гілок появляються невеликі (до 10 см) китиці маленьких білих або злегка жовтих квітів, кожна з яких має п’ять пелюсток, десять тичинок та маточку. Плід ладану – коричнево-червоняста 8-12-міліметрова, 3-5 стулкова коробочка, в якій міститься продовгувата ребриста насінина.
Найбільшою цінністю дерева ладану є смола, яка має однойменну з ним назву. Вона нерозчинна у воді, спирті, ефірі, жирах та інших речовинах. При нагріванні м’якне і виділяє сильний аромат, а при вищій температурі – не плавиться, а горить. Складається ладан із камеді (полісахаридів) ? 15-20 %, ефірної олії ?7-10 %, нейтральних складових ? 30% і смоляних кислот ? 30 %. Камедь представлена полісахаридами, які містять галактозу і арабінозу, а також галактуронову кислоту. Ефірна олія – це суміш ефірів, спиртів, монотерпенів, дитерпенів і сесквітерпенів, серед яких альфа і бета-пінен, камфен, лімонен, вербенон, мірцен, цимол, сабінен та ін.. Склад її і співвідношення можуть бути різними, бо залежать від місцезростання й різновидів дерев, з яких добутий ладан. Запах ефірної олії дуже інтенсивний і саме вона надає ладанові типовий аромат і клейкі властивості.
Серед смоляних кислот добре вивченими є босвелієві кислоти. Вони наявні в деревах лише цього виду і є діючою речовиною ладану. Босвелієві кислоти (?-босвелієва, ?-босвелієва, ацетил ?- босвелієва, 11-кето ?-босвелієва й ацетил-11-keto-?-босвелієва) становлять від 30 до 50% загальної кількості смоляних кислот і належать до групи ? та ? ізомерів пентациклічних тритерпенів. Решта смоляних кислот, які не специфічні для босвелії, бо містяться і в рослинах інших видів, також причетні до дії та впливу ладанового диму.
Від часів грецького ботаніка Теофраста (372-287 рр. до Р.Х.) і донині технологія збору ладанової смоли не змінилась. На початку сезону дощів (у кінці березня-квітні) спеціальним ножем роблять на корі надрізи або плоскі зрізи (8х4 см) так, щоби не пошкодити деревину. Волога ґрунту вбирається корінням, піднімається по стовбуру, насичується розмаїтими речовинами й сочиться з надрізів густим соком молочного кольору. Він утворює великі краплі, які стікають по дереву та скапують на землю, утворюючи при контакті з повітрям липку смолянисту речовину. Рана на дереві поступово затягується, а смола підсихає. Приблизно через 10-14 днів краплі її достатньо великі, щоби почати збір. Металевим знаряддям сколупують їх, іноді разом із невеликими кусочками кори, зі стовбура. Збирають також ті, які стекли на землю. Тому за часів Теофраста землю під деревами в період збирання ладану втрамбовували, підмітали, або ж вистеляли пальмовим листям. За сезон проводять до трьох зборів смоли. Щорічно одне дерево може дати до кількох кілограмів ладану.
Якість смоли залежить від ботанічного виду дерева, його місцезростання, кліматичних умов, календарних термінів і тривалості збирання, а також від досвіду збирачів ладану. Найціннішу сировину отримують з Оманської провінції Дофар, де є вапнякові ґрунти й дують вологі мусонні вітри. Босвелія зустрічається там на нижніх схилах гір і в ущелинах, вздовж струмків і в долинах – в умовах сприятливого для неї температурного режиму та рівня вологості. Дерев небагато і ростуть вони дуже повільно, зате смола на них застигає великими, ароматними, майже білими грудочками. Окрім того в Омані після збирання й аж до зими смолу зберігають в гірських печерах, де вона належним чином підсихає. Саме звідти поступає найкращий ладан.
Зібраний ладан відрізняється за розміром, кольором і чистотою, тому його сортують. Добірний ладан називають Olibanum electrum. Це кулясті або подовгасті куски смоли, подібні до крапель. Вони світло-жовті або рожевуваті, напівпрозорі, зовні матові, ніби злегка запилені. При розтиранні перетворюються на порошок білого кольору. Мають приємний, бальзамовий запах, який при нагріванні посилюється. Смак гіркий, гострий. Решту ладану називають Olibanum in sortis. Він темніший, дрібніший і має більше домішок.
Через 10 – 20 днів після збору смолу можна експортувати. Торгівля ладаном процвітала ще з третього тисячоліття до Різдва Христового і хоча минули тисячі років, та він все ж високо ціниться і тепер. Ладан використовують у парфумерії, косметичній та фармацевтичній промисловості, у виробництві олійок і порошків. Однак основна маса його йде на виготовлення різновидів кадильного ладану, в якому він є основним інгредієнтом. Кадіння як самим ладаном, так і його сумішами з іншими складниками здійснюють у релігійних обрядах, а також з лікувальною метою. Воно заспокоює, покращує настрій, допомагає при перевтомі, депресії, неврозах, епілепсії. Проте іноді може також викликати ейфорію, а в окремих випадках навіть спричинити одурманення. За результатами сучасних досліджень ладановий дим має антисептичні та фунгіцидні властивості, тому ним обкурюють приміщення при вірусних і респіраторних інфекціях. Він також покращує кровообіг і сприяє видаленню харкотиння. Ефективний цей дим і як репелент від комах.
З лікувальною метою ладан використовують при висипаннях та інших шкірних захворюваннях бактеріального й грибкового походження, для покращення зростання кісток, при болях в суглобах, подагрі, хворобах сечостатевої системи та для літотрипсії, при задишці, астмі, запаленні дихальних шляхів та шлунково-кишкового тракту, для лікування ясен і зубів. При ГРВІ, ГРЗ, бронхітах, ларингіті, фарингітах, тонзилітах, ангінах, ринітах і синуситах його використовують для інгаляцій. Ладановий порошок застосовують для лікування ран, як тонізуючий засіб та як стимулятор пам’яті. Дослідження властивостей ладану тривають, але його протизапальна дія встановлена вже остаточно.
Методом парової дистиляції із ладану добувають ефірну олію. Вона протидіє запаленням, омолоджує шкіру, допомагає позбутися лупи і стимулює ріст волосся, тому її додають до засобів догляду за тілом. У складі мазей ця ефірна олія проявляє свою бактерицидну, регенеруючу та протизапальну дію, допомагає позбутись різних шкірних захворювань. Перорально рекомендують приймати ладанову ефірну олію при астмі, задишці, кашлі, надмірних місячних, проблемах із травною системою, хворобах сечостатевої системи.
На Сході використовували ладан і як ароматизатор вина та інших алкогольних напоїв. Він також входить до складу так званих «таблеток радості».
Листя ладанового дерева служить поживою для травоїдних тварин. Іноді вони обгризають його настільки, що квіти майже не цвітуть і утворюється мало насіння. Це значно обмежує розмноження цих рослин і не раз призводить до їх загибелі. Задля збереження і примноження ладанових дерев в Омані проводиться державна політика, до реалізації якої залучені різні верстви населення: від керівних установ і до школярів. Вона включає програми з обстеження територій зростання ладану, обмеження випасу, створення заповідних територій, вирощування розсади цього виду дерев і висаджування саджанців, закладання спеціальних посадок.

Ольга Залецька