Четверта чаша

Лекція, переказ якої українською мовою пропонуємо, знаходиться у аудіо форматі англійською мовою під назвою The Fourth Cup на вебсайті Біблійного Богослов’я імені Святого Ап. Павла адреса якого є: http://www.salvationhistory.com/
Адреса лекції: http://www.salvationhistory.com/audio-resources/the_fourth_cup

Скот Ган

Четверта чаша

Тема, яку пропонує розглянути, Скот Ган є для нього дуже важливою. Для католиків зрозуміння цієї теми необхідне для їхнього духовного зросту і передання своєї віри. Також це повчання може домогти глибше пізнати Святе Письмо та навернутися до правдивої віри тим, хто відпав від Церкви, або й ніколи до Неї не належав.
Головною темою цього Біблійного повчання-коментаря є Пресвята Євхаристія. Коли Скот Ган ще не був католиком, навчання Церкви про Пресвяту Євхаристію було одне з тих, якому він найбільше противився. Він противився навчанню Церкви про Непорочне зачаття Пречистої Діви Марії, про непомильність Папи, але досить просто, вивчаючи твори Святих Отців Церкви та глибше розуміючи Святе Письмо, це перестало бути для нього проблемою. Найбільшу трудність представляло для нього навчання про Пресвяту Євхаристію. Для Скота Гана поклоніння Святим Дарам виглядало, як поклоніння змієві, ідолопоклонінням, профанацією, тим що виглядало перепоною для правдивого поклоніння Богові. Весь цей спротив головно стосувався Служби Божої. Потрібно було багато років трудів та вивчення Святого Письма, щоби за Божою ласкою Скот позбувся усіх помилкових понять щодо віри Католицької Церкви. Тож у цій лекції він хоче дещо поділитися досвідом через який пройшов.
Коли Ган навчався у протестанській семінарії, одного разу він бра в участь у літургічному Богослужінні, де один професор, що навчав їх єврейської мови та Святого Письма, проповідував та намагався пояснити значення слів Ісуса Христа на хресті, зокрема слова “Звершилось” (Ів. 19:30). Питанням для слухачів було, що звершилось? Що саме мав на увазі Ісус, коли промовляв це слово? Тоді Скот Ган зразу відповів за всіх те, що чув від багатьох протестанських богословів, тобто завершилось діло спасіння людського роду. Ісус вже все зробив, щоб спасти людство і кожного зокрема, і для спасіння не потрібно нічого більше робити. Але така відповідь не задовільнила професора і він вказав на двадцять п’ятий вірш четвертої глави Послання до Римлян, де сказано, що для нашого оправдання потрібне також Христове Воскресіння. Тож наше спасіння не завершилося лише Ісусовим стражданням, бо Його Воскресіння для нашого спасіння є також суттєвим. Чого ж тоді стосується Ісусове слово: «Звершилось»? Професор тоді їм сказав, що він не має наразі відповіді на це питання і запропонував розглядати наступні слова Святого Писання. Така розв’язка справи у цей недільний ранок виявилась для Скота дещо смішною, бо він був студентом, який не залишав відповідей на важкі питання надовго без розв’язки і тому він почав шукати відповідь на це питання самостійно. Скот вже не чув дальшої проповіді професора, який так неввічливо поставив питання, не знавши відповіді на нього, тому Скот сам почав шукати відповіді у Святому Письмі. Цей пошук зайняв багато тижнів, а навіть місяців і остаточну відповідь Скот Ган знайшов щойно, коли у 1996 р. навернувся до Католицької Церкви та перший раз прийняв Святе Причастя.
Повертаючись трохи назад, Скот Ган каже, що першим етапом пошуку відповіді на запитання професора був розгляд ширшого контексту слів Ісуса Христа на хресті. Чітко видно, що Ісус почав добровільне жертвування себе, ще коли почав останню вечеру. Тож першим етапом став пошук причини святкування Тайної Вечері у Старому Завіті, тобто нею було святкування Юдейської Паски. Юдеї завжди святкували Паску з великою побожністю і пошаною. У їхньому календарі це свято було найбільшим. Воно пригадувало їм час, коли вони знаходились у Єгипетській неволі. Господь Бог покарав Єгипет десятьма карами, останньою з яких була смерть всіх єгипетських первенців. Господь врятував усіх первенців Ізраїля через святкування Паски і вихід з Єгипту. Однорічне ягня без вади мало бути заколене. Кров’ю цього ягняти мали бути окроплені одвірки єврейських домів, а печене на вогні ягня треба було з’їсти разом із гірким зіллям та неквашеним хлібом (опрісноками).
Негайно після такого святкування, ізраїльтяни залишили Єгипетську землю, перейшли Червоне Море і прийшли до гори Синай (Хорив), де Господь дав їм десять заповідей і заключив з Ізраїлем Завіт. Тож святкування було чимось, що приготувало Ізраїль залишити Єгипет і привело до союзу з Богом, щоби стати Божим народом через Завіт-союз.
Перший етап цього дослідження привів Скота Гана до розуміння Завіту-союзу, як встановлення родинного зв’язку між Ягве і Його народом-родиною. Мова, яка використовується для окреслення цього зв’язку є родинною: Ягве – це Батько, а Ізраїль – Його первенець (первородний син), а також: Ягве – це наречений, а Ізраїль – Його наречена. Пророки Єремія, Єзекиїл (гл.16), Осія (гл. 2), та інші місця Святого Письма пригадують про заключення союзу на Синаї. Союз, це щось більше як контракт, це – родинні узи. Всі жертви тварин у Старому Завіті були літургійним відображенням того родинного зв’язку між Богом і Його народом, і одночасно мали на меті скріплення цього зв’язку.
Зберігаючи в пам’яті все сказане досі про завіт, повернімось до часів Ісуса, який вживає термін “завіт” лише один раз під час Тайної Вечері (наприклад Мк. 14, 3-24). Це єдиний раз і випадок, коли Ісус вживає слово “завіт”, бо саме тоді, Ісус заключає Новий Завіт, новий зв’язок між Ним і нами, Його новим народом. Це сталося на Пасхальній вечері, на Останній Вечері, коли Він приготовляв себе на добровільну жертву, саме тоді Він і встановив Пресвяту Євхаристію. Саме там прообрази Старого Завіту знаходять своє остаточне здійснення: Ісус є одночасно і Агнцем Божим, і Первородним Сином Отця.
Друга стадія дослідження стосується способу святкування Пасхи юдеями в часи Ісуса Христа. Святкування включало в себе чотири частини, які відображались у прийнятті чотирьох чаш вина. Їх мали спожити ті, які їли Пасху.
Перша чаша стосувалась вступної частини святкування. Ісус промовив молитву благословення і після цього святкування полягало у споживанні гіркого зілля, що мало пригадувати гіркоту Єгипетського рабства, потім всі учасники мали спожити вино з чаші – це була перша чаша. Друга частина святкування полягала на розповіді про те, як стався вихід з Єгипту (Вих. 12). Зазвичай, це відбувалося у формі діалогу: наймолодший учасник ставив запитання, а найстарший (у даному випадку Ісус Христос) відповідав. Як тільки цей діалог закінчувався, учасники співали Псалом 113, який ще називався малий «гелел» (мале славослів’я) – звідки ми і беремо слово «Алилуя», що буквально означає слава-хвала Господеві-Ягве. Після цього подавалася друга чаша. Як тільки всі спожили вино з другої чаші, розпочиналася головна частина святкування Пасхи, яка полягала у споживанні пасхального ягняти і неквашеного хліба. Після того як був спожитий неквашений хліб – передавалась третя чаша, яка відома ще під назвою, як чаша благословення. Чаша благословення є, без сумніву, чашею, яку Ісус благословив, згідно розповіді Євангелій. Після спожиття чаші благословення, святкування переходило у свою завершальну стадію. У цьому моменті учасники співали великий «гелел» (хвалу – велике славослів’я), що складалось з Псалмів 114, 115, 116, 117, 118. Після цього довгого співу Псалмів передавалася четверта чаша, що репрезентувала вершину святкування святої вечері, тобто Святої Пасхи (Мк. 14,26). У Євангелії від Марка читаємо, що після третьої чаші (Павло ідентифікує її, як Пресвяту Євхаристію, як чашу благословення у 1 Кор. 10:16) і співання гімну Псалмів (великої хвали) Ісус та апостоли вийшли з горниці.
В цьому місці виникає значна проблема. Скот Ган каже, що не знав про неї, бо належить до поган, але коли читати юдейські джерела, то для юдеїв виникає серйозне порушення порядку святкування, – серйозна проблема з оповіданням, яке подає Євангелія: після спожиття третьої чаші і співання Псалмів, учні з Ісусом покинули вечерник і пішли до Оливного саду. Для неюдеїв ніби й нічого особливого не сталось, але для юдеїв це було щось не до зрозуміння – вони не спожили четверту чашу, що репрезентувала вершину святкування Пасхи. Для юдейських екзеґетів Святого Письма, це зразу кидається в очі – щось тут зле, щось тут не так. Без четвертої чаші – чаші завершення, святкування би не відбулося. Юдейські біблісти, як і інші, бачать, що відбулось щось, чого до цього часу не було. Ми читаємо у Марка 14:25, що якраз перед четвертою чашею Ісус говорить, що не буде більше пити з плоду винограду, поки не прийде Царство Боже. Ісус сказав ці слова після пиття з третьої чаші, але ще перед співанням Псалмів і відразу після співання вони вийшли з горниці. Виглядає так, що Ісус не випив того, що очікувалося від Нього випити. Деякі біблісти спекулюють на цьому місці, пояснюючи таку помилку великим хвилюванням Ісуса: Він, ніби то був настільки схвильований, що не дотримався літургійних рубрик. Таке пояснення виглядає можливим, але для Скота Гана і багатьох інших біблістів є дуже сумнівним: адже Ісус чітко заявив що не буде більше пити вино ще перед співанням великого «гелелу». Для чого тут висловлюватись так ясно і після, поводитись так незрозуміло. Чого ж тоді Ісус вирішив не пити четверту чашу?! – Це дуже важливе місце у Євангелії, хоч можливо до цього часу, ми на це не дуже звертали увагу. Чи ми би не зауважили того, коли б священик під час відправи Служби Божої, негайно після освячення дарів дав кінцеве благословення, опустивши обряд св. Причастя. Щось подібне зауважили юдеї у розповіді про останнє святкування Ісусом Пасхи.
Третя стадія дослідження Скота Гана стосується перебування Ісуса в Оливному городі і Його молитви: «Отче, нехай ця чаша мине мене, але…» (Мт. 26-29). Три рази Ісус молиться цю молитву “Авва – мій Отче” – щоби взяв від Нього цю чашу. Питання: про яку чашу говорить Ісус? Біблісти кажуть, що це стосується пророків. Іс. 51:17, Єрем. 25:15 – говорять про чашу гніву, яку певні люди мають випити до дна через свої гріхи. Але на думку Скота Гана більший і ближчий зв’язок існує між чашею (4-ю), яку Ісус мав випити на вечері, ніж між тою, про яку говорили у цих місцях пророки. Тобто тут, на думку Скота Гана, існує прямий зв’язок між четвертою чашею і словами “Істинно кажу вам, що не питиму вже від плоду винограду аж по той день, як новим буду його пити в Царстві Божім. (Мк. 14: 25).
Четвертий етап дослідження є більш ясним, але також не легким до зрозуміння. Цей етап пов’язаний з розповіддю Івана Богослова про Христову смерть. Він був у підніжжі хреста, коли Спаситель помирав: він наочний свідок всього, про що Ісус тоді говорив. Іванове розуміння про прихід Христового Царства виглядає дещо іронічним. Ми часто, коли думаємо про Боже Царство, то маємо на увазі Другий прихід, майбутню подію, яка настане наприкінці історії світу. У Івановому Євангелії ми відкриваємо, що Ісусове Боже Царство не полягає на політичній чи військовій силі, але воно є об’явленням Божого милосердя і любові (Ів. 12:23-33). Другими словами, коли Ісуса піднесено на хресті, князя цього світу вигнано; і Він всіх притягнув до себе. А коли Ісус вийшов на трон, як король – проголошено суд цьому світові і князя цього світу прогнано. Тоді у Ів. 18:33-37, коли збичований Ісус стоїть перед Пилатом, про Його Царство сказано більше ніж деінде: воно полягає на правді – Пилат, що цинічно запитує, що таке правда, визнає Його Царем і, насміхаючись накидає на Нього багряницю. “Ось ваш Цар” (Ів. 19:14). Натовп відповідає: “Геть з ним, на хрест Його” (Ів. 19:15). При цьому Іван зауважує, що була це шоста година. Це був день приготування Пасхи, і в цю годину ягня мало бути заколене. І Христос чує на себе вирок смерті у годині, коли Пасхальне Ягня мало бути умертвлене. Іван зауважує також і деякі інші важливі деталі: в Ів.19,23-24 Ісус одітий у хітон – у льняний хітон мав бути одітий священик, коли приносив Пасхальну жертву. Іван тими словами каже, що Христос не тільки Пасхальне Ягня, яке має бути жертвоване, але й одночасно священик, який має жертвувати: тобто, Ісус – священик і жертва одночасно. Іван, як наочний свідок, який має відвагу стояти у підніжжі хреста разом із Пречистою Дівою Марією (Ів. 19:33-36) зауважує, що кості Ісуса не були переламані: воїни переламали гомілки розбійникам по правиці і по лівиці. У книзі Вих. 12:26 сказано, що Пасхальному Ягняті не можна ламати кості. Тож Ісус – священик і жертва від початку і до кінця. Іван це показує у своєму Євангелії від початку: “Ось Агнець Божий, що забирає гріхи світу” (Ів. 1:9). Другими словами, від початку і до кінця свого Євангелія, Іван показує, що Ісус – Пасхальний Агнець Божий Нового Завіту, що посланий взяти гріхи світу. Це є переднім планом- тлом Євангелія Івана, яке ми маємо побачити для того, щоб зрозуміти, що Ісус робить на хресті.

А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий я!» Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом. І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось» і схиливши голову, віддав духа (Ів. 19: 28-30).

Поступово ці чотири теми розкриваються навколо події святкування Пасхи та встановлення Божого Царства, та приводять нас до глибшого роздумування над словами Ісуса на хресті: “Звершилося”. Ісус наш Цар, наш священик і Пасхальна жертва на хресті, й Іван пише, що для того щоб здійснилося Писання, Христос каже: “Я спраглий”. Напевно, що тіло Ісуса було зранене і Він постійно відчував спрагу. Але те, що саме в цьому моменті Він сказав про це, має особливе значення. Ісус не помирав від втрати крові, чи з причини заподіяних Йому ран. Можна уявити собі, як важко є говорити тому, хто висить на хресті. Найважчою мукою людини на хресті було удушення. Коли хтось висить на хресті, мязи втомлюються і на легені тисне тіло, а єдиним способом підтримувати дихання – це тримати тіло на ногах і руках. Якщо в такому стані важко дихати, то можна собі уявити, наскільки важко є промовляти. І Ісус з усіх сил промовив, “спраглий Я” для того, щоб сповнилось Писання. І що сталось? Іван зауважує, що там стояла посудина, наповнена оцтом і, що Ісусові подали на списі губку, просяклу оцтом. Всі чотири Євангелисти говорять про те, що Ісусові на списі подали вино у просяклій ним губці, але ні Матей, ні Марко, ні Лука не кажуть, чи Ісус скористав з цього.
Пригадаймо собі також те, що дорогою на Голготу Ісусові подали вино змішане з жовччю (напиток, що притуплював біль), але як Ісус лише покуштував його і усвідомив, що це таке, то відмовився пити. Він же ж був сказав під час вечері, що не питиме з плоду винограду, поки не настане царство.
І тут з великим болем Христос на хресті каже: «Спраглий Я». І на відміну від Матея, Марка і Луки, Іван говорить, що Христос покуштував вино подане Йому на тростині у губці, яке вмокали з миски. Повертаючись до книги Виходу 12:32, знаходимо паралелі з тим, що Мойсей наказав вмочити гілочки іссопу в миску з кров’ю заколеного пасхального ягняти і помазати нею одвірки. Тому Іван не випадково подав цю деталь. Після того як Ісус скуштував вино сказав: «Звершилось».
Що звершилось? Ісус не пив четверту чашу під час святкування Пасхи, яке перемінювало це святкування у заключення Нового Завіту та встановлення Пресвятої Євхаристії. Він з наміром перервав святкування Старозавітньої Пасхи. Тож слово “Звершилось” стосується, як каже Скот Ган в першу чергу завершення та здійснення Пасхи Нового Завіту, яке розпочалось святкуванням Старозавітної Пасхи. Після того, як Ісус покуштував цю четверту чашу, вмираючи на хресті, закічилась Пасхальна вечера. Христос своїм воскресінням довершив переміну цього святкування Пасхи у Новозавітню Пасху. Тут для деякого пояснення хочу подати думки Скота Гана, які містяться в одній з його книг:

“Таїнство Пресвятої Євхаристії перемінює Ісусове страждання з кровавої Римської страти на хресті у святу жертву, а Воскресіння Ісуса перемінює цю жертву у Святу Тайну. … Христове воскресіння не відбулося лише заради Нього Самого, воно було не лише доказом Його правоти, але й даром для нас, даром, який уможливлює нашій людскості єднатися з Його божественністю” (пор. Євангелізація католиків, с. 156)

Таке бачення Пасхи привело Скота Гана до нового розуміння Христової жертви. Раніше, Він думав, що жертва Ісуса розпочалася, коли Він був на хресті, або можливо, коли Його арештували і бичували, коли Його били – все це є жертвенними моментами. Якщо ми зрозуміли, що Христова жертва – це Пасхальна жертва, то це повертає нас до моменту початку Тайної Вечері, де властиво розпочинається приношення Ісуса себе в жертву. Він узяв хліб і сказав, що є Його Тіло, а взявши чашу сказав, що це Його Кров Нового Завіту. Він символічно розділив одне від одного через переміну цих елементів на Його тіло і Кров. Через відмежування тіла від крові Христос вказує на свою смерть, бо що стається з людиною, якщо тіло позбавити крові. Ісус таким чином, добровільно розпочав свою жертву через Пресвяту Євхаристію, через святкування Пасхи, через освячення – переміну – тут розпочалася Його жертва. Вона не розпочалася бичуванням, несенням хреста, прибиванням до хреста. Тому, що жертва Христа – це пасхальна жертва, то вона розпочалася у годину початку святкування Пасхи.
Тоді виникає друге питання: коли закінчилося святкування Пасхи? Тоді, коли Ісус пішов до Оливного саду? – Напевно, що ні, бо вони не спожили четверту чашу, чашу завершення. Так, як жертва Ісуса не розпочалася несенням хреста, так Пасха не закінчилася виходом з горниці до Оливного саду, але споживанням четвертої чаші на хресті. Саме цей момент є закінченням святкування Пасхи. Таке розуміння Пасхального Таїнства вплинуло на навернення скота Гана до Христової Церкви. Текст Євангелії Івана, глава 6: 52-56, про який він також раніше роздумував, міцно підтримав таке його рішення.

Отож юдеї заходилися сперечатись між собою, кажучи: «Як отой може нам своє тіло дати їсти?» А Ісус їм: «Істинно, істинно говорю вам: Якщо не споживатимете тіло Чоловічого Сина й не питимете його кров, не матимете життя в собі. Хто тіло моє їсть і кров мою п’є, той живе життям вічним, і я воскрешу його останнього дня. Бо тіло моє – їжа правдива, і кров моя – правдивий напій. Хто споживає тіло моє і кров мою п’є, той у мені перебуває, а я – в ньому» ( Ів. 6,52-56).

Коли Ісус говорить ці слова? – Коли помножив хліби. Але в якому часі? – це було в часі, коли наближалося Свято Пасхи (Ів. 6:4). Іншими словами за рік, чи за два перед своїм Розп’яттям, у Пасхальному часі, Ісус – Пасхальне Ягня, каже, що ми маємо їсти Його Тіло, та пити Його Кров. Це має велике значення, що в часі Пасхи Ісус говорить у такий спосіб, бо таким чином початок святкування Пасхи репрезентує початок Його Страстей, так як і Голгота репрезентує час завершенням святкування Пасхи. Якщо четверта чаша, яку Ісус спожив на хресті, є завершенням святкування Пасхи, як про це сказано досі, то для нас залишається ще щось, що маємо тепер робити.
Коли ми тепер святкуємо Пасху? Щоби відповісти на це питання, треба дещо повернутися до юдейського способу думання. Під час виходу з Єгипту, не було достатньо скропити одвірки дверей кров’ю Агнця, їсти гірке зілля та неквашений хліб. Запечене ягня треба було обов’язково їсти. Якщо би хтось не їв баранини, бо вона йому не смакувала, то зазнав би кари, яка впала на Єгипет, ваш первородний син зранку помер би. Господеві не залежало лише на тому, щоби приносити в жертву тварин, проливати їх кров, палити вогонь та нюхати запах смаженого. Йому залежало, щоби відбувалася родинна трапеза, яка з’єднувала її учасників в одну родину. Першочергова причина, чому Господь наказав колись приносити в жертву тварин була не щоби їх вбивати, але привести народ до спільної трапези, яка символізувала родинний зв’язок з Ним. Тож, як Пасхальне Ягня принесли в жертву, скропили кров’ю, запекли його, щось дуже важливе залишалось зробити – це їсти ягня. Вони мали спожити ягня, якщо ні, то все втрачало своє значення.
Тож Ісус є Агнцем Божим, Він заколений, Його кров пролита, але залишається щось, що ми маємо зробити – ми маємо споживати Ягня. Не є достатнім для нас те, що Він помер, що Його Кров пролилася. Якщо Він є Пасхальним Ягням, то ми маємо прийняти Пасхальну поживу. Це саме має на увазі святий Павло у І-му посланні до Корінтян, глава 5, вірші 7-8: “Усуньте стару закваску, щоб ви були новим тістом, так, як ви і є прісні, бо Пасха наша, Христос, принесений у жертву. Отож святкуймо не у старій заквасці, ані у заквасці злоби і лукавства, а в опрісноках чистоти й правди.” Тобто, ми тепер маємо святкувати не Старозавітню Пасху, але Христову Пасху, яку Він встановив у Пресвятій Євхаристії та перебувати в чистоті та правді. Тому в 10 главі, вірші 16, він каже: “Чаша благословення, що ми благословляємо, (третя чаша в годині сяткування Пасхи) хіба не є причастям Христової крови? Хліб, що ламаємо, не є причастям Христового тіла?” І в наступній главі перестерігає перед недостойним святим Причастям: “Тому хто буде їсти хліб або пити чашу Господню недостойно, буде винний за тіло і кров Господню. Хай, отже, кожний випробує себе самого і тоді їсть цей хліб і п’є цю чашу. Бо той, хто їсть і п’є, не розрізняючи Господнього тіла, суд собі їсть і п’є” (І Кор. 11:27-29). Іншими словами Павло нас ясно навчає, що після того, як Христос помер і воскрес, і Пасха Нового Завіту здійснилася, нам ще залишається споживати Ягня, ми маємо їсти Ягня. Але щоби це робити гідно і не підпасти під суд, треба добре перевіряти своє сумління (і якщо є гріхи, то розкаятися). Головною пропозицією Воскресіння, Вознесіння та Зіслання Святого Духа є дати засіб розповсюдження Тіла Господнього, щоби ми всі святкували Пасху Христа, який є одночасно і жертвою і священиком.
Коли Скот Ган почав навчати про це у протестанській семінарії, то в одному класі знаходився колишній католик, який звернув йому увагу, що він навчає про те саме, що й Католицька Церква, зокрема Балтиморський катехизм. Скот Ган не був свідомий цього, тому став заперечувати це, що Церква так навчає, тим більше, як він каже, йому не хотілося втратити місце праці. Але, що це стало для нього викликом, то він вирішив усе перевірити. Скот не тільки це відкрив, але й, що усе святкування Цервою Пресвятої Євхаристії побудоване на святкуванні Пасхи. І коли Скот почав читати твори святих та Отців Церкви, то зрозумів, що Служба Божа, це ніщо інше, як святкування Новозавітньої Пасхи. Зокрема Скот для себе відкрив, що Ісус у п’ятій главі книги Одкровення є Ягням і аж, практично до свого кінця, книга Одкровення, це опис Небесної Літургії й усе Її святкування відбувається під проводом Священика і Короля, що виглядає, як жертовне Ягня. Таке відкриття для Скота Гана було шоком. За Божою ласкою, як каже автор цієї розповіді, він відважився піти на Службу Божу. Він ще і надалі ніс у собі баґаж упередження щодо Служби Божої, що вона є святотацтвом, де Ісуса наново у символічний спосіб розпинають та жертвують, де Ісус знову важко терпить, де проливають Його кров, де Ісус знову помирає. Коли Скот сів у лавці та став спостерігати за відправою Служби Божої, він знову був шокований, бо побачив, як Служба Божа є живим Святим Письмом. Він був захоплений ще більше, коли ропочалася Літургія Жертви, а молитви, які промовляв священик, були побудовані на давніх юдейських Пасхальних молитвах. Скот Ган зрозумів, що він глибоко помилявся, він побачив та відчув, що перебуває на Пасхальній вечері. Останні сумніви у Скота розвіялися, коли священик промовив слова освячення, запрошуючи споживати вірних Тіло і Кров Христові, запрошуючи їх до родинного столу Божої родини. Він ледве стримував емоції і коли люди після благословення і закінчення Служби Божої вийшли, то Скот продовжував сидіти та дивуватися. Він нікому про це не розповідав, але продовжував приходити на Службу Божу кожного дня. Таким чином, він запалав гарячою любов’ю до Ісуса у Пресвятій Євхаристії, свого Господа і Агнця.
Скот Ган зрозумів, як важливо для навернення колишніх католиків та протестантів, як і для утвердження у вірі католиків, пояснювати Святе Письмо у світлі Літургії, у світлі Завіту, а також пояснювати писання Нового Завіту у світлі Старого. До того часу, він думав, що на Службі Божій Ісуса наново розпинають та приносять в кроваву жертву. Церква ніколи про таке не навчала. Скот Ган ніколи не чув глибого Біблійного пояснення про Службу Божу, як про святкування Пасхи Нового Завіту, де Христос одночасно є священик і жертва, як “Той, Хто приносить і Кого приносять” ( виділене додано перекладачем). Так навчає Католицький Балтиморський катехизм і так про це говорить книга Одкровення. У Святому Причасті подається на поживу Тіло та Кров Воскреслого Христа, тіло прославленого Агнця Божого, а не окровалене земне тіло Ісуса, яке знову вмирає.
На завершення, Скот Ган запитує себе та всіх католиків, чи ми хоч трохи розумієм, який дар нам дано? Чи належно дякуєм, а чи може сприймаємо цей дар, як щось належне? На сьогодні є багато відпалих від віри католиків та атикатоликів, які гірко противляться Службі Божій та Пресвятій Євхаристії. А як багато з них ніколи не чули правильного Біблійного пояснення Служби Божої? Всі численні вивчення Святого Письма, де не пояснюється значення Служби Божої, є дуже поверховними. Вивчення Біблії вимагає труду. Скот Ган каже, що сатана в Америці зараз тріумфує, бо друга за чисельністю група віруючих у Америці, це католики, які відпали від Церкви. Практикуючих християн-католиків є 20-25 мільйонів. Третє місце займають 14 мільйонів південних баптистів, а 15 мільйонів – це охрещені брати та сестри католики, які не практикують своєї віри. Чи ми належно любимо Господа Бога та наших заблуканих братів та сестер, які були полонені фальшивими вчителями? – знову запитує Скот Ган. – Чи належно цінимо те, що отримали від Бога та робимо все, що від нас залежить, щоби їх привести назад додому? – Чи маємо час встати на коліна та краще вивчати свою віру, щоби допомогти їм побачити правду?
Недавно, як каже Скот Ган, він спостерігав, як люди приймали в храмі Святе Причастя. Його шокувало, як вони з холодністю приймали Його на уста чи на руку, та виходили з храму, навіть не подякувавши Богові. Скот задав собі питання, як би воно було, як би замість монотонного промовляння слів “Тіло Ісуса,” священик казав і давав “Десять мільйонів доларів.” Напевно, черга би збільшилась на декілька миль, люди би відходили з більшим ентузіазмом та подякою, а до Церкви би належало набагато більше людей. Але ж Пресвята Євхаристія безмежно перевищує вартість усього земного. – Чи ми молимося перед Службою Божою, чи ми приходимо вчасно та належно приготовляємось до Святого Причастя? – Мегатони ласки Божої нам подаються, але чи ми нею живемо та помножуємо? У Пресвятій Євхаристії ми маємо необхідну ласку, яку потребуємо для переміни нашого життя. У Службі Божій, нам подається ласка, яку ми потребуємо, щоби йти та перемінити весь світ. Замість цього, ми сидимо бездіяльно та не цінимо дару, який успадкували через наше надприродне народження. Ідімо до Господа Бога та просімо більше ласки, щоби змягчив наші серця та приготував наші душі до прийняття нашого Господа з щирішою поставою.
+ В Ім’я Отця і Сина, і Святого Духа ми молимось: Всемогутній Боже, наш Небесний Отче, ми дякуємо Тобі за Завіт, який Ти встановив через Ісуса Христа. У Його Тілі та Крові ми маємо родинний зв’язок, який єднає нас з Тобою. О Пресвята Тройце, Отче, Сине і Святий Душе, ми бажаємо бути огорнутими Твоєю любов’ю та Причастям життя! Однак, ми є слабкі, ми є невігласи і грішні; ми є такими нещасними, що навіть не можемо дати Тобі можливість змилосердитися над нами! Зглянься над нами, Господи, своїми заблуканими дітьми! Ми дуже засліплені гордістю з причини високих технологій, дочасного багатства, економічної та політичної потуги, зглянься над нами! Дай нам нову ласку, май над нами ще більше милосердя, яке би привело нас до гідної постави, аби приймати повноту правди, коли приймаємо цілого Христа. Молимося до Тебе, Господи, щоби Твій Святий Дух зворушив наші серця, пом’ягчив їх, зворушив наші уми, просвітив їх, вчинив нас здатними розуміти, вірити та любити правду, яку об’явив Христос, правду якої Христос є втіленням. Ти знаєш кожного з нас зокрема, знаєш від чого кожен з нас страждає: чи це є рани подружжя, чи родинного життя, чи у членах нашого тіла. Покажи нам, Господи, як близько Ти є поряд із кожним з нас у Пресвятій Євхаристії, щоби ми летіли до Тебе на крилах любові, щоби отримали від тебе допомогу, яку потребуємо. Прости нам також наші блукання та невдяку, бо ми багато приймали, як належне. Ти помер за нас, Господи, щоби вчинити нас одною родиною і тепер Ти живеш, щоби освячувати нас і робити святими. Нехай так станеться, о Господи, нехай так буде.
Отче наш … Богородице Діво … + В Ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Амінь.

Подав ієром. Теодор Лев, ЧСВВ
Коротка довідка про автора лекції

Доктор Скот Ган на сьогодні очолює факультет Біблійного Богослов’я та Євангелізації імені о. Михаїла Сканлана при Францисканському Католицькому університеті у м. Стюбенвіл, штат Огайо, де він і проживає. Він викладає в університеті з 1990 року та є засновником і президентом Центру Біблійного Богослов’я ім. Святого Ап. Павла (The St. Paul Center for Biblical Theology). Також він є відомим з авторства багагатьох книг-бестселерів: Вечера Агнця, Підстави, щоби вірити, Рим – милий дім (The Lamb’s Supper, Rеasons to Believe, Rome Sweet Home); остання з них, видана укр. мовою у в-ві “Апостол.”
Лекція, переказ якої українською мовою пропонуємо, знаходиться у аудіо форматі англійською мовою під назвою The Fourth Cup на вебсайті Біблійного Богослов’я імені Святого Ап. Павла адреса якого є: http://www.salvationhistory.com/
Адреса лекції: http://www.salvationhistory.com/audio-resources/the_fourth_cup