КУКІЛЬ / Кедр, кукіль та інші РОСЛИНИ БІБЛІЇ.

“Царство Небесне подібне до чоловіка, що був посіяв добре зерно на своїм полі. Та коли люди спали, прийшов його ворог і посіяв кукіль поміж пшеницю та й пішов. Коли виросло збіжжя і вигнало колосся, тоді й кукіль появився. Прийшли слуги господаря і кажуть до нього: Пане, хіба не добре зерно ти посіяв на твоїм полі? Звідки ж узявся кукіль? Він і відповів їм: Ворог-чоловік зробив це. А слуги йому кажуть: Хочеш, ми підемо, його виполемо? Ні! – каже, щоб, виполюючи кукіль, ви часом не повиривали разом з ним пшениці. Лишіть, нехай росте до жнив одне й друге разом. А під час жнив я женцям скажу: Зберіть перше кукіль та зв’яжіть його в снопи, щоб його спалити; пшеницю ж складіть у мою клуню” (Мт. 13, 24-30. 36 – 40).
Чи ж справді саме про кукіль повідомляє Матей? У книзі «Рослини Біблії» ізраїльського ботаніка Міхаеля Зогарі наведений список із 141 латинської назви рослин, які зустрічаються в Біблії, однак кукіль у цьому переліку відсутній. Чому? Назву «кукіль» зустрічаємо у перекладах Огієнка, Хоменка і Турконяка, однак у Святому Письмі грецькою мовою фігурує у відповідних стихах 13-го розділу Євангелія від Матея слово «бур’ян». Те ж саме – у Святому Письмі німецькою, англійською, російською (синодальний переклад) мовами. Про що ж мовиться старослов’янською мовою у відповідних рядках Острозької Біблії? Там знов і знову повторюється слово «плевели», себто бур’яни. У теперішній російській мові слово «плевел» є також родовою назвою бур’янів з родини злакових. Українська наукова назва цього роду бур’янів – пажитниця, а латинська – Lolium. Саме вона фігурує в списку Міхаеля Зогарі. Вищенаведену розбіжність назв пояснити важко, бо в час написання Євангелія ще не було єдиної бінарної номенклатури Ліннея, завдяки якій у різних країнах світу можна ототожнити будь-який біологічний вид. То ж важко судити, коли появились назви «плевели» й «кукіль» і про яку саме рослину звіщає Марко. Імовірно, що при перекладі українською узагальнююче поняття «бур’ян» було замінене найбільш відомим і поширеним на той час бур’яном злакових полів – куколем. Отже, про кукіль.
Здавна ріс він на перелогових землях, на сухих узбіччях доріг і в посівах жита й пшениці, то ж завдавав землеробам великого клопоту. Виполоти цей бур’ян було майже неможливо. «Куколю, куколю, не рости по полю, бо я молоденька тебе не виполю» – співається в українській народній пісні. Насіння куколю гірке, а при тривалому споживанні навіть отруйне, бо містить велику кількість сапонінів.
(САПОНІНИ (лат. «sapo»— мило) —біологічно активні глікозиди рослинного походження, більшість з яких виявляє поверхневу та гемолітичну активність і токсичність відносно холоднокровних тварин. Водні розчини С. або витяжки із сапоніноносної сировини утворюють при їх струшуванні стійку піну, внаслідок чого ці речовини й одержали назву С. («Фармацевтична енциклопедія»)). То ж гіркою була і мука із засміченого куколем зерна. Відділити насіння куколю від збіжжя було важко, бо воно більше і важче, ніж зерно жита, пшениці чи ячменю, тому при відвіюванні полови залишалось разом із добрим зерном. Щойно в 60-х роках 20-го століття, коли для очищення зерна почали застосовувати спеціальні набори решет, вдалось цього бур’яну позбутись. Збіжжя сиплеться на верхні решета з більшими отворами, а потім падає щораз нижче, на решета з меншими отворами. Насіння ж куколю залишається на одному з верхніх решет. Тепер для сортування зерна та насіння використовують спеціальний пристрій – трієр куколевідбірник.
Внаслідок ретельної очистки зерна для посіву, а також застосування гербіцидів, кукіль зник майже повністю. У Чехії він – як зникаючий вид і отруйна рослина – занесений до «Чорно-Червоної книги». У Великобританії на початку 90-х років 20 ст. красувався кукіль у квітниках біля будівель родини Шекспіра в Статфорді на Ейвоні. Через десятиліття – у 2014 році – на східному узбережжі Великобританії помічник рейнджера Дуги Холден (Dougie Holden), патрулюючи територію біля маяка (Souter Lighthouse in Whitburn, Sunderland) побачив у траві яскраву квіточку й сфотографував її. Коли про цю знахідку стало відомо у Королівському садівничому товаристві (Royal Horticultural Society), то там з подивом визначили, що це кукіль. Здивування наукової громадськості, пояснювалось тим, що ця рослина вважалась у Великобританії зниклою. У Німеччині в 2003 році кукіль названо «квіткою року». В Україні його ще дотепер можна зустріти де-не-де у дикій природі, а також на посівах зернових культур.
Кукіль (Agrostemma githago L.) належить до класу дводольних, родини гвоздикових (Caryophyllaceae Juss.) Це однорічна або озима трав’яниста рослина, висотою від 30 см до 1 м з довгим (до 80 см) коренем і цупким, розгалуженим стеблом. Листки супротивні, лінійно-ланцетні, загострені, довжиною до 10 см і шириною 2 – 10 мм. Форма та розмір їх залежить від положення на стеблі. Ціла рослина вкрита довгими сірими волосками.
Квіти – на довгих квітконіжках, поодинокі, верхівкові, діаметром 3-5 см, п’ятичленні: чашолистків, пелюсток, стовпчиків – по 5, а тичинок 10. Чашечка келихоподібна, ребриста з видовженими чашолистками, які виступають за межі пелюсток. Пелюстки темно-рожеві (дуже рідко – білі) з темними вузькими смужками. Іноді з незначною виїмкою на зовнішньому краї. Цвіте кукіль з червня до серпня. Квіти розкриваються на світанку а під вечір закриваються знову.
Плід – жорстка довгасто-яйцевидна однокамерна, коробочка, завдовжки 2 см, яка відкривається п’ятьма зубчиками. Всередині – приблизно 40 чорних або темно-коричневих, вкритих шипами або виступами, опуклих по зовнішньому краю насінин, довжиною 2,5 – 3,5 мм. На одній рослині може визріти до 300 насінин, які відразу після дозрівання мають майже 100%-ну схожість У ґрунті їх здатність до проростання зберігається лише один рік, однак у сухих умовах – навіть до 10 років. Насіння куколю дозріває раніше, ніж зерно жита та пшениці, але рідина, яка їх оточує, запобігає ранньому відкриванню коробочок. Тому на землю випадає лише незначна кількість насіння цього бур’яну, а основну масу збирають разом із врожаєм збіжжя.
Не лише як бур’ян відомий кукіль, але і як цілюща рослина. У давнину його застосовували в народній медицині при висипаннях на шкірі, гастриті, кашлі, проти глистів та як сечогінний засіб.